Ось і закінчився дебютний розіграш Аматорської футзальної ліги України. І хто зможе краще оцінити його рівень, як не людина, яка за плечима має неабиякий досвід гри ледь не на всіх рівнях української футзальної піраміди (вища, перша, друга ліги чемпіонатів України, чемпіонат області і т.п.).? За коментарями ми звернулися до екс-гравця львівських «Тайму» і «Кардиналу» (а також багатьох інших клубів) Сергія Шафранського, котрий приїхав в Одесу як гравець хорівської «Надії».

– Почнемо зі стандартного питання. Як почалася твоя кар’єра?
– Свою кар’єру розпочав у місті Львові у ДЮСШ «Сокіл», а потім виступав у чемпіонаті міста Львова з футзалу, де одразу здобув звання чемпіона області. Потім було 3-тє місце у 2-й футзальній лізі у складі команди «Інвар-Старт», згодом був львівський «Тайм» і пішло-поїхало...

– Як отримав запрошення в Польщу?
– До Польщі мене запросив тренер команди ФК «Рава», яка тоді припинила своє існування. В ті часи я виступав у чемпіонаті області з футболу. Закордоном грав у команді «Спартакус» (Шараволя) у чемпіонаті 3-ї ліги – це наша 2-га ліга, але через певні обставини особистого характеру змушений був повернутися до рідної України. А другого разу виступав у командах «Скалка» (Забниця) і «Томасовіа» (Томашув).

– Що скажеш про рівень організації фінальної частини АФЛУ?
– Організацією турніру задоволений. Мені все сподобалося: чудові зали, гарне покриття майданчиків, прекрасна атмосфера, от тільки бракувало глядачів - для такого міста як Одеса їх могло бути більше.

– Чому ваша команда приїхала у такому нечисленному складі?
– Ми приїхали в такому малолюдному складі, бо весь чемпіонат грали у 6-ть гравців, а один з них не зміг приїхати через роботу.

– Яке завдання стояло перед «Надією» у цьому турнірі?
– Завдання було максимальне - перемогти, але втілити його у життя було майже нереально, адже у нас було всього 5 польових гравців.

– Як охарактеризуєш тих суперників, з яким вам довелося зустрітися на паркеті?
– Суперники були гідні. Хотілося б виділити команду «ХІТ» – вона заслужено перемогла у турнірі. Кияни збалансовані у всіх ланках, їхні гравці технічні, тактично грамотні і фізично сильні, тому всім командам було важко з ними конкурувати. Щодо «Спроби», то неозброєним оком видно, що там гравці з футболу, тому їм було важко конкурувати з командами, які грають у футзал. Одесити «ТГО» теж непогані. В них є дві четвірки, та й люди пройшли вищу лігу, але за класом вони поступалися київському «ХІТу». До речі, у грі з ними нам явно не вистачило лави запасних, так би ми пройшли далі. Також прикро, що я пропускав цей матч через вилучення, яке придумали суді в попередній грі з «ХІТом». Я не знаю чи це було зроблено навмисно, щоб одесити вийшла з групи,але на такому рівні арбітри повинні належно судити, а не витягувати команду у плей-оф.

– Що варто було б змінити чи покращити у АФЛУ?
– На мою думку, не потрібно нічого змінювати. Формат турніру цілком прийнятний. 16 команд – це оптимальний варіант, а що робити, коли буде більше команд-учасниць, то це питання не до мене. Втім скажу з власного досвіду, що грати по дві гри на день три дні поспіль дуже важко!

– Що взагалі думаєш про проект АФЛУ?
– Цей проект – це гарна можливість зарекомендувати себе молодим гравцям, хоч нікого з тренерів екстра-ліги я не помітив, а шкода, бо на турнірі грали футзалісти, які могли б відповідати рівню вищого дивізіону. Хотілось би ще раз відчути смак цих змагань. Також цей турнір мав би стати плацдармом для переходу команд, які хотіли б підвищитись у класі і спробувати свої сили у першій лізі.

– Як оціниш рівень команд на турнірі?
– Рівень команд був хороший, але вже після перших двох днів можна було окреслити фаворитів. У фіналі цілком заслужено зійшлись київський «ХІТ» і львівський «Княжий ринок». Вважаю, що фінал став справжньою окрасою турніру, а кияни заслужено перемогли.

– Хто з команд АФЛУ на твою думку міг би заявитися у першу лігу?
– Думаю, що команди-фіналісти спокійно можуть виступати у першій лізі, а також кіровоградський УМВС «Олімп», який, до речі, мені дуже сподобався, теж би не загубився.

– Чи плануєш повертатися у професійний футзал?
– Важко відповісти… Бажання є, порох ще залишився, але реальних запрошень наразі немає. Влітку мені телефонував тренер з Хмельницького, до речі, мій хороший товариш, але на тих умовах, які були мені запропоновані, я відмовився.