«Надія» (Запоріжжя). 3 листопада 1993 року. Стоять (зліва направо): Володимир Беляєв (президент клубу), Володимир Андрієвський (голова ФСК «Автомаш»), Олександр Яценко, Віктор Головатенко, Владислав Корнєєв, Олег Зозуля, Андрій Тимофеєв, Валерій Петрух, Юрій Арестенко (головний тренер/гравець), Вадим Подсадний (начальник команди). Сидять: Роман Скляр, Олександр Пікалов, Павло Шалфєєв, Сергій Дюженко, Тарас Вонярха.

Сьогодні, 27 грудня, виповнюється 28 років з того моменту, як запорізька «Надія» стала чемпіоном України. Тож є нагода згадати про перебіг того перехідного чемпіонату. Чому перехідного? Тому що він був третім і останнім, проведенням якого займалася очолювана Олександром Хандригою Спілка міні-футбольних клубів України, що була підрозділом Федерації футболу України. Саме на Хандригу було покладено обов’язки з проведення розіграшів чемпіонату і Кубка України. Усі наступні офіційні всеукраїнські змагання проводилися під егідою Асоціації міні-футболу України (тепер – Асоціація футзалу України), що була створена менш ніж за 3 місяці після завершення цього чемпіонату, але це вже трошки інша історія.

Третій чемпіонат України був проведений наприкінці 1992 року за цікавою схемою, яка нагадує ту, за якою ще у минулі декілька сезонів проводилася сучасна Екстра-ліга. На першому етапі усі 13 команд мали зіграти між собою і визначити шістку колективів, що зі збереженням усіх очок продовжила б боротьбу далі, а троє невдах, що посіли останні місця, повинні були вилетіти у Першу лігу. На другому етапі ця шістка знову мала зіграти між собою і визначити володарів медалей. 

На жаль, через хворобу восени 1992 року передчасно пішов з життя Олександр Хандрига, який крім всього був ще й начальником дворазового чемпіона України «Механзатора». Фінансове положення гранду українського футзалу похитнулося, але він все одно залишався головним фаворитом того чемпіонату. 

Чемпіонат проводився за правилами ФІФА, а тривалість кожного тайму складала 25 хвилин. 

Заключний тур першого етапу відбувся у Харкові, де остаточно і визначилася шістка щасливчиків. Саме в цьому турі і відбулася головна сенсація всієї першості, що кардинально вплинула на її подальший результат: місцевий «Маяк» з рахунком 4:3 обіграв «Механізатор». Це збільшило відстань чинних чемпіонів від «Надії» до 3 очок. Нагадаємо, що тоді за перемогу нараховувалося по 2 очка. 

Верхня шістка суттєво відірвалася від решти команд, а «Синтез», «Супутник» і «Авангард» вилетіли в Першу лігу. Правда наступний чемпіонат мав пройти за звичною формулою «осінь-весна», а тому стартував майже через 9 місяців і склад його учасників суттєво перетасувався. А втім, монастирищенський «Авангард» дійсно почав його саме у Першій лізі. «Синтез» трансформувався в «КрАЗ» і таки продовжив виступи у вищому дивізіоні, а «Супутник» просто зник з футзальної мапи.
 

Підсумкова таблиця першого етапу

Другий етап проходив у спорткомплексі Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту з 24 по 27 грудня. Вдома «Механізатор» зробив все від себе залежне, щоб захистити титул – виграв усі 5 матчів, в тому числі здобув перемогу і у впертому поєдинку із «Надією» (3:2). Проте не все було в руках підопічних Шура і «Надія» свою перевагу не розтринькала, вигравши решту поєдинків з рахунками 5:2 (лише «Орбіту» обіграли з рахунком 6:2). Це дозволило запоріжцям вперше стати чемпіонами України, випередивши «Механізатор» лише на 1 очко.

Цікаво, що і за бронзові нагороди сперечалися представники цих двох сусідніх міст. І тут теж локальний успіх здобули запоріжці. В перший же ігровий день «Орбіта» здолала «ДХТІ», що вважалися фаворитами на домашній арені, з рахунком 2:1, і, як виявилося потім, саме ця перемога вирішила долю третього місця.

Про безкомпромісність змагань свідчить те, що на другому етапі не було зафіксовано жодної нічиєї.

Підсумкова турнірна таблиця чемпіонату

Запорізьку «Надію» до золота привели тренери Юрій Пешехонов і Юрій Арестенко. Команда представляла ФСК «Автомаш» (голова – Володимир Андрієвський, заступник голови – Володимир Беляєв). У її складі чемпіонами стали: Олег Зозуля (воротар, 15 матчів/0 голів), Віктор Головатенко (16/2), Раміс Мансуров (10/1), Роман Скляр (13/0), Сергій Дюженко (10/1), Вадим Чередніченко (15/4), Віталій Дмитренко (15/6), Тарас Вонярха (14/13), Сергій Усаковський (15/11), Юрій Усаковський (15/9), Олександр Яценко (15/28), Роман Смірнов (9/1), Едуард Дорошенко (4/0), Павел Шалфєєв (10/0), Юрій Арестенко (8/1). Усі гравці отримали звання «Майстра спорту України». 

Срібний призер дніпропетровський «Механізатор» виступав під керівництвом тренерського дуету Геннадій Щур-Олександр Мудренко у такому складі: Ігор Ліщук (воротар, 9/9 – ні, це не описка), Олексій Саранчук (воротар, 5/0), В’ячеслав Ілієнко (8/0), Сергій Гібі (8/0), Дмитро Сухих (8/0), Михайло Уфімцев (17/5), Павло Плисюк (10/3), Павло Моржов (8/3), Юрій Миргородський (17/14), Володимир Кобзарєв (4/1), Сергій Москалюк (16/7), Олександр Москалюк (17/14), Сергій Федоренко (15/10), Олексій Єременко (17/10), Олександр Вобліков (17/7), Олександр Снітько (4/0), Сергій Черкащенко (9/1), Андрій Скоморохов (5/4), Олександр Найденко (4/1).

За весь чемпіонат було показано лише 2 червоні картки – гравцям «Супутника» і «Орбіти».

Найбільшу кількість попереджень отримав Тарас Вонярха з «Надії» - 4.

Найкращі бомбардири

1. Олександр Яценко (Надія) – 28
2-4. Олександр Косоротов (Іскра) – 15
2-4. Олег Фоменко (ДХТІ) – 15
2-4. Микола Гончаров (Орбіта) – 15
5-6. Олександр Москалюк (Механіхзатор) – 14
5-6. Юрій Миргородський (Механізатор) – 14
7-8. Віктор Белєнький (Фотоприлад) – 13
7-8. Тарас Вонярха (Надія) – 13
9-10. Сергій Скороходов (Маяк) – 12
9-10. Юрій Нікулін (Точприлад) – 12
 

Андрій Гулій за матеріалами тогочасних газет

П.с. На жаль, в нашому розпорядженні відсутні фотографії з сезону 1992 року.