Футзал в миреЮнацький Євро (U-19) відбудеться 2022 року в ІспаніїВторая лигаДруга ліга 2020/2021: напередодні Фіналу Восьми (ч.1)Чемпионат ЕвропыЖеребкування фінального турніру Євро-2022 відбудеться наприкінці 2021 рокуИспанияИспания-2020/21. Тур 27. Разгром, сенсация и победа «Барсы» над лидеромЭкстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. 1/2 фіналу. Бразильський карнавал у Херсоні та інтрига між медалістами БеларусьБеларусь-2020/21. Тур 20. LIVE!АзербайджанЭдуардо: «Может лет 10 назад и было понятие слабого соперника, сейчас ситуация совсем другая»АзербайджанВассура объяснил свой переход из футзала в футболРоссияРоссия-2020/21. Суперлига. Тур 17. LIVE!КазахстанАлександр Гуров покинул МФК «Аят», а Дмитрий Двирный МФК «Байтерек»‎АзербайджанИса Атаев: «При новом формате отбора к Евро шансов что-либо изменить стало больше»Чемпионат ЕвропыПьер Жаки: «Наша федеральная политика принесет свои плоды»Чемпионат мираЖеребьевка чемпионата мира-2020 (21) – 1 июняКазахстанКака: «Не можем иметь две цели одновременно»Сборная УкраиныЗбірній України зараховано технічну перемогу у матчі відбору до Євро-2022 з АлбанієюИспания«Мовистар Интер» – обладатель Суперкубка Испании-2020Детский футзал«ДЮСШ-Respect» здобуває Кубок України U-12ИспанияХосе Руис: «Хочется самому уйти из спорта, а не дождаться того, чтобы спорт ушел от меня»Чемпионат ЕвропыВладимир Вусатый: «Я склоняюсь к тому, что пора мне уже двигаться к завершению»Чемпионат ЕвропыТомаш Драховски: «За выход на ЕВРО нам обещали 14 тысяч евро»

Сергій Рівний: «2015 року Manzana вписала себе золотими літерами в історію футзалу»

Президент київської «Манзани» Сергій Рівний розповів нам про те, як зароджувався кубковий тріумф, чому команда припинила виступи у Першій лізі, як отримує емоції від футзалу і виділив головну проблему цього виду спорту в нашій країні.

 

«Олег Лук’яненко попросив нас заявитися у Кубок України, а у фіналі ми його обіграли»

 «Манзана» нещодавно у напружених кубкових дуелях пройшла «Володимир». Тиврівська команда – один з найсерйозніших суперників на цій стадії змагань. На вашу думку, з кого краще починати у Кубку: з таких сильних опонентів чи когось простіше, щоб плавно увійти в ритм змагань?
 Після того як ми пройшли «Володимир», я запитав нашого тренера коли там «Енергія» чи може «ХІТ» випадуть (посміхається). Дуже не люблю слабких суперників. Якщо розумію, що опонент слабкіший за нашу команду, а це проявляється в індивідуальній майстерності, силі духу колективу, то мені вже не цікаво. В таких випадках я навіть не дуже то й хочу відвідувати матч. Проте, як тільки «Манзані» випадає команда вище класом, як та ж сама «Енергія» в минулому сезоні, то це феєрія емоцій. Мені не вистачає слів, щоб описати які емоції я отримав після домашнього матчу з «енергетиками». Та й у Львів я літав дивитися як грають – був божевільний матч.
 
Цього разу команда суперників дійсно була дуже сильною. Мене, на жаль, не було в Україні, але я слідкував за перебігом протистояння. Велика подяка нашим хлопцям, які віддали усі сили і пройшли далі. Зійшлися дві рівні команди і загальний рахунок двох зустрічей 8:7 це довів. У них хороший колектив, який має майбутнє. Сподіваюся, що в наступному сезоні тиврівчани пройдуть далі у кубкових змаганнях.

