Лига чемпионов УЕФА«Women`s European Tournament»: «Джимбі Ролдан» – найкраща жіноча футзальна команда ЄвропиРоссияРоссия. Суперлига. 18 тур. ВидеообзорыЭкстра-лигаЭкстра-лига-2018/19. 2 этап. 2 тур. Уход "Титана", разгром в Ровно и новый лидер (обновляется)Первая лига Первая лига. 1/2 финала плей-офф. Первые матчи. LIVE!ВетераныIV Регулярный чемпионат 40+. Финальный этап. День 2. «Черное море» – чемпион Украины "40+"!Экстра-лигаАнатолій Пучка про «Титан» і український футзалВторая лигаПідсумки виступу "Галицької здоби" в Другій лізі сезону 2018/2019Лига чемпионов УЕФАИстория финалов Кубка УЕФА. Сезон 2014/15РоссияСими Сайотти: «Выдадим максимум в плей-офф»ВетераныАлександр Тищенко: «Хочется сенсаций»ВетераныIV Регулярный чемпионат 40+. Финальный этап. День 1. "Золото" разыграют "Черное море" и АРПИ Экстра-лигаУ Степана Струка — 300 матчів за "Енергію"!Женский футзалEuropean Women`s Futsal Tournament-2019: «IMS-НУХТ» фінішує п’ятимАзербайджанСезар: «Хочу закрепиться в сборной Азербайджана»Экстра-лигаВиктор Бакум: «Мы играли в первую очередь за идею»Первая лига Іван Скіцко: «Досягнути поставлених цілей завадив великий футбол»АзербайджанЖозе Алесио: «С Испанией настрой будет намного лучше»Футзал в миреОбзоры товарищеских матчей национальный сборных 11-17 апреляДетский футзалКубок України (U-12). Підсумки турніруЭкстра-лигаПокровський «Титан» знімається з Екстра-ліги

Назар Станкевич: «В українському футзалі досвідченні кадри є фінансово затратними, а «діамантів» немає»

Тренер львівського КІВС та СК «Енергія» Назарій Станкевич – про роботу з дітьми і молоддю, «Інтер-Футзал», Юнацьку Екстра-лігу і специфіку підготовки воротарів

Сьогоднішнім нашим співрозмовником є Назарій Станкевич, тренер воротарів СК «Енергія». Також він працює у Клубі ігрових видів спорту із командами  U-17, U-16, U-11, U-7.
 
Назар розповів про перемогу своїх підопічних у Кубку і чемпіонаті України серед сімнадцятирічних, нову структури львівського дитячого футзалу, як тренує воротарів першої команди «енергетиків», які плюси і мінуси голкіперів «Енергії» і про те, хто є найкращим стражем воріт в Екстра-лізі.   
 
 Як оціните роботу Клубу ігрових видів спорту?
– Спочатку ми дуже скептично до нього поставились. Ми всі вийшли із структури ДЮСШ. Коли йде новий процес і зміна структури, то завжди важко, особливо чекати. З травня до кінця вересня 2018 року ми чекали запуску клубу. Не вірили, що щось вийде. Але на початку жовтня почалась робота. І як сказав Антон Нікулін (начальник управління молоді та спорту Львівської міської ради – прим. авт.): «Всі питання були закриті, коли кошти прийшли на картки тренерів». 
 
 Є проблеми із забезпеченням?
– Тренери відчули, що зобов’язання реально виконуються. Всі декларовані умови почали втілюватись у життя. Ми почали говорити, що хочемо бачити. До кінця року була лише одна проблема, бо КІВС не міг оплачувати виїзди на змагання. З нового року вже все добре. Ми маємо повноцінне забезпечення. На цьому етапі клуб «Енергія» долучається частково (надає автобус, майданчик для тренувань у літній період), все інше надає нова структура.
 
 Керівниця клубу говорила, що зарплата тренера від 10 до 16 тисяч гривень. Це правда?
– Так, повністю відповідає дійсності. Такі суми ми вже на руки отримуємо. Хтось більше, хтось менше, все залежить від кількості навантаження, тренувальних годин, посади, виконання поставлених завдань (премії).
 
