Экстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. Плей-офф. Фінал. LIVE!Женский футзалОприлюднено склад жіночої збірної України на НТЗ у БроварахИталияИталия-2020/21. Плей-офф. 1/4 финала. LIVE!БеларусьБеларусь-2020/21. Высшая лига. Плей-офф. 1/4 финала. LIVE!Экстра-лигаПідсумкова статистика гравців «ХІТа» в сезоні 2020/2021КазахстанБиро Жаде без Лиги чемпионов, «кайратовские» бразильцы возвращаются в ИспаниюБеларусьВиктор Иванютин: «Ехали в Ужгород на матчи со сборной Украины, а в автобусе вместо заднего стекла — жестяная пластина»Экстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. Серія за 1 місце. «Ураган» – «Продексім». АнонсКазахстанЖенская сборная Казахстана не явилась на квалификацию к Евро-2022 — КФФ молчитПервая лига Бугайчук і Піддубний: «Завдання на першу лігу – надати ігрову практику молоді та гравцям, які мало виступали в другій лізі»Экстра-лигаФедір Пилипів: «Вважаю, що доля фінальної серії майже вирішена»РоссияРоссия-2020/21. Суперлига. Плей-офф. 1/4 финала. LIVE!Казахстан«Кайрат» – чемпион Казахстана-2020/21Женский футзалМария Васковец: «В Харьков мы однозначно едем за победой»Футзал в миреОпределена символическая сборная ЛЧ-2020/21, Зики Те — лучший игрокПервая лига Павло Концеба поповнив «Славуту»Женский футзалКсения Гриценко: «Матч против «ЗХО-Теслы» будет для меня как финал»Экстра-лигаFavbet Екстра-ліга 2020/21. «ХІТ» в рік 15-річчя з медалями, а «Енергія» на 20-річчя — безБеларусьБеларусь-2020/21. Плей-офф. 1/8 финала. LIVE!РоссияДмитрий Прудников: «Сейчас все мысли только о плей-офф»

Юлія Титова: «Хочу завершити кар’єру у збірній так, щоб знала, що дівчатам є на кого покластись»

У рубриці «Історії найкращих» капітан і лідер збірної України та харківської «Тесли-ЗХО» Юлія Титова.

 

У великому інтерв’ю для нас Юлія розповіла про те, кому б віддала капітанську пов’язку у збірній після завершення кар’єри, про рівень суперників у чемпіонаті та розкриє секрет, якого за словами футзалістки немає, як їй вдається так стабільно грати протягом багатьох років.

– Як розпочинали спортивну кар’єру?
– Розпочала займатись у школі-інтернаті, до нас прийшов тренер та запросив на футбол. Оскільки я займалась різними видами спорту (волейбол, баскетбол), це для мене стало черговим викликом. Мені вдавалось займатись на усіх спортивних секція. З часом мене більше зацікавив футбол, ніж інші види спорту, тому зупинилась саме на цьому виді спорту. Після чого я грала у чернігівській «Легенді». Від нашого інтернату ми поїхали у Чернігів на турнір там нас і помітили тренери чернігівської команди. До кінця навчання у школі, ми їздили грати за цю команду. Взимку допомагали команді у міні-футболі, а влітку виступали за команду у футболі, грали на різних турнірах. Потім нас викликали у молодіжну збірну України. 
 