Завдання, як завжди, незмінне – перемога у Кубку України?
 Звісно, у нас зовсім немає інших завдань.

 Чи існує взагалі якесь завдання-мінімум? Наприклад, якщо «Манзана» дійде до півфіналу, то чи зможете ви сказати, що це був непоганий виступ? Чи для вас такого поняття не існує?
 Непогано було і в минулому сезоні. Ми видали два фантастичні матчі з «Енергією». Я живу заради таких ігор і після них отримую заряд на рік вперед. Завжди намагаюся йти до вершин. Якщо вийде, то заберемо кубок, але якщо ми його не виграємо і будуть такі матчі, як із «зелено-білими», то я буду безмежно вдячний хлопцям за подаровані емоції.

 Тобто минулий сезон з виходом у чвертьфінал ви вважаєте доволі успішним?
 Напевно, ми були трохи слабкіші за «Титан». У них було більше бажання пройти далі. Можливо, ми трохи перегоріли після «Енергії». Хлопці видали хороший сезон у Кубку, як для аматорського колективу, і я їм вдячний. Надіюся, що цього року пройдемо ще далі.

 Чому в новому сезоні у Кубку України команди виступає під назвою «Manzana-2TK»?
 Ми давно товаришуємо з президентами «Трансбуда», «ТСП» і «Кудрівки». Просто у кожного з нас свої перемоги і свій улюблений турнір. У мене це Кубок України, а у них – чемпіонат Києва і Бізнес-ліга. Ми розуміли, що на нас очікує складний сезон. Склади наших команд практично однакові, а мета у нас одна – бути чемпіоном, тому ми вирішили об’єднатися і разом йти до поставленої цілі.

 Аматорська «Манзана» вперше заявилася у Кубок України і одразу ж його виграла у сезоні 2014/15. Що ви відчули в той момент?
 Я зі шкільних років мав мрію, щоб мені вручили кубок під композицію «We are the champions». Багато років для мене це було головним пріоритетом. Не було такого, щоб я хотів заробити божевільні гроші чи щось ще, а думав саме про це. Коли дивишся Лігу чемпіонів чи Кубок світу з футболу і там лунає «We are the champions», летять конфетті, то ти переживаєш разом з переможцям. Вперше таке було, коли я 2013 року виграв Лігу D. Мені вручили якийсь із кубків під цю знамениту пісню. Моя мрія здійснилася, але я подумав, що треба виграти Лігу А. Кожен сезон ми заявлялися і Віталій мені казав: «Сергію, ось побачиш, в цьому сезоні я подарую тобі Лігу А». І щороку ми були третіми, навіть не другими (сміється). Якраз в тому сезоні я бачив, що ми дійсно готові виграти Лігу А. Я на це розраховував, бо у нас тоді був неймовірно сильний колектив. Ми всі разом зібралися і прозвучала традиційна фраза від Віталія, що цього року ліга А точно наша.

Вийшло так, що я кудись летів і побачив, що дзвонить Віталій. Рейс, здається, здійснювали нідерландські авіалінії і стюардесою була афроамериканка. Вона на мене кричить мовляв вимкніть телефон, але я розумію, що він дзвонить по футзальним питанням. Беру слухавку і кажу її: «One second, please. I have to answer. It`s very important». Вона кричить, що ми злітаємо, кладіть слухавку імпортент ви наш, не можна тут говорити по телефону. А у нас з Віталієм відбувся такий діалог:

 Може заявимося у Кубок України?
 Де ми, а де Кубок України?
 Колектив у нас взагалі супер.
 Ти мені лігу А виграй. Навіщо мені Кубок України?
 Ні-ні-ні, Сергію, нумо заявлятися.
 Який бюджет?
 Не треба бюджету, тільки гроші на виїзди. У нас уже є колектив.

