АргентинаДиего Джиустоцци: «На ментальном уровне сборная Аргентины – лучшая в мире»КазахстанАлександр Довгань: «В Испании больше прогрессируют в индивидуальном плане, и подбор игроков строится на этом»Чемпионат мираСергей Скорович: «Думаю, что чемпионат мира все же перенесут»ПортугалияЭрик Мендонса подает пример, как бороться с COVID-19Вторая лигаВіталій Засморжук: «У будь-якому випадку, після карантину потрібен місяць на підготовку»Футзал в мире Александер Чеферін: «Усі змагання повинні закінчитися до 3 серпня»Экстра-лигаОлександр Бондар може повернутися в «Кардинал-Рівне»ПортугалияДиваней: «Самое большое огорчение – не выиграть со «Спортингом» Кубок УЕФА»СумскаяЄвген Петраков: «Приємно мати команду з Сум на найвищому рівні»Экстра-лигаІгор Москвичов: «Чекаємо продовження чемпіонату, але вже і думаємо за наступний сезон»ЧеркассыІсторія виступів представників Черкащини у професіональних змаганнях 1990-2020 рр.Вторая лигаДва роки тому «Шевченків край» (Звенигородський р-н) виграв «бронзу» чемпіонату України у Другій лізіФутзал в миреЧемпіонат Європи-2020 серед студентів перенесеноГерманияМихал Салак: «В Германии чемпион пока не объявлен»БеларусьБеларусь: старт плей-офф перенесен на 25 апреляИспанияРикардиньо: «Я скучаю по многим вещам... мы были счастливы и не знали об этом»Первая лига Сергій Задорожний: «Сезон триває сім мiсяцiв, а ми граємо всього 10-12 iгор»ИталияФульвио Колини: «Сложно было сделать это лучше, чем это сделали мы»ИспанияХаві Родрігес: «Гравці збірної України не вірять у себе»Женский футзал#Тренуйсявдома: "гарячі" тренування від українських футзалісток

Володимир Фелишин: «Шотурма міг перейти в «Енергію»

Виконавчий директор ГС ФК «Енергія» Володимир Фелишин – про пошук гравців, створення чемпіонату СНД, роботу з суддями та найкращих тренерів і гравців, з якими працював

 

У заключній частині інтерв’ю виконавчий директор ГС ФК «Енергія» розповів про те, як шукає гравців, хто міг перейти в «Енергію», створення чемпіонату СНД, роботу з суддями та назвав найкращих тренерів і гравців з якими працював.
 
Перша частина інтерв’ю про те, як і коли виникла «Енергія», хто шукав гравців, якими були їхні перші зарплати, за якими критеріями обирали тренера та чим займався Володимир Фелишин до приходу в клуб – за посиланням.


Частина 1. Володимир Фелишин: «Гравці зразу не повірили, що «Енергія» буде грати у Вищій лізі»
 
Друга частина інтерв’ю про білоруського тренера, перших легіонерів в команді, скільки платили за гравців, перші нагороди і перемогу в чемпіонаті – за посиланням.
 

Частина 2. Володимир Фелишин: «Юрій Кобзар ніяких умов не ставив, приїхав на той склад, який був»

Третя частина інтерв’ю про порушення режиму гравцями, перший досвід єврокубків, об’єднання з «Таймом», запрошення Косенка та скільки коштували гравці в українському футзалі – за посиланням.

Частина 3. Володимир Фелишин: «Гроші передавали комусь із знайомих в Болгарію чи Румунію, щоб ті поїхали і зняли якусь гру»
 
– 2013 року за словами Стефанківа розглядалися пропозиції запрошення бразильців в команду.
– Було таке, розглядали можливість, але президент Матвіїшин завжди казав, що ставку треба робити на своїх, на українців. Неважливо зі Львова чи із Запоріжжя. Він не дуже заперечував щодо бразильців, але казав, що не хотів.
 
– Часто агенти пропонували вам гравців?
– Телефонували часто, але, як правило, ми старалися шукати своїми силами. По матчах з тими командами, з якими грали в чемпіонаті, я всіх гравців знав. І хотілося більше того, хто нам треба, а не того, кого хтось пропонує. Агенти дуже багато пропонували, але вони це роблять, бо мають відсотки з того і тому зацікавлені.
 
– Чи взяли хоча б одного гравця, якого запропонував агент?
– Ні.
 
– Якщо ви дивилися за гравцями, то чи вели для себе якусь базу, статистику, аналітику?
– Так, дивився скільки забиває, скільки передач. Переглядали, аналізували і тренер, і адміністратор, і відеооператор. Сідали два рази на місяць чи раз на тиждень, по кожній команді проходилися, переглядали хто як грає.
 