Збірна України з футболу WU-19

Згодом мені прийшло запрошення із київського «СоцТеха» це вже була футзальна команда. Тоді в Україні футзал ще так не називали, а був міні-футбол і я перейшла в цю команду. У великому футболі я здобула чимало нагород: перемогла у чемпіонаті, кубку, у мене було вже звання «Майстер спорту з футболу», тому я прийняла рішення, що хочу продовжити свою кар’єру у футзалі. Чогось більшого досягти в Україні, ніж звання «Майстра спорту» тоді було не можна, максимум Ліга чемпіонів, на яку ми їздили із командою. Здобути «Майстра спорту міжнародного класу» шансів було мало, тому прийняла рішення прийняти пропозицію Євгена Івановича Іванова, який був директором київського клубу - так опинилася в Київі. Після цього я зіграла 2-3 сезони та отримала «Майстра спорту з футзалу». Ми їздили на міжнародний турнір у Росію, в якому брали участь 12 команд. На цих змаганнях здобули срібні нагороди. У фіналі ми програли «Біличанці», причому ми перемагали 3:0, потім суперник зрівняв рахунок і в результаті ми програли цю гру. Було здивування, що дві українські команди грають у фіналі. Чемпіонат Росії був на непоганому рівні, але так склались обставини, що переможця визначали дві команди із України. На цьому турнірі на мене звернув свою увагу російський клуб «Лагуна-УОР», де я й провела більшу частину своєї кар’єри. Протягом пів року цей клуб постійно мені писав із пропозиціями, щоб я перейшла до них. На той час, у нас в «СоцТесі» розпочались фінансові проблеми, я погодилась дограти до кінця, тому що не люблю посеред сезону йти із команди, це по відношенню до клубу та дівчат було б не гарно.
 

ЖФК «Легенда» (Чернігів)
 
Згодом мене і ще одну дівчину попросили влітку пограти за російський клуб в декількох іграх, хоча я тоді ще не була у цій команді, але погодилась. Перша гра за «Лагуну» була на турнірі у Іспанії. У змаганнях брали участь Іспанія, Бразилія, «Лагуна» (Росія) та Португалія. Першу гру ми грали проти Бразилії та перемогли їх 3:0. Коли я вперше вийшла на поле, я не знала, яка тактика моєї команди, бо мене просто попросили приїхати допомогти, але у цьому ж матчі я відзначилась двічі. Іспанці дивились нашу гру і поставили матч проти себе одразу через 4-5 годин після нашої зустрічі з Бразилією. У цьому поєдинку я отримала видалення вже на 2-й хвилині матчу, незрозуміло взагалі за що. Я просто супроводжувала м’яч з гравцем, вибила його чисто, а суперниця впала. У той час до мене підбіг суддя та показав червону картку. Я запитала за що картка, але суддя, так і не зміг мені пояснити.

Після гри ми підійшли до нього, він нам сказав, що наступного матчу проти Португалії я зможу грати, але мені було цікаво за що він все-таки дав мені червону картку у чистому епізоді. На що він відповів мені: «Просто так було потрібно». У результаті ми програли Іспанії – 2:7, а на наступний день перемогли Португалію 14:0 або 13:1  не пригадую точного рахунку. Ми зайняли на цьому турнірі друге місце. Для «Лагуни», це було надзвичайно, тому що вперше в історії клубу команда здобула такий хороший результат на серйозному турнірі. Після цих змагань я вже остаточно перейшла у команду. На той час, клуб довго не міг стати чемпіоном. У першому ж нашому сезоні у цьому клубі, я, Сніжана Воловенко і Дарина Сидоренко здобули золоті нагороди чемпіонату. 
 

Капітан Юлія Титова у складі київського «IMS-НУХТ»

У Росії моя кар’єра повністю вдалась, ми ставали переможцями різних турнірів, чемпіонату, кубка. Потім, після тривалої кар’єри у Росії, я повернулась в Україну, щоб грати за київський «IMS-НУХТ». Там я зіграла три роки та 2018 року перейшла до харківської «Тесли-ЗХО».

– На якій позиції грали у футболі?
– Я грала на багатьох позиціях: правий півзахисник, лівий та правий захисник. У збірній я була на позиції лівого захисника. У клубі мене ставили і під нападниками, і в центрі, де тільки було потрібно. Я була універсальною гравчинею, яка могла зіграти на будь-якій позиції, звичайно, окрім воротаря. Головне для мене тоді була практика. Я була молодою потрібно було набиратись досвіду.