Пам’ятаю, що вона мені каже «зараз викличу поліцію», а я встиг йому відповісти: «Маєш бажання брати участь – заявляйся. Роби, що хочеш». Це якраз був останній день подачі заявок. Я весь день провів в польоті, а Віталій таки заявив команду в Кубок України. Наскільки я знаю його попросив заявитися тренер «ХІТа» Олег Лук’яненко, якого ми благополучно і перемогли у фіналі (посміхається).

Коли тобі вручають трофей за перемогу в Лізі D, ти відчуваєш одні емоції, але коли отримуєш кубок України, то я навіть не знаю з чим це порівняти. Це ніби я зараз вийду і виграю поєдинок у Ентоні Джошуа, хоч він уже і не чемпіон світу. Для мене це була наче казка. Я нічого не розумів і ще довгий час просто сидів та дивився на цей трофей, а на ньому написано «Кубок України». Думав, як він взагалі у мене опинився? (посміхається) Приблизно такі були емоції.

Після переможного матчу в 1/8 фіналу Кубка з харківським «Локомотивом», ви мене запитали чи можна сказати, що ця перемога наше найбільше досягнення. Я тоді навіть не зрозумів, яке досягнення ви маєте на увазі, адже попереду на нас мав чекати фінал. Бачите як я все передбачив. Ще й виграли (посміхається).
 

 
 Чи був момент, коли ви зрозуміли, що «Манзана» точно виграє Кубок?
 Ні, я вірив, що ми переможемо. Знав, що у нас дуже сильний колектив. Сергій Владико запросив мене на чемпіонат Європи в бельгійському Антверпені і я спостерігав за нашими збірниками. Побачив, що збірна України показує хороший футзал і високий клас. Водночас подивився на гру своєї команди і зрозумів, що «Манзана» теж показує хороший рівень футзалу. Подумав, що було б добре перевірити свою аматорську команду в якому-небудь спарингу з «жовто-блакитними» – точно не поступилися б. Так і вийшло. Жереб звів нас з «Локомотивом», гравці якого на той час складали кістяк збірної. Звісно, вони були вище класом, але ми виглядали не гірше і могли завершити матч перемогою ще в основний час. Втім, перенесли розв’язку на серію пенальті, проте це був наш коник, тому ми розтягували задоволення для уболівальників (посміхається).
 

«Мені сказали, що краще викинуть гроші з балкону, ніж дадуть їх на футзал»

 У сезоні 2015/16 «Манзана» здобула срібні нагороди у Першій лізі, яка тоді була значно сильніша за теперішню. Чому після цього ви не продовжили участь у чемпіонаті України?
 На це є дуже багато причин, але всі ми не будемо називати. Одна з них – фінансова складова. Тоді були важкі часи в цьому плані. Я хотів грати в Екстра-лізі, а не в Першій лізі. У мене є мрія привезти трофей Ліги чемпіонів в Україну.  Я розумів, що в Першій лізі далі просто грати, щоб отримувати задоволення, вже немає сенсу. Мені більше подобається схема розіграшу Кубка, де раунди складають з одного-двох матчів і ти отримуєш більше емоцій вигравши чи програвши. А в Екстра-лізі була така система розіграшу, що ти можеш весь сезон провести на першому місці, із запасом обігрувати конкурентів, а потім в плей-оф тебе може вибити команда, яка зайняла передостаннє місце. На мою думку, це не найкраща система розіграшу, хоча не мені про це судити, бо є керівництво і їм видніше.

Мені не подобався сам формат і підхід країни до футзалу. Як такого у нас його немає. Припустимо, є п’ять клубів з хорошим бюджетом, які якось між собою суперничають. І це все на ентузіазмі президентів клубів. Якось так все і виглядає. Я не бачив майбутнього в Екстра-лізі, що зі своїм бюджетом зможу сперечатися за перше-друге місце. У інших клубів бюджети були значно вище. Я намагався знайти хоч якусь допомогу у спонсорів, наприклад, за якусь рекламу, але в той час було тяжко. Приходив до серйозних людей, які допомагали футболу, і казав їм, що потрібне не надто великі кошти, оскільки більшість витрат я закрию, і мені просто треба допомогти, бо ми не дотягуємо до бюджетів топ-клубів Екстра-ліги. Одна з відповідей, яку я запам’ятав звучала так: «Я краще гроші з балкона викину. Мені це не цікаво». Тому ми прийняли рішення далі грати в Кубку України, що у нас доволі таки непогано виходить. Ми даруємо уболівальникам емоції, якісний футзал і витискаємо максимум зі своїх фінансових можливостей.

