Головний тренер збірної України з футзалу Олександр Косенко розповів про причини невиходу на чемпіонат світу, філософію гри команди, свою зарплату, гру з п'ятим у футзалі та спогади про тренерів збірної 2003 року, яка взяла срібло на ЧЄ.

Хотіли грати активно, нав’язувати свою гру. З Іспанією вийшло, з Сербією – ні.

 
– Доброго дня. Ми з вами довго домовлялися про зустріч. Нарешті знайшли час. За день до цього ви дістали розсічення брови. Що сталося?
– Я грав у футзал. Неприємно зіштовхнулися з гравцем команди суперника – розсікли брову. Нічого страшного – заживе.
 
– Перейдемо до нашої головної теми – збірна України. Провал на кваліфікації, перший за 20 років невихід на Чемпіонат світу. Підсумуйте результат виступів збірної у футболі
– Незадовільний результат, погоджуюся. Що стосується гри команди, то були хороші моменти. Вдалі ігри були з Іспанією і Францією. Ключовий матч з Сербією не вдався. Він визначав стратегію нашої подальшої боротьби. Програли. Тому потрібно було докласти максимум зусиль в наступних двох іграх. Ми старались, доклали максимум зусиль. Але, на жаль, позитивного результату не досягнули.
 
– В першій грі з Сербією склалося враження боязкої гри. Сподівалися на контратаку. Заб’ємо - добре. Не заб’ємо.
– Взагалі такого не було. Ні на які контратаки ми не сподівалися. Розробляли стратегію: грати активно, агресивно, нав’язуємо свою боротьбу, забиваємо гол. На жаль, не все виходить, що плануєш. По ходу гри не змогли нічого зробити. Ми пропускали – не забивали. А це команду ламає, повірте.
 
На жаль, не змогли нічого в цій грі протиставити. Але повторюсь: готувались, психологічно настроювали хлопців. Ми оцінювали характеристики суперника. Казали, що сильніші. Але все-таки домашня атмосфера сербів вплинула на хлопців. Не часто наші гравці перебувають в такому повному залі, де вболівають. По телевізору дивитись – це одне. А перебувати в тій ситуації – інше. Тим більше, що в нас багато хлопців взагалі вперше опинилися на відбіркових іграх. Тому так вийшло. Я не хочу виправдовуватися. Це особисто моя думка, чому так вийшло.
 
– Але гра з Іспанією була зовсім іншою – більш атакувальною. Ми показали, що можемо протиставляти свій футзал сильним командам як Іспанія. Чому така різниця в іграх з Іспанією і Сербією?
– Повірте, установка була що на Сербію, що на Іспанію – грати агресивно. З Іспанією розуміли, що відступати нікуди. Потрібно видати максимум. У грі з Сербією міг натиснути психологічний тягар – він деколи сковує до непізнаваності. Я розумію, що потрібно щось з цим роботи. У другій грі його не було. Хлопці показали, що вони вміють і можуть грати. Вони багато на що здатні.
 
Потенціал у наших хлопців є. Вони грали і нав’язували боротьбу. Коли наш тренерський штаб тільки прийшов у збірну, ми почали змінювати психологію гравців. Ми не хочемо підлаштовуватися під суперника. Хочемо нав’язувати свою гру. І можемо це робити. Так, ми не іспанці, не бразильці. Не володіємо божевільними фінтами. Але в нас достатньо майстерності та фізичної готовності, щоб це використовувати. Деякі ігри показують, що ми це можемо. Але потрібна ця стабільність.
 
Ми не хочемо орієнтуватись тільки на оборону. З нами тоді легко буде грати. Розраховуємо на свою стратегію. В залежності від матчів можемо змінювати малюнок гри. Ми стараємося. Погоджуюся, багато чого не виходить. Але багато чого виходить. Ми не маємо дивитися тільки на негатив.
 
Розумію, ми програли. Я беру відповідальність за підготовку команди та результат. І це не просто слова. Розумію, що десь прорахувався, десь недопрацював. Це для мене хороший досвід. І найголовніше – зробити правильні висновки. Перемоги, які у нас були, проходять. Ти думаєш, що все йде правильно і добре. А такі поразки відкривають очі на те, чого ми не зробили. Будемо далі працювати.
 
