Чемпионат ЕвропыХНУ ім. Каразіна і НУ «Львівська політехніка» дізналися своїх суперників на чемпіонаті Європи серед університетівВенгрияВолодимир Колок: "Я не витримав, поїхав туди, де цінують тренера"Экстра-лигаРоман Сандул: «Готовимся к баталиям Экстра-лиги по полной программе!»ИталияЛоренцо Пицца: «В ближайшие дни мы сделаем еще одно серьезное приобретение...»Вторая лигаСергій Піддубний став спортивним директором ФК «Любарт»Экстра-лигаЮрій Свинарчук залишив «Кардинал-Рівне»ТурнирыИгорь Калинин: «К «Odessa Open Cup» все готово, жеребьевка состоится 18 июля» ПольшаОлександр Бондар: «Був би не проти, якби мені запропонували ще раз пограти за "Кардинал-Рівне"»Футзал в миреКубок Либертадорес-2019. День 1. «Карлос Барбоза» начинает с пораженияПортугалияЭрик («Спортинг»). Лучшее-2018/19ПольшаМіхал Марек – найкращий гравець Екстракляси-2018/19ИталияБразилец Рафинья возвращается в ИталиюБеларусьМаксим Літвінов: «Дмитро Камеко – це тренер-друг»Лига чемпионов УЕФАМарат Сальянский: «Наша группа – это «группа смерти»ПортугалияФер Драслер и Андре Соуза – в «Бенфике», Паулета – в «Спортинге»Чемпионат ЕвропыУкраїнські арбітри працюватимуть на чемпіонаті Європи серед університетівПольшаПавел Будняк: «Мы разговаривали с главным тренером сборной с глазу на глаз...»Футзал в миреОлександр Ратич: «Будемо робити все, щоб повернутися переможцями цього турніру»Женский футзал«Будстар-НПУ» візьме участь у Кубку володарів кубківЮношеский футзалКалендар всеукраїнських дитячо-юнацьких змагань з футзалу сезону 2019/2020 р. р.

Андрій Лисенко: «Не підійшов «Шахтарю» через маленький зріст»

Гравець національної збірної Андрій Лисенко – про великий футбол, прихід у футзал, ЛТК і «Сокіл», «Ураган» та плани на майбутнє

У минулий вівторок Андрій Лисенко отримав статус вільного агента. НФК «Ураган» не став продовжувати співпрацю з гравцем національної збірної, який у попередньому сезоні відзначився 8-ма голами.
 
У великому інтерв’ю futsalua.org Андрій розповів
про великий футбол, прихід у футзал, ЛТК і «Сокіл», «Ураган» та плани на майбутнє.
 
 Як потрапили у футзал і чому не склалось з футболом?
– З футболом все складалось. Мене викликали на перегляд кілька клубів. На турнірі у Вінниці, де ми їздили із житомирським «Поліссям», мене побачив селекціонер «Шахтаря». Він сказав, що треба щоб хлопець приїхав в Донецьк і там на нього подивились голландські тренери, що займались дитячою школою. Але не підійшов «Шахтарю» через маленький зріст.
 
Потім ще їздив у пару клубів, нижчого за донеччан рівня.  Батько вирішив, що умови там не підходять для перебування і проживання. Після цього повернувся в Житомир і мене покликали грати за хлопців 1994 року народження в чемпіонаті України з футзалу. На велике поле прийшов тренер з футзалу і підкликав двох чи трьох хлопців, яких йому порекомендував наш тренер. Так я й потрапив у футзал. У чемпіонаті ми стали, здається, треті. Потім почали вигравати різні кубки. У мене була розмова з батьком, що я хочу спробувати себе у футзалі. Він погодився і я почав грати за «Візаж», який виступав у Першій лізі.     

 Ваш перший тренер у футзалі Віталій Лясковський?
– Так. Він тоді був помічником головного тренера в команді «Контингент». Тоді ще була така футзальна команда в Житомирі. Паралельно він тренував дітей.
 
