Чемпионат ЕвропыХНУ ім. Каразіна і НУ «Львівська політехніка» дізналися своїх суперників на чемпіонаті Європи серед університетівВенгрияВолодимир Колок: "Я не витримав, поїхав туди, де цінують тренера"Экстра-лигаРоман Сандул: «Готовимся к баталиям Экстра-лиги по полной программе!»ИталияЛоренцо Пицца: «В ближайшие дни мы сделаем еще одно серьезное приобретение...»Вторая лигаСергій Піддубний став спортивним директором ФК «Любарт»Экстра-лигаЮрій Свинарчук залишив «Кардинал-Рівне»ТурнирыИгорь Калинин: «К «Odessa Open Cup» все готово, жеребьевка состоится 18 июля» ПольшаОлександр Бондар: «Був би не проти, якби мені запропонували ще раз пограти за "Кардинал-Рівне"»Футзал в миреКубок Либертадорес-2019. День 1. «Карлос Барбоза» начинает с пораженияПортугалияЭрик («Спортинг»). Лучшее-2018/19ПольшаМіхал Марек – найкращий гравець Екстракляси-2018/19ИталияБразилец Рафинья возвращается в ИталиюБеларусьМаксим Літвінов: «Дмитро Камеко – це тренер-друг»Лига чемпионов УЕФАМарат Сальянский: «Наша группа – это «группа смерти»ПортугалияФер Драслер и Андре Соуза – в «Бенфике», Паулета – в «Спортинге»Чемпионат ЕвропыУкраїнські арбітри працюватимуть на чемпіонаті Європи серед університетівПольшаПавел Будняк: «Мы разговаривали с главным тренером сборной с глазу на глаз...»Футзал в миреОлександр Ратич: «Будемо робити все, щоб повернутися переможцями цього турніру»Женский футзал«Будстар-НПУ» візьме участь у Кубку володарів кубківЮношеский футзалКалендар всеукраїнських дитячо-юнацьких змагань з футзалу сезону 2019/2020 р. р.

Олександр Севериненко: «На студентському чемпіонаті світу 2004 року перемоги від нас ніхто не чекав»

Чемпіон світу серед студентів Олександр Севериненко розповідає про те, що привело його з футболу у футзал, відмінності цього виду у версіях від різних Федерацій, інфраструктурні проблеми столиці та інше.

 

 З чого починалася Ваша кар’єра?
 Після закінчення дніпропетровського спортивного інтернату зробив крок з юнацького у дорослий футбол – так все і почалося.

 Як же дійшли до того, що пішли грати у футзал?
 Власне кажучи навіть не думав, що є такий вид спорту. Спочатку все було зав’язано з футболом. Зіграв одну гру за дніпродзержинську «Сталь», а потім був у чернігівській «Десні», яка тоді грала у Першій лізі. Однак після завершення сезону у команди почалися важкі часи, виникли проблеми зі спонсорами і я повернувся додому в Київ. Тренувався з «Оболонню» і мені запропонували спробувати себе у міні-футболі. Прийшов, спробував, сподобалось – так і склалося, що залишився у футзалі.

 Ви були в «Оболоні», коли її очолював Станіслав Гончаренко
 Так, це було саме в цей період, але я в стані «пивоварів» потренувався зовсім недовго. Сергій Ожегов тоді грав як за «Оболонь», так і за футзальний клуб «Слід». Щось він в мені побачив і запропонував спробувати свої сили у цьому виді спорту. «Слід» тоді тренував Валерій Шабельніков. Я прийшов на тренування і мені сподобалося, певно, що й Шабельніков оцінив мої старання – так все й почалося. 

 

 Чому Ви все ж таки не змогли закріпитися у футболі?
 В «Сталі» я себе не бачив, бо хотів більшого. А от в «Десні» мені було цікаво: молодий хлопець, 17 років, Перша ліга, одразу після закінчення інтернату… Клуб не впорався з поставленими керівництвом завданнями і опустився у Другу лігу. А після повернення у столицю, як бачите, я присвятив себе саме футзалу, тому інших варіантів вже не було.

 Згодом Ви грали в «Кампусі»/«Корпії», але на початку 1999 року перейшли в «Уніспорт-Будстар». Що спонукало до цього рішення?
 Це була зовсім молода команда. Мені запропонували перейшти, а я довго і не розмірковував. Вирішив спробувати себе на новому місці. Як показало майбутнє, я зробив правильний вибір.

 Згадайте чемпіонський сезон в «Уніспорт-Будстарі». Як вам тоді вдалося перемогли? Перед чемпіонатом фаворитами вважалися зовсім інші колективи.
 Фундамент нашого чемпіонства закладався з попереднього сезону 1999/2000, коли ми непогано виступили і посіли 6-ту сходинку. Фаворити нас не брали в розрахунок, але в команді підібрався молодий амбіційний колектив. Кожен хотів усім і самому собі довести, що він класний гравець, що у нас хороша команда, здатна вирішувати серйозні завдання. Також у нас був грамотний наставник Олександр Гуржєєв, який підготував і згуртував команду в єдине ціле.

 Чому команда розпалася, адже на неї чекав старт у першому Кубку УЄФА?
 Вважаю, що наша команда могла багато чого досягти. Вона мала молодий середній вік і могла відіграти не один сезон таким складом. У нашого президента Ростислава Левицького почалися проблеми з фінансами. Не знайшлося коштів, щоб поїхати на перший відбірковий раунд Кубку УЄФА, а згодом команду і зовсім розформували.

