Первая лига Первая лига. 7 тур. LIVE!21.30. Италия. Серия А. 10 тур. Фелди Эболи – Лолло Каффе Наполи. LIVE!Сборная УкраиныОлександр Косенко: «Зі Словенією ми неодноразово зустрічалися у кваліфікації»Детский футзалОдесса. U-13. 3 тур. Равная борьба почти во всех матчахКривой РогКривой Рог. Суперлига: «Конкорд» и «Фаворит» удерживают лидерствоФутзал в миреНаши легионеры. Два дубля Крыкуна, дебют Власовича и возвращение ПархоменкоКубок УкраиныВладимир Саенко: «Сейчас АРПИ не на своём месте в Экстра-лиге»ЛуцкФК «Любарт»: у Луцьку створили новий футзальний клубЭкстра-лигаСтаніслав ГОНЧАРЕНКО: «Нас вже починають вивчати»Кубок УкраиныІван Скіцко: «Хотілося б, щоб команди подарували свято для усіх шанувальників футзалу»Кубок Украины Валерій Директоренко про жеребкування 1/8 Кубку України: Такі матчі роблять нас лише сильнішими Кубок УкраиныКубок України: визначено пари 1/8 фіналуБразилияФалкао надалі працюватиме спортивним директором і мріє про футзал на Олімпійських іграхИталияРодолфо Фортіно залишає «Марітіме»Сборная УкраиныЧемпіонат Європи серед спортсменів з вадами зору. Україна виходить у фіналБеларусьБеларусь-2018/19. 13 тур. Голы украинских бомбардировФутзал в миреСтали відомі усі претенденти на нагороди UMBRO Futsal Awards-2018ПортугалияПортугалия-2018/19. Лучшие голы 13-го тураИталияИталия-2018/19. Лучшие голы 9-го тураЧемпионат мираЗбірна України зіграє зі Словенією у рамках Основного раунду чемпіонату світу-2020

Дмитро Іванов: «У Кубку УЄФА в "Лідсельмаш" не вірив ніхто, крім нас самих»

Друга частина інтерв'ю з Дмитром Івановим

Продовження інтерв’ю з колишнім гравцем збірної України і одним з найвідоміших наших легіонерів у Білорусі Дмитром Івановим. У другій частині Дмитро докладно розкаже про свої пригоди закордоном і пояснить чому залишив «Лідсельмаш» у статусі живої легенди клубу.

Перша частина інтерв'ю - Дмитро Іванов: «Після матчу з "Шахтарем" зателефонував Геннадій Лисенчук і перепитав чи ми дійсно перемогли»

«Перед об’єднанням з "Таймом" усі гравці "Енергії" були у напруженні, бо ніхто не знав хто залишиться»

- Чому після «Митищ» вибір пав саме на «Енергію», з якою підписали контракт ще й на 3 роки? 

- Ми з дружиною порадилися і вирішили поїхати до Львова. Нас там все влаштовувало, як фінансово, так і за рівнем організації. Звичайно, великий плюс у тому, що ми були в Україні і практично вдома. В «Енергії» зібралася хороша команда і ми посіли третє місце.

- Після доволі вдалого сезону наступний у Вас чомусь не задався. 
- Наступний сезон ми теж непогано почали. Проте в середині першого кола пішли чутки, що «Енергія» і «Тайм» об'єднаються, прийде новий тренер, і всі гравці «Тайму» залишаться. Всі «енергетики» були в напруженому стані, бо ніхто не знав хто залишиться, а хто - ні. У цей період я ще отримав травму, коли поїхав грати за збірну України на товариські матчі з Польщею - на передматчевому тренуванні зламав палець на нозі.
Об'єднання таки відбулося і новий тренер не бачив мене у складі. Мені зателефонував Євген Семенович Ривкін і запросив в «Локомотив». Я йому сказав, що травмований і у мене нога в гіпсі, але він сказав, щоб я все одно приїжджав. Так у міжсезоння я й приїхав з родиною до Харкова.