 Хто з гравців із якими Ви займались футзалом та футболом досягнув успіху?
– Антон Лясковський, який грав в «Енергії» та «Урагані». Спершу він потрапив у другу команду в Івано-Франківську, потім був в першій і переїхав до Львова, де грав минулого року. Крім нього Ігор Фещенко грав за «Uni-Laman» (Одеса) та «ІнБев/НПУ». З тих, що займались футболом, то Володимир Праслов потрапив в «Шахтар». На рік старшим в моїй школі був Руслан Малиновський, який тепер є гравцем збірної України. Він перший, хто поїхав в Донецьк.
 
 Коли почали займатись футзалом, то це було паралельно з футболом?
– Тоді був зацікавлений побільше грати. Тому грав і на область, і на район. Але більше часу приділяв футзалу, ніж футболу.
 
 На кого з футзалістів рівнялись?
– Мені завжди подобалось як грає Лео, колись в «Кайраті», а зараз за лісабонський «Спортінг». Як він рухається і вибирає позицію на полі. Звичайно, Рікардіньо. Завжди треба дивитись матчі топ-чемпіонату, вивчати гравців. Слідкувати за тим як вони рухаються, які помилки роблять. Щоб потім підсвідомо в матчах знати що робити в тій чи іншій ситуації. У футзалі велику роль відіграють стандарти, тому цікаво дивитись як люди захищаються, розігрують м’яч.

 Як потрапили в ЛТК?
– Тоді мене викликали грати за юніорську і молодіжну збірні. Мені було 17 чи 18 років, якраз закінчив перший курс університету. Це було влітку, грав з другом у великий теніс біля університету і до мене подзвоним Роман Ковальчик. Сказав, що хоче щоб я приїхав на перегляд. Мене мали дивитись кілька днів, але вже на другий день принесли контракт. Це був мій перший професійний контракт. Батьки не дуже хотіли, щоб я так далеко їхав. Де Житомир, а де Луганськ.  Але відпустили. Сказав, що хочу.
 
 Яка була перша зарплата?
– На той час невелика, але була можливість грати в Екстра-лізі. Поставив собі ціль грати у футзал професійно, тому важливо було виступати. Плюс в ЛТК була дуже хороша база.
    
 Через 9 місяців після Вашого переходу розпочалась війна з Росією. Якою була ситуація в команді та місті?
– На початку ситуація була не дуже гострою. Коли стало зрозуміло, що все серйозно, то вже був кінець сезону. Стало зрозуміло, що щось у місті відбувається не те, стало більше військових літаків над містом. Роман Ковальчик сказав, що тримати після сезону нас не буде, роз’їжджайтесь по домівках, а детальніша інформація буде пізніше. На наступний сезон нас вже зібрали в Сумах. Базувались біля готелю «Олімпійський» і там грали.
 
 Який вплив Роман Ковальчик на Ваше становлення?
– У формуванні мене як футзаліста – великий. Я йому за це дуже вдячний.

 Якби Вам дали можливість знову вибрати їхати в ЛТК чи ні, поїхали б?
– Не знаю. Мені дуже подобалось в Луганську, бо там був один з найкращих залів України, чудова база, щоб розвиватись. Шкода, що так склалось. Хочу повернутись в Луганськ і знову зіграти на цьому майданчику, згадати як все починатись.   
   
 Наскільки важко було грати поза рідними для команди стінами?
– На початку самі не розуміли, що відбувається в Луганську. Коли все стало зрозуміло, то стало прикро за те, що втратили. Ми мали два класні зали, де могли розвиватись, займатись скільки хотіли. Проводили там час не тільки на тренуваннях. Спочатку це мало вплив на команду. Але коли звикли до нового міста, то переїзд вже на нас не впливав.  
   
 Коли переходили в «Сокіл» були ще пропозиції?
– Не планував нікуди переходити. В мене був контракт з ЛТК. Але керівництво хмельницького і луганського клубів домовилось про перехід. Мене запитали чи я не проти перейти. Я був «за». Вони тоді були на другому місці, грали фінальну серію чемпіонату з «Локомотивом». Тому був зацікавлений у переході в таку команду.