 Розкажіть про свій досвід у московському «Мегаполісі».
 Сезон 2002/2003 провів у цій команді у Першій лізі. До цього «Мегаполіс» виступав у чемпіонаті Москви і це був їхній дебютний сезон на професійному рівні. Туди перед сезоном прийшло четверо українців – я, Вадим Гордієнко, Сергій Гупаленко, і Максим Павлюк. Завданням на перший рік було потрапляння у п’ятірку, а ми посіли четверте місце. На наступний сезон мали бути серйозніші завдання, але, як і «Уніспорт-Будстар», через фінансові проблеми команда припинила своє існування.

 Як виник варіант з «ЛТК»?
 Після Москви приїхав у Київ і тут грав у Бізнес-лізі. Мені зателефонував
Володимир Залойло і запропонував перейти в «ЛТК». Сказав, що є перспективна команда, якій потрібні досвідчені гравці, котрі могли б допомогти вийти з Першої ліги у Вищу. Я допоміг команді вийти у «вишку», де відіграв ще один рік.

 А потім знову у Київ.
 Так, відіграв сезон у Першій лізі в «Планеті». Ми виграли «срібло» у фінальній пульці, але команда залишилася у нижчому дивізіоні.

 2004 року Ви стали чемпіоном світу серед студентів в Іспанії. Впродовж турніру наша збірна розібралася з усіма фаворитами. Розкажіть, що Вам запам’яталося.
 Турнір був проведений на найвищому рівні. У нашої команди горіли очі, ну і Геннадій Анатолійович Лисенчук нас правильно підібрав у четвірки. Все пройшло на одному диханні. Із групи ми вийшли без особливих труднощів. У чвертьфіналі обіграли чехів, а у півфіналі зустрілися з господарями - іспанцями. Був дуже непростий матч. Основний час закінчився 2:2, але в серії пенальті ми були точнішими. У фіналі зустрілися з дуже сильними бразильцями, які в півфіналі прибрали Росію. Напевно ніхто такого не чекав, в тому числі і наші уболівальники. Апетит приходить під час їжі, тож коли ми дійшли до фіналу, то хотілося не просто в ньому зіграти, а й виграти. Команда доклала максимум зусиль і після першого тайму ми вели 3:0. У другій половині зустрічі був серйозний натиск південноамериканців, але ми пропустили тільки один гол. Як кажуть «Це історія, а ми чемпіони».

 

 Як Ви потрапили у футзал за версією ФІФУСА у Росію?
 Після «Планети» я грав в «Арсеналі» (Біла Церква), з яким ми виїхали на міжнародний турнір з футзалу ФІФУСА в Білорусі. Там якраз грало московське «Динамо». По приїзді додому зателефонував головний тренер москвичів, який запропонував продовжити кар’єру у них.

 Ви у складі московського «Динамо» виграли Кубок європейських чемпіонів (КЄЧ). У нас не висвітлюється саме цей вид футзалу. Розкажіть про перебіг розіграшу.
 За «динамівців» я зіграв один сезон. В чемпіонаті задовольнилися «бронзою», але в минулому сезоні команда була чемпіоном, тож ми отримали право грати в КЄЧ. Кубок відбувався в Анталії (Туреччина). Ми легко розібралися з усіма суперниками, а в фіналі зійшлися з донецьким «Динамо-Донбас». У них був досить серйозний склад: Владислав Корнєєв, Олександр Косенко, Володимир Дейнега, а також, якщо не помиляюся, то ще Сергій Гупаленко і Валентин Бондар. Втім, ми перемогли 4:0. 

 Невже не було пропозицій подовжити контракт від «Динамо»?
 Була така пропозиція, але я для себе прийняв рішення, що треба красиво завершити професійну кар’єру. А в Києві уже можна було спокійно продовжувати, але на аматорському рівні. Потім почав тренувати команду «Євроформат», грав за них в Бізнес-лізі і пішов працювати.

 Розкажіть про відмінності у футзалі за версіями обох федерацій з погляду гравця.
 Якщо ти хороший гравець, перелаштуватися не складно, бо ці види між собою дуже близькі. Серед суттєвих відмінностей відзначу те, що у футзалі ФІФУСА можна вводити м’яч з кутового чи ауту як руками, так і ногами; можна було робити підкати, а у футзалі ФІФА вони були заборонені; м’яч трохи менше і важчий; є ще володіння в зоні, якщо правильно пам’ятаю, то є лише 15 секунд, щоб він був на твоїй половині, тому його постійно потрібно переводити на чужу половину для більшої видовищності.

 У сезоні 2012/2013 Ви повернулися до більш активних виступів у складі броварського «Барса» у Другій лізі. З чим це пов’язано?
 Команда грала у першості Броварів, але вирішила спробувати свої сили і у Другій лізі. Мені запропонували допомогти як граючому тренеру і я погодився. Ми посіли у своїй групі друге місце після «Лукаса» і мали грати перехідні матчі, але щось не склалося, бо переглянули регламент.

 Ви зараз займаєтесь організацією міні-футбольних турнірів. Які проблеми Ви б виділили у столиці з погляду організатора?
 Найбільша проблема на сьогоднішній день – відсутність потрібної кількості хороших залів, де можна було б проводити турніри. У столиці дуже слабко розвинена інфраструктура залів і штучних полів на весняно-літній сезон. Доводиться якось викручуватися і щось шукати. Якби місто щось будувало, то можна було б запропонувати командам щось цікаве, але не зараз. Порівняно з цим усі інші проблеми являються просто робочими моментами.

Андрій Гулій, матеріал з журналу "Київський футзал" №1 (6) за січень 2015 року

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.