- Сергію Миколайовичу, ви три роки пропрацювали головою Комітету студентського, аматорського і масового футзалу. Як оціните цей період для комітету загалом і для себе зокрема? Що вдалося зробити, а що - ні?
 

- Спочатку про Комітет. Раніше ніхто не чув про те, що такий Комітет є і не уявляв, як він буде працювати. Олександр Кухар, Віталій Ніколаєнко, Ігор Овчар, Павло Присяжнюк, Сергій Голоскоков, Артем Глас - це ті люди, які реально в ньому працювали. Плюс Микола Сергієнко, який одразу активно включився в процес і дуже багато допомагав протягом трьох сезонів. Трохи пізніше до роботи комітету приєдналися Дмитро Руденко, Віктор Таран, Олексій Левченко і Дмитро Афанасьєв. Перші два роки дуже активну участь в проекті брав Вадим Феліксович Каганов, внесок якого просто неоціненний, адже він навіть свою дружину долучив до роботи у ньому. Завдяки якісній роботі комітету і цих людей вдалося вибудувати проект АФЛУ, а також на високому рівні супроводжувати регіональні турніри і проводити Всеукраїнські змагання - фінали і фестивалі. Дуже добре виходило вибудовувати і розвивати загальнонаціональну футзальну мережу. Вдалося зробити комітет настільки впливовим і значущим, що його повноваження після довгої боротьби віддали Президії. Такої «честі» не удостоювався жоден інший комітет. Одним з ключових чинників успішності проекту було впровадження єдиних правил для всіх регіональних змагань і їх обов'язкове виконання.

Про себе. Для мене це був виклик - з'єднати в одну мережу велику кількість турнірів і чемпіонатів, не маючи в руках нічого, крім ідеї і бажання. Ідеї проекту, в якому б брали участь усі регіони країни та максимально можлива кількість чемпіонатів, команд і гравців. Це вийшло.

Що не вдалося зробити? Теж дуже багато. Не вдалося залучити до проекту всі регіони країни. Не вдалося знайти спільну мову з деякими великими турнірами, які не захотіли виконувати вимоги регламенту. Так і не вдалося донести до деяких, що АФЛУ - багатоцільовий проект, а не змагання, єдиною метою якого є визначення найкращої аматорської команди країни.
 

- Весною минулого року ви залишили свій пост. Яка причина цього рішення?

- Мені не подобається, коли на біле кажуть чорне. Категорично не приймаю звинувачення в сепаратизмі, які були мені пред'явлені. Вони придумані і надумані. Ба більше, в своєму бажанні розвивати проект за допомогою спеціальної структури я був не один - разом зі мною були керівники шести регіонів, які й обрали мене головою новоствореної організації. Справжня причина, на мій погляд, в тому, що я не згоден з тією стратегією, яку оприлюднило керівництво АФУ влітку. А інакодумство у нас, як з'ясувалося, переслідується. Моя думка - нинішній керівник АФУ хоче перебудувати український футзал зверху. Я вважаю, що його потрібно перебудовувати знизу. Це якщо зовсім коротко.

- Асоціація футзалу Хмельницької області висунула вас кандидатом на посаду президента АФУ. Що спонукало вас балотуватися? Які ваші цілі?

- Скажу чесно, я думав про це кілька місяців. І рішення прийняв буквально за кілька днів до закінчення терміну подачі заяв. Це велика відповідальність. І гроші для успішної роботи потрібні чималі. Я вважаю, що накопичений мною за ці роки досвід дозволить мені вибудувати систему, яка виведе наш футзал на якісно новий рівень. Не тільки збірну, Екстра-лігу або якийсь окремий клуб, а все футзальне господарство в цілому. Так, для цього потрібен час, але іншого шляху немає.

- Що скажете про ваших опонентів - Сергія Владико і Геннадія Лисенчука? Вас не бентежить, що Сергій Владико є головним фаворитом у боротьбі за цю посаду? 