 Ваш конфлікт з «Соколом»: що тоді відбувалось і чому так сталось?
– Ми не тікали, а хотіли грати. Хотіли грати і завершити сезон, який добре почали. Розуміли, що в хорошому психологічному і фізичному стані. Були готові боротись з кожною командою в Україні й перемагати. Але сталось так, що за півроку закінчувались наші контракти. Перед поїздкою на Євро клуб захотів, щоб ми підписали нові, принаймні на три роки. Ми не хотіли підписувати контракти на три роки на тих умовах, які пропонували. Нам залишали майже таку саму заробітну плату.
 
Ми відмовились від такої пропозиції. Спершу я, а потім Педяш і Бакінський. Нас перевели в другу команду – просто, без обговорення. Думали, що потренуємось тиждень і все. Готувались психологічно до матчів з «Енергією» на Кубок. Команда грає, а нас не випускають. Ми стоїмо на трибунах, вболівальники питають в чому річ. Відповідаємо, що нас перевели в другу команду, бо не хочемо нові контракти підписувати. Потім почали писати, що ми не хочемо грати, що хочемо великі заробітні плати, почали про нас різне видумувати. Навіть сказали, що ми здали матч «ІнБев/НПУ», коли програли перший раз за сезон. Для нас це було дико. Нічого не мінялось. Просто сиділи і хотіли грати. Знайшли юриста, який допоміг піти з «Сокола». Все було юридично правильно оформлено. Були порушення клубу по кільком частинам контракту. Через ці порушення Асоціація дозволила заявитись за інші клуби.    
   
 Розповідають, що в «Соколі» лідери команди отримували дуже малі кошти, а максимальна зарплата становила 10 тисяч гривень 
– Зарплати були менші. Навіть за новим контрактом нам пропонували менше. Не набагато, але менші.
   
 Якби ця команда збереглася, то боролась би за нагороди?
– Важко сказати. Ми б точно боролись до кінця і викладались на майданчику. Шанси у нас були непогані, щоб бути принаймні у трійці.

 Чим Вам запам’ятався час в «Соколі»?
– В першому сезоні ми награвали четвірку – мене, Педяша, Хамдамова, Шеремету. Другий сезон почали так само. У нас був гарний колектив. Умови в яких ми були нас об’єднували для перемоги. Було бажання вигравати в кожному матчі. На тренуваннях і в матчах викладались на 100% і це давало результат. Ми бились один за одного, було класно. Мені подобалось в тому колективі. Але та ситуація, яка склалась, не залишала іншого вибору. Не хотів сидіти півроку і навіть з м’ячем не займатись. Пізніше в мене навіть м’яч забрали, казали, щоб без нього тренувався.
   
 Після розгромної перемоги «Енергії» над «Соколом» у Львові фанати питали, чого наші не їдуть у збірну, а Ви поїхали. Як ця ситуація впливала на Вас?
– Не знаю, як би завершились матчі з «Енергією», якби були ми. Думаю, що розгромів би не було точно. Нас це сильно не зачіпало. Ми взагалі не знали, що робити. В українському футзалі було багато хлопців, які могли поїхати на Євро. Тренер зробив такий вибір.

 Які враження залишились від Євро?
– Чудові. Це дуже висока планка, яка піднялась переді мною в той час. Потрапити на такий великий турнір… багато зірок, на яких дивився через екран комп’ютера, як грати і рухатись, побачив особисто і грав проти них. Дивився на них в трансляціях, а тут вони ходять біля тебе, жартують, сміються. Незвично було бачити таких гравців наживо. Було дуже багато емоцій, класна організація, запам’яталось на все життя.
   
