АргентинаДиего Джиустоцци: «На ментальном уровне сборная Аргентины – лучшая в мире»КазахстанАлександр Довгань: «В Испании больше прогрессируют в индивидуальном плане, и подбор игроков строится на этом»Чемпионат мираСергей Скорович: «Думаю, что чемпионат мира все же перенесут»ПортугалияЭрик Мендонса подает пример, как бороться с COVID-19Вторая лигаВіталій Засморжук: «У будь-якому випадку, після карантину потрібен місяць на підготовку»Футзал в мире Александер Чеферін: «Усі змагання повинні закінчитися до 3 серпня»Экстра-лигаОлександр Бондар може повернутися в «Кардинал-Рівне»ПортугалияДиваней: «Самое большое огорчение – не выиграть со «Спортингом» Кубок УЕФА»СумскаяЄвген Петраков: «Приємно мати команду з Сум на найвищому рівні»Экстра-лигаІгор Москвичов: «Чекаємо продовження чемпіонату, але вже і думаємо за наступний сезон»ЧеркассыІсторія виступів представників Черкащини у професіональних змаганнях 1990-2020 рр.Вторая лигаДва роки тому «Шевченків край» (Звенигородський р-н) виграв «бронзу» чемпіонату України у Другій лізіФутзал в миреЧемпіонат Європи-2020 серед студентів перенесеноГерманияМихал Салак: «В Германии чемпион пока не объявлен»БеларусьБеларусь: старт плей-офф перенесен на 25 апреляИспанияРикардиньо: «Я скучаю по многим вещам... мы были счастливы и не знали об этом»Первая лига Сергій Задорожний: «Сезон триває сім мiсяцiв, а ми граємо всього 10-12 iгор»ИталияФульвио Колини: «Сложно было сделать это лучше, чем это сделали мы»ИспанияХаві Родрігес: «Гравці збірної України не вірять у себе»Женский футзал#Тренуйсявдома: "гарячі" тренування від українських футзалісток

Вадим Чередніченко: «Дізнався, що таке автопілот, коли зайшов в кабіну пілотів, а там було порожньо і вони пили в салоні»

Колишній гравець ряду українських грандів розпові про вітчизняний футзал у буремні 90-ті

«Надія» – переможець чемпіонату України 1992 року під егідою Союзу міні-футбольних клубів України
 
Колишній гравець ряду запорізьких клубів, одесього «Локомотива» і донецького «Укрсплава» розповів нам про деталі українського футзалу 1990-х, чому «залізничники» мали статус суперклуба і як ледь не потрапив у в’язницю.

Досьє
1992-1995 Надія (Запоріжжя)
1995-1996 ДСС (Запоріжжя)
1996-1998 Локомотив (Одеса)
1998-1999 Запоріжкокс (Запоріжжя)
1999-2000 Укрсплав (Донецьк)

 «Десять разів їздив човником в Туреччину»

 В тодішній спортивній пресі писали, що ви вихованець СДЮШОР «Металург» (Запоріжжя). Як же так сталося, що ви опинилися аж у «Волгарі» з Астрахані?
 Насправді я вихованець СК «Трансформатор», який був при заводі «Запоріжтрансформатор». У них була дуже сильна команда з гандболу, а футбольна грала у чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури. До Астрахані нас покликав якраз вихованець «Металурга» Микола Роздобудько. Ми були студентами після армії і я туди поїхав з Кирилом Стрехніним і Геннадієм Соболем.

 І як вам Астрахань?
 Астрахань діра дірою, зате наїлися чорної ікри, бо спонсором «Волгаря» був Астраханський рибкомбінат. Як тоді казали: «220 получаю не за что не отвечаю». 

 Чим займалися після «Волгара» і як взагалі потрапили в футзальну «Надію»?
 Після «Волгаря» повернувся до Запоріжжя у рідний клуб ЗТЗ і треба було готуватись до держіспитів в Запорізькому державному університеті.