 Яка доля клубу «Інтер-Футзал»?
– Пішов у сліпий траст. У нас є молодий хлопець якому передали кілька груп, він продовжує з ними займатись. Доля «Інтер-Футзалу» наразі визначається. Після того як КІВС повноцінно запустить свою структуру, ми зрозуміємо яку нішу може заповнити «Інтер-Футзал».

 Левова частка гравців теперішньої команди з «Інтер-Футзалу»?
– Левова частка – це вихованці Юрія Шукатки. Вони прийшли до нього в 7 років і займались в ДЮСШ «Енергії». Мене тоді вже там не було, займався «Інтер-Футзалом». Через певний час, коли ми тренували в одному залі і грали на всеукраїнському рівні, ми зрозуміли, що потрібно об’єднатись. Тепер нам вдалось це зробити, об’єднатись в боєздатний колектив і почати здобувати нагороди.
 
 Як Ви ділите обов’язки із Юрієм Шукаткою?
– У нас симбіоз. Я більше займаюсь тактичним матеріалом, більше тактики даю хлопцям. Він спрямований на фізичну підготовку і функціональні можливості гравців. Ми один одного доповнюємо, але розуміємо, що потрібне чітке розподілення обов’язків. Команда росте і рівень підготовки теж має рости.
 
 Коли стартує відбір до груп в КІВС?
– Ті групи, що є, сформовані під тих тренерів, які є в структурі клубу. Ми заповнюємо групи від 2002 до 2012 року народження. Новій набір вже стартує. Найстарші команди мають бути чітко визначені до літа, щоб у вересні стартувати в чемпіонатах України. Ми потребуємо 16 гравців в команду. Структура клубу дозволяє в наймолодшу групу взяти мінімум 10-12 дітей. Можна мати і 20, але найоптимальніше - це три воротаря і три четвірки. Ми раді усім, у кого є бажання спробувати себе у футзалі, поряд з цим у нас стоять завдання і саме під них ми будемо підбирати гравців. Критерії відбору різні у відповідності до етапу підготовки. На початковому етапі у нас стоїть завдання – залучення максимальної кількості дітей і їхній подальший розвиток та оцінка можливостей. На етапі базової і спеціальної підготовки відбираємо гравців, котрі володіють достатніми технічними даними, а також головне – це мислення, здатність швидко приймати правильні рішення. Отож, запрошуємо гравців спробувати свої сили у футзалі, ми ж у свою чергу забезпечимо їх, як кажуть,  від «А» до «Я».
 
 Чемпіонат України (U-17) був слабкий за складом учасників, яких було тільки чотири…
– Погоджуюсь, що рівень міг би бути кращий. Але для всіх команд були створені умови, щоб заявитись. Просто треба було знайти можливість і час. Коли ми вже почали стартувати, то кілька команд шукали різні причини чому не поїхали. Зазвичай це фінанси. Чотири команди – це дуже мало. Ми зіграли чотири кола. У всіх матчах ми мали перевагу, були підготовлені саме футзально, інші ж поєднують футбол і футзал. Відповідно рівень був прогнозований. Але я не вважаю, що ми перемогли в слабкому чемпіонаті.
 
Перший тур приймала «Академія Черкащина» в Білозір’ї. Там інфраструктура хороша, побудований зал, було все для гри. Другий тур у Сумах. Зал міг би бути кращим. Щодо організації, то тут немає жодних нарікань.
 
 Чому один з турів не провели у Львові?
– Була така думка, але нам було простіше виїхати. І керівництву КІВС було простіше нас відрядити, ніж приймати у Львові. Ми розуміємо те, що для таких змагань потрібна оренда найкращих залів. Зважаючи на завантаженість міських залів і їхню вартість, такого варіанту навіть не розглядали. Зараз орендуємо зали лише під тренувальний процес і матчі Юнацької Екстра-ліги.


