Роман Вахула вже довгий час виступає у Польщі і знає про тамтешній футзал не з чуток. Саме тому ми вирішили його розпитати про те що відбувається у футзальному господарстві наших сусідів.

Профіль у Вікіпедії

- Ти змінив в Польщі вже 4 клуби. Що можеш сказати про кожен із них?
- Це дійсно так. За сім років у Польщі змінив чотири клуби. Першим клубом став «Вісла Кракбет», в якому я відіграв 4 роки, вигравши 2 чемпіонства, срібло і бронзу, 2 Кубки і стільки ж Суперкубків країни. «Вісла» - це марка у Польщі. Це як в Україні «Динамо» чи «Шахтар». Можу сказати тільки хороше про цю команду, колектив, уболівальників, президента і саму організацію клубу. Шкода, що так сталося, що клуб припинив своє існування після виграшу чемпіонських медалей.

Наступний мій клуб – «Рекорд» (Бєльсько-Бяла). Я провів у ньому два чудових роки і завоював чемпіонство, а також бронзу. Ставка в цьому клубі робиться на молоді, адже він має свою спортивну школу і спортінтернат. Можна сказати, що організація у «Рекорді» на найвищому рівні. Третім моїм клубом у Польщі став «Лех Канцелярія» зі Сломників, що біля Кракова (24 км). Після перемоги у чемпіонаті з «Рекордом» не хотів щось кардинально змінювати. Мене як спортсмена, так і мою сім’ю, все у клубі з Бєльсько-Бялої влаштовувало, але команда з-під Кракова наполегливо переманювала мене до своїх лав.

Новий колектив знав дуже добре – тренерський штаб і гравців, адже з половиною із них грав у «Віслі Кракбет». Я повертався можна сказати до свого міста, в якому прожив чотири роки будуючи гравцем краківської команди. На початку все було добре - збори, турніри, спаринги. Після півроку існування клубу президент сказав, що на фірмі виникли серйозні проблеми і у подальшому він не в змозі утримувати клуб. Ніхто не міг подумати, що так може статися. Футзальна Польща була ошелешена.

Ну і мій останній клуб - це «Ред Дрегонс» (Пневи). Після розпаду «Лех Канцелярії» отримав цю пропозицію. Довго з сім’єю вагався, але вирішили спробувати і не шкодуємо, що зробили цей вибір. Клуб все виконує як в спортивному плані, так і в побуті, аби так і далі було. Це молода команда з молодим і перспективним тренером, і хлопцями, які хочуть рости у футзальному плані. Маю можливість тренувати команду U-18-20, яка виступає у чемпіонаті по своїй віковій групі і у другій лізі. Цей клуб з майбутнім, але побачимо як буде далі.
 

- Яка ситуація з сім'єю? Перевіз їх чи вони продовжують жити вдома?
- Сім’я зі мною з самого початку перебування у Польщі, тобто з 2011 року. Донька Вероніка і дружина Орися підтримують мене і в добрі, і часом у складні періоди. Це мої вірні уболівальники, за що я їм дуже вдячний.

- Як той час, що ти виступаєш у Польщі, змінився місцевий футзал?
- За ці 7 років бачу і можу твердо сказати, що польський футзал малими кроками йде вперед, як в організаційному плані (телебачення, спортивні сайти і т д,), так і в ігровому, оскільки національна збірна вийшла на Євро, а це показує рівень чемпіонату.

- Чи підтримуєш стосунки з іншими українцями, які виступають у Польщі?
- Звісно, що так. Я підтримую зв’язок з усіма українцями: зідзвонюємося, переписуємося, допомагаємо один одному, як у спортивному плані, так і в побуті. Ми тримаємося разом, бо все-таки це закордон.

- Як би ти міг охарактеризувати польський футзал за цими трьома складовими: організація, спортивна складова, висвітлення?
- По організації я задоволений тим як клуби підходять до цього. Тут і різні конкурси для уболівальників проводять і взагалі все на високому рівні, тож немає жодних зауважень до клубів чи до самої Асоціації футзалу. Спортивна складова бажає кращого. Переважно у всіх клубах гравці працюють і можна сказати, що для більшості футзал - це захоплення, тому тренування завжди проводяться після закінчення робочого дня. Висвітлення теж покращується. Кожен клуб транслює свої домашні матчі в інтернеті, а головний матч туру, який обирає Екстракляса, показує центральне телебачення, так що кожен вдома може подивитись гру своєї улюбленої команди.

- Наскільки футзал популярний у Польщі?
- Не сказав би, що він не є популярним. Після виходу збірної на Євро у Словенії цей вид спорту став більш відомим. Люди вже більше орієнтуються що це таке, і його часто показують в новинах по телебаченню. На мою думку, більше популярний, ніж навпаки.

- Чи мав ти за цей час пропозиції з інших країн або ж з України?
- Пропозиція -  це хороше слово. Не люблю голослівних людей, а тим більше спортсменів, які кричать, що мали купу пропозицій, а врешті-решт так нікуди і не перейшли. Зараз я граю в чемпіонаті Польщі, а потім життя покаже і тільки Бог знає, що буде далі.

- В які кумедні ситуації потрапляв за цей час?
- Якщо чесно, то кумедні ситуації трапляються на тренуваннях і не тільки щодня. От на початку мого перебування у «Віслі Кракбет» сталася така ситуація. Це були мої перші дні на зборах. Даю передачу, а партнер просто стоїть. Ну я й пояснюю йому чому ти стоїш, а не рухаєшся. Усі поляки почали сміятися. Пізніше дізнався, що у польській мові слово «рухатися» означає займатись чимось іншим і явно не футзалом (сміється). Ось така кумедна ситуація вийшла.
 

- Як у тебе з польською мовою?
- Я б не сказав, що з польською мовою у мене все ідеально. Дочка з дружиною завжди мене поправляють, але поляки говорять, що все гаразд (посміхається).

- У Польщі за останні роки виступало чимало українських футзалістів. Якої там про них думки?
- Дійсно, тут виступало чимало українців. Скажу вам чесно скажу, що про них тут дуже хорошої думки, пам'ятають і питаються мене як там Сергій Ткаченко, Артем Ковальов, Сергій Задорожній С та інші. Часто згадують Максима Москалюка, царство йому небесне. Так що українці мають хорошу репутацію у польському футзалі.

- Як зі сторони виглядає українська екстра-ліга?
- Дивлюсь практично всі матчі екстра-ліги, будучи вдома чи навіть на своїх виїзних іграх. Не приховую, що вболіваю за львівську «Енергію». Звичайно, хочеться, щоб у екстра-лізі було побільше команд, і більше людей зацікавилося футзалом... Однак моя відповідь проста - чемпіонат сильний, бо показником є те, що збірна України завжди бере участь і на чемпіонатах Європи, і на Кубках світу.

- Чому в Польщі постійно зникають клуби?
- Самі поляки приголомшені від цього. І що найприкріше, переважно зникають чемпіони зникають. Одні клуби зникають через фінансові причини, інші - через інші причини. Маю надію, що такого більше не трапиться, як в українській лізі, так і в польській.

Андрій Гулій, futsalua.org