 У двох наступних розіграшах Кубка України команда виступала під назвою «Манзана-2». Можете пояснити з чим пов’язана зміна назви?
 Ми розуміли, що тоді команда буде слабкіша за ту, що вигравала Кубок України, і не зможе демонструвати настільки яскравий футзал, як було до того. Тому вирішили, що це буде друга «Манзана». Не будемо псувати від себе враження (посміхається).

 Ви озвучили, що мрієте виграти Лігу чемпіонів, але для цього якраз і треба грати в чемпіонаті України. Які ваші плани в цьому напрямку в перспективі?
 Ми щороку обговорюємо це з нашим тренером і від Віталія завжди звучать якісь новинки. Але зараз він вже не обіцяє нічого здобути, бо виграв практично максимум – Кубок України, а це дуже навіть непогане досягнення (посміхається).

Є плани створити серйозний клуб. Він у нас і зараз на непоганому рівні. Однак, щоб ми могли суперничати з командами Екстра-ліги, мені б не завадило знайти ще одного-двох спонсорів або ж просто таких самих ненормальних любителів футзалу, як і я. Це ні в якому разі не є предметом заробляння грошей. Ти вкладаєш гроші в свої емоції і розвиваєш спорт.

Я патріот і було б здорово, щоб наші діти росли спортивними і здоровими. Ми з Віталієм мріяли побудувати футзальну школу, де займалося б 100-200 дітей, які в майбутньому могли б підкорювати і закордонні чемпіонати. Це все є в планах, але треба додати фінансування. Я один це все не витягну. На жаль, такого зацікавлення до футзалу, як в інших країнах, в Україні немає. У нас навіть футбол вже на слабкому рівні: є 2-3 колективи, які можуть боротися на євроарені і все. Будемо сподіватися, що найближчим часом країна піде на поправку, економіка буде розвиватися і я сам зможу дозволити собі фінансувати «Манзану» на такому рівні, щоб можна було привезти Лігу чемпіонів в Україну.

 За час свого існування команда так і не грала в чемпіонаті Києва. Чому?
 Я вже закоханий в Кубок України, а також хочу зробити команду Екстра-ліги, але повторюю, що для цього потрібне додаткове фінансування. Кубок України я витягую власними силами і сподіваюся вас порадувати новими досягненнями та емоціями.

«Гравці, які виграли Кубок України, мають у мене повний карт-бланш»
 

 Хто вам взагалі прищепив таку любов до спорту?
 Мій батько грав у Першій лізі СРСР і з дитинства займався зі мною футболом, розвивав мене спортивно. Я виріс в маленькому місті і він був улюбленцем всіх дітей, бо грав з нами у футбол. Батько був хорошим гравцем і я в дитинстві теж подавав надії, але, на жаль, у нас не було футбольної школи і через це я «поплив» та не став футболістом.

Коли переїхав у Київ, вирішив зробити для батька якийсь футбольний колектив. Мій одногрупник мав свою команду, яка грала в якихось незрозумілих змаганнях. І він сказав: «Сергію, якщо купиш нам форму, ми будемо за тебе грати». Ну я й купив її за якісь зовсім смішні гроші, здається, 500 доларів на той час. Тоді для мене це була велика сума, але я її все одно купив. Ми заявилися на якийсь турнір і програли все, що тільки можна. У мене з’явилася відраза до футболу, бо я хотів показати батькові, мовляв дивись як я можу, а все програно...