- Відмінна компанія - екс-президент, нинішній президент, і, можливо, майбутній президент (посміхається). З програмою пана Лисенчука я не знайомий. Програму пана Владики 2013-го року я зараз уважно аналізую з точки зору її реалізації за минулі чотири роки. Мені це робити досить просто - я три роки працював в тісному контакті з керівниками АФУ і на власні очі бачив, що робилося і як. Думаю, що перш ніж кожен із нас запропонує свою програму, ми проаналізуємо, що вдалося реалізувати з наміченого нинішньому керівництву. А те, що когось вважають фаворитом, мене не бентежить - на «Лестер» теж не ставили, а він взяв і виграв чемпіонат Англії.

- Де можна ознайомитися з вашою програмою кандидата?

- Детально розповідати про свою програму буду на конференції. Не буду говорити про збірні команди - це обов'язкова програма для будь-якого президента, і реалізувати її можна тільки в тісній взаємодії з ФФУ. Зараз можу сказати чітко - пріоритетними для мене є напрямки дитячого, аматорського та ветеранського футзалу, на які щорічно будуть виділятися конкретні гроші – 1 100 000 гривень щорічно (300 тис. грн. - аматори, 300 тис. грн. - діти, 100 тис. грн. - ветерани, 250 тис. грн. - проведення двох Всеукраїнських фіналів (аматорського і дитячого), 150 тис. гривень – зарплата співробітників, які будуть обслуговувати цей проект). Вони будуть надходити безпосередньо в регіони, яким для цього потрібно буде виконати ряд умов. Виконуєте такі-то умови по аматорам - отримуєте конкретну цифру. Виконуєте по дітях - аналогічно. Те ж саме - з ветеранам. Виходить розвивати всі три напрямки - крім цільової підтримки за ними, отримуєте додатковий бонус. Простий приклад: якби ця програма працювала в цьому сезоні, то аматорські турніри Дніпропетровської області отримали б близько 30 000 гривень, Одеської більше 20 000 гривень. Насправді нічого нового - це досить поширена мотивація. Буде система - буде результат. Все питання в якості роботи - хтось дійсно працює, а хтось спробує «намалювати» цифри зі стелі. Як ви самі розумієте, за три роки роботи головою комітету АФУ я дізнався про реальний стан справ у всіх регіонах. Та й бажання постійно відвідувати різні регіони країни не зникло. При цьому я не забуваю про жіночий, студентський і шкільний футзал. Хоча вже зараз очевидно, що без підтримки держави дійсно змінити ситуацію в студентському або шкільному футзалі архіскладно. А ось з ситуацією в жіночому футзалі доведеться розбиратися більш детально і у мене є люди, які знають про нього не з чуток.

- Зрозуміло, що втілення у життя кожної ініціативи потребує фінансового підґрунтя. Чи є воно у вас і як ви плануєте наповнювати бюджет АФУ?

- Мені вже вдалося знайти достатньо серйозне фінансування для регіонального футзалу - аматорського, дитячого та ветеранського. Це детально прописана система мотивації, в якій буде дуже дохідливо викладено, що і як потрібно робити для того, щоб отримати фінансову і матеріальну підтримку. Особисто знаю людей, які підтримують ветеранський футзал уже багато років і готові підтримувати його в подальшому за умови реального розвитку цього напрямку. Для багатьох заможних любителів футзалу важливо бачити і розуміти, що створена і працює система, яка дійсно підвищує рівень цього виду спорту в країні. Я впевнений, що в країні вистачає людей, які можуть і хочуть допомагати. Напевно, для них важливо розуміти, що ці гроші реально підуть на розвиток футзалу. Це по-перше. І друге - попри складне становище в країні, можна реалізовувати продукт, який буде цікавий спонсорам. Це те, що не вдалося теперішньому керівництву.

- Однак, крім грошей, які ви плануєте виділяти для розвитку футзалу в регіонах, також необхідні кошти для утримання персоналу самої АФУ для проведення різноманітних семінарів, нарад та іншої поточної діяльності.

