Дворазовий чемпіон України у складі львівського «Тайму» Євген Москвін – про змагання ветеранів, «ТВД 40+», «Княжий ринок» і Екстра-лігу

Євген Москвін – відома постать в українському футзалі. Хто цікавиться грою 5х5, той у представленні цього гравця аж ніяк не потребує. Успішна кар’єра серед гравців-професіоналів для Євгена уже завершилася, однак свою техніку, майстерність та досвід цей гравець демонструє уже на аматорському та ветеранському рівнях. У першій частині інтерв'ю Євген розповів про ветеранську кар’єру спортсмена та плани майбутнє.  

– Євгене, Ви брали участь у чемпіонаті України серед ветеранів (40+), який відбувався у кілька етапів. Наскільки для Вас було несподіваним бачити у цих змаганнях велику кількість уже екс-професіоналів? 
– Не скажу, що це було несподіванкою, адже за час своєї кар’єри доводилося грати з цими людьми не лише пліч-о-пліч, а й проти них. З радістю їжджу на матчі ветеранів. Це не лише матчі, а й можливість побачити друзів. Звісно, швидкості там не ті, що були колись, але радує те, що команди грають у комбінаційну гру, від чого у такому віці отримуєш лише задоволення. 

– Як Вам організація цього турніру?  
– Враховуючи яка ситуація в країні, на даний момент жодних нарікань нема. Особлива подяка Олександру Королю, який зумів усе організувати. Окрім того, хочеться подякувати спонсорам, які в нелегкий час утримують команди.  Щодо ігор, то, звісно, що буваю невдоволеним. Можливо, симпатії до тієї чи іншої команди в арбітрів є, але так, щоб хтось когось «вбивав», цього не було. 

– Кажуть, Ви уже завершили виступи за команду «Володимирівка». 
– Так, на даний момент я прийняв рішення не продовжувати угоду з цією командою. 

– Як виник варіант з «ТВД» і чому прийняли рішення грати саме за цю команду?
– Не приховую, що давно хотів грати за команду зі Львова, а тут зателефонував Леонід Маковський, і запросив у свою команду. Довго думати не став і прийняв цю пропозицію. До слова, свого часу виступав за багато команд, а от за ТВД не грав ніколи. Запрошення в цю команду завжди залишалися на рівні чуток. 

Уже зовсім скоро їду на Кубок України з новою командою й буду сподіватися, що зможу їй допомогти. 

– Окрім переходу в «ТВД», мабуть, були пропозиції від інших ветеранських команд. 
– Так, але нехай це залишиться при мені. Хотів грати за львівську команду і нарешті моя маленька мрія здійснилася. 

– Кілька слів про «Княжий ринок». Минулого сезону Ваша команда посіла друге місце у другій лізі України. Чи задоволені таким результатом? 
– Особисто для мене як тренера – це дуже хороший результат, враховуючи той факт, що перед фіналом чотирьох у нас не було тренувань. Фінальну гру пропускав один із ключових гравців Назар Яцишин, окрім того, я також був травмований. Зважаючи на усі проблеми, які були в команді, це був хороший результат. Вдячний всім, хто долучився до цього успіху. 

– Чи будете надалі тренувати «Княжий Ринок»? 
– Це покаже лише час. Наразі не готовий дати відповідь на це питання. 

– На даний момент Ви граєте за відроджений «Тайм», щоправда уже аматорський. Які перспективи у цієї команди?  
– За цю команду мене запросив грати президент Роман Кедик, з яким у мене хороші стосунки. Завершиться сезон, сядемо за стіл і будемо думати як рухатися далі. Якщо в загальному, то поки є здоров’я, готовий грати і за ветеранів, і за аматорів. 

– Чи розглядаєте Ви як досвідчений тренер пропозиції від серйозних клубів? Чи надходять вони?  
– Не буду лукавити, коли скажу, що окрім футзалу маю бізнес, тому якщо і розглядатиму пропозиції, то вони мають бути серйозними у плані фінансів. Якщо кудись і поїду, то так, щоб ці умови задовольняли не лише мене, а й мою сім’ю. 

– Повернімося до змагань ветеранів. Чи є, на Вашу думку, команди з чемпіонату України (40+), які б не загубилися серед професіоналів, скажімо, у першій лізі?
– Якщо з усіх ветеранів зробити одну команду, то щось із цього вийшло б. Екстра-лігу б не потягнули. Все-таки одного досвіду забракне. Швидкості у нас уже не ті. 

– У порівнянні з тими роками коли Ви грали на найвищому рівні в Україні, наскільки змінився сучасний футзал у нашій країні? 
– Він однозначно змінився. Колись гра «5 на 5» була більш комбінаційна. Зараз команди думають у першу чергу про результат і аж ніяк не про видовище. Іншими словами, у першу чергу команди думають як не пропустити, а як не забити.  

– Якби очолили команду Екстра-ліги, то що б змінили у першу чергу? 
– У першу чергу попросив би у президента рік, щоб команда зігралася, а тоді ставив завдання. Гравцям потрібен час, щоб зрозуміти психологію тренера і змінити власну. В мене бувало таке, що на тренуваннях люди робили одне, а от в іграх у них нічого не виходило. Усе це на рівні психології. 

– З футзальної карти України зник харківський «Локомотив». Хто,  на Вашу думку, боротиметься цього року за медалі? 
– Оскільки не стало такої потужної команди як «Локомотив», можна сказати, що рівень чемпіонату України знову впав. Особисто я завжди переживав і буду переживати за «Енергію», але все залежить від того як команда підготується до плей-офф. Показати себе має «Ураган» і очікую результату від «Кардиналу-Рівне» - уже настав час цій команді вистрелити в Екстра-лізі.  

– Чи зможе хтось нав’язати боротьбу «Продексіму»? 
– Все залежить від того, як тренери підготують команди до плей-офф. Живий приклад - київський «ХІТ». Чемпіонат провели рівно, а в іграх на виліт щось пішло не так. 

– Чи зможе щось показати «Продексім» у Кубку УЄФА? 
– А чом би й ні? Керівники цього клубу взяли для єврокубків Роніньо. На відміну від наших гравців, легіонери не бояться помилитися. Хоча, як виступлять херсонці в Кубку УЄФА, покаже час. Бажаю їм лише перемог. Зі своєї групи вони можуть вийти.    

– Чи буде для Вас цікавим майбутній футзальний сезон в Екстра-лізі? 
– Особисто для мене – ні. Рівень чемпіонату України, на жаль, з кожним роком падає і цей не стане винятком. Чемпіонат Екстра-ліги став для мене нецікавим. Не зважаючи на це, у новому сезоні буде дуже багато цікавих матчів від яких мають виграти лише вболівальники. Сезон тільки розпочинається, а це означає, що усі інтриги та сенсації ще попереду. Хотілося б побажати командам, щоб вони грали для вболівальників, а ті, до слова, заповнювали зали так, щоб яблуку не було де впасти. 

Друга частина: Євген Москвін: «У футзал прийшов з волейболу»

Богдан Пастернак, Ігор Воробій спеціально для futsalua.org