- Оренда в «Локомотив» була помилковою чи ні?
- У «Локомотиві» були всі умови для відновлення і тренувань. Через 2 місяці я дебютував і у першому ж матчі забив. Почав набирати форму, але Євген Семенович мене випускав мало. Навіть не знаю з чим це пов'язано, може через те, що була кінцівка чемпіонату і тренер довіряв перевіреним футзалістам. Але я не сумував, працював для себе. Власне кажучи, я знав, що наші дороги з «Локомотивом» розійдуться. Незадовго до закінчення сезону в Україні отримав дзвінок з «Нової генерації». Вони казали, що цікавляться мною і я погодився приїхати.

- Після повернення в Росію у Вас чомусь одразу не пішло. 
- Після тижневого циклу тренувань зі мною підписали контракт. Там була хороша команда з чудовим тренером Вадимом Вікторовичем Яшиним. Я зіграв майже всі ігри в чемпіонаті, але забивав не так багато як хотілося мені і керівництву, адже я був легіонером, а до них більші вимоги.

- У Вас був контракт на два роки, але довелося йти після першого сезону. На це вплинула зміна тренера? 
- Так, на те, що я зіграв лише сезон знову вплинула зміна тренера. Яшин пішов тренувати «ВІЗ-Сінару», а прийшов Юрій Руднєв, який привів своїх гравців. Мені пропонували залишитися і доводити право на місце у складі, але ми з сім’єю прийняли рішення поїхати.

 

- Сезон 2012/13 Ви непогано відіграли в ЛТК, але і тут не затрималися довше, ніж на сезон. В чому причина цього повороту подій?
- Мені подзвонив Роман Миколайович Ковальчик і запросив в ЛТК. Відіграв я там дійсно непогано. Команда була молода і дуже перспективна: ми посіли четверте місце і грали у фіналі Кубка України. По закінченні сезону мені подзвонили з Білорусі, із «Лідсельмаша», і запропонували більш вигідні умови, ніж в ЛТК, тому я і переїхав туди.

«У матчі з "Інтер Мовістаром" у гру втрутилися арбітри»

- Як почався білоруський етап Вашої кар’єри?
- На сезон 2013/2014 у нас зібрався хороший колектив. З легіонерів був я і грузин Ніколоз Зеделашвілі, а після першого кола до нас приєднався Максим Воронін. Ми добре йшли в регулярному чемпіонаті, але програли на стадії півфіналу, а також серію за третє місце і стали четвертими.

У міжсезоння з «Лідсельмаша» в інші білоруські команди пішли хороші гравці, але на їх місце прийшли футзалісти не гірше. Тренер Віктор Костянтинович Тарчило грамотно організував четвірки, тим більше, що ми посилилися Олександром Хурсовим, а згодом і Артемом Росем. Так що той сезон ми провели на висоті з першого і до останнього туру. Ми перемогли у регулярному чемпіонат, пройшли чвертьфінал, півфінал і потрапили до фіналу.
Почали ми фінальну серію з «Вітеном» погано, бо вона тривала до трьох перемог, а перші дві зустрічі ми програли і були за крок від поразки в усьому чемпіонаті. Однак ми створили диво, по-іншому не скажеш. Третю гру вдома ми виграли і поїхали в Могильов на четверту гру серії. У тому матчі ми по ходу гри програвали 1:4, але зуміли відігратися і довели гру до серії пенальті, у якій здобули перемогу. Так рахунок у серії став 2:2 і вирішальна п’ята гра відбувалася у Ліді. Основний і додатковий час закінчилися 0:0, а в серії післяматчевих пенальті ми виграли 7:6, причому я забив переможний гол. До речі, в цьому ж сезоні я став найкращим бомбардиром чемпіонату з показником у 39 голів. Те, що коїлося у залі не передати словами. Він вміщує 800 глядачів, а прийшло 1400! Емоції переповнювали кожного футзаліста і уболівальника - так я став чемпіоном Білорусі.