Володарі Кубку України (U-17)

 Перед Вами ставили завдання перемогти в чемпіонаті і Кубку?
– Ні. Не було такої вказівки: «Ви маєте обов'язково виграти трофеї!». Проте всі розуміли, що перемога додасть стимулу і авторитету усім нам. Ми говорили на спільних зустрічах, що потрібна якість. Сказали, що в тих залах, де тренуємось, якість показати важко. Але самі перед собою поставили завдання – перемога в Кубку і чемпіонаті та Юнацькій Екстра-лізі.  Виконали лише 2/3. Також хочемо показувати, що футзал є і він розвивається, особливо на дитячо-юнацькому рівні. Була така думка, що у Львові багато футзалу, в тому числі дитячого, що є багато команд, він комерційний і самоокупний. Але насправді все не так. Ми хочемо піднімати авторитет КІВС і авторитет львівського футзалу в цілому.  
 
 Хлопці грають у трьох чемпіонатах. Не забагато?
– Можливо, десь і забагато. Коли виходили на планування сезону, то не були чітко впевнені, що поїдемо на чемпіонат України U-17, бо потрібно було вкласти гроші самих гравців. Ми розуміли, що ми маємо 2002 рік народження і якщо не поїдемо на ЧУ, то вони не будуть ніде залучені, а їм потрібна практика. Тоді не було сенсу їх тримати. В деяких гравцях була зацікавленість від «Галицької здоби» і від інших команд. Тому вирішили заявитись усюди, де тільки можна. Вже по ходу сезону поставили пріоритет – змагання в U-17 і U-16. В чемпіонаті Львівщини ми були «грушою для биття». Ми адаптовувалися до дорослого футзалу.


Чемпіони України (U-17)

 Такий досвід йде гравцям в плюс чи мінус?
– Коли я тренував «Інтер-Футзал», то я, не завершивши юнацький рівень, пустив гравців під «молоток» Вищої ліги Львівщини. Проти нас грали найсильніші команди, стільки зірок. Ми боролись, але програвали. Психологічно це було дуже важко. Кілька перемог за три сезони – це дуже важко. Заявившись в Першу лігу футзалу Львова, ми розуміли, що це не Гранд-ліга, але все одно буде не просто. Отож, за рахунок виступів в юнацьких змаганнях, ми могли краще тримати баланс психології і результатів.    
 
 Як Вам рівень Юнацької Екстра-ліги?
– Це проект, у якому я був одним із співзасновників. До цього аналогів таких змагань не було. Звичайно, що він має недоліки, але це найсильніший чемпіонат серед молоді. Хлопці з цього чемпіонату вже стали професійними гравцями. Те, що цей чемпіонат був створений для прогресу юнацького футзалу, показує поточний сезон. На цьому етапі вже визначились чемпіон і срібний призер. Вдруге в історії перше місце здобула івано-франківська «Академія Ураган», друге місце за спільною командою Чорноморська і Роздільної з Одеської області – «Іллічівець-Продексім». А ось за третє місце боряться три команди, в тому числі і ми. В останньому турі все повинно вирішитися. Нам для бронзових нагород доведеться здолати опір, тепер вже діючого чемпіона, «Академії Ураган» і сподіватись, що непоступливий «Футзал Дніпро» зможе вдома пригальмувати Збірну Харківської області. Та, не зважаючи на усі турнірні баталії, рівень чемпіонату і самих команд практично однаковий. Кожна команда може виграти у будь-якої іншої, незалежно від того хто, на якому місці турнірної таблиці перебуває.
 
 17-річні хлопці не мають де грати в наступному сезоні, якщо не підуть в професійні чи аматорські команди. Як Ви бачите перспективу своїх хлопців?
– Все залежить від того, яке рішення прийме Комітет дитячо-юнацького футзалу Асоціації футзалу України щодо Юнацької Екстра-ліги. Сьогодні ведуться розмови, що цей статус перейде до U-17. Якщо так станеться, то базовим роком стане 2003 рік народження. Тоді 2002 року прийдеться шукати продовження. Дехто отримає шанс в «Енергії», а інших будемо скеровувати в так звану оренду до команд Львівщини. Не виключаю й іншого варіанту – створення дублюючого складу «Енергії» для того, аби старші за віком юнаки могли прогресувати на аматорському чи напівпрофесійному рівні (Перша ліга України). Щоправда для цього КІВС та ФК «Енергія» повинні поглибити співпрацю, такі розмови вже ведуться.
 