До «Надії» я ще грав за «Авіатор». Це була перша команда в Україні, яка мала власний літак! Мало хто про це знає. Ми на ньому літали в Грозний, Хасав'юрт, на турнір на призи газети «Піонерська правда». Мабуть, тоді я дізнався, що таке автопілот, коли заходиш в кабіну пілотів, а там порожньо і вони п’ють в салоні. Під час виступів за «Авіатор» в трудовій книжці писали, що я інструктор з фізпідготовки льотчиків. 

1991 року, коли були на турнірі в Хасав’юрті, по телебаченню бачили новини про путч у Москві. Після повернення до Запоріжжя  СРСР розпався,  льотну школу закрили і «Авіатор» наказав довго жити. З «Авіатором» ще грав на турнірі в Кишиневі 1990 року. Там вперше зіграв проти Костянтина Єременка, світла йому пам’ять!

А «Надію» зібрав мій однокурсник Юрій Арестенко, який мене туди і запросив.

 У складі цієї команди вам вдалося виграти чемпіонат України 1992 року. Яким він був?  
 Тоді була турова система і грали в п’ятницю, суботу та неділяю. Нам пощастило виграти той чемпіонат, бо найсильнішим був «Механізатор». У здобутті «золота» нам дуже допомогли брати Усаковські.

Взагалі тоді гравці одночасно виступали за багато команд. Проблема була в тому, що не платили. Так тривало до 1995 року, бо в «Дніпроспецсталі» вже почали потрохи платити. Завдяки тому, що в той час була турова система, я, як і багато інших людей, їздив на заробітки.

«Надія» виграла багато різних турнірів – «срібло» і «бронзу» в чемпіонаті України, Євро-Аазіатську лігу, два Слов’янських кубки, турнір в Об’єднаних Арабських Еміратах. А ще було два Кубка України серед ФСТ «Колос», за новомиколаївську «Ниву». І ще багато всього приємного.

 Євро-Азіатську лігу ви виграли 1993 року. Що з себе представляли ці змагання?
 Ми її виграли практично на ентузіазмі. Здається, було по одній команді-чемпіону з кожної країни – України, Росії і якоїсь азіатської країни. Їхні назви вже не скажу. Ми їздили на тур в Росію і всіх обіграли, а потім на наступний тур в Азію і теж всіх обіграли. Дуже багато вже часу пройшло і всього не пам’ятаю. Я в той період також паралельно грав за «Таврію» (Новомиколаївка) у футбол і їздив до Туреччини з товаром.
 
Після перемоги на турнірі в Чехії: Чередніченко під №5

 От про Туреччину докладнше.
 Це чудова країна. Я туди десять разів возив товар. Спочатку добирався до Батумі, звідти до Різе і далі. Тоді Україна перебувала в складній ситуації – були купони, гривні, але гроші не платили і грали практично на ентузиазмі. А от човники в ті часи багато заробляли.

 Кубок 1993 року ви у фіналі по пенальті програли СКІФу, а потім ще й у чемпіонаті їм поступилися 3 очками. За рахунок чого кияни забрали у вас з-під носа два трофеї?
 СКІФу ми програли несподівано, бо були сильніші. Цього разу брати Усаковські не допомогли, а навпаки. Після закінчення фінального матчу Кубка України вони залишилися в стані київської команди. В житті цих хлопців гроші були на першому місці. Та й взагалі після фіналу половина команди розбіглася в пошуках щастя. У сезоні 1993/94 була турова система. Приїжджало 4-6 команд і грало 2-3 дні в одному місті, а потім на наступний тиждень їхали у інше місто. Після цього провели фінальну пульку у одному місті.

 Перед стартом сезону 1994/95 «Надія» була одним з головних фаворитів на чемпіонство, але посіли лише третє місце. Виграв «Механізатор», але ви пропустили вперед ще й «Гірник». Як так сталося?
 Просто ми готувалися до сезону практично новою командою, а «Гірник» в той рік «вистрілив». У них була хороша команда з Москвичовим плюс нестандартний зал, тож вдома вони «ловили» практично усіх.

 У наступному сезоні ви змінили клубну прописку на «Дніпроспецсталь». Що спонукало до цього переходу?
 Уже тоді певний час команда носила назву «Надія-Дніпроспецсталь». Перед цим сезоном частина гравців перейшла до новоствореної «Дніпроспецсталі», а інша половина залишилась в «Надії». Нас зібрав Валерій Сергійович Петрух, світла йому пам’ять!