- Сезон 2015/16 видався для «Лідсельмаша» казковим з огляду на виступ у Кубку УЄФА. В основному раунді ви обіграли усіх, і в елітному раунді теж, окрім «Інтер Мовістару», який і завоював єдину путівку в фінал чотирьох. Які спогади лишилися про цей сезон? 
- Сезон 2015/16 для «Лідсельмаша», напевно, був найкращим в його історії. В основному раунді Кубка УЄФА ми потрапили в непросту групу де були «Національ», «Раба ЕТО» і англійський «Баку Юнайтед». Правду кажучи, в нас ніхто не вірив, крім нас самих. Деякі футболісти вперше брали участь у Кубку УЄФА, в тому числі і я.

«Рабу ЕТО» ми обіграли в запеклій боротьбі, англійців перемогли більш впевнено, але у групі склалася така ситуація, що якби ми програли «Націоналю» в останній грі, то три команди набирали по 6 очок і ми могли не вийти з групи. Втім, ми перемогли 1:0 і на першому місці закінчили групу основного раунду Кубка УЄФА.

В елітному раунді нам випали «Інтер Мовістар», «Кремлен-Бісетр» з Франції і словенський «Добровец».

Перший матч був з французами, яких ми обіграли не без зусиль. У другій грі нам протистояв словенський клуб. Після першого тайму ми їм програвали 0:2, але в другому забили 7 м'ячів і перемогли. Вирішальний матч за вихід у фінал чотирьох у нас був з «Інтер Мовістаром», за який грали легенди іспанського, португальського та бразильського футзалу - Рікардінью, Кардинал, Ортіс, Луїс Амадо, Умберто, Дарлан… Нас влаштовувала тільки перемога, оскільки різниця забитих і пропущених м'ячів у «Зеленої машини» була кращою.

Цей матч надовго запам'ятається лідським футзалістам. Атмосфера була чудова, адже ми грали у залі в Іспанії, де вони приймають свої матчі чемпіонату. А запам'ятається матч тим, що команда з невеликого міста Ліда була в кроці від фіналу чотирьох. На початку другого тайму ми забили гол після «стандарту» і повели в рахунку. Проте, на жаль, у гру втрутилися арбітри і зробили все, щоб ми не виграли. Нам поставили смішний пенальті, який реалізував Кардинал. Через пару хвилин ми пропустили гол після розіграшу кутового, мабуть, це єдиний м’яч, який іспанці забили по ділу. Потім за не менш дивний фол нам поставили дабл-пенальті, який реалізував Рікардінью. І це все впродовж 6 хвилин! Ми випустили 5-го польового, але лише обмінялися голами, у результаті «Інтер Мовістар» переміг 4:2.

По приїзді в Ліду нас зустрічали як героїв, по-іншому й не скажеш. Уболівальники перекрили дорогу і з салютом та шампанським влаштували нам теплий прийом в Білорусі.

На початку сезону ми ще грали матч за Суперкубок з мінською «Століцею». Цю зустріч ніяк не могли розпочати. Повний зал уболівальників, а це було 1200 чоловік, протягом 10 хвилин аплодував нам стоячи. Ми їм відповіли взаємністю і виграли 9:4.

У підсумку, в цьому сезоні за неофіційним рейтингом ми стали п’ятою командою у Європі.

- За цим сезоном прийшло болюче падіння і ви вилетіли в основному раунді Кубка УЄФА, причому програли «Націоналю» 0:1, який обіграли минулого сезону, і «Економацу», якому вже нічого не було треба в останньому турі. Що стало причиною такого невдалого виступу? 
- На наступний рік ми знову стали чемпіонами і виступали в Кубку УЄФА, але, на жаль, той виступ команді не вдався. Хоча, у нас був шанс обіграти «Економац» і вийти з групи. У суперників вилучили гравця в кінці матчу і ми повинні були вигравати, але сталося навпаки - ми пропустили в більшості, що буває рідко, і програли матч. «Лідсельмаш» посів у групі третє місце і поїхав додому.