– Чим відрізняється український чемпіонат від  російського?
– У сезоні 2006/07, коли я тільки приїхала у Росію, рівень цих двох чемпіонаті був приблизно однаковий. Але, після мого першого року там, у них кардинально змінилась галузь футзалу. У них змінилась Федерація, вони перейшли під юрисдикцію АМФР, створили програму розвитку для школів і ВУЗів, вийшли на більш серйозний рівень. Після цього у них з’явилось багато хороших тренерів, стабільна структура і рівень став вищим. За цих 10-12 років ми можемо бачити це за грою їхньої національної збірної – вона займає одне із лідерських місць. У нас це поки що лише покращується  перше офіційне Євро тому аргумент. Я вже думала, що на нього не потраплю, бо закінчу до цього часу, але доля склалась так, що мені випала нагода зіграти на ньому – дуже рада.

– Наскільки реально, щоб футзал став олімпійським видів спорту?
– Це вже буде явно без мене, бо закінчу кар’єру, хіба у ролі тренера буду. Гадки не маю. Зараз складно щось говорити стосовно цього. В олімпійський комітет вносять такі види спорту, як крикет і так далі, не такі масові та емоційні, як футзал. Мені здається, це ще стане нешвидко.

– Пам’ятаєте свій дебют у головній збірній з футзалу?
– Це було 6 травня 2010 року. Тоді збірна створилась на базі клубу «Біличанки». Нас запросили, як збірну на турнір у Москву. Тоді переважно грали дівчата із «Біличанки», а також я.

– Не було складно адаптуватись у такій збірній?
– Звичайно, адже більшість дівчат і тренер були із «Біличанки» у них був свій погляд, мені потрібно було підлаштовуватись, але я ніколи не відчувала себе якоюсь зайвою. Єдине, що я перелаштовувалась щодо  раціону. Із усіма дівчатами були знайомі. Тоді грав дехто із того покоління, яке і зараз складає основу збірної. Була ще одна проблема  це налагодити гру. У них була своя тактика, мені потрібно було звикнути до неї, але з цим проблем теж ніяких не виникало.
 

Жіноча збірна України з футзалу / Фото: Lviv Freedom Cup

– З погляду капітана, що можете сказати про нинішню збірну України та рівень дівчат? У яких аспектах команда додала, а які потрібно ще підтягнути?
– Нам необхідно підтягнути впевненість у власних силах. У нашому чемпіонаті мало таких матчів, як, наприклад, «IMS-НУХТ» – «Будстар-НПУ», «Тесла-ЗХО» – «IMS-НУХТ»  таких дійсно хороших ігор, у яких потрібна більша концентрація. У нас їх максимум чотири за сезон, а це дуже мало. Наприклад, у інших європейських країнах, таких як Португалія, Іспанія, Італія - у них кожна гра, як матч за чемпіонство. Ми з’їздили на Євро, зіграли у фінальній частині, перед цим у відбіркових матчах  ось такі матчі додали команді загалом більше впевненості. На турнірі у Львові наша команда виглядала ще більш впевненою. Якщо порівнювати поєдинки у Броварах та у Львові проти Італії, то у Броварах ми зіграли не так впевнено, як у місті Лева. Нам потрібно більше хороших ігор, концентрації, впевненості у собі. Думаю, що збірна підніметься на ще кращий рівень. Тим паче, що в нас зараз хороший склад, який поєднує, як молодих, так і вже досвідчених футзалісток.
 

Олег Шайтанов та Юлія Титова / Фото: Lviv Freedom Cup

– Який головний козир збірної України?
– Єдина команда – це один великий козир. Як налаштуємось, повіримо у себе – так і зіграємо. Якщо на полі буде кожен грати один за одного, тоді це буде супер. У нас вся команда один великий козир, який може «вибухнути» у матчі.