– Після цієї кваліфікації минув вже місяць. Виступ збірної прокоментували багато людей. Але чомусь вашого обширного інтерв’ю ніде не було. Єдиний коментар ви дали сайту АФУ. Воно малесеньке. І було видно, що журналіст не ходів ставити неприємних питань. Невже головний тренер збірної не має першим, відразу після кваліфікації, виступити з підсумками? Чи журналісти не зверталися?
– Напевно, так. Потрібно говорити. Я готовий відповідати, будь ласка. Ставте питання. Я не ховаюся.
 
– Ніхто не звертався прямо після кваліфікації?
– Ніхто не звертався.
 
– Які основні причини невдалого виступу збірної? У інтерв’ю багато футзальних експертів говорили про неправильно побудовану підготовку, запізний приїзд в Сербію, короткий збір у Києві, неналежна підготовка тренерів, бо ви раніше виступали на товариському турнірі в Іспанії.
– По-перше, підготовка – це не чотири дні до чемпіонату. Це примітивно так думати. Вона ведеться упродовж всього підготовчого циклу. Ми підбираємо гравців, вибираємо спаринги і збираємось безпосередньо перед відбірковими іграми за чотири дні.
До цього все було так само перед кваліфікацією на ЧЄ та ЧС. Ніхто нічого тоді не казав. Ще раз повторю, я не хочу зараз виправдовуватися. Ми так готувалися і думали, що цього буде достатньо. Підготовка не тривала чотири дні. Ми зіграли товариські матчі, зібралися за чотири дні до ігор.
 
– Зараз, якби можна було щось змінити, що би ви змінили у підготовці команди?
– Можливо, щось би й змінили. Повторюся, поразки та гіркий досвід діють краще, ніж перемоги. Всі дивляться тільки на сербів, що вони підготувалися і вийшли. Французи так само готувалися і не вийшли. Це ж не 100% гарантія виходу.
 
Все по крупинках збиралося. Та зрештою вийшов такий результат. Так, ми десь, я зокрема, помилились. Постараємося уникнути прорахунків у майбутньому. Але вони стаються несвідомо. Може у нас є професіонали, які все прорахують. Я не такий. Я працюю за правилами, які, як вважаю, принесуть гру і результат. Можу десь помилятися. Я так само вчуся і не вважаю це позорним.
 
Що стосується моєї поїздки в Іспанію. Якщо чесно, при сучасному розвитку технологій немає проблеми, де я перебуваю. Хоч в Дніпрі, хоч в Іспанії. Ми ж не в ХХ столітті, що тебе можуть загубити. Мені не хочеться навіть обговорювати це питання. Не тому, що я вважаю себе винним. Просто не хочу це обговорювати.
 

Нам ніхто не вказує, кого викликати до збірної. Підбираємо гравців самі. 

 
– А чи найсильніші зараз гравці у збірній?
– Стандартне питання, яке завжди будуть ставити. Я на нього 1000 раз відповідав і ще раз скажу. Це на наш тренерський суб’єктивний погляд. Ви ж не відмовляєтесь від чогось хорошого? Ми проглядаємо гравців, на яких розраховуємо. Може бути, якщо робити порівняльну характеристику усіх, то хтось буде швидшим, сильнішим чи стрибучішим. Але знову-таки ми підбираємо під свої погляди на футзал.
Хтось може погоджуватися, не погоджуватися з нашим баченням. Ми робимо ставку на тих гравців, які думають на полі, приймають рішення, володіють м’ячем. Хтось футзал бачить по-іншому. І це нормально.
 
– Коли ви говорите "ми", то маєте на увазі себе і Легчанова?
м Зараз ми удвох лишилися у збірній.
 
– А чому тренера воротарів немає? Були якісь недомовки з ним, і тому ця посада зараз вакантна?
– Зараз шукаємо. Екс-тренер працює у футбольному «Металурзі».
 