 Чи потрібно створювати чемпіонат U-19?
– Те, що зараз 15-16 річні хлопці тренуються з головною командо – це не тому, що їх рівень дуже високий, а такі реалії нашого футзалу. Так відбувається не тільки в «Енергії». Немає звідки черпати кадри. Досвідченні кадри є фінансово затратними, а «діамантів» поки немає, їх потрібно виховувати, шліфувати. Ми наразі залучаємо і розвиваємо тих, хто є. Це шанс для молодих гравців. Для того, щоб створити чемпіонат U-19, потрібна воля всіх команд Екстра-ліги. Він може з’явитися тільки тоді, коли вони дадуть добро. Розмови ведуться вже третій сезон, але до діла не доходить. Ми всі розуміємо, що це фінансово складно, особливо в наших сьогоднішніх реаліях.

 Четверо ваших гравців долучаються до роботи з першою командою. Які в цих хлопців сильні і слабкі сторони?
– Думаю, що Валерій Легчанов не міг би просто так взяти людину в команду. «Енергія» завжди ставить високі завдання, незалежно від того який в неї склад. Тому це визнання роботи тренерів молодіжної команди, і роботи гравців. Це, повторююсь, шанс для молодих хлопців. Колись вони дивились за матчами «енергетиків» з трибуни, а тепер тренуються з ними. Для них це мотивація.
 
Грицків – це перспективний воротар. Пітуля жартує і називає його Пако Седано (відомий іспанський воротар). Він має такі ж антропометричні дані і непоганий рівень гри. Вірю, що в Ростислава велике майбутнє. Головне, щоб він не відволікався на нефутбольні речі.      
 
Щодо Кваснія, то тут не потрібно багато говорити. У голові він вже сформований гравець в плані побуту, відношення і розуміння того, де він перебуває. Він не даремно є капітаном команди КІВС «Енергія». Його характер та харизму відзначає і тренер юнацької збірної України Віталій Одегов. Недарма 15-річний хлопець грає за 19-річних. Відзначають його психологію і основні гравці «Енергії». Ми з Юрієм можемо на нього покластись, дати завдання з дисципліни, чи сказати, де і коли зібратись. Він справжній лідер і капітан не тільки на майданчику а й поза ним.
 
Ігор Тимців (найкращий бомбардир чемпіонату U-17, 15 голів – прим ред.) має дуже сильне бажання. Можливо, має не так багато природних технічних задатків, але є бажання. Зазвичай такі гравці пробиваються. Він з характером. Але потрібно працювати над своєю психологією, бо інколи він «випадає». У нього є антропометричні дані є, є бажання, головне – працювати над собою.
 
Юрій Хорош недавно до нас прийшов. У нього є якась родзинка. Недарма мені це приглянулося і не просто так це побачив Легчанов. Але йому найважче і найбільше потрібно працювати в плані футзалу, бо він прийшов з великого футболу.
 
 Крім Хороша, ще є люди, які прийшли з великого футболу?
–  Дехто з самого початку у футзалі, але здебільшого всі починали з футболу. Хтось не підійшов за антропометричними даними, хтось з інших причин. У футбольних командах не дуже хочуть довго чекати на прогрес гравця. Ми ж їм надали шанс себе проявити та вдосконалитися і бачимо результат. Тому ми звертаємося до гравців і їхніх батьків, що якщо щось не вийшло у футболі, можливо, ви себе проявите у футзалі. Той таки Квасній – яскравий приклад такої зміни виду спорту. Стосовно Хороша, то він і йому подібні гравці зуміли включитися в процес адаптації у футзал, але таких одиниці. У віці старших юнаків такий перехід зробити важко. Легше футзалісту перейти у футбол, ніж навпаки.