– Чи є якась база гравців, яких ви за 18 років переглянули, якісь записи про них?
– Десь були, але зараз ті всі блокноти шукати… Переважно мені більше подобались нападники, бо як сам форвард, то зразу цими гравцями цікавлюсь. Скільки зіграв, скільки передач, аналізували матчі по відео. Не було так, щоб тільки я один - весь клуб аналізував і переглядав.
 
– В 2012-2013 роках говорили про імовірність створення чемпіонату СНД або в крайньому випадку Кубку СНД. Чи було це реальним?
– Були розмови щодо Кубка Єременка, його й створили. Але то нереально, бо це дуже великі кошти для бюджету команд України. Якщо порівнювати  наш бюджет з бюджетом російських клубів – це було небо і земля. В Росії гравці вже тоді отримували по 7 000-8 000 доларів зарплати, а бразильці і по 15 000 мали. Вони на виїзди літають, а ми їздимо на автобусах і деякі команди приїжджають в день гри.

– Далі чуток і розмов це не пішло?
– Ні, це просто чутки. Тут ще десь на рівні Польщі, Білорусії, України було б реально таке зробити. Але не далі, бо треба дуже багато грошей. Один раз полетіти в Тюмень – це місячний бюджет всієї команди. А плюс ще проживання, харчування.
 
– В сезоні 2013/14 був пік по фінансам і забезпеченню. Відбулось розвантаження відомості й зменшували зарплату вдвічі. Про які суми йшлося?
– Конкретні цифри називати не буду, але ми навіть при тому зменшенні в п’ятірку по зарплаті потрапляли.
 
– Це тоді команді почали допомагати Кедик і Кіндій? Скільки відсотків складає ця фінансова допомога?
– Нехай це буде наша таємниця. На нагородження команди вони додатково кошти дають, стимулюють футзалістів. Наприклад, команда виграла Кубок України чи друге місце, то вони вирішили щось дати кожному гравцю. Десь було, що Кедин харчування закриває.


Мирон Кіндій

– Наскільки у відсотках зменшився бюджет команди порівняно з 2014 роком?
– Якщо брати той сезон і зараз, він в гривневому еквіваленті не зменшився, але долар виріс і в тому проблема. Також проблема в тому, що зарплати виросли.
 
– Кедик і Кіндій дають часткове фінансування. Вони десь впливають на політику клубу чи ні?
– Ясно, що вони в курсі, ми спілкуємось щотижня, я приїжджаю до них в офіс. З Кедиком бачуся частіше, бо самі бігаємо в футбол два рази на тиждень. Ми ветерани – підтримуємо форму. Так само раз на тиждень ми бачимося з Кіндієм, заїжджаю в офіс. Вони відвідують матчі, а Кедик взагалі на всіх буває. Після матчів обговорюємо результати і гру. Але вони не кажуть кого нам брати.

– 2013 року Піддубний, який тоді працював в «Кардиналі-Рівне», звинуватив вас у роботі з арбітрами. Подібну скаргу на клуб робили і 2006 року. Чи є таке поняття, що клуб працює з суддями?
– Кошти суддям ніхто не дає і такого не було. Якщо зустрів арбітрів і випив з ними каву, то це не означає, що з ними «працюють». Я так само можу говорити, що «ХІТ» «працює» з арбітрами, в останньому матчі могли вилучити Ковальчука, а могли й не вилучити. Суддя прийняв рішення і все, все залежить від нього. У Піддубного завжди арбітри були винні, бо не було результату. Я розумію його як тренера.
 
– Чи взагалі є в українському футзалі таке поняття «працювати з арбітрами»?
– Немає. Можливо, кава чи сто грам, але так, щоб хтось до гри «заряджав», такого нема.
 
– Рівень суддівства росте?
– Думаю, що так. Порівняти ті часи, коли не всі команди мали можливість знімати матчі, коли судді могли порушення «настріляти». Зараз всі матчі знімають, показують в ютубі, голова комітету розбирає, арбітрів карають, якщо щось зробили. Є помилки, але не такі, як колись. Піддубний нехай згадає, як він був гравцем і як на в ті часи судили, коли явно «відривали» голову. Коли по залу бігали і мене міліція тримала: грали на Кубок з «Інтеркасом» у Києві, виграємо, арбітри щось придумують, якийсь фол, ми програємо, потім забиваємо, а вони знов щось вигадують. У підсумку зіграли 4:4 і команда пройшла за рахунок забитих на виїзді, але треба було щось робити, відстоювати.
 
