РовенскаяДенис Пашкевич: «Матч зірок – це неймовірна подія для Рівного»ИспанияКарлос Ортис: «Мне всегда удавалось показывать лучшую игру, когда это было действительно важно»АргентинаМатиас Люкуйкс: «Мы все должны принять участие в решении, которое ФИФА примет относительно чемпионата мира»РоссияВладислав Шаяхметов: «Желаю всем нам терпения»КазахстанКака: «Чемпионат мира не должен состояться в эти сроки, потому что все команды будут не в идеальном состоянии»Экстра-лигаШлях до мети: Володимир Кардаш, Роман КолтокБразилия«Арена Сорокаба» превращается в госпитальРоссияРФС приостановил весь футбол в России до 31 маяЧемпионат мираНад чемпионатом мира в Литве сгущаются тучиКубок УкраиныАндрій Заводян: «Виступ «Яско» у Кубку України – це не фарт, а кропітка робота команди!»ИспанияМигелин: уйти или остаться?Футзал в мире«Лондон Хельвеция»: «Мы крайне разочарованы решением комитета Национальной Серии Футзала»Юношеский футзалЮнацька Екстра-ліга 2019/2020. Думки тренерів команд-учасницьФутзал в миреЖоау Алмейда: «Мировому футзалу нужна Англия»МолдоваКонстантин Ницэ: «Награды есть, но новые никогда не мешают»БеларусьБелорусская «Столица» сменила логотип на время коронавирусаЭкстра-лигаШлях до мети: Руслан Шеремета, Петро Сенюк, Олег НегелаЮношеский футзалЮнацька Екстра-ліга: визначено номінантів сезонуЮношеский футзалВолодимир Салій: «На мою думку, формат спарених матчів не сприяє росту професійних навичок у юних футзалістів»Отакар Местек: «Мы рассматриваем возможную поддержку, помощь или компенсацию»

Олексій Солдатенко: «Історія «Фенікса» почалася з мрії»

Директор Центру соціальних молодіжних інновацій «Фенікс» Олексій Солдатенко – про Кубок України у віковій категорії U-14 та історію виникнення футзального клубу «Фенікс» (Харків)

Минулого тижня у Слобожанському відбувся розіграш Кубку України у віковій категорії U-14. Володарем цього трофею став харківський «Фенікс». І сьогодні ми вирішили поговорити про феномен цієї команди, адже вона здебільшого складається з гравців, у яких свого часу не повірили інші тренери, або ж які спостерігали за грою своєї команди здебільшого з лави запасних. І з таких гравців керівництву та тренерському штабу «Фенікса» вдалося створити колектив, який став володарем Кубку України. Про це, а також про історію команди кореспондент «5х5» поспілкувався з директором Центру соціальних молодіжних інновацій «Фенікс» Олексієм Солдатенком, який фактично стояв у витоків виникнення футзального клубу «Фенікс» (Харків).
 
– Пане Олексію, перш за все, дозвольте привітати Вас та Вашу команду з завоюванням Кубку України (U-14).
– Дякую.
 
– Відомо, що Ваша команда створена з гравців, які сиділи на лавці запасних у своїх командах, і тренери в них не особливо вірили. А з чого все почалося?
– Все починалося чотири роки тому з групи дітей, які вважалися у своїх спортивних школах неперспективними. Дітей, які мріяли про футбол, але не могли реалізувати себе через низку об’єктивних та суб’єктивних причин. Не найшвидші. Не найспритніші. Не найвитриваліші. Результатів не давали, медалей не завойовували. Їм залишалося тільки спостерігати за тими, хто грав і вигравав. Банальна в цілому ситуація, яку можна спостерігати у будь-якому виді спорту. І тоді, як правило, батьки або переводять дитину до іншої футбольної школи, або говорять: «Футбол – це не твоє. Давай спробуємо плавання. Або боротьбу». Але що робити, якщо дитина захоплена саме футболом?
 