- Так, я це розумію, і гроші на утримання апарату є.

- Ви чітко розказали про конкретні суми, які збираєтеся виділяти на дитячий, аматорський та ветеранський футзал, але як щодо збірної? Адже за інформацією з футзальних кулуарів тільки два товариських матчі з Іспанією обійшлися в один мільйон гривень.

- Важливо розуміти, які заходи заплановані в цьому році і яким планується їх бюджет. Загальний бюджет на збірну треба визначати після обговорення з ФФУ.
 

- З якою командою ви плануєте йти на вибори?

- Я йду не тільки з командою, а і з програмою. З програмою, в якій чітко прописаний шлях розвитку українського футзалу. Працювати буду з тими, хто розділяє мої погляди на розвиток вітчизняного футзалу та підтримає цю програму.

Знаю практично всіх регіональних керівників, з більшістю із яких я плідно працював протягом трьох років і продовжую спілкуватися та працювати в нинішньому сезоні. З ними і буду працювати - з кимось ще тісніше, з кимось рука об руку.

- Якщо вас виберуть президентом АФУ, то якими будуть ваші перші кроки?

- Дуже важливим є злагоджена робота з ФФУ, без якої немислима плідна робота. Також важливо гідно завершити сезон. У квітні Україна приймає основний раунд кваліфікації Євро-2018. Завершуються змагання серед школярів, аматорів, дівчат, Перша ліга, Екстра-ліга, Кубок України. Взагалі вважаю, що незалежно від того, хто переможе на виборах, наступну Конференцію необхідно проводити в червні. Проведення звітно-виборчої конференції перед фінішем сезону - це не на користь ані футзалу, ані його керівникам, як чинним, так і потенційним.

Що ж стосується моїх перших кроків на посаді президента, то їх три. Перший - це формування дійсно робочого Виконкому, який на сьогоднішній день практично не функціонує.

Другий - хочу зустрітися з керівниками клубів Екстра-ліги і почути їхню думку з усіх питань вітчизняного футзалу. Для мене вкрай важливо розуміти чого хочуть люди, які вкладають у футзал серйозні гроші. Те саме планую щодо клубів Першої ліги, тому що, по-перше, зараз Перша ліга перебуває, м'яко кажучи, не в найкращому стані, а, по-друге, завтра хтось із учасників Першої ліги може зробити крок нагору.

Третій - хочу детально ознайомитися зі станом справ за кожним напрямком, виходячи з тієї інформації, яку зараз має в своєму розпорядженні керівництво АФУ, і провести підбиття підсумків сезону за участю регіональних керівників та представників за кожним напрямком також. На підставі аналізу цих підсумків визначити план дій. І обов'язково публічно озвучити як підсумки, так і план дій. Скажу одразу - вважаю обов'язковим щорічне підбиття підсумків. Без цього неможливо дійсно розвиватися. Формат може бути різним. Я прекрасно розумію, що президентам клубів Екстра-ліги не дуже цікаво слухати про стан справ в аматорському або жіночому футзалі. Але без аналізу і обміну досвідом минулого сезону нереально ставити завдання на сезон наступний.

- Яка ваша думка стосовно пропозицій Романа Ковальчика по Екстра-лізі? (спарені матчі, тайми по 25 хвилин тощо)

- Рівень професійного футзалу в країні дуже сильно знизився і продовжує падати. Спарені матчі, тайми по 25 хвилин, збільшення команд в Екстра-лізі до 16 - є різні варіанти. Потрібно вивчати і опрацьовувати всі варіанти. Однозначно хотілося б збільшити кількість матчів. Іншого способу підвищити рівень футзалу крім збільшення кількості ігрової практики ще ніхто не придумав. При цьому чудово розумію, що більшість клубів переживає не найкращі в фінансовому плані часи, а збільшення кількості матчів веде до збільшення бюджетів команд.