– Хто був найпроблемнішим гравцем у команді під час вашої роботи?
– Не було таких проблем. Зі всіма гравцями знаходили спільну мову.
 
– В кого були найбільші вимоги серед гравців по зарплатах і забезпеченню?
– Якщо хтось виставляв дуже великі вимоги, то ми тих гравців не брали в команду.


Роман Кордоба (№ 9)

– Чи є гравці, з якими вели перемовини, а в останній момент відмовилися і вони виросли в зірок українського футзалу?
– Роман Кордоба, хоча він потім у нас був. А так з ким вів перемовини, то практично з усіма домовлявся. Тих, кого хотіли бачити, на 99% домовлялися. Такого, щоб хтось пообіцяв, а потім відмовився не було.
 
– Тренер Легчанов відрізняється від гравця Легчанова?
– Я б не сказав. Легчанов є Легчанов. В нього великий авторитет як гравця, так і тренера. Він добросовісний хороший тренер з великої літери.
 
– Які для вас найбільш пам’ятні гол, перемога і поразка «Енергії»?
– З «Шахтарем» у Львові 27 грудня. коли в нас був чемпіонський рік. Ми програвали і виграли. Якщо я не помиляюся, забив Легчанов. А поразка - від «Манзани» в останньому розіграші Кубку. Я тоді пережити не міг. Дві години не міг прийти до тями. Як так можна програти? За тих дві хвилини стільки голів пропустити… Для команди з таким досвідом проти аматорів. Хоча вона не зовсім і аматорська, бо ви ж самі розумієте, що чемпіонат Києва сильніший ніж Перша ліга України. Такі команди могли б боротися за шістку в Екстра-лізі.
 
– Чи є, на вашу думку, перспектива появи команд Екстра-ліги у Дніпрі, Харкові?
– Тільки якщо будуть інвестори й люди, які люблять футзал. Якщо в тих великих містах немає людей, яким це цікаво, то нічого й не буде. От так, як в Києві команда «ХІТ». Вона ж ще займалася пляжним футболом. Керівництво Асоціації переконало президента виступати у нас. Дуже велика роль Сергія Владики в тому, що він зумів переконати «ХІТ» йти в Екстра-лігу. І потрібно, щоб обласні асоціації футзалу на місцях шукали команди для підвищення в класі серед тих, що у них виступають, щоб допомагали шукати інвесторів та фінанси.
 
– Хто був найкращим тренером в «Енергії», з яким ви працювали?
– Кобзар, Косенко, Легчанов. Практично всі. Найбільше відіграв та найбільше на формування вплинув той, який працює сьогодні.
 
– Ваша збірна з гравців «Енергії» всіх часів.
– Воротарі: Кардаш, Кіркіж. Польові гравці: Легчанов, Луців, Піддубний, Ткаченко, Павленко, Паршиков, Москвін, Федюк, брати Грицини, Радевич. Я б багато кого назвав, але усіх в одну команду не візьмеш.


Петро Шотурма (№ 12)

– Кого вважаєте найперспективнішими і найбільш прогресуючими гравцями в Україні?
– Шотурма, Радевич, Педяш, Войтович, Зварич.
 
– Шотурма?
– Він може вирішити епізод своїми діями, в ньому це є. Він в національній збірній став одним із лідерів. Дуже хороший гравець.
 
Я його запрошував ще коли йому було 16 чи 17 років, він був в «Урагані». Фінансові питання ми з ним узгодили, бо йому «Ураган» одне пропонував, а я йому одразу запропонував іншу суму. Мені зателефонував віце-президент «Урагану» Василь Костюк: «Твої запрошення… Мушу я йому таку зарплату давати, як ти йому пропонуєш». Я знав, що він ще був на контракті, але він закінчувався, а за півроку до його завершення вже можна вести переговори. То був початок його кар’єри і він тоді мало отримував. Якщо, наприклад, він отримував 200 доларів, то я йому пропонував 400.
 
– Чия була ідея зробити Павленка граючим тренером і як ви його переконували?
– Коли ми робили Легчанову прощальний матч, він підійшов і сказав, що коліна вже болять, хоча я йому пропонував ще рік контракту. Тоді я запропонував йому стати тренером, але він сказав, що ще не готовий ним бути, що хоче відпочити, а у нього в Покровському аграрний бізнес. Він порадив взяти Павленка, що той як ветеран вже все тут знає. А нам не хотілося нікого шукати. Ми зі Стефанківим запропонували Павленку, а той погодився бути гравцем і тренером. Просто тоді було обмаль гравців, а результат постійно треба. Павленко ще чувся в силі, міг допомогти команді і він багато зробив.