І тоді ми, група батьків, зважилися на експеримент. Нам хотілося довести своїм дітям, що всього у житті можна домогтися, якщо багато працюєш і віриш в себе. Для нас це було навіть не питання футболу. Ми розуміли: яку б справу дитина в житті для себе не обрала, бути успішною їй допоможуть працездатність, працьовитість, командність, відповідальність за себе і за товариша. Я пам’ятаю цей день, як сьогодні. Ми стояли на занедбаному шкільному стадіоні. Без м’ячів, форми, інвентарю, грошей. Журналісти, вчителі, лікарі – ми не мали жодного досвіду створення клубу. Хіба дехто з нас сам грав в футбол по вихідних. Ми стояли і планували. Мріяли. Отже, з мрії все і почалося.Перші тренування проводили самі. Але розуміли – бракує належної фаховості. А оскільки завдання було нестандартним, то й тренери потрібні з нестандартним підходом, готовністю адаптуватися, шукати інноваційні рішення. Так до нас прийшли Сергій Гриценко та Юрій Ващенко – люди з футбольним досвідом, але які жодного дня не працювали тренерами. Погодилися вони не одразу, аж надто нездійсненним виглядало завдання. Але побачили хлопчиків, відчули їх настрій. І почали працювати, А вже через півтора роки стали сертифікованими тренерами, отримали тренерські ліцензії категорії «С».
 
– Чи ставили Ви тоді перед своїми тренерами та гравцями завдання обов’язково завоювати один з вагомих трофеїв в українському дитячо-юнацькому футзалі?
– Ні, звичайно. Ми програвали всім з великим рахунком. На першому ж власному турнірі фінішували останніми. Посівши в першому ж сезоні чемпіонату міста з футзалу 19-е місце, ми поставили завдання в наступному турнірі зайняти 15-е. Хлопчики не вірили у свої сили, іноді доходило до відчаю. А у тренерів було єдине завдання – добитися перемоги тільки з цими дітьми. Без підсилень ззовні. І це спонукало тренерів шукати, вчитися, бути коучерами, психологами. Так вони фахово зростали разом з командою.
Ми більше зосереджувалися на якості процесу, а не на результаті. Потім з’явився партнер – одна з найбільших IT-компаній «Plarium Ukraine», якій сподобалася наша філософія – «Героєм може стати кожен». Їм теж стало цікаво – чого можуть домогтися діти, яких «відсіває» спорт, якщо створити належні умови для їх реалізації. Почалася кропітка робота з п’ятьма тренерами – з футболу, легкої атлетики та фітнесу. Будували команду не тільки на футбольному полі, а й на тім-білдінг тренінгах з психологом. Нам хотілося створити модель професійного дитячого клубу. Де б центром були діти, а не спорт, як би парадоксально це не виглядало. І в якому діти відчували б себе героями. Так з’явилося ім’я «Фенікс» і амбітний девіз. А перші перемоги прийшли пізніше і стали логічним результатом щоденної праці. 
 
– Коли Ви повірили, що «Фенікс» став володарем Кубку України (U-14)?
– Напевно, ще до кінця не повірив, надто вже казковим виглядає хеппі-енд цієї історії. Та й хлопці, думаю, ще не збагнули. Потрібен час. У багатьох спортивних клубах, чиї стіни обвішані медалями та кубками, посміхнуться, прочитавши це. Але для цих хлопчиків такий результат – величезна перемога. І їх самих, і тих, хто у них вірив. 

– Які у Вас залишились враження від тріумфу Вашої команди у Слобожанському?
– Найяскравіші – від самої гри, від розуміння, як зростає команда. Часто думаю – а що, якби чотири роки тому ми б пішли протореним шляхом? Знайшли б слова, пояснили дітям, що крім футболу, є багато цікавого в житті. Це було б легко, але обраний важкий шлях показав після фінального свистка у Слобожанському нашим і іншим дітям, які опинилися в схожих умовах: усього можна досягти, якщо є прагнення і готовність багато працювати. А батькам – що завжди є альтернатива. 
 
– На жаль, у турнірі у Слобожанському взяло участь мало команд – лише шість, хоча планували поборотися за Кубок України (U-14) близько десяти клубів, якщо не більше. Це вплинуло на рівень турніру?
– Безумовно, турнір би виграв, якби в ньому могло взяти більше команд. Але приїхали рівневі. Взагалі-то, не бачив слабких суперників на подібних турнірах. Багато хто під чемпіонати та Кубки України навіть збірні збирають. Отже, в мотивації учасникам не відмовиш. 
 