І висловлю ще одне міркування щодо команд, які в перспективі можуть поповнити Екстра-лігу і Першу лігу. Ставлення до таких команд буде найпильнішим і, скажімо так, дбайливим. Не готовий просто зараз озвучувати в чому воно буде проявлятися, але так буде. «Атлет-Житомир», АРПІ, МКВ, «Княжий ринок»... Список можна продовжити, але ми будемо таким командам допомагати методично і організаційно. Можливо ще якось. Але це не означає, що ми забудемо про тих, хто вже грає в найвищих дивізіонах (посміхається).

- Що потрібно зробити для поліпшення якості арбітражу?

- З першочергового:
а) обрати нового Голову Комітету арбітрів;
б) скасувати щорічні внески, які платять арбітри в АФУ;
в) посилити покарання арбітрів за помилки, яких вони припускаються у матчах;
г) зробити більш прозорою процедуру відбору арбітрів в першу чергу для самих арбітрів. Щоб у тих, хто не потрапив в список допущених до обслуговування матчів всеукраїнських змагань, не виникало питань чому так сталося і не зникало бажання підвищувати свій рівень.

Не хочу говорити, що після цього за помахом чарівної палички все відразу зміниться в кращий бік. Але впевнений, що копітка робота в цьому напрямку і жорсткий контроль дадуть результат.

І ще є деякі ідеї, але перш ніж їх озвучувати, хотілося б їх допрацювати.

- У вас немає досвіду роботи з іншими комітетами, окрім Комітету студентського, аматорського і масового футзалу. Як плануєте вирішувати цю проблему?

- Визначимося одразу - сьогодні в центральному офісі АФУ працює певний персонал, який виконує визначені функції. Я знаю всіх цих людей і три роки з більшістю із них у мене виходило нормально працювати. У той же час, якщо хтось захоче піти, утримувати не хочу - на милування нема силування. Що стосується мого особистого досвіду, то аматорський напрямок дуже об'ємно і сильно перетинається з юнацьким, дитячим, професійним і ветеранським футзалом. Багатьох фахівців знаю особисто, з кимось знайомий заочно, і проблематику кожного напрямку розумію. Не кажучи вже про те, що в переважній більшості регіонів тамтешні керівники, які займаються аматорським футзалом, не менш тісно пов'язані з іншими напрямками. Що стосується роботи інституту збірних, то тут не обійтися без тісної взаємодії з ФФУ. І є ще певні думки з цього приводу.
 

- Які конкретні кроки треба зробити для поліпшення ситуації в дитячому футзалі?

- Спосіб не новий - планую відвідати кожен регіон, кожне місто і познайомитися з місцевою владою - керівниками областей, мерами, начальниками спортуправлінь. Далеко не у всіх регіонах місцевим футзальним керівникам вдається успішно співпрацювати з владою - потрібно допомогти їм виправити ситуацію. Особливу увагу буде звернено на місцеві дитячі змагання, в першу чергу повноцінні чемпіонати. Там, де їх немає, постараємося створити і провести. Під це також виділяються конкретні суми. А в кінці сезону планується провести Всеукраїнський фінал за подобою фіналу АФЛУ. Я розумію, що це діти, і що цьому проекту уваги необхідно буде приділити набагато більше. Також необхідно систематизувати висвітлення дитячих змагань в регіонах. У нас проводиться величезна кількість різноманітних турнірів в містах і областях країни, про які найчастіше знають лише учасники, батьки і невелика місцева аудиторія. До речі, можу відзначити, що робота зі ЗМІ і висвітлення футзальніх змагань покращилися з приходом в АФУ Дмитра Копія. Цього не було в минулі роки, це сталося саме після появи Дмитра, і тому я сильно здивувався, дізнавшись про те, що Копій в Асоціації більше не працює. У мене навіть з'явилися певні асоціації - зробив, спасибі, вільний.

- Непроста ситуація зараз склалася у жіночому футзалі. Як можна підняти цей напрямок?