В один чудовий момент мій хороший друг Олександр Москаленко, який зараз працює директором «Арсеналу-Київ», сказав, що зараз набере команду і все буде добре. От він і знайшов Віталія Мельника та Юрія Галюка, які вже борознили простори футзалу в комерційних змаганнях. Наскільки я пам’ятаю, у першій грі вони знищили суперника з рахунком 7:3. Нам потім правда присудили поразку, але я зрозумів, що з цими хлопцями можна рухатися вперед. Так і закохався у футзал. Але розумієте, я так і не виграв Лігу А у Бізнес-лізі. Щосезону я чекав, що переможу в ній. Сезонів через 5 у мене з’явилася підозра, що хлопці спеціально її не виграють, щоб залишити мене у футзалі надовше і я не відмовився від команди (посміхається).

 Що потрібно змінити в українському футзалі?
 Сама Україна переживає не найкращі часи. Повторюся ще раз, якщо економіка країни піде вгору, то думаю, що з’явилася б набагато більша кількість таких фанатів, як я чи інші президенти клубів, які вкладають кошти у розвиток футзалу. Як тільки в країні все почне покращуватися, то одразу з’явиться багато сильних футзальних колективів. У нас є чимало талановитих гравців про яких навіть не знають клуби Екстра-ліги. Постійно з’являються якісь приховані таланти. Одного разу ми колективом з друзям їздили на «ODESA OPEN CUP 2017». Ми там і танцювали, і пили, і у футзал грали – щось вийшло ніби як корпоратив. Перед турніром побачили як на пляжі грав один хлопчина, а це був Дмитро Бровко. Ми його підібрали і він на тому турнірі назабивав з десяток голів – талановитий хлопець.

Не вистачає сильних команд, щоб гравці з талантом могли розвиватися, адже для цього треба практика. Різниця між Мессі і Роналду полягає в тому, що аргентинець має талант, а португалець постійно працює над собою, практикується і є справжнім трудягою. Є люди таких двох типів. От і виходить, що у нас для людей типу Роналду не вистачає команд і фінансів. Вони працюють на 2-3 роботах і їм уже не до футзалу. Вони думають про те, як ввечері прийдуть додому, обіймуть дітей і ляжуть спати, а не про гру. А насправді це талановиті гравці, які могли б себе добре проявити.

Як тільки в нашій країні покращиться ситуація, кількість клубів буде зростати, як гриби після дощу. Це мій прогноз. У грудні 2014 року я спрогнозував, що ми будемо у фіналі Кубка України, та ще й виграємо його, тож повірте, що мої слова багато значать (посміхається).

 Що вас так довго тримає у футзалі?
 Емоції. Коли я уболіваю за свою команду і сиджу на трибуні, то це в  багато разів тяжче, ніж коли граєш разом з хлопцями і намагаєшся допомогти їм на паркеті. Це незабутні емоції. Бізнес – це війна: щодня ти чогось досягаєш, щось з кимось ділиш, завойовуєш нові ринки. А тут ти приходиш і про все забуваєш: є тільки два тайми і моя команда. Після цього я заряджаюся новою енергією. Якщо це позитивні емоції, то це супер, а якщо ми програли і вони негативні, то це все одно емоції і я теж ними підзаряджаюся. У житті неможливо завжди бути на коні. Часом бувають спади, а іноді стрибки вгору.

Повертаючись до матчів з «Енергією». Якби ми у Львові не програли 1:3, не було б такої яскравої перемоги 6:1 вдома. Вона у мене досі перед очима і я пам’ятаю як забивалися усі голи. Я тримав пляшку води і не допивав її на фарт. Після кожного голу кидав її і чекав нового забитого м’яча, щоб кинути знову. Чесно кажучи, дурість, але ми виграли (посміхається).
 
