Экстра-лигаАндре Броканело – главный тренер херсонского «Продэксима»Женский футзалМикола Кудацький: «Просто немає потрібних дівчат. Дуже важко когось затягнути грати на периферію»Экстра-лига«Ураган» представив Тараса ОнуфракаЭкстра-лига«ДЕ Трейдинг» розпочав підготовку до дебютного сезону в Екстра-лізіИспанияРохер – в «Леванте», Сесилио – в «Мовистар Интер»Экстра-лигаМФК «Продексім» відсвяткував чемпіонствоЭкстра-лигаВ'ячеслав Кожемяка – другий новачок «Кардинала-Рівне»Экстра-лига«Ураган» розпочав підготовку до сезону 2020/21ИспанияИке: «Картахенские фанаты заслуживают большой награды»Экстра-лигаФК «ІнБев» вийшов з відпусткиРумыния«Автобергамо Дева»: плюс Дентиньо, Део и Какау-младшийПольшаКамил Гржебовски: «Не стоит забывать свои ошибки»ИспанияТомаш Драховски переходит в «Индастриас Санта Колома»ПольшаОлег Зозуля в «Ред Девілс»: буде голосно. Чи буде щасливо?РоссияГеоргий Замтарадзе: «Поражение «Барсы» доказывает, что сезон будет непредсказуемым»ЧехияТомаш Драховски покидает пражскую «Спарту»БразилияСержио Ласерда: «Мы победили в финале «Магнус», потому что вкладывали в игру гораздо больше сердца, чем соперники»ИспанияАттос – в «Хаэне», Андресито – в «Картахене»ЛатвияЛатвия-2019/20. Плей-офф. Финал. Матч 3. Петров – Раба. LIVE!Экстра-лигаУкраинский футзал: профессионалы или гастарбайтеры? Часть 2. Фейр-плей, история и путь профессионалов в аматоры

Микита Тменов: «На коронній фразі "на наступному тижні закриємо все" тиждень за тижнем літали по 12-14 годин на ігри»

Київський універсал Микита Тменов – про закордонний етап кар’єри, «Манзану», «ХІТ» та заробітки в аматорському футзалі столиці.

Перша частина – Микита Тменов: «Підходить дивак у шкіряній косусі і спортивних штанах, питає: не хочете в лісі м’яч побуцати?»

Київський універсал Микита Тменов в другій частині інтерв'ю розповів про закордонний етап своєї кар’єри, особливості німецького футзалу, етап кар’єри і прощання з «ХІТом», новий формат чемпіонату, заробітки в аматорському футзалі столиці, а також причини чому зараз більш сприятливі умови для молодих гравців.

 2013 року ти перейшов в «Портовик» на запрошення українського тренера Сергія Бутенка.
 Він зателефонував і запропонував цей варіант. Макс Аветисян так само полетів. Умови були хорошими, навіть дуже, тому вирішив «психанути» (посміхається). Після приїзду три місяці все було рівно. А потім у клубі почалися серйозні проблеми з фінансами і стало вже не дуже добре. 

Але зібрався чудовий колектив, і тому ми на одних обіцянках і коронній фразі «на наступному тижні закриємо все» тиждень за тижнем літали по 12-14 годин на ігри. Перше коло закінчили на вершині турнірної таблиці. Потім Сергій Михайлович втомився слухати обіцянки і поїхав. Макс теж поїхав в Білорусь. І ще пару футзалістів. Написали папери в КДК і тому клубу заборонили заявляти нових футзалістів, а також відсторонили діючих. Пам'ятаю, що грали в Дагестані дві гри поспіль проти «Каспію». Першу гру провели в три польових, а на другу додався ще один гравець (першу пропускав через перебір жовтих). І це по 25 хвилин. Спасибі Михайловичу за збори, бо якось вивозили (посміхається).


 Чому не поїхав звідти з іншими?
 Я тоді був на ходу, забивав. Вирішив, що дограю сезон. Тим більше, що не переставали обіцяти, що вже ось-ось, майже «залізли» в бюджет міста і т.д (посміхається). І певні дії дійсно були. Просто був збіг обставин, що в той самий рік у місті з'явилася хокейна команда «Адмірал», яка грала в КХЛ. Відповідно для нас було мало шансів. Так безславно і закінчили сезон на сьомому місці, але в плей-оф нас не пустили з тієї ж причини, що не були сплачені внески і санкції.

 І чого тебе в наступному сезону потягнуло в проблемний «Прогрес»?
 Влітку були варіанти з інших клубів Вищої ліги, причому умови були цікавішими, ніж пропонували в «Прогресі», але я розумів, що зіграти в Суперлізі дорогого коштує. Тим більше, що туди переходив і Кирило Ципун, а тому довго не думав. Проте той сезон знову можу назвати провальним через травми. Я приїхав на збори і за два тижні, ще навіть не підписавши контракт, зламав п’яту плеснову кістку на стопі іншої ноги.