– Виклик гравців до збірної – це прерогатива тренерського штабу? Чи є таке – цього викликаємо, бо так треба. А цього не викликаємо?
– Такого не було ніколи. Це тільки прерогатива тренерів.
 
– От дивіться. За моїм спостереженням, до збірної перестали викликати братів Грицинів після їх зірвалого переходу в Продексім. Хоч вони чемпіони Білорусі.
– Не розумію причинно-наслідкового зв’язку. До чого тут, хто куди переходить. Ми не вороги собі. Розраховуємо і слідкуємо за ними. Коли вони вийдуть на той рівень, на якому були в Енергії, то так. Та й з Білорусі ми їх теж викликали. У них великий потенціал, ми розраховуємо на них. Але на жаль, вони можуть погоджуватися чи ні (а будь який амбіційний гравець, який ставить максимальну планку, вважає, що достойний грати), у них щось зламалося. Вийдуть знову на той рівень, то будуть грати.
 
– Нещодавно вийшло інтерв’ю Станіслава Гончаренка. Він сказав таку фразу: «Не секрет, що 90% всієї філософії процесу тренувальної і тактичної діяльності збірної йдуть від помічника головного тренера Валерія Легчанова». Прокоментуйте цю цитату.
– Я не хочу коментувати ці фрази. Зараз будь-яка моя фраза сприйматиметься, ніби виправдовуюся. Я не хочу цього робити. Для чого? Спитайтеся у Легчанова. Спитайтеся в тих, хто зі мною в збірній працює. Нащо мені це питання ставити.
 
Ми з Валерієм працюємо. Рішення і стратегію ми разом приймаємо. Але стратегічна лінія розвитку все одно йде від мене. Він мені дуже допомагає. Талановитий гравець, капітан збірної, фантастичний молодий тренер. Я дуже радий, що він працює у збірній. І готовий витягнути максимум з нього того, що він вміє і знає. І це нормально. Якщо я забороню говорити, нащо тоді у збірну кликати людину і не дозволяти щось робити.
 
І взагалі, а чому 90%? Ну вже 100% би сказав, нормально. Скоро він скаже, що я взагалі до футзалу ніяк не належу. Ну це його думка. Хай буде. Може я йому дорогу перейшов. Я не знаю.
 

Бутенко казав, що тренував збірну, коли з бразильцями 2:2 зіграли. Він був. І на лавці був. Але не тренував збірну.

 
– Просто раніше в збірній був Лисенчук - постійний тренер. Всі прекрасно знали, що він хороший психолог. Але фактично тренували інші люди. То й ж Гончаренко на одному з ЧЄ і помічники. Я, наприклад, знаю як Ковальчик був у збірній. Він займався тренувальним процесом, а Лисенчук займався психологією.
– Я можу відповідати тільки за той час, коли я був у збірній. Що там Ковальчик – не знаю. Коли я був у збірній, Гончаренко був безпосередньо перед збором на ЧЄ. Так, він проводив тренування. Якісь – Лисенчук. Я не можу сказати, що завжди проводив Гончаренко. Він був безпосередньо перед самим ЧЄ. Всі інші товариські ігри, збори Лисенчук спокійно тренував.
Погоджуюся, що він прекрасний психолог, хоч і тонкощі футзалу не знав. Ми привносили кожен щось своє. І він не заважав грати. Але сказати, що Гончаренко провів підготовку, і завдяки цьому ми стали срібними призерами, а Лисенчук тут ні до чого – ну це дурниця. Не применшуючи досягнень Станіслава Олександровича – він був, він тренував.
 
Але Лисенчук комплектував команду. Він сказав, що ці гравці йому потрібні. Зробив на них ставку. І ми їхали і грали. Якби це робив хтось інший, може ми б не взяли срібло ЧЄ. А може перемогли б.
 
Ви вірите, що можна за 5 днів натренувати команду і вона стане віце-чемпіоном Європи? Це результат усієї діяльності. Не 4-5 днів. А 5-6 років. Давайте речі називати своїми іменами. Як воно було насправді.
Пам’ятаю, як Бутенко Сергій Михайлович говорив, що тренував збірну, коли з бразильцями 2:2 зіграли. Він був. І на лавці був. Але не тренував він тоді збірну.
 