Енергія, чемпіон України-2015/16

– Чемпіонство було неочікуваним?
– Медалі хотіли. Коли вже потрапили у фінал, то хотілося перемогти. Коли ми програли вдома 1:6 «Локомотиву, а потім виграли другий матч, то з’явилася надія. Після першого матчу, коли ми програли, думали, що важко буде вилізти з тої ями, але потім хлопці повірили в себе. Коли ми їхали в Харків, то організували і уболівальників. Цілий вагон поїхав: дружини майже всіх футзалістів з дітьми, а в декого і мами. Пам’ятаю, що і мам Павленка приїхала з подругою із Києва, моя дружина з донькою. Нас уболівальників було десь 40. Ми винайняли цілий вагон, оплатили квитки туди і назад, і ще навіть на харчування дали по 200 грн, здається. І коли приїхали діти, а донечці Миколи Грицини було 7 чи 8 місяців, і коли так вболівають, то вони просто не могли не перемогти.


21-05-2016, родина Павленко з чемпіонським кубком

– Чому не продовжили співпрацю з Павленком? Що сталося?
- Він зі Стефанківим мав розмову по зарплаті і по гравцях. Не було тих можливостей, що він хотів. У нас був договір на рік, кінець сезону… Було сказано, що якщо не погоджується, то ми шукаємо іншого тренера. Він сказав: «Добре, шукайте». Тоді не було можливості збільшувати бюджет.
 
– Чи був тоді якийсь перелік тих, кого хотіли запросити чи визначилися одразу?
– Був. Радилися Кедик, я, Стефанків і погоджували з Матвіїшином. Була розмова за Ковальчика, Луціва і Легчанова. Ми сиділи на «Медику» після вечірнього тренування, бо постійно там бігаємо з ветеранами. Матвіїшину все пояснили, що потрібні кошти. Він сказав, що якщо вважаємо за потрібне, то можемо брати Легчанова, бо ми на ньому зупинилися при обговоренні. І доручили мені йому зателефонувати. В той самий день десь о 10 годині вечора чи пів на одинадцяту я й подзвонив. Питаю: «Ти що робиш?». Він каже: «Та ще не сплю». Я й кажу: «Як ти дивишся на те, щоб приїхати до Львова тренером?». По-перше, він вже був тренером збірної, хоча теж з нашої рекомендації, бо мені телефонував віце-президент Асоціації Братусь. Він до нього їздив в Покровське і питався мене як Легчанов. Я й сказав: «Беріть, не прогадаєте. Я його знаю майже від першого дня і до сьогодні». Валері зателефонував, він каже: «Добре, завтра зранку наберу». Він з дружиною переговорив, зранку зателефонував і сказав, що готовий.


Валерій Легчанов

– Він вам висував якісь вимоги?
– Ні, ми йому сказали суму і він пішов на ті гроші, які отримував Павленко: ні більше, ні менше.

– Грицини пішли як вільні агенти?
– Так, у них контракт закінчився і вони пішли вільними агентами.
 
– А як же компенсація за виховання молодих гравців?
– Вони вже мали більше 23 років, а компенсацію можна отримати до цього віку. Хоча Грицин я з футболу затягнув до Львова. Спочатку Михайла, а потім Миколу.
 
– У Першій лізі раніше була «Енергія-2». Чому не  продовжили її існування?
– Фінанси. Ми хотіли, щоб хтось допомагав. Наприклад, ми мали розмови з інститутом фізкультури, щоб вони безплатно давали зал. Ми казали: «Ви давайте безплатно зал, а ми дамо транспорт на виїзді, нам це простіше». Ректор був не зацікавлений чи вони йому так підносили інформацію. Я казав, що ви і так маєте свою команду, давайте свого тренера, а ми виділимо транспорт, заплатимо внесок в Асоціацію, а ви з ними займайтеся, давайте їм тренування три чи чотири рази на тиждень й ігри, бо оренда зараз дуже дороге задоволення. Це вийде 25 000 гривень – серйозний бюджет на місяць. Зараз не ті часи для клубу як колись, що можна було собі дозволити другу команду.
 
– Чи відповідає дійсності інформація, що наприкінці серпня – на початку вересня 2018 року «Енергія» могла взагалі зникнути?
– Могла! Все залежало від керівництва Обленерго і власників.
 