«Порівнювати Фалкао і Рікардінью все одно, що порівнювати Мессі і Роналду»

- Це правда, що у Ліді найкращі уболівальники? 
- Я вже до цього багато розповів про них. Можу лише додати, що по міркам України це місто не дуже велике і всі у ньому знають про «Лідсельмаш». Це візитівка міста. Усюди впізнають і питають як справи, але не про матчі, бо на них усі ходять. Місто живе цією командою тому що вона показує результат. Навіть коли гра не йде, трибуни женуть команду вперед. Буквально 1 вересня я виграв Суперкубок з «Вітеном» в Ліді, а уболівальники мені аплодували і не важливо, що я грав за суперника. Мені було дуже приємно.

 


- 2017 року Ви залишили «Лідсельмаш», який є одним з лідерів білоруського футзалу, і перейшли в «Форте», який на той момент навіть в плей-оф не потрапив. Що стало причиною цього рішення? 
- Той сезон ми закінчили на третьому місці, яке не дає нічого крім медалей. Відчувалося якесь спустошення і потрібно було щось змінювати. Мені надійшла пропозиція від «Форте». Порадившись з родиною я вирішив поїхати з Ліди. Дехто досі не може зрозуміти чому я пішов, але все, що не робиться - на краще.

- У минулому сезоні Ви допомогли «Форте» пройти у плей-оф, але у чвертьфіналі програли «Вітену», в який перейшли у цьому сезоні. 
- «Форте» ніколи не потрапляв в плей-оф і я хотів допомогти команді, що нам і вдалося. Ми закінчили чемпіонат на п’ятому місці, що є найкращим результатом за всю історію клубу.

- Пам’ятаєте свої перший і останній матчі за збірну? 
- Cвій перший матч за національну збірну я зіграв в Ужгороді проти словаків. Дуже запам'ятався не тільки виступ, а ще й те, що забив дебютний гол. Останнім був, напевно, матч відбіркового етапу чемпіонату світу проти Азербайджану.

- Після останнього матчу за збірну чи був у Вас момент, коли Ви відчували, що ось-ось мене мають викликати у збірну, або ж виникало відчуття, що ось зараз я гідний туди повернутися? 
- Після переїзду в Білорусь мене більше не викликали в збірну України. Звичайно, в глибині душі виникало відчуття, що можуть викликати, адже я непогано виступав і в Білорусі, і в Кубку УЄФА.


- Ви грали про двох найкращих гравців сучасності - Фалкао (у складі збірної) і Рікардінью (у складі «Лідсельмашу»). Як можете охарактеризувати їх і хто з них найкращий?
- Мені пощастило пограти проти цих видатних футзалістів. Порівнювати хто краще я не буду, бо це те саме що порівнювати Мессі і Роналду. Можу точно сказати, що при всій своїй зірковості вони звичайні і добродушні люди, які ніколи не відмовлять у фото з вами.

- За останні роки не виникало нагод, щоб знову опинитися в одній команді з братом? 
- Брат Вадим зараз грає у Польщі в «Клірексі» і я мав варіант пограти з ним в одній команді або ж проти нього, але на даний момент я у «Вітені», з яким хотілося б досягнути максимально високих результатів.

- Що змінилося в чемпіонаті Білорусі за ці 5 років, що Ви там відіграли?
- За 5 років мого перебування у Білорусі, хочу сказати, що з кожним роком рівень чемпіонату росте. Коли я тільки приїхав, то на чемпіонство претендували 3-4 команди, а зараз уже 6-7 і це дуже добре впливає на загальний розвитку футзалу у Білорусі.

Андрій Гулій, futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.