– Олександр Петрович, чи слідкуєте ви і ваш тренерський штаб за новинками у футзалі? За останніми тенденціями розвитку цього виду спорту?
– Футзал – це моє життя. Хоч це і голосно звучить, але скільки себе пам’ятаю – завжди у мене був футзал. Стараємося дивитися. Не все знаємо. Я може щось і пропускаю, але стараюся слідкувати за тим, що відбувається у футзалі.
 
– Які чемпіонати любите переглядати?
– Чемпіонат Росії, Білорусі. Менше – чемпіонат Польщі. Ну і окремі матчі в Чехії. Якщо ні за ким дивитися не треба, то чемпіонат Іспанії для мене на першому місці. Дуже цікаві ігри. Майже кожну гру можна ввімкнути. Чемпіонат Росії йде для мене по силі на другому місці. Він відрізняється від чемпіонату Іспанії за характером ігор, за розвитком, за атакувальними діями.
 
– А бразильський чемпіонат?
– Не так часто. Окремі ігри.
 
– Я запитував не в плані перегляду наших гравців. Питався щодо ознайомлення з останніми тенденціями футзалу. В Чемпіонаті Білорусі і Росії одиниці команд, які можуть щось привнести.
– Чемпіонат Іспанії – на першому місці для розвитку. Їздив в Барселону на тиждень. Був тижневий цикл тренувань Барселони. Хороший досвід. Все ігрове. Все з м’ячем. На вкорочених майданчиках, на півполя, на баскетбольному тренуються. Динаміка. Зібрані найкращі футзалісти світу. Дивитися – одне задоволення, навіть на тренуваннях. Організація тренувального процесу. Організація структури клубів. Ми старалися подивитися і на ці моменти. Спілкувалися з головним тренером команди. Цікавий досвід.
 
– Валерій Легчанов в інтерв’ю сказав, що потенціал збірної цієї дуже високий. Але зараз не вдалося його продемонструвати, щоб попасти на ЧС. Чи будуть якісь зміни у складі?
– Змін кардинальних не буде. Дрібні зміни будуть: з’являються молоді гравці, хтось завершує.
 
- Зараз ви взяли тільки двох воротарів на кваліфікацію. Чи правильне рішення брати двох, а не трьох?
– Ми й планували, що в обоймі буде 12 людей, щоб мати більшу варіативність на полі. Третього воротаря задіюють тільки під час форс-мажору. Ми дійсно ризикували, якби воротар отримав червону, і на наступну гру в нас був би в заявці один голкіпер. Але ми свідомо на це йшли. Знали, що три гри дуже напружені, тому хотіли взяти саме 12 гравців.
 
– Були такі чутки, що у вашому контракті з АФУ вказано, що ви отримуєте зарплату лише за дні проведені у збірній, саме під час тренувального процесу, кваліфікації. Це правда чи ні?
– Хто вам таке сказав? У мене звичайний контракт. Тобто якщо у нас три місяці нічого немає, то я зарплату не отримую? Ні. Це неправда. Я кожен місяць отримую зарплату.
 
 

Результати незадовільні. Були претензії. Рішення щодо мого майбутнього приймуть вже скоро

– Ви обговорювали цей результат з керівництвом АФУ? Які рішення прийняли?
– Рішення приймуть на виконкомі в кінці березня. Результати незадовільні. Були претензії. Подивимося на рішення в кінці березня. 
 
– Хто входить у  виконком? Хто прийматиме це рішення?
– Я не знаю всіх членів виконкому. Це питання – не до мене. 
 
– Тобто нецікаво, хто вирішуватиме вашу долю?
– Я сильно не зациклений на цьому. Яка різниця, хто прийматиме рішення. Яке буде рішення – таке й буде. 
 
– Це буде на Фіналі чотирьох Кубку? Чи ви не знаєте?
– Ні, місце проведення не знаю.
 