– З ким у «Фенікса» була найважча гра, а з ким – найлегша?
– Простих ігор не було. Навіть самі результати за це говорять. Дві перемоги з рахунком 1:0. Два матчі, завершених серією післяматчевих пенальті. Про рівень суперників говорить і те, що «Фенікс» майже всі матчі грав від оборони. У Харкові знають, що ми, як правило, завжди граємо першим номером.
Дуже сподобалися обидві гри з «Олімпією-Дніпро». Певен, у суто ігровому плані вони порадували і глядачів, і тренерів, і хлопців. Одеський «Кристал», кілька гравців якого ми знаємо по «Чорному морю», дуже легка, технічна, швидка команда. Із задоволенням вболівали за них і впевнений – тільки коротка лава запасних завадила одеситам потрапити в трійку. Запам’ятається і матч з дніпровською «Істою-ДЮСШ № 7», який став одним з наших кращих на цьому турнірі. 

– Кого можете виділити зі своєї команди на цьому турнірі?
– Не в наших правилах когось виділяти. І це не просто політес. Не можу назвати жодного гравця, чий внесок у загальну перемогу був би незначним. Наші тренери – хороші менеджери. А хороший менеджер завжди вибудовує команду, максимально використовуючи сильні сторони кожного гравця і нівелюючи слабкі. Власне, це і є мистецтво управління, не тільки у футболі. Ми виграли саме за рахунок бездоганної дисципліни, хорошої тактичної підготовки, безмежної самовіддачі і бажання. І воротарі, і польові грали на рівні, гідному турніру. І Кубок України виграла саме Команда. 

– У цьому сезоні «Фенікс» взяв участь у чемпіонаті України (U-15) серед команд Першої ліги, де вийшов у фінальну частину, а також виграв Кубок України (U-14). Чи можна вважати, що цей сезон став для Вашої команди найуспішнішим?
– Ми вимірюємо успішність сезону не тільки футбольними показниками, а й якісним зростанням клубу. І в цьому плані сезон, безумовно, успішний. Ми виграли свій перший міжнародний турнір – «Hamburg Cup International». Виграли Вищу лігу Ярмарку футзалу в Луцьку. Завершили майже дворічну роботу зі створення сайту команди. Це наша особлива гордість, бо такий сайт гідний багатьох професіональних клубів. Ми знову потрапили до фінальної частини чемпіонату України, причому в старшій віковій категорії. І, хоч результатами херсонського фіналу похвалитися не можемо, але це був дуже корисний досвід. Він дав поштовх дискусіям, ідеям, планам, і це, в тому числі, позначилося на кубковому успіху «Фенікса». Ми стали офіційно зареєстрованою громадською організацією – знаковий етап. Чотири роки потому ініціатива батьків трансформувалася в Центр соціальних молодіжних інновацій «Фенікс». Ну і, безумовно, Кубок України – як найвище поки спортивне досягнення команди. 
 
– Якщо не секрет: чому «Фенікс» вирішив не брати участь у розіграші Кубку України (U-15)?
– Дітям фізично складно грати з суперниками, які на два роки старші. У «Феніксі» грають хлопці 2006, 2007 і 2008 років народження. Тож, думаю, чемпіонату України (U-15) та чемпіонату Харкова (U-15) цілком вистачило, якщо йдеться про набуття досвіду. Вважаю, що АФУ даремно не проводить чемпіонати у вікових категоріях U-14, U-12. Це зробило б змагання цікавішими і рівнішими, залучило б більше учасників.
 
– Які плани у «Фенікса» на останню частину сезону?
– У зв’язку з карантином не те, що турніри, а тренувальний процес під питанням. Дуже складно щось планувати, особливо, коли є передчуття, що двома тижнями карантину справа не обмежиться. Поки вирішуємо головне завдання – як зберегти ігрову форму команди.
 
– Чи плануєте брати участь у літньому турнірі у Чорноморську?
– Є два турніри, в яких команда бере участь навесні традиційно – Кубок «Plarium Ukraine» пам’яті Бориса Ланевського і Турнір, присвячений Дню захисту дітей. Поки що через карантин ці два турніри під питанням. Про поїздки до інших міст в умовах сьогодення говорити передчасно.
 