Ми в ДСС грали в класний футзал. Я виконував роль атакувального захисника і багато забивав, Валерій Петрух був граючим тренером, а ворота захищав Олег Зозуля. І цією командою ми вдома обіграли чемпіона України одеський «Локомотив» у Кубку України (4:3 у півфіналі, але у матчі-відповіді одесити виявилися сильнішими 8:5 і пройшли далі – прим. авт.). В цьому матчі незаслужено вилучили Зозулю, і у матчі-відповіді в Одесі я був у ролі «літаючого» воротаря. Програли через арбітрів.
 

 «Такого клубу, яким був одеський "Локомотив", вже не буде»

 Потім вас якраз і покликали у «Локомотив». Мабуть, двічі не думали?
 Дійсно, довго не думав, бо знав, що це суперкоманда. В ДСС у нас була дуже хороша команда – недаремно ж обігрували той же «Локомотив». Після закінчення сезону було багато обіцянок зі сторони «Дніпроспецсталі», але мені хотілося грати на вищому рівні і тому я прийняв запрошення одеситів. Жодного разу про це не пошкодував. Такій структуру, яка була у «залізничників», можуть позаздрити клуби футбольної Української прем’єр-ліги.

 Тобто за умовами «Локомотив» був як суперклуб?
 Так, такого вже не буде. Я з Ігорем Москвичовим два роки жив в одній кімнаті. Був в команді тоді і Олександр Косенко. В мій перший сезон за «залізничніків» також грав Сергій Москалюк, а на другий вже прийшов Кабан (Олександр Кабаненко – при. авт.). Обстановка була дуже хороша, жили ми на березі моря в профілакторії Одеської залізниці. Це був насправді суперклуб.

 В одному з інтерв’ю Валерій Водян казав, що вам важко було перелаштуватися під модель гри «Локомотива» і ви більшою мірою отримували індивідуальні завдання.
 Я не слухав, що казав Водян, ала він не давав права на помилку. Ми виходили на кожну гру, як на останню – за честь «Локомотива», ну і за гроші зрозуміло.

Я завжди біг вперед націлений на гол, а у Водяна грав як останній захисник, страхував усіх партнерів. Це для мене було не дуже приємно, але те, що потрібно для команди, треба було виконувати. Дуже багато часу ми проводили на теоретичних заняттях і чимало взяли з гри іспанських команд. Для більшості українських клубів це було досить несподівано. Хочу повторитись, що за усіма компонентам рівних «Локомотиву» в Україні команд не було, та й, мабуть, не буде.
 

 Як ви загриміли в Приморське відділення міліції?
 Це була гучна історія! 1996 року у мене народився син і я купував дитяче харчування «Nestlé» в гастрономі біля нашого санаторію. Ми час то ходили туди міняти гривні на долари – там нас і примітили місцеві шахраї. 

Того разу я пішов за харчуванням один, і в цей момент, коли я був у гастрономі, інсценували пограбування обмінного пункту зі стріляниною. Я спокійно скупився і пішов додому, а на ранок за мною приїхали на «чорному воронку», як у фільмах. Цілий день просидів у міліції поки за мною не прийшов начальник команди Євген Єфімович Армер. Розібрались і мене відпустили, але їм дуже кортіло закрити цю справу і якби на моєму місці був хтось інший, то на нього б точно її «повісили».

 Кажуть, що ваш батько постійно приїжджав на матчі «Локомотива», щоб вас підтримати. Це правда?
 Ні, батько не їздив на усі матчі одеситів. Він тоді працював заступником директора спортклубу «Дніпроспецсталі».

 «Локомотив» тоді просто таки усіх виносив. Як вам вдавалося не дати собі розслабитися?
 У нас були подвійні преміальні, якщо заб’ємо 10 голів. За два роки ми програли тільки двічі – «Діні» та «Інтерв’ю Бумерангу» (зараз ця команда називається «Мовістар Інтер» – прим. авт.) у Турнірі європейських чемпіонів.