– Олександр Петрович, що легше тренувати – збірну чи клуб?
– Що важче нести – фанеру чи камені? Це приблизно з цієї зони. Всюди своя специфіка, не готовий сказати. Більша відповідальність у збірній. В клубі ж ретельніший тренувальний процес. Також в збірній дещо інша робота – треба слідкувати за гравцями і досить важко прийняти рішення, кого обрати. У клубі з цим простіше. У клубі зіграність більша – гравці кожен день на майданчику. Важко відповісти на це питання.
 
– Кілька заяв від тренерів було, що гра з п’ятим вбиває футзал. Як ви ставитесь до цього? Це все таки додає варіативності чи це вбиває як вид спорту?
– Ми це не раз обговорювали у своїх колах. Особисто моя думка, що з п’ятим , буває, немає динаміки. Хоч і буває, що ігри 4 на 4 дивитися не хочеться. Але є й інше – у грі з п’ятьма творять такі комбінації і голи. Розумієш, що в цьому щось є.
Чому УЄФА і ФІФА не можуть однозначно вирішити. Бо заборонять – втратиться останній шанс зрівняти рахунок. З іншого боку – дозволять тільки в кінці, то обмежиш команди в плані тактики. Але буває, що гравці просто тянуть час. З цим потрібно боротися – вводити часові чи інші обмеження.
 
– Я вважаю, що УЄФА гальмує розвиток футзалу. Їм дуже далеко до нього. В більшості ігрових видів спорту є чотири єврокубки. А ігри – виїзні. Не з’їздні. Ви казали, що багато гравців вперше були на такому форумі у Сербії. Так а де їм досвіду такого набиратися?  Ваша думка, чому йде таке гальмування цього виду спорту?
– Погоджуюся повністю. Зараз УЄФА вирішила, що наступний відбірковий цикл збірних буде вдома і на виїзді. Вже зсунулося потрошки. Дай Бог, будуть ще єврокубки. Думаю, основне питання – фінансове. Треба, що УЄФА знайшло тут фінансові можливості.
Хоч і самі маємо вирішувати ці питання. Треба, що асоціації направляли в УЄФА свої пропозиції щодо цього питання. Бо це необхідну для нашого виду спорту.
 
– Фінансова питання є. Але я думаю, що в Україні, як мінімум, три команди готові зіграти з командами Чехії, Польщі та навіть з якоюсь там п’ятою командою Іспанії. Не товариський матч, а офіційний.
– Погоджуюся.
 
 

Футзал змінився. Топи залишилися топами. Слабші збірні серйозно виросли 

 
– Буквально на минулому тижні в Іспанії ввели VAR. Як до цього ставитесь?
– До будь-якої проблеми потрібно підходити різносторонньо. Дивишся на VAR у великому футболі. Про футзал поки не будемо говорити, бо тільки ввели. Коли суддя не може побачити очевидні порушення, то це дуже добре. Але фіксування мікроскопічних офсайдів призводить не те, що до абсурду. Але й до постійних зупинок, від чого втрачається динаміка. Думаю, що система має бути на очевидних моментах – щодо пенальті і тд. Згадайте, як Анрі забив гол рукою Ірландії.
Щодо футзалу. Візьмемо Україну: якщо буде зйомка з кількох камер, то це буде дійсно як помічник судді. Візьмемо чемпіонат міста в Дніпрі. Ми намагалися в себе провести аналог такої системи. Команди користувалися: раз за гру зупиняли і дивилися. Але там по камері навіть не було видно – був фол чи ні. Футзал – більш динамічна та контактна гра.
VAR не має вбивати дух гри та спортивності. Якщо все буде так, то я за.
 
– Може був би ВАР, ви стали б чемпіонами Європи. Арбітр би глянув.
– До речі, так. Невідомо, що б далі відбулося.
 
