Гравець національної збірної України та львівської «Енергії» Максим Павленко — про свій водійський досвід, за що його найчастіше штрафували та київських і львівських водіїв

Найкращий бомбардир розіграшу поточної футзальної Екстра-ліги, гравець національної збірної України та львівської «Енергії» Максим Павленко розповів про свій чотирирічний водійський досвід, за що його найчастіше штрафували та порівняв етику київських і львівських водіїв.

— Максиме, скільки автомобілів у тебе було?
— У мене був лише один автомобіль. У міні-футболі зарплати не такі високі, як у великому футболі. Аби прид­бати авто, знадобилося багато часу — відкладав  потрібну суму. Тому так сталося, що першу автівку придбав у 31-річному віці. Четвертий рік їжджу Mitsubishi Grandis. Вибираючи машину, велике значення надавав її розмірам. Хотілося, щоб моїй сім’ї та друзям було в ній комфортно. Тому зробив такий вибір.
       
— Тільки-но придбав авто, відразу призвичаївся до керування, страху не було?
— Трохи боявся. Водійське посвідчення отримував у Києві, а там дороги ширші, ніж у Львові. Та й уся моя водійська практика була пов’язана зі столицею. Тому спочатку трохи нер­вував, думав, чи зможу їздити такими вузенькими львівськими дорогами. Але нічого, призвичаївся. Не скажу, що було легко… Хоча у Львові водії один одного більше поважають, ніж у Києві. Тому, якщо когось «підрізав», реагували спокійно, як на новачка.

— Чим іще львівські водії відрізняються від київських?
— У місті Лева, як на мене, водії значно менше порушують правила. Також водійська етика тут у більшій повазі. У столиці, коли виїжджаєш із другорядної дороги на головну, можна дуже довго простояти, очікуючи, щоби пропустили.

— Яка найдовша твоя поїздка автомобілем?
— Від Львова до Євпаторії. Це приблизно 1200 кіломет­рів. Їхав зі своїм партнером по «Енергії» Степаном Струком. За кермом сидів тільки я. Якщо враховувати незнач­ний відпочинок, подолали цю відстань приблизно за 18-19 годин.

— Фізично складно було стільки часу пробути в дорозі?
— Ні, не складно. Я ж фізично добре підготовлений, тому дорогу переношу добре. Сподіваюся, колись із дружиною об’їздимо Європу власним автомобілем. Вже готуюся до цієї поїздки. Щоби ближче познайомитися зі Старим світом, потрібен час. Можливо, коли завершу міні-футбольну кар’єру, тоді здійснимо таку подорож. 

— У Європі транспортні розв’язки складніші, ніж в Україні. Не побоюєшся не зорієнтуватися на дорозі?
— Потрібно добре вивчити маршрут, тоді проблем не мало б виникнути. Крім того, володію англійською мовою, зможу розпитати правильний напрямок.

— За чотири роки керування авто багато штрафів назбирав?
— Останнім часом узагалі не наражаюся на штрафи. А спершу без них не обходилося. Для мене це перший автомобіль, інколи хотілося проїхати швидше, ніж дозволяють Правила дорожнього руху. Тому кілька штрафів у моїй практиці було.

— Отримував штраф тільки за перевищення швид­кості?
— Так.

— В автівці можеш щось власноруч полагодити?
— Окрім заміни колеса, нічого самотужки не ремонтував. Звертаюся до спеціалістів.

— Інколи за звуком роботи двигуна чи ходової частини можна визначити несправність. Такі моменти в роботі автомобіля відчуваєш?
— Так, відчуваю. У мене були проблеми з коробкою передач.

— Які саме?
— Це був заводський брак. Передачі перемикалися не плавно та, крім того, було відчутно незначний поштовх. У львівському сервісному офісі фахівці дуже довго радилися з київськими колегами. Мою машину полагодили, але через кілька місяців знову виникла така сама проблема. Опісля мені за гарантією замінили автівку. Через це зо три місяці був без авто.

— Наскільки економний твій автомобіль?
— Він не вирізняється економністю. Двигун об’ємом 2,4 куб. м. Якщо їхати містом, машина спалює на сто кілометрів приблизно 15-16 літрів. Це доволі багато. А на трасі — приблизно 11 літрів.

Гліб ВАКОЛЮК, Львівська газета