– Зараз клуб перереєструвався. Це у зв’язку саме з цим зникненням чи це пов’язано з реструктуризацією?
– З реструктуризацією Обленерго, ну і голова правління захотів, щоб засновниками були не фізичні, а юридичні особи. Наприклад, засновником ввійшов профком Обленерго, Львівенергозбут, партнери «Тайм» і «ТВД». Зараз ще шукаємо декілька партнерів-співзасновників, ведемо переговори, залучаємо інвесторів, які були б готові увійти як партнери чи співзасновники.
 
– Якщо не таємниця, що стало причиною того, що команда могла зникнути?
– Деякі особисті стосунки керівництва Обленерго з керівництвом профкому, були деякі нюанси.


Мирослав Хом’як

– Чи відповідало дійсності, що команду міг взяти під свою опіку керівник Асоціації футзалу Львівщини Мирослав Хом’як?
– Не знаю. За умови, що Обленерго відмовилося б, то, напевно, говорили б з ним про підтримку. Були розмови про те, хто міг би дати кошти у такому випадку. Були розмови з «Таймом», «ТВД», Хом’яком, але зрозуміло, що найкращим варіантом було Обленерго. Потрібно було спільними зусиллями зберегти команду. І голова Асоціації приїжджав, мав розмову з Володимиром Матвіїшиним, щоб команда не зникла. Хотіли знайти спільну мову з власниками Обленерго, щоб команда функціонувала далі. Мирослав Хом’як зараз активно допомагає команді, щоб вона успішно представляла Львівщину у професіональних змаганнях. 
 
– Стефанків був до літа, а з літа ви виконавчий директор…
– То було рішення голови  правління. Він запропонував йому за згодою сторін піти з посади, а він же головний спонсор.
 
– Які топ-3 гравці, яких продала «Енергія» і отримала компенсацію?
– Ткаченко, Тригубець, і ті, хто перейшов в «Тайм».


17-11-2004 Сергій Тригубець

– Довгий час поки при владі був Лисенчук, ви говорили про створення Екстра-ліги. Клуб був одним з тих, хто пропонував її створити. Чому цього не вдалося зробити за Лисенчука?
– Лисенчук створив ту Асоціацію, він був тренером збірної і головою Асоціації, на трьох посадах. Він багато зробив. При ньому ми ставали чемпіонами. Спочатку в нього була симпатія до тих команд, які давали гроші на збірну. Потім він зрозумів, що ми команда не проста, а з майбутнім, не одноразова.
 
З ним в мене були хороші відносини. Можливо, менеджмент в нього був поганий. Він нікого не підпускав, хотів все робити сам: бути тренером, керувати, працювати в університеті, хотів їздити, а тут ніхто нічим не займався. Може йому варто було більше ходити Федерацію футболу і просити кошти на поїздки і преміальні. Щоб було так, як зараз, коли збірні можуть собі дозволити поїхати в Португалію, Іспанію. А колись у Польщу їздили так – якщо ви нас приймаєте, то ми до вас їдемо. Приїжджали туди, а там безплатний прийом гравців, проживання. Зіграли два матчі і назад. Так само і в інші країни.  Зараз все по-іншому: збірна має хороші можливості, бо Асоціація футболу виділяє кошти.  Можливо, Лисенчук цим не займався, але я не знаю всіх тих нюансів.
 
– Чи допомогло створення Екстра-ліги зберегти український футзал і продовжити його розвивати?
– Екстра-ліга все одно була під Асоціацією футзалу. Коли її створили клуби витрачали більше коштів. Для розвитку вона нічого не зробила. Створювали лігу, щоб залучити спонсорів. Були виділені кошти і Степан Мельничук мав за два роки ті кошти повернути і ще й заробити. Клуби ще й доплачували, а кошти йшли не малі. Внески були десь 5 000 доларів. Мали залучити титульного спонсора, але за ті роки практично нічого не було зроблено. Потім було рішення повернутися назад в структуру Асоціації футзалу України.

– Ви задоволені тим, як вона зараз розвивається?
– Зараз – так.
 
– Яким, на вашу думку, має бути формат чемпіонату?
– Я б повернувся до позаминулорічного формату. Все-таки має бути плей-оф і хай все вирішується в очних зустрічах. Сильніші команди мають ставати чемпіонами. Так грають провідні клуби Іспанії та Італії. В плей-оф боротьба буде до останнього, бо навіть восьма команда має шанси. І навіть за третє місце будуть боротися.
 
Спілкувалися Станіслав Безушко та Христина Кобак

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.