 Як налагоджена робота з Валерієм Легчановим?
– «Енергія» переживає непросту ситуацію. Кожна людина, яка є в структурі клубу,  намагається виправити цю ситуацію. Легчанов виправляє її за рахунок вдосконалення компонентів гри гравців і команди в цілому. Мотивує гравців і доносить їм, що ніякі ситуації не повинні впливати на професійне мислення і відповідальність за авторитет клубу та його вболівальників. Зараз проведення чіткого аналізу і побудова всієї структури не на часі. Бачення є, але немає чітких механізмів, як це має втілити у реальність. Він дивиться на молодих гравців і оцінює їх. Та все ж, він розуміє, що це гравці перспективи, а йому слід виконувати локальні завдання вже сьогодні, завтра, кожного тижня. Ми зіграли товариський матч з основною командою, надіюсь, йому було корисно. Можливо хтось очікував розгрому в цьому матчі, адже досвідченим гравцям протистояли 16-17-річні хлопці. Проте нам вдалось зіграти гідно, поступились лише 1:5. Гравці «Енергії» були задоволені спарингом.
 
 Чи є зацікавленість інших команд у Ваших вихованцях?
– На даному етапі немає ніяких перемовин чи обговорень на цю тему. У нас є комунікація з «Соколом», «Ураганом». У міжсезоння ми відправили до них двох і одного хлопця відповідно, це гравці 2001 р.н.. Нам цей рік не підходив по структурі. Єлфімов зіграв кілька матчів за «Сокіл» в Екстра-лізі, але змушений був повернутись до Львова. Петросюк продовжує виступи за «Ураган-2» у Першій лізі. Ми змушені були відпустити цих гравців, адже не могли забезпечити їм гідні умови для прогресу, тепер же, коли структура КІВС сформувалась, ми можемо утримувати найкращих гравців, щоб у майбутньому отримати хороші дивіденди з їхньої підготовки.
 
 Хто з футзалістів серед усіх команд виділяється у чемпіонатах U-16 і U-17?
– Здебільшого у всіх поставлена командна робота. Дуже мало гравців, які виділяються на фоні інших. Минулого року в «Урагані» був «стовп» Дичук, який вирізнявся забитими м’ячами. В «Соколі» Омарі виділявся хорошою технікою. В Дніпрі є непогані хлопці, але все розглядається через командну роботу. Яскравих особистостей поки не спостерігаю. У кожній команді є лідер і гравці, які мають ті чи інші хороші якості.

 Якого стилю футзалу Ви вчите своїх гравців?
– Це питання можна розглядати крізь призму змагань, де ми беремо участь. В чемпіонат U-16 деякі матчі ми грали п’ятьма гравцями. Тільки на друге коло змогли підсилитись трьома гравцями з Червонограда, які додають нам глибини складу. В U-17 і чемпіонаті Львівщини ми граємо двома четвірками. Ми однозначно хочемо грати в атакувальний і динамічний футзал. Але це вдається тільки в Кубку України і чемпіонаті U-17. На область і в Юнацькій Екстра-лізі граємо від захисту, більше руйнуємо і на контратаках.  Хочеться, щоб в ідеалі команда домінувала, тримала баланс між атакувальними діями і захистом, могла бути тактично гнучкою – всі ці принципи сповідує основа «Енергії». Наше головне завдання – це максимально технічно, тактично і психологічно підготувати і адаптувати гравців до професійного футзалу
 
 Валерій Легчанов вже давно говорить, що потрібен воротар, який добре грає ногами. Як Ви тренуєте цей компонент з молоддю?
– Протягом сезону в Юнацькій Екстра-лізі п’ятим польовим постійно підключається Антон Чудний. Звичайно, що потрібно ще багато розуміння. Він у нас виконує роль гравця, що відволікає увагу і допомагає у проміжних передачах. Ми через нього не часто граємо на загострення, але один гол він вже забив. Робимо акцент на те, щоб не випускати польового, а довіряти воротарям. Тренуємо цей компонент. Хочеться більше награвати. Вважаю, що у нас, порівняно з іншими командами, є дуже великий прогрес.
 