 Чого не вистачило збірній щоб пройти далі?
– Грали організовано. З іспанцями теж грали добре. Просто треба було забити більше, ніж вони. Вони своє забили, а ми не реалізували свої можливості. Але треба віддати належне нашим гравцям, які вийшли на майданчик. Я тоді не виходив. Вони боролись і бились до кінця. Трошки реалізації не вистачило.   
 
 Який для Вас найяскравіший момент на Євро?
– Їх багато. Участь в таких серйозних матчах – це завжди багато емоцій.

 Влітку зі студентською збірною України Ви поїхали на Чемпіонат світу, де стали бронзовими призерами.
– Нас зібрали в Броварах. Трошки більше тижня тренувались, зіграли товариський матч і полетіли в Казахстан. Ми знали, що є фаворитами в групі. Наші студенти завжди добре виступали. Була дуже хороша організація турніру, багато позитивних емоцій. Могли грати у фіналі, але вийшло так, що зіграли за третє з португальцями. Це, звичайно, розчарувало. Але медалі виграли, хлопці молодці, викладались на повну у всіх матчах.
 
 Як виник варіант з переходом в «Ураган»?
– Зі мною зв’язався клуб і все. Це було не дуже швидко. Але після Євро мені треба було десь грати, тому вибрав «Ураган». Але було важко зразу влитись, бо до цього не мав постійної можливості тренуватись. І це вплинуло на мою форму. Хотів грати, тому грав за другу команду щоб набирати ігрові кондиції.
 
 Ви один з небагатьох кого залишили на сезон 2018/19. Була окрема розмова з тренером і керівництвом?
– Не було. Не знаю хто і як вирішував. Думаю, що тренер вирішував хто залишається в команді. Нам просто сказали, що ми залишаємось і все.


фото НФК Ураган

 Коли ми побачимо Вас у такій формі як 2017 року?
– Надіюсь, що в наступному сезоні. У цьому сезоні травма знову вибила з колії. Травму залікував повноцінно, проблем і дискомфорту не відчуваю. Навантаження переношу чудово, проблем не виникає.
 
 Якби на початку сезону сказали, що «Ураган» виграє два кубки і стане срібним призером, то повірили б?
– А чому ні? На той момент люди, які зібрались в колективі здатні були боротись за нагороди. Мені було цікаво зіграти з Кордобою, Федюком та іншими хлопцями, з якими до цього не грав разом. Знав, якщо ми з самого початку почнемо перемагати, то зможемо боротись за високі місця. Був впевнений, що виграємо якийсь титул. Сумно, що виграли тільки срібло в чемпіонаті.
 
 Команда формувалась дуже швидко, більшість гравців були новими. Не було проблем в колективі?
– За весь сезон у команді не було незрозумілих чи конфліктних ситуацій. Ми зустрілись, почали разом працювати, почали дружити. Не було великого періоду для притирання. Одразу пішла робота. Всі серйозно і професійно до неї ставились.
 
 Чого не вистачило для чемпіонства?
– Перемоги в тих матчах, де ми мали вигравати і брати свої очки. Для того ,щоб стати чемпіоном, треба вигравати всі матчі, а ми припустилися кількох помилок у парі матчах, що вплинули на результат всього чемпіонату.


фото НФК Ураган

 Який найяскравіший момент сезону?
– Перемога в Кубку України в Івано-Франківську при чудовій підтримці. Дуже багато емоцій. Це мій перший серйозний трофей. Уболівальники дуже добре нас підтримували. Вони увесь сезон нас відмінно підтримували. Дякую їм за час, що провів тут.
 
 Кубок ліги потрібний турнір?
– Так. Чим більше матчів, тим більше розвивається гравець.
 
 З ким розмовляли перед розірванням контракту і що далі?  
– З керівництвом і тренером. Не очікував, що ми розійдемось, тому що набрав оптимальні кондиції.
 
Почалась відпустка. Хочу відпочити, все зважити і тоді думати над вибором клубу. Але затягувати не буду, щоб не чекати до старту сезону, а нормально почати збори. Зараз поїду до батьків, бо не часто їх бачу.
 
Розмовляв Станіслав Безушко

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.