Переживав, але тренер заспокоїв, сказав, що я в команді. Тому на майданчик я вийшов тільки у жовтні місяці. Потім взимку ми вдома обіграли «Політех», а я зіграв хороший матч (забив два голи – прим. авт.). І в кінці  зустрічі мій друг Олександр Катане (разом грали в «Портовику) бив по м'ячу, я не вдало постелився і травмував коліно. Випав ще на місяць якраз на Новий рік.

А апогей всього сезону відбувся десь в березні. У мене трапився рецидив. Як виявилося, п’ята плеснова кістка не зрослася і утворився помилковий суглоб. Довелося робити операцію. Встиг зіграти всього 20 матчів за сезон. Грав, коли був здоровий (посміхається).

Після цього всього я повернувся до Києва. Мені сказали що зателефонують, але я вже розумів що навряд чи (посміхається). Дзвонив тільки я, тому що мені залишилися винні кругленьку суму. Горя прикупивши майже все виплатили. Майже (посміхається).

 Як на обрії з’явилася «Манзана»?
 Влітку почав набирати форму і Тарас Шпичка запропонував мені варіант з «Манзаною». Сказав, що команда планує виступати в Першій лізі і президент дуже амбітний, особливо після перемоги у Кубку України. З огляду на те, що два роки був поза домом, вирішив залишитися. Та й можна було ще грати і в інших турнірах міста, що давало можливість нормально заробляти.

Загалом ми провели непоганий сезон, а в фіналі програли «ХІТу». Можу сказати, що в той рік було 4-5 гідних команд, тому майже кожен тур був важкий.

 Це був сезон 2015/16 і ти його провів на хорошому рівні, але потім знову опинився серед аматорів. Невже не було ніяких варіантів?
 Було друге запрошення від Володимир Анатолійовича Котляра в «ХІТ», але все-таки вирішив з’їздити в Німеччину та дізнатися що там і як.

 А коли ж було перше запрошення?
 Перед переходом у «Манзану».

 Яким чином ти опинився аж у німецькому «VfL 05»?
 Влітку Артем Іллічов сказав, що в Німеччині потрібні футзалісти. Хтось з його знайомих грав там у футбол, от він і запропонував мені та Євгену Смоловику, а також Юрію Щериці з Едуардом Ткаченком (зі «Скідки»). Як виявилося, в той же рік прийшов і Сергій Шаровара. Він до цього був в іншій німецькій команді. Приїхали як би на перегляд. Побули там чотири дні, сподобалися президенту і почали шукати можливості, щоб усе зіставити (переїзди, матчі, проживання). Таки знайшли варіанти, які всіх влаштували. Так ми там і опинилися.

 Якийсь цінний досвід під час виступів за «VfL 05» здобув чи більшою мірою «крутив хребці» місцевим?
 Чесно кажучи, рівень регіональної ліги був слабеньким. Може було 2-3 команди, які намагалися грати у футзал. Ми достроково виграли перше місце в своїй регіональній лізі і вийшли в чвертьфінал Кубка Німеччини. Там уже було цікавіше. Дійшли до фіналу, а там програли команді з Регенсбурга.
Вона складалася з друзів Дугласа Кости, а на чолі був його персональний тренер. У них було сім бразильців, а у нас навпаки Щериця отримав червону картку і пропускав фінал. Тож вийшло, що у фіналі грало тільки троє українців. Почали ми, пам’ятається, не дуже, потім начебто вирівняли становище, але нас не вистачило на весь матч. Так і завернулися. Засмутилися пристойно, бо вже думали, що будемо «пилити» в Кубку УЄФА, а довелося їхати до Києва і «пилити» на пляжі (сміється).

Після завершення Кубку президент «VfL 05» пропонував залишитися, але у мене була вагітна дружина і я розумів що продовжувати в такому самому форматі буде складно. Просто я за той сезон відіграв, напевно, матчів 80-90 в різних турнірах. До кінця сезону у мене вже була апатія. Вирішив, що хочу повернуться до більш професійного підходу.

 В Німеччині у багатьох залах розмітка намальована одразу для багатьох видів спорту. Під час гри не відволікає, що навколо м’яча купа різнокольорових ліній?
 Розмітка трохи лякала і пару разів хлопці приймали м'яч за потрібною лінією (посміхається). Проте це переважно було на перших тренуваннях.

 Як ти перейшов у «ХІТ»? Цьому переходу посприяли виступи в Німеччині чи може те, що Тарас Шпичка увійшов в тренерський штаб команди?
 Володимир Анатолійович (Котляр – прим. авт.) знову покликав в команду. Це була наша третя спроба домовитися, тому я розумів що більше не покличуть. Та й сам хотів повернуться у великий футзал. Все зрослося і ми вдарили по руках. І тільки потім я дізнався, що Анатолійович так само домовився з Тарасом Олександровичем (Шпичкою – прим. авт.) про співпрацю.

