Экстра-лигаМаксим Бессалов: «Хаві Родрігес – це людина із зовсім іншим менталітетом»БразилияМаноэл Тобиас: «Не сомневаюсь, что мое наследие победило во всех смыслах»РумынияФлорин Игнат: «Очень хорошо, что чемпион определится на площадке»КазахстанБекет Парух: «Провожу время с пользой: много читаю, привожу в порядок душу и тело»ДнепровскаяБудівництво Палацу спорту у Кам’янському дійшло до екваторуИспанияПауло Роберто: «Победа над Бразилией на турнире в Сингапуре в 1997 году разделила все на до и после»Экстра-лигаКирило Ципун: «І в риболовлі, і у футзалі треба хоч що-небудь спіймати»Италия«Аква&Сапоне»: Белларте уходит, Маммарелла остаетсяРоссияСими Сайотти продолжит защищать цвета МФК КПРФЮношеский футзалБогдан Шпирка: «В 16 років діти вже можуть самі вибрати куди їм краще в футбол чи в футзал»ИспанияБорха Диас: «Отмена сезона видится мне самым реальным вариантом»Бразилия100% матчей бразильской LNF в интернете и на ТВПольшаВ наступному сезоні в польській Екстракласі зіграють 18 команд ПольшаАнджей Шлапа: «Мы заслужили эту золотую медаль»Детский футзалВіктор Пархоменко: «Переконаний, що доки футзал не стане хоча б олімпійським видом спорту, ми не маємо права зосереджуватися тільки на ньому»БразилияРодриго: «Хочу завершить карьеру в сборной после чемпионата мира»РоссияАртем Ниязов: «Барселона»? Лучшего жребия не могло быть!»Экстра-лигаДмитро Сорокін: «У роботі з Хаві Родрігесом було чимало сюрпризів»ИспанияДавид Марин – новый главный тренер «Сарагосы»Экстра-лига«Продексім» – чемпіон України-2019/20

Валерій Легчанов: «Ти або граєш, або тренуєш, інакше не буде розвитку»

Валерій Легчанов – про перехід в «Енергію», першу зарплату, «Титан» і своє ставлення до ролі «граючого тренера»

Валерій Легчанов: «Епізоди вирішують особистості, а матчі і трофеї виграють команди»

У другій частині великого інтерв'ю головний тренер «Енергії» розповідає про перехід до львівського клубу, першу зарплату, «Титан» і своє ставлення до ролі «граючого тренера».

 Постійна зміна команд з чим пов’язана?
– «Титан» з'явився 1999 року, але в професійних змаганнях участі не брав. Тільки в чемпіонатах району і області та галузевих змаганнях. Тому всі ці змагання не перетинались. Я як був з 1999 року в «Титані» після «Оріхова», так і залишався до кінця. Тому паралельно грав і за «Титан», і за ДДАУ. ДДАУ грав тільки перший рік у Першій лізі. «Титана» там не було. Починав грати в «Ольвії», потім був «Будівел», де зіграв тільки три гри. Далі був «ДДАУ-Бересфорд» і «Титан».
 
 Ви в юному віці вже були змушені самі заробляти на життя?
– Ми грали у футзал, футбол. Щовихідних були ігри. Не скажу, що були великі заробітки, але для студента на життя вистачало. Суттєвих проблем не було. При можливості нікому не відмовляв, якщо запрошували зіграти. Молодість – сили були. 
 
 Перед переходом в «Енергію» були інші пропозиції?
– Офіційних не було. Пам’ятаю один жарт, який розказував Андрій Станіславович Новіков. Вони на мене приїжджали дивитись, але  в програмці помилися із датою народження – змістився рядочок і навпроти мене було вказано 1970 рік народження. Новіков та його друзі й подумали – для чого їм брати гравця, якому 33 роки. А потім через півроку я вже грав за «Енергію» на передсезонних турнірах, і вони побачили, що мені тільки 23 роки. Це він мені розказав з часом. Ми посміялися. Нещодавно Кіндій говорив, що ТВД розглядало мою кандидатуру. Але з «Енергією» в ті часи було важко конкурувати.
«Енергетики» вже провели сезон у Вищій лізі і пропозиція була суттєва. Я бачив себе в цьому клубі в плані розвитку і створення футзального імені.


10 січня 2006 р. Енергія – Будівел. Валерій Легчанов (№ 4) проти Олександра Косенка

 Хто Вас запросив  до «Енергії»?
– Знаю, що дивились дві частини фінальної пульки Першої ліги (львівську і харківську). Після львівської підійшов Володимир Васильович Фелишин. Він і досі веде перемовини з гравцями. Думаю, що це рішення вони обговорювали з Олександром Стефанківим. Він запропонував і вже за два дні я поїхав з ними на турнір до Білорусі. Ми зіграли там декілька ігор і я підписав угоду та поїхав у відпустку додому.
 
 Не страшно було переїжджати до Львова? Тоді дуже багато інформації викидали в ЗМІ про злих західняків, поділ на різні сорти.
– Це все байки. Львів така сама Україна, як Дніпро чи Покровське. Навіть натяку такого не було, що щось не так.
 