 На початку 1998 року Одеська залізниця майже припинила вас фінансувати. Не було варіантів кудись піти? Адже сезон довелося догравати практично без грошей.
 Змінилося керівництво і «Локомотив» залишився без грошей. Ми дограли сезон з вдячності керівництву за добре відношення, а після того розбіглись по інших клубах.
 

У складі запорізького «Запоріжкоксу» на турнірі в Харкові: Чередніченко під №14

 Після розформування «Локомотиву» ви повернулися у «Запоріжкокс». Не було якогось когнітивного дисонансу, що з топклубу повертаєшся на грішну землю?
 Повернувся в Запоріжжя, а там було три команди. У мене був вибір між «Віннер Форд-Університетом» і «Запоріжкоксом». Я обрав останніх. Ми практично весь чемпіонат йшли на першому місці, але у підсумку посіли третє. Нас в «Запоріжкоксі» дурили на курсі валют, тому не хочу докладно про них говорити.

 Сезон 1999/00 ви провели в донецькому «Укрсплаві». Потім потрапили під «омолодження» команди?
 Я радий, що був знайомий з тодішнім тренером команди Олексієм Дмитровичем Варнавським, світла йому пам’ять! Потім завдяки «підводним течіям» його прибрали і поставили Олега Солодовника. Я і мій друг Сергій Шупіков, який свого часу був членом молодіжної збірной СРСР, були проти, але цього виявилося замало і наступного сезону ми залишили команду.
 

У складі донецького «Укрсплаву»: Чередніченко під №6
 
 «Після вдалого виїзду навіть Водян дозволяв розслабитися»

 Чому, на вашу думку, у Запоріжжі було аж 3 потужних команди? 
 Тому що дуже добре працювали такі підприємства, як Запоріжкокс, Дніпроспецсталь, Запоріжсталь та багато інших. Вони приносили місту гроші. Так тривало поки їх не почали розпродавати. А зараз у Запоріжжі немає жодної команди…

 Всі говорять, що ви режимили. Як вдавалося тримати себе в руках? Все-таки в ті часи більшість гравців любила добре погуляти.
 Перед матчами режимили усі нормальні футболісти. У дні відпочинку, сауни, могли собі дозволити розслабитись, але усі знали міру. Наскільки суворим був Водян, але з вдалого виїзду і він дозволяв нам розслабитися, оскільки у нас був власний вагон, і в ньому їхали тільки ми. За це ми віддячували йому в два рази більше.

 Як взагалі в ті часи було з футзальним взуттям? 
 У «Локомотиві» проблем з взуттям не існувало. Проблем з контрактами, з побутовими питаннями, з відношенням до футзалістів теж не існувало. Треба було тільки тренуватися та грати і перемагати. Це і все. 

 Тобто взуття клуб видавав?
 Видавали повністю все екіпірування. У нас були і звичайні костюми. Коли ми приїхали в Москву на Турнір європейських чемпіонів, на нас дивилися як на якихось інопланетян і це був 1997 рік. Спонсором була фірма «RUCANOR». Костюми, білі сорочки, краватки – ти і зараз такого не побачиш. Таких клубів більше не буде.
 

 Як ви потрапили в Іспанію і чому саме туди?
 В Запоріжжі не знайшов роботи і вирішив поїхати до Іспанії. Ця країна мені давно сподобалася. Закінчив у 35 років, хоча міг би ще за кого-небудь пограти, але вирішив таки їхати, про що не жалкую. 

Приїхав у Валенсію, а тут була сильна футзальна команда «Валенсія Віхуса». Познайомився з тренером і був присутній на тренуваннях. З часом вони мені допомогли знайти команду попростіше і тренувати її за невеликі гроші. На другий рік мого перебування «Валенсія Віхуса» виграла Кубок Іспанії, але потім закінчились гроші і команда банально розбіглася. Взагалі зараз в іспанському футзалі невеликий спад.

Отже, я вже 20 років у Валенсії. Проте за українським футболом і футзалом слідкую. Футбол, корида, сонце, море – краса! І тут я в оксамитових штанах! Усім рекомендую, якщо є можливість, відвідати Іспанію.

 Чому в базі УАФ ви проходите як Володимир, а не Вадим?
 Це дуже давня історія, треба питати у батька.

Андрій Гулій, futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.