 Позаминулого сезону під час матчу з «Соколом» тобі довелося поспілкуватися з почесним президентом хмельницького клубу Олександром Мирним. Про що була розмова?
 Скажу просто: не чекав, що доросла людина, яка себе поважає, може говорити такі речі. Напевно, це можна списати на емоції.

 Що ці два сезони в «ХІТі» тобі дали? Як для себе їх оціниш?
 Що дали? Навіть не знаю, знайомство з хорошими хлопцями (посміхається). Для себе можу виділити тонус і азарт, в якому я перебував майже два сезони. Чому майже? Тому що в останні 1,5 місяці вже був на жилах, важко було знаходити в собі той самий вогонь. Загалом по результату не дуже, тому що як в позаминулому, так і в минулому сезоні нам реально було виграти чемпіонат. Звинувачувати можемо тільки себе, бо все було в наших руках і ногах. Але якщо в позаминулому сезоні ми по суті «просіли» в трьох матчах (одному домашньому і двох виїзних з «Енергією»), то в минулому сезоні ми погано зіграли перше коло основної шістки.


 За рахунок чого реально було взяти чемпіонство?
 Реально, бо була гра і був колектив. Я вважаю, що у позаминулому сезоні насправді було дві провальні ігри  друга і четверта у серії плей-оф з «Енергією». Нас не пробачили. У минулому сезоні в кінці «регулярки» у нас була фора в три очки у фінальній пульці, але ми все розгубили. Причини досі не зрозумілі, але я думаю, що керівництво зможе зробити правильні висновки або, можливо, вже зробило (посміхається).

Знову ж таки, для такої команди, як «ХІТ», цей сезон можна з натяжкою оцінити на «задовільно». Все-таки амбіції клубу вище третього підсумкового місця.

 Що скажеш про минулий сезон і новий формат чемпіонату?
 В цілому формат нормальний  все чесно. Підсумковий результат на дистанції. Кожна гра на вагу золота і все вирішувалося майже до останнього туру. Можливо, плей-оф більш непередбачуваний, але за великим рахунком три команди, які зайняли призові місця, мали вдалі серії. Виявилося, що «Продексім» був готовий «вистрілити» в потрібний момент, з чим їх можна привітати

 Чому ваші дороги з «ХІТом» розійшлися?
 Ми поспілкувалися з президентом і мені повідомили, що контракт не продовжують. Я не став питати чому, мабуть, так треба клубу. Однак я вдячний Володимир Анатолійовичу за ці два роки. Ця людина фанат футзалу і своєї команди за що йому велика повага. Бажаю йому нарешті досягнути з командою тих висот, на які він заслуговує.

 Які твої враження від тої Екстра-ліги, яка була на початку твоєї кар’єри, і тої, що зараз?
 Враження найкращі. Що тоді, що зараз - виходиш і граєш, намагаєшся отримувати задоволення. Різниця, напевно, тільки в тому, що зараз уже всі навчилися грамотно захищатися і набагато складніше створити моменти з позиційних атак.

 Ще буквально два роки тому ти продовжував виступати за студентську команду НУХТу. Ти вічний студент?
 Так, було таке діло. Я з перемінним успіхом навчався майже 13 років, ще з 2005. Проте минулого року вже закінчив. Було багато обставин, але це може розтягнуться на ще одне інтерв'ю (сміється).

 Забрали документи?
 Та ні, але було весело (посміхається).

 Що за послання у тебе витатуйовано на руці?
 Це цитати з Біблії, які мені близькі.

 У тебе були професійні і аматорські періоди в кар’єри. Що вигідніше з фінансової точки зору?
 Коли я починав грати, то у футзалістів були реально хороші зарплати. Аж до кризи провідні клуби платили хороші гроші. А після кризи зарплати знизилися, тому всі і роз'їхалися. Але це теж плюс, бо багатьом молодим гравцям стало легше потрапити у Екстра-лігу і заявити про себе. Зараз все потихеньку вирівнюється і дай Бог, щоб незабаром вийшло на колишній рівень. У Києві можна заробляти непогані гроші, але ти повинен за вихідні виїхати на турне. Як кажуть: «зібрати всі канави». От тоді покладеш гроші в кишеню і на хліб з маслом буде (посміхається). Думаю, що в регіонах ситуація набагато складніше.

 Які подальші плани?
 Поки що думаю. Є кілька варіантів, але говорити про них не буду (посміхається).

 Із-за кордону чи з України?
 І звідти, і звідси.

Андрій Гулій, futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.