Ви підписали свій перший професійний контракт з 
«Енергією»?
– В Першій лізі теж були, бо це була вимога для того, щоб внести гравця в заявку. Хоча там, здається, був договір, і не вказувалась сума.  Вже у Вищій лізі був повноцінний контракт на два роки.
 
 Яка перша зарплата була в «Енергії»?
– Домовлялись про заробітну плату в доларах. На папері все прописувалось у гривні. 1 600 гривень перша зарплата, це десь 300 доларів було. А бонуси і преміальні залежали від потрапляння до стартового складу та успіхів.
 
 «Титан» та інші клуби, які Вас виховали, отримали кошти за перехід?
– Думаю, що отримали. Там навіть по положенню було записано, що мають заплатити. Суму не пам’ятаю. 
 
 Велика різниця була між лігами?
– Перша і Друга не сказав би, що велика. А Вища ліга – це 100%  велика різниця. Відразу відчуваєш. Ще будучи гравцем «Ольвії», ми грали на Кубок з «Морем» (Іллічівськ, зараз - Чорноморськ) і відразу відчули різницю. Вже після першого матчу було все відомо. У другому матчі вони зменшили оберти і дали нам пограти. Другий раз відчув, коли грав за «ДДАУ-Бересфорд» півфінал Кубка України. Тоді наш суперник із Запоріжжя «Запоріжкокс» знявся (ми йому програли в чвертьфіналі). Ми попали на «Інтеркас» і ще більше відчули різницю. Не скажу, що дуже велика прірва, але на дві голови сильніші.
 
 З тренером була зустріч перед переходом?
– Був такий збіг обставин, що по закінченню сезону «Енергія» залишилась без тренера. В той час, коли мене підписували, вже була домовленість з Андрієм Миколайовичем
Василитчуком. Ми поспілкувались, коли було перше зібрання команди. Він щиро і відверто говорив, що футзал це нове і треба разом розвиватись (тренеру разом з гравцями) і досягати успіху.


25 жовтня 2007 р. Тайм – Енергія. Євгеній Москвін проти Валерія Легчанова

 Євгеній Москвін розповідав, що покинув «Енергію» через те, що не було стабільності, бо часто змінювалися тренери і постійно мінялось багато гравців. Вас така ситуація влаштовувала?
– Я його розумію. Йому тоді вже було тридцять, а в такому віці більше відштовхуєшся від сімейних і фінансових питань. Я з першого дня вірив, що команда досягне успіху. І та нестабільність і постійні зміни тільки сформували кістяк, і одразу після 2005 року до нас прийшли медалі. Срібло з Тарасом Вонярхою. Ми пройшли без серйозних травм. Перший сезон був такий – потрібно було зрозуміти, куди ми потрапили. Були десь трансферні помилки. Але з часом прийшло розуміння, все підчистилось і прийшов успіх.
 
 Якби «Титан» погодився виступати у Вищій лізі Ви б залишились в команді?
– Не можу сказати. «Титан» завжди штормить. Їм не притаманні постійність і терпіння. Завжди кардинальні зміни. Після того пробного сезону, можливо, керівництво очікувало золотих медалей. Я вважаю, що команда виступила гідно при тих можливостях, що ми мали. На початку сезону говорилось про те, чи ми взагалі потрапимо в п’ятірку, коли у фінальну пульку виходило три команди. А по ходу сезону прийшов апетит. Треба правильно аналізувати і бути реалістом. Краще рухатись поступово - крок за кроком. Амбіції – це дуже добре, але сприйняття реалій не завжди послідовне. За той сезон я всім вдячний – і гравцям, і працівникам. Вважаю його успішним. Якби вони захотіли грати, то тренерство знову б лежало на моїх плечах. Чи, можливо, запросили б когось із сторони. Є багато складників. Рівень ліг був різний. «Енергія» була швидшою і я з нею розпочав переговори тільки тоді, коли поговорив з Анатолієм Мірошниченком і він дав згоду.
 
Ви мали досвід граючого тренера. Чому 2014 року не залишились граючим тренером?
– На той час я вже на 3000% зрозумів, що це вимушений захід в аматорських командах. Навіть вже на рівні Другої ліги не потрібно практикувати, бо немає росту в команди. Хоча, це прочитає мій друг Сергій Тригубець (сміється)…я з ним про це теж говорю. Це неправильна практика. Про це навіть думки не було. Інколи навіть Володимир Васильович жартує, щоб мене заявити. Я відповідаю, що не треба жити минулим, треба дивитись у майбутнє. Ти або граєш, або тренуєш.


Енергія – чемпіон України сезону-2015/16

 У Максима Павленка вийшло…
– Я його з цим привітав. Це дуже добре. Думаю, що якби Ви сьогодні поставили йому це питання, то порівнявши тренерську працю і результат, була б інша відповідь. Тренер теж має розвиватися. Це моя суб’єктивна думка. Є багато позитивних прикладів, але схиляюсь до такої думки.
 
У третій частині – про Тараса Вонярху, Юрія Кобзаря, Кубок УЄФА, «Тайм» і Станіслава Гончаренка...

Розмовляв Станіслав Безушко

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.