 Ви тренер воротарів в першій команді «Енергії». Як працюєте з ними?
– Треную на основі власного досвіду. Слідкую за найкращими тренерами у світі. Моніторинг спеціальних сайтів, акаунтів у соціальних мережах. Було спілкування зі спеціалістами з університету фізичної культури щодо того як додати і урізноманітнити роботу, що поглибити. На цьому етапі весь тренувальний процес воротарів в «Енергії» відбувається для підтримки їх специфічного ігрового тонусу. Більш поглибленого навчального процесу як такого немає, хоча кожне з тренувань намагаюсь адаптувати до вдосконалення тих компонентів майстерності, які потребують виправлення або ж під ті тактичні особливості, які виконує суперник. Думаю, що після сезону ми проаналізуємо роботу воротарів і погодимо з головним тренером ті завдання, які слід вирішити у міжсезоння, а також впродовж змагального періоду.
 
Відхід Кардаша з команди став викликом. Виклик – поставити процес роботи так, щоб не відчути втрати. Пітуля і Войтович мають бажання працювати зі специфічною підготовкою. Оцінкою моєї роботи є слова Легчанов про те, що він не відчув втрати «одного бійця».

 Як змінилась робота з воротарями за останні 10 років в Україні?
– Цей компонент розвинувся і досить суттєво. Особливо за останні кілька сезонів. Команди Екстра-ліги все частіше вдаються до послуг тренера воротарів: «Енергія», «ХІТ», «Ураган», «Продексім», «ІнБев/НПУ», «АРПИ Запоріжжя» і т.д. Ця ніша поступово заповнюється. Команди побачили підхід, який є у провідних чемпіонатах Європи і світу, мають можливість аналізувати матеріали, які приходять з всесвітніх і європейських форумів. Той таки інтернет дає багато матеріалу для аналізу. Колись, будучи на одному із семінарів, почув інформацію, що іспанський «Мовістар Інтер» має у своєму штаті сім тренерів на 15 гравців – не дивно, що це один із найкращих клубів світу. Кожен компонент гри і позиція гравця потребує специфічної підготовки і тренування голкіперів не може бути винятком. Приємно, що керівники команд починають це розуміти і вносять додаткові можливості для того аби збільшити тренерський штат.     
 
 Які слабкі і сильні сторони голкіперів «Енергії» (Пітуля, Войтович)?
– Академічність роботи Войтовича є саме такою, як у футзального воротаря. Практично всі елементи треба просто відшліфовувати. Як для свого віку, він має непоганий рівень вводу м’яча ногами. Не дуже хороший, такий як я б хотів бачити, рівень вводу руками. Та ця проблема не від технічного браку, вона криється у психології і подолати її можна лише завдяки практиці в офіційних матчах. Якщо в нього буде підхід такий, як є, то він має шанси вирости у дуже хорошого воротаря.
 
Андрія Пітулю я вже називаю «старичком». Я завжди бачив його тільки збоку і мені здавалось, що з ним буде більше глобальної роботи. Зараз вже по роботі бачу, що він сильний психологією, спокійний і добре грає ногами та руками. Хочеться, щоб у грі на лінії в деяких епізодах він грав по-іншому. Але розумію, що це його сформована навичка і виправити її важко. Тому головним завданням стосовно нього є те, щоб Андрій тримав високий і стабільний рівень гри. Стабільність для воротаря
 це головне. 
 
 Назвіть трьох найсильніших і найперспективніших голкіперів Екстра-ліги.
– Мені подобаються мобільні воротарі, які із легкістю та впевненістю можуть підтримати атаку своєї команди. Та все ж голкіперів оцінюють за їхню основну роботу – на лінії воріт. Моя трійка перспективних голкіперів – це Сухов з «ХІТа», Войтович з «Енергії» і Чех з «Сокола». Хочу ще згадати Віталія Бірова з «ІнБев/НПУ», який має великий потенціал, але цього сезону йому і його команді важко даються матчі. Стосовно найкращих голкіперів, то на перше місце я б поставив Євгена Іваняка, якому вдається тримати свій високий рівень гри. На другому і третьому – Кардаш та Пітуля відповідно.

Розмовляв Станіслав Безушко
Фото Євген Кравс, Олександр Донець, КЛУБ Ігрових видів спорту

 

P.S. У Назарія Станкевича хворіє на лімфобластний лейкоз дочка Злата (4 роки). Всі, хто хоче йому допомогти, можуть перекинути кошти на картку 5168 7427 1674 3343. На цьому етапі лікування проходить в Україні.  

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.