Український поляк розповідає про свою кар'єру
Найдосвідченіший український легіонер у Польщі Микола Морозов розповідає про закордонні перипетії своєї кар’єри, зміну громадянства і зустрічі з українськими клубами на майбутньому турнірі Futsal Masters.
Досьє
Вихованець футбольної запорізької «Зірки» (2001-2003).
2004-2005 – ЗДУ (Запоріжжя) Перша ліга (9 голів в ЧУ, 2 голи в КУ)
2005-2007 – Дніпроспецсталь (Запоріжжя) Вища ліга (не забивав)
2005-2006 фарм-клуб Сіал-Джет-Дніпроспецсталь-2 (Запоріжжя) Перша ліга (4 голи в ЧУ)
2006-2007 фарм-клуб Сіал-Джет (Запоріжжя) Перша ліга (10 голів в ЧУ)
2007-2009 Контингент (Житомир) Вища ліга (10 голів в ЧУ, 2 голи в КУ)
2009-2013 Марвіт (Торунь) (17 голів в екстраклясі)
2013-2018 ФК Торунь (47/4 в екстраклясі, 31/21 в першій лізі)
2016/17 оренда Уніслав Тім PBDI (11/4 в першій лізі)
– Як Ви з юнацького футболу практично одразу опинилися в дублі «Дніпроспецсталі»?
– Мій хороший друг по «Зірці» Микола Кунцевич вже був в «Дніпроспецсталі» і запропонував мені теж спробувати.
– Ви практично 2,5 сезони провели між дублем і основною ДСС. Не виникало бажання змінити команду, щоб мати постійну ігрову практику у вищій лізі?
– Ні, бажання змінити команду не було. На той момент я був капітаном дубля і весь час тренувався з першою командою.
– Як Ви у серпні 2009 року потрапили у «Марвіт»?
– Зовсім випадково. Закінчивши виступи у «Контингенті», я півроку грав в команді «Сіал-Джет» (Запоріжжя). Після фінальної гри на Кубок міста, до мене підійшов чоловік, який виявився футбольним агентом. Він запропонував мені і моєму другу Денису Демішеву поїхати на перегляд до Польщі.
– У сезоні 2012/13 «Марвіт» посів третє місце у регулярному чемпіонаті, але в плей-оф програв «Ред Девілс» і став єдиною командою з першою четвірки, яка вилетіла у першому раунді плей-оф. Що стало причиною цього?
– Це був, на жаль, останній сезон «Марвіта». Весь рік нам затримували зарплату. У підсумку ми вилетіли в плей-оф, а команда припинила своє існування. Проте президент клубу виплатив усі заборгованості.
– Перед сезоном 2013/14 правонаступником «Марвіта» став ФК «Торунь» і ви опустилися в першу лігу. А Вам довелося побути тренером-гравцем після того як Маріуш Ланговські пішов. Як так сталося?
– Після декількох невдалих ігор наш тренер подав у відставку і керівництво клубу запропонувало мені до кінця сезону очолити команду. Я погодився, і в результаті ми зайняли друге місце.
– Більшість гравців в Екстраклясі аматори і їм доводиться працювати на основній роботі. Вам теж доводилося працювати чи ні?
– Коли грав в «Марвіті», то не працював. Але зараз вже п'ять років працюю у фірмі, яка займається продажем «теплих підлог». У Єльч-Лясковіце, де я виступатиму з наступного сезону, працювати не буду, оскільки клуб професійний і ми тренуватимемося двічі на день.
– У сезоні 2014/15 Ви були капітаном команди. Як відбулося ваше призначення: обирали гравці чи призначав тренер? Що відчули після цього?
– Капітана призначав тренер Клаудіуш Хірш. Звичайно ж, я був дуже радий і гордий. До речі, Клаудіуш – один з найкращих фахівців, з якими мені доводилося працювати.
– В двох останніх сезонах «Торунь» завойовував бронзу. Замахнутися на вищий результат команді було не під силу?
– У передостанньому сезоні ми якраз і боролися за бронзу. У цьому році могли виграти срібло, але в останньому турі, на жаль, поступилися.
– Обидва останні сезони доволі впевнено виграв «Рекорд». Вони дійсно настільки сильніші за усіх інших? І за рахунок чого?
– Цієї миті «Рекорд» - це єдиний повністю професійний клуб в польській лізі. Там зібрані найкращі футзалісти, які виступають за збірні своїх країн.
– У Польщі постійно експериментують з форматом розіграшу чемпіонату: то просто грають за коловою системою, то з плей-оф, то з розділенням на верхню і нижню шістки. Вам який з форматів найбільше до вподоби і чому?
– Формат змінюють, щоб зменшити витрати клубів. Коли граєш за системою плей-оф, кількість ігор збільшується і багато клубів були проти цього. Особисто мені подобається формат плей-оф, емоції в цих матчах просто позамежні.
– Виходить, що увесь польський період своєї кар'єри (8 сезонів) Ви провели практично в одній команді. Ця постійність дала Вам якісь переваги у плані того, що може клуб квартиру видав чи постійно збільшував зарплату?
– У дитинстві моїм футбольним ідолом був Алессандро Дель П'єро, який майже всю кар'єру грав за «Ювентус». Може тому я так довго був у Торуні. Квартиру мені не дали, але на хліб з маслом вистачало (посміхається).
– Чому після стількох років в одній команді та ще й у бронзовому призері, Ви переходите у склад новачка ліги «Акана Оржель»?
– «Акана Оржель» – дуже цікавий проект. Цю команду тренує іспанський фахівець Хесус Лопес Гарсія Чус з яким хотілося б попрацювати.
– «Акана Оржель» гратиме на турнірі Futsal Masters з українськими командами. Є якісь особливі відчуття перед цим турніром?
– Звичайно, завжди, коли граємо товариські зустрічі проти команд з України, вони для мене особливі.
– Що можете сказати про «Сокіл» і «Ураган», які виступатимуть на Futsal Masters?
– Дві хороші команди, в яких грають дуже перспективні молоді футзалісти. Думаю, вони будуть одними з фаворитів турніру.
– Що скажете про польську першу лігу у порівнянні з українською першою лігою, коли Ви там грали?
– Рівень української першої ліги на той час, звичайно, був набагато вищим.
– Що стало вирішальним фактором того, що Ви вирішили прийняти польське громадянство? Чи не те, що довелося перше коло минулого сезону провести в оренді в першій лізі через ліміт?
– Так, саме це. У «Торуні» грає воротар з Молдови Ніколай Нягу. Згідно з лімітом, на майданчику під час гри може перебувати тільки один гравець з країни, яка не входить до Євросоюзу. Отже, я міг виходити, тільки в ролі п'ятого польового гравця. Я зібрав усі необхідні документи і подав їх на розгляд до секретаріату президента Польщі. Після одинадцяти місяців очікування, президент підписав указ про присвоєння мені польського громадянства.
Андрій Гулій, futsalua.org