– Наскільки складно бути капітаном команди?
– Це велика відповідальність перед гравцями і тренером, тому що на мене багато покладають: зв’язок між гравцями і тренером, зв’язок всередині колективу, тим паче, що це дівчата, а тут завжди щось комусь може не сподобатись. Мені вдається на полі і поза ним бути підтримкою для кожної із дівчат. Усі футзалістки, які викликані тренером у розташування національної збірно, є найкращими гравчинями країни. Завдання створити хороший колектив, щоб не було внутрішніх конфліктів, а також я повинна бути для них прикладом, бо багато хто із них дивиться на мене, мої ігри та тренування. Я завжди прошу дівчат, щоб вони відносились до суперниць із повагою. Поки у мене все вдається, у нас хороший колектив.

– Часто бувало таке, щоб до Вас підходили молоді футзалістки за порадою?
– Так, такі моменти бувають. Переважно це ті дівчата, які грають у збірній. Коли стається  якась ситуація, їм складно щось вирішити, вони мені дзвонять, ми розмовляємо та даю їм поради як краще все зробити.

– Як вдається впродовж багатьох років так впевнено і стабільно виглядати у матчах? Поділіться секретом.
– Тут секрету немає. Насправді, в першу чергу – робота над собою. Коли я була молодшою у мене не було жодних перешкод, я легко робила свою роботу. Коли стала дорослішою, звичайно, молодь вже «дихає» у спину, вони швидше починають усе робити. Розумію, що мені потрібно тримати ту планку, яку я поставила та старатись не опускати її. Намагаюсь не поступатись молодим гравцям, тому мені потрібно працювати вдвічі більше. Головним поштовхом тримати свій рівень є молоді футзалістки.
 

Титова («Тесла-ЗХО») проти Гриценко («Будстар-НПУ»). Фото: «Тесла-ЗХО» 

– Скільки ще плануєте пограти на професійному рівні?
– Насправді у мене в голові вже є думки про завершення кар’єри. Не можу назвати точну дату, коли це відбудеться, але можу сказати, що ще недовго пограю у футзал на цьому рівні. Враховуючи теперішню ситуацію у світі із пандемією, невідомо коли буде точно відбуватись наступний чемпіонат Європи, а це плюс ще близько двох років для мене, це складно. Хочеться вже відділити сім’ю від спорту, особливо, коли граєш складні витривалі матчі, такі, як були на Євро. Я відходила від них досить довго. Це дуже складно морально, а коли ти розумієш, що був за крок від медалі та програєш, це дуже прикро. Чи готова я ще раз таке пережити? Не знаю, побачимо.

– Кому після завершення кар’єри передали б капітанську пов’язку у збірній?
– Хочу завершити кар’єру у збірній так, щоб знала, що дівчатам є на кого покластись. Спостерігаючи за командою зі сторони, я не хвилювалась, а знала, що вони вийдуть і переможуть. Якщо такі досвідчені, як я, Форсюк та Сагайдачна завершимо кар’єру, і потрібно обрати когось серед дівчат у команді, то це була б Ірина Дубицька. У неї є всі якості лідера, але їй потрібно додати у впевненості. Вона може повести команду за собою, але іноді страх переважає над нею, а капітан не повинен показувати цього команді, навіть якщо він у нього є. Команда може перейняти твій страх на себе, а цього не повинно статися у жодному випадку. Вона була капітаном у студентській збірній, деякий досвід вже має. Наразі у збірній немає такого явного лідера, щоб я легко сказала, що завершую кар’єру у збірній України.
 

Титова і Дубицька на тренуванні перед матчем на чемпіонаті Європи

– Як підтримуєте фізичну форму під час карантину?
– Тренуюсь один раз щодня, крім неділі, близько 1-1,5 годин. Звичайно, коли ти тренуєшся вдома, це відрізняється від того, якби займалась із м’ячем у залі. Робота із командою та вдома  це зовсім різна фізична підготовка.