– Чи є у планах Вашої команди у наступному сезоні підвищитись у класі та спробувати свої сили у Вищій лізі (U-15)?
– Це багато в чому буде залежати від формату і логістики турнірів. Цього року логістика часто викликала питання. Це, в першу чергу, пов’язано, як мені здається, з недостатніми кадровими ресурсами самої АФУ. Двоє людей фізично не в змозі витягнути такий обсяг роботи. Думаю, Асоціації потрібно переглянути сам підхід. Я б віддавав проведення чемпіонатів та Кубків на аутсорсинг через оголошення тендерів. Нехай логістикою і організацією займаються зацікавлені компанії або клуби на місцях. А Асоціація координує і підтримує процес.

– Давайте перейдемо з майбутнього до минулого. Перш за все, хочеться спитати: чому саме футзал, а не великий футбол?
– Футзал простіший організаційно. У нього великі перспективи і велике майбутнє. Футзал динамічний і видовищний, вимагає швидких рішень, працювати не тільки ногами, а й головою. Ми самі – батьки на аматорському рівні, а тренери на професійному – грали саме у футзал.
 
– Девіз харківського «Фенікса» – «Героєм може бути кожен». Він відповідає філософії клубу?
– Абсолютно. Цьому у нас підпорядковано усе. Не тільки тренувальний процес, а й інформаційна стратегія, де завжди в центрі – дитина. Хлопці добре пам’ятають, з чого вони починали. Усвідомллють, що їм довелося змінити в собі та скільки сил докласти, щоб досягти такого результату. Для нас вони – герої в повному розумінні цього слова. 
 
– Знаю, що зараз у «Фенікса» вже є і молодша команда. Вона збиралася за таким же принципом, як і ця, котра стала володарем Кубку України?
– Майже. Багато дітей прийшли з інших шкіл, хоча негативного досвіду практично не мають. Нам цікаво подивитися, як буде працювати наша методика з «чистого аркушу». Поки вчимося працювати, розуміти один одного, в турнірах ще не беремо участі. Головний принцип незмінний: не має значення, як в тебе виходить. Важливо твоє ставлення до справи і готовність багато працювати. І в цьому нашим малюкам не відмовиш. 
 
– У «Фенікса» зараз є те, чого немає у багатьох дитячо-юнацьких команд в Україні. Тобто, є свій сайт, своя пресслужба, з кожного поєдинку є відео та фотозвіт. Чим у майбутньому «Фенікс» планує ще здивувати українську футзальну спільноту?
– Ми намагаємося бути максимально оперативними та інформативними. За півгодини, максимум годину після ігор у нас на сайті вже є повна статистика матчу, включаючи і техстатистику, фотоогляди. Повне відео та відеоогляд матчу. Історія попередніх зустрічей команд між собою. Текстовий огляд матчу. Сайт також містить інтранет – закритий розділ, де батьки і тренери можуть відстежувати прогрес хлопчиків, з результатами тестів, оцінками, тощо. Цього року «Фенікс» розробив систему аналізу ТТД гравців за багатьма параметрами, формулу розрахунку коефіцієнта корисності. Після кожного матчу тренери такий аналіз отримують. І вже зовсім скоро він буде інтегрований на сайт команди. Повна інформація стане доступною тренерам в закритому розділі. А кращих гравців за різними параметрами можна буде побачити всім – на особистих сторінках, в аналізі матчів і у розділі статистики команди. Це зробить сайт ще більш інформативним і цікавим. І, абсолютно точно, інноваційним.

– Наразі Харків, на жаль, не представлений в українському професіональному футзалі (ми говоримо саме про чоловічий футзал, а не про жіночий, де є «Tesla»). Чи є у Вас в планах на базі цієї команди через кілька років створити професіональний клуб, який би зміг відновити у Харкові футзальні традиції?
– Якщо хлопчики зможуть вирости до такого рівня, ми, звичайно, їх підтримаємо. Спеціально такої мети не ставимо. Якщо хтось із хлопців вирішить пов’язати свою долю з футзалом – нам буде приємно. Але нам точно так буде приємно, якщо отриманий в «Феніксі» досвід допоможе їм бути успішними в будь-якій обраній ними справі. Як на мене, це і є соціальна місія спорту. 
 
Джерело –
5x5.org.ua

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.