- Це особлива тема. В пешу чергу треба знайти ентузіастів жіночого футзалу в регіонах, а вони, впевнений, є. Я особисто знаю кількох таких людей. Проблема полягає в тому, що раніше ніхто цим серйозно не займався. Що ж до національної збірної, то спочатку треба розібратися, в яких змаганнях вона могла б брати участь і чи ще існує її структура в особі тренерського штабу.

- Зважаючи на те, що ви до цього працювали тільки з аматорами, виникають побоювання, що ви в першу чергу будете приділяти увагу масовому футзалу і тільки потім професійному.

- Дам розгорнуту відповідь. Для мене професійний і аматорський футзал - пальці однієї руки. Будь-який зламай або не стеж за ним - іншим некомфортно. Час від часу чую питання-твердження: «А скільки гравців аматорський футзал дав збірній?». По-перше, питання поставлене безграмотно - слава Богу, в українському футзалі є клуби найвищого рівня, в яких грають гравці збірних, по-друге, аматорський футзал на окремих гравців не розмінюється - найчастіше делегує своїх представників цілими командами. ХІТ, «Продексім», «Uni Laman», «Епіцентр К3», «Епіцентр К10», «Епіцентр К-Авангард», «Delivery». Трохи раніше були «Лукас», «Приват», «Марріон». Список можна продовжити. Є ще команди, які досі грають і в Першій лізі, і в аматорських змаганнях. Зверніть увагу - ХІТу, «Продексіму» і «Uni Laman» з моменту створення до переходу в професійний футзал знадобилося 5-8 років. Кожен клуб розвивається зі своєю індивідуальною швидкістю і категорично не потрібно його квапити - найчастіше це призводить до протилежних результатів. Сьогоднішні реалії такі, що поява відомчого клубу типу «Урагану», «Енергії» і «Локомотива» дуже малоймовірна. Повторюся - кожному аматорському клубу, який в своїй перспективі може стати професійним, потрібно приділяти особливу увагу. Це не найбільш вдячна робота - усвідомлюю, що більшість з цих клубів може так і не перейти з аматорського футзалу у професійний, але іншого шляху немає.

Також одним із головних завдань у цьому напрямку вважаю налагодження тісного контакту вже існуючих професійних клубів з місцевими футзальними структурами (там, де цього немає) і конкретну співпрацю між ними.
 

- Якою ви бачите співпрацю з федераціями футболу областей і міст?

- Є досвід успішної співпраці з Запорізькою, Кіровоградською, Полтавською, Тернопільською, Одеською, Чорноморською, Жовтоводською, Бердянською та іншими федераціями футболу. Дуже багато футбольних функціонерів приділяють багато уваги розвитку футзалу, мають чітке уявлення про формування футзальної піраміди і це уявлення успішно реалізовують. Упевнений, що ми зможемо продовжити це співробітництво і розширити його географію.

- Як плануєте співпрацювати зі ЗМІ?

- Дуже тісно, максимально детально і докладно. Мені б хотілося зробити так, щоб ЗМІ, особливо регіональні, відчували себе навіть не партнерами, а учасниками процесу. Тісна і плідна співпраця з регіональними ЗМІ буде однією з умов фінансування аматорських і дитячих турнірів на місцях. Також особливу увагу хочеться приділити історії українського футзалу - без минулого немає майбутнього. А у нас на сьогоднішній день фактично немає єдиного ресурсу, на якому можна було б знайти достатньо повну інформацію про майже тридцятилітню історію українського футзалу.

- Стосовно регіональних ЗМІ ваша стратегія зрозуміла, а як бути із загальноукраїнськими? Наприклад, football24, ua-football, football.ua і т.д.

- Ми будемо послідовно розширювати співробітництво із загальнонаціональними ЗМІ, оскільки це впливає на популяризацію футзалу.

- Якщо виграє хтось із ваших опонентів, то чи погодитесь ви долучитися до їхньої команди? 

- Я готовий працювати з будь-якою командою аби це йшло на користь українському футзалу.

Мирослав Хижняк, ​Аматорський футзал України