– Насамкінець повернемося до вашої ігрової кар’єри. Що легше було: грати за збірну чи стояти на бровці і керувати?
– Важко все. Якщо просто грати, то це одне. А якщо грати і вигравати - це теж непросто. Гравець має колосальні фізичні навантаження. Якщо ти дійсно тренуєшся на повну, ставиш великі завдання, то це дуже тяжко. Я пам’ятаю ці тренування. Деколи не хотілося йти на них.
У тренера інша важкість. У нього більша відповідальність. Він відповідальний за гравців, за результат. На мій погляд, це дві різні професії. Це те ж саме, як спитати, що важче – працювати вчителем чи шахтарем. В шахтаря свої проблеми. У вчителя не менш важка робота. Там по своєму дуже тяжко і дуже важко. Хотілось би так розставити і сказати – одне на першому місці, а інше на другому. Але це неможливо зробити. 
 
– Олександр Петрович, що змінилося з тих часів, коли ви були срібним призером чемпіонату Європи. Порівняйте ту збірну і цю. Що змінилося?
– Перше, це сила суперників. Іспанія, Бразилія, Росія, Італія, Іран, Аргентина як були сильними топ-збірними, так і є. Тоді було тяжко грати і зараз тяжко. Але рівень слабких суперників піднявся. Тоді нам легше гралося з сильнішими, бо інші збірні були значно слабшими, ніж зараз. Рівень футзалу виріс.
 
Коли ти підходиш до певної гри, то підходиш в різних станах. Там ти витратив стільки сил, а зараз ще більше сил. Зрівнювати рівень гравців я не можу за простою причиною - неможливо зрівняти 2000 і 2020 роки. Просто неможливо і некоректно.
 
Там були гравці хороші. У нас зараз багато хороших гравців. І сподіваюся, що будуть з’являтися нові. Крім того, зараз багато інформації, а тоді її не було.
За потенціалом наші збірники можуть чогось досягнути. Я в цьому впевнений на багато-багато відсотків.
 
– Дякую за таку відверту і щиру розмову, Олександр Петрович.
– І вам дякую. Хочеться. щоб у нас було більше позитиву взагалі. Я зіштовхуюся дуже часто з тим, що в нас спочатку шукають негатив, а потім позитив. Хочу, щоб було більше позитивних людей. більше позитиву. Негатив буде. Але він не має ставати на першому місці.

Володимир Крупчук
Призи від Олександра Косенка – у нашому відео.

Навігація по випуску:
1:00 – Хто розсік брову Олександру Косенку?
1:32 – Про гру збірної у кваліфікації до Чемпіонату світу
2:52 – Чому гра з Сербією вийшла такою провальною?
4:13 – Чому збірна зіграла значно краще проти Іспанії? 
6:48 – Основні принципи, за якими Косенко будує гру.
8:56 – Які висновки після невиходу на Чемпіонат світу? 
10:26 – Чи справді Косенко ховався від журналістів після невдалої кваліфікації?
11:47 – Чому збірна готувалася до кваліфікації на ЧС тільки 4 дні?
14:52 – Що Косенко змінив би підготовці збірної на кваліфікацію?
18:22 – Незручне питання про гравців.
20:10 – Вакансія у збірну України з футзалу.
21:22 – Чому братів Грицин перестали викликати до збірної?
23:26 – Косенко про фразу Гончаренка.
25:46 – Срібло збірної на ЧЄ-2003 чия заслуга?
32:06 – За якими чемпіонатами стежить Олександр Косенко?
33:30– Як Косенко їздив на навчання до Барселони?
34:56 – Чи будуть міняти склад збірної після невиходу на Чемпіонат світу?
35:36 – Чому на відбір до ЧС взяли лише 2 воротарів?
37:14 – Косенко про зарплату у збірній
37:53 – Чи звільнять Косенка з посади тренера збірної України?
38:50 – Що легше тренувати: збірну чи клуб?
40:42 – Чи вбиває футзал гра з п’ятим гравцем?
44:43 – Чи гальмує УЄФА розвиток футзалу?
47:13 – Чи підтримує Косенко VAR у футзалі?
51:09 – Що легше: грати за збірну чи тренувати її?
53:16 – Збірна України з футзалу 2000-х і 2020: яка сильніша?
56:15 – Тепле побажання усім від Олександра Косенка.
57:27 – КОНКУРС від Олександра Косенка.