Головний тренер «Енергії» Станіслав ГОНЧАРЕНКО про підсумки 2011 року
Головний тренер «Енергії» Станіслав Гончаренко у розмові із журналістом клубної прес-служби підбив підсумки 2011-го року, зокрема першої половини розіграшу Екстра-ліги, розповів про кадрові проблеми команди та привітав уболівальників зі світлим святом Різдва Христового.
- Станіслав Олександрович, 2011-й рік для вас та вашої команди чого більше приніс – позитиву чи негативу?
- Більше негативу… Ми не стали чемпіонами. Золото першості програли у вирішальній останній грі. Це лише підкреслює нашу невдачу. До позитиву варто віднести перемогу в рік, коли «Енергія» святкувала десятиліття, в розіграші Кубка України. На жаль, в цей Кубок ми поклали лише срібні медалі. На превеликий жаль, ми програли Суперкубок. Серед позитиву також потрібно відзначити, що великий контингент із «Енергії» у складі національної збірної України здобув право в стикових іграх поборотися за путівку на чемпіонат світу. Це велика подія для кожного гравця. До позитиву також би відніс те, що із кожним місяцем, тижнем, днем ми усі стаємо сильнішими. Те, як ми прожили минулий рік є підтвердженням моїх слів.
- Матчем із «Кардиналом» «Енергія» розпочала другу частину розіграшу Екстра-ліги. Як оціните перші два кола турніру?
- Першим етапом розіграшу Екстра-ліги усі ми повинні бути задоволеними. Єдине, у нас був зрив, коли два матчі поспіль ми не заплановано зіграли унічию. Сподіваюся, більше з нами такого не відбудеться. А «мирову» із «Кардиналом» я би назвав передбачуваною та очікуваною.
- Чому?
- У гравців накопичилася втома, накопичилися переїзди у членів збірної, накопичилася відсутність загально-командних тренувальних процесів. Тому, цю нічию можна назвати неминучою.
- Як почувається Валерій Легчанов та коли він повернеться в гру?
- Найперше, дуже шкода, що Валерій Легчанов пропустив дві важливі гри. Для нас це суттєва втрата. Звісно, незамінних не існує. Але Легчанов тільки набрав хід, на сьогодні він є штатною провідною одиницею і за його відсутності похитнувся рівень четвірки. В жодному разі не хочу сказати, що Степан Струк не впорався зі своєю роботою. Просто стало менше креативу в атаці, а оборона із появою Струка, навпаки, стала надійнішою. Саме тому в останніх іграх ми пропускаємо мало голів і, водночас, мало забиваємо. Дуже сподіваюся, що невдовзі Легчанов приступить до роботи у повну силу. Поки що він із основною групою не працює. Цими днями він здійснював перші самостійні пробіжки.
- Станіслав Олександрович, не задовго триває адаптаційний період Сергія Коваля? Все-таки, він гравець сформований і не мав би так довго «притиратися» до нової команди…
- Погоджуюся з вами. Процес його адаптації перейшов усі межі. Можливість заграти в «Енергії» та стати важливою одиницею команди є його особистою проблемою. Перш за все, потрібно, щоби тренерський штаб побачив вогник в його очах. Наразі ми цього не спостерігаємо. Можливо, позначилася специфіка гри його попередньої команди. «Політех» впродовж трьох років сповідував зонний захист. Ця команда не здобувала особливих почестей, завжди боролася або за потрапляння в плей-офф, або за збереження прописки в еліті. Тому і тактика в них була побудована на позиційній, а не персональній, обороні. Ми ж граємо в трошки інший міні-футбол, можливо з цим у Сергія Коваля і виникли проблеми й він не може влитися в структуру гри «Енергії». Для цього потрібен час. Але, повторюю, потрібно щоби у футболіста був вогник в очах.
- Керівництво та гравці «Енергії» практикують спільні відвідини церкви. На Різдво «зелено-білі» не планують разом відвідати храм?
- Ні, не плануємо. Як на мене, Різдво Христове – є сімейним святом. Імпульс повинен надійти від душі. Свідомість повинна ініціювати самостійне бажання людини сходити в церкву. Вважаю, що колективний похід в храм в цей великий день не є доречним.
Також хочу привітати усіх любителів міні-футболу із великим святом – Різдвом Христовим. Бажаю вам здоров’я, щастя, натхнення, дуже багато радості. А гравцям «Енергії» хочу побажати відсутності травм, впевненості у своїх силах та виконання поставлених завдань.