 

 Свою кар’єру відновлювати не плануєте, адже раніше ви теж грали у кубкових матчах?
 Віталій мене заявив, тож буду бігати у Бізнес-лізі. Ми колись грали з «Чумацьким шляхом», а я забив єдиний м’яч. Як я його забив навіть не знаю – пробіг усе поле. Я і пробіг усе поле? Люди не повірять, але є відео з ним (посміхається). Переважно коли я пробігаю усе поле, то одразу йду митися в роздягальню. А тут я добіг до центра поля, отримав м’яч, протягнув його, дав повз воротаря. «Чумацький шлях» тоді був на голову сильніший за нас. Першу гру ми їм програли 1:5, другу виграли і у нас був золотий матч, у якому ми перемогли і забрали золоті медалі Київської футзальної ліги. Коли я це розповідаю, то знову переживаю і згадую, як я лівою ногою прийняв м’яч, ще й пробіг і забив – якісь дива коїлися на полі.

 «Манзані» вже цілих 11 років. Можете підбити якісь підсумки за цей період?
 Підсумок один – ми зробили неможливе. Мені здається, що  і у світі такого не було, щоб футзальний Кубок країни виграла аматорська команда. Я пишаюся цим, пишаюся своїми хлопцями. У нас навіть бувають жарти з цього приводу. Роки два тому ми виграли якийсь непоганий турнір, задається, Street Football Challenge, а організатори влаштували церемонію нагородження в ресторані. Зібрався весь нас колектив, а біля мене сидів Апті Накаєв. Я йому й кажу: «Слухай, Апті, після того як ти мені виграв Кубок України, у тебе карт-бланш. Ти можеш робити що завгодно, але для мене ти все одно номер один. Якщо тобі щось потрібно – завжди звертайся». Він так повернувся до Віталія і каже: «А чому ти мені раніше цього не казав?» (посміхається)

У мене є команда, яка виграла Кубок України. Я отримав в подарунок від них свою мрію. Я їм вдячний і виконав перед ними усі зобов’язання. В ті часи дійсно було важко, бо якраз війна була у розпалі. Люди з розуму сходили – хтось відлітав з країни, інші зникали. Я знаю багато команд, яким президенти обіцяли заплатити, але так нічого і не заплатили. Я виконав все і навіть трохи більше того, що обіцяв. Думаю, що вони теж залишилися вдячні мені. «Манзана» існує й надалі. Я сподіваюся, що ми зголодніли і хочемо ще щось виграти. От націлюємося на Кубок.

 Чи є якісь гравці, яких би ви хотіли бачити у формі своєї команди, але так і не вдалося їх запросити?
  Наш селекціонер Віталій Мельник заманить кого хочеш. У мене є колектив, який виграв мені кубок України. Якщо комусь із них щось буде потрібно, то вони завжди можуть до мене звернутися. Для них постійно відкриті двері в «Манзану». Я готовий з ними працювати у будь-який час і у будь-якому їхньому ігровому стані.

 Ваша збірна «Манзани» за цей період.
 Важко сказати, бо за нас грало чимало хороших футзалістів. Тренером номер один нехай буде Тарас Шпичка, який виграв Кубок України. Проте я думаю, що у Віталія Мельника, як у тренера, теж усе вийде, бо він довго до цього йде. Віталій сам грав і зараз тренує чимало команд. Мені здається, що ніхто не тренує таку божевільну кількість команд, як він. Напевно, що для досвіду.

З гравців – вся команда, яка виграла Кубок України. Всі тоді були молодцями, боролися як один колектив. Пройти усіх найсильніших – це дорогого коштує. Хоча президент Асоціації Сергй Владико, відповідаючи на питання як ми виграли, сказав, що сильні повибивали одне одного, так ми і вискочили. Проте це була неправда, ми вибили всіх основних суперників, тому цю команду можна виділити, бо її гравці вписали свої імена в історію футзалу на віки. Через якийсь час хтось буде гортати сторінки історії і подивиться, а там аматорська «Манзана». Зацікавиться, перегляне матчі і скаже «це був класний колектив».
 

Джерело  Пресслужба ФФзК

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2016-2021 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.