– Як думаєте, чи зможуть команди підійти у хорошому стані, якщо чемпіонат буде відновлено? Як така велика пауза без командних тренувань вплине на матчі?
– Я думаю, що цей карантин вплине негативно. Звичайно, є гравці, які активно тренуються вдома, професіонали своєї справи, але є така категорія людей, яким потрібен поштовх, щоб змусити їх тренуватись, такі люди, які себе більше жаліють. Ті, хто розуміє чого хоче досягнути тренується в домашніх умовах. Думаю, що в перші тренувальні дні із командою багато кому не буде вистачати кисню, щоб працювати у залі на всі 100 відсотків. Тим паче, що в залі буде спекотно на вулиці теплішає. Тому той хороший фізичний стан, який був до карантину повернути швидко точно не вдасться.

– Чим займаєтесь у вільний час?
– Читаю електронну книгу, можу подивитись фільми. Дуже люблю просто погуляти містом. Дивлюсь відео із тренувань, матеріали про футзал, про спорт загалом.

– Яку збірну хотіли б тренувати?
– Звичайно, хочу тренувати в Україні. У нас не вистачає тренерів, тому не бачу сенсу їхати тренувати когось за кордоном. Ймовірно, хотіла б тренувати дівочу команду. Спробувала тренувати у клубі дітей віком 6-9 та 12-14 років. Близько тижня заміняла в школі «Тесли-ЗХО» Аліну Кузіну. Вона тоді сказала, що мене на тренуванні буде очікувати 18 футзалісток я була вражена. Ми домовились розз’єднати менших дівчаток на одну годину, щоб після них тренувались старші. З юними футзалістками потрібно багато працювати над технікою. Старшим потрібно зовсім по-іншому пояснювати. Це все складно, ти повністю викладаєшся, враховуючи те, що я тренувалась на своєму тренуванні, а потім ще й тренувала дітей. Щоб тренувати діток, потрібно мати залізне терпіння та нерви (сміється).
 

Після голу у матчі із Росією на Євро-2019 

– Якщо б вам запропонували стати головним тренером жіночої збірної України, погодилися б?
– Поки я граю, тренувати точно не буду - це для мене несумісні речі. Мені потрібно викладатись на повну в якійсь одній галузі або я треную, або граю. Якщо б в майбутньому запропонували тренувати збірну, звичайно, я б погодилась. Але на цьому етапі наш головний тренер Олег Миколайович Шайтанов. Він ідеально пасує нашій нинішній збірній. Я сама ще граю та хотіла б у нього більше повчитись. Тренер збірної  дуже велика відповідальність за результат перед командою, країною, керівництвом. Якщо ним стати, потрібно багато вчитись, наприклад, спершу стати помічником, щоб потім стати головним тренером. Це складно. Ось так закінчити кар’єру і щоб тобі сказали, йти тренувати збірну? Я скажу ні, мені потрібно ще підучитись, а тоді можна йти тренувати. Спочатку можу бути помічником тренера.

– Футзал – це…?
– Футзал – це вже як моє життя. Все в житті у мене крутиться навколо футзалу. У Росії грала у футзал, повернулась в Україну і тут теж займаюся цим, збірна  він усюди. Загалом спорт, якщо брати футбол і футзал, це як моє життя. Після завершення кар’єри часто постає питання: «Де себе реалізувати?». Тому що ти все життя живеш зі спортом, весь основний час витрачаєш на футзал.

– Який девіз у житті Юлії Титової?
– У мене немає девізу. Я не люблю людям робити погане, стараюсь навпаки завжди допомогти. Життя, як бумеранг – все повертається. Хто б не звернувся до мене, чим зможу, я завжди допоможу. Якщо ти зробиш добро, воно тобі повернеться. Моє правило: «Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе». Повага будується роками.

– Вам неодноразово давали звання «Найкращої футзалістки». Які відчуття, коли отримуєш такі відзнаки?
– Найкраща моя нагорода, це коли я увійшла в десятку найкращих гравців світу. Ти розумієш, що не даремно працюєш, а люди це оцінюють. Отримувати звання «Найкращий гравець» чи «Найкращий бомбардир» мені завжди приємно, це додає мотивації працювати далі. Є багато молодих гравців, які заслуговують на ці нагороди. У цьому сезоні найкращою футзалісткою я вважаю Анну Шульгу. Дівчина, яка забиває у кожному матчі принаймні по три м’ячі, як її можна не вважати найкращою? Коли отримуєш нагороди, це завжди приємно.
 

Євро-2019

– Скільки маєте нагород?
– Їх дуже багато, враховуючи, що є багато нагород із дитячих років, в Україні, в Росії. До речі, у російському чемпіонаті я стала першою футзалісткою, яка водночас отримала дві нагороди «Найкращий гравець» та «Найкращий бомбардир». Таке саме відбулось в Україні, коли свій перший сезон я відіграла в київському «IMS-НУХТ».

– Як налаштовуєтесь на матч?
– Незалежно від того, який це буде суперник, завжди налаштовуюсь на гру позитивно та серйозно. Тому що коли будеш ще до матчу їхати із настроєм, що програєш, то нічого хорошого з цього не вийде. За годину до гри, як приїжджаю на матч, вимикаю телефон та вже починаю налаштовуватись на гру. Зараз багато молодих дівчат майже до початку матчу сидять із телефонами, коли вже потрібно налаштовуватись на гру. У мене такого немає.

– Чи взагалі чули про договірні матчі у жіночому футзалі?
– За свою кар’єру не чула про такі матчі у футзалі. Один раз, коли я грала у Росії, але це стосувалось не мене, чула, що може бути такий матч. Але в результаті цього не сталось. Колись на дитячому рівні в Україні просили багато не забивати, щоб команда вийшла далі, хіба щось в такому плані (сміється). В Україні навряд чи будуть такі матчі. 
 

Матч за третє місце на чемпіонаті Європи

– Як капітан, як оціните гру «Тесли-ЗХО» у першій частині чемпіонату?
– Коли я тільки прийшла у «Теслу-ЗХО», у перший рік ми дали хороший результат, піднялись на друге місце. Після того сезону харківську команду вже не вважали такою, якій можна забивати по 5-7 м’ячів. Зараз команда бореться за чемпіонство. У цьому сезоні, напевно, не вистачає хороших гравців. Всі кваліфіковані футзалістки зараз перебувають на контрактах у клубах. Вважаю, що перша частина чемпіонату пройшла за середнім показником. Невдало провели матчі із «Будстаром-НПУ» З нашого боку це були ігри першого тайму. Другий тайм у всіх матчах ми програвали. Не можемо до кінця зрозуміти чому так відбувалость. Ми проаналізуємо цей сезон, розберемо його, щоб не робити цих помилок у майбутньому. Друга частина сезону у нас розпочалась взагалі невдало: програли «Будстару-НПУ», зіграли внічию із «ПЗМС» та «IMS-НУХТ», хоча були ближчі до перемоги та створили багато моментів. Можливо, так на нас вплинула тривала пауза.

– Як змінився рівень чемпіонату за останні роки?
– У минулому сезоні за чемпіонство боролись дві команди «Тесла-ЗХО» та «IMS-НУХТ». «Будстар-НПУ», який ще був не повністю сформований, змагався із «ПЗМС» за третє місце. Цього ж сезону всі чотири команди боряться за те, щоб вважатись найкращою. Не знаєш чого очікувати від полтавської команди, але вона забрала у нас всіх очки. У «ПЗМС» дуже хороша молодь, із їхніми молодими футзалістками було б цікаво попрацювати. У цьому сезоні цікавий чемпіонат, звичайно, явний лідер «Будстар-НПУ». У них індивідуально сильні футзалістки. Наприклад, якщо взяти «IMS-НУХТ», там немає явного лідера, більше працює ціла команда. У моєму клубі – теж. Я веду команду, але це вже стає доволі важко. Нам дуже допомогла Анна Сидоренко, яка вибрала все ж футбол - там у неї контракт. Вона хотіла грати і у футбол, і у футзал, але це дуже складно. Я би дуже хотіла бачити її у нашій команді й надалі. Це футзалістка, яка дійсно допомагає, можливо, якби вона залишилась в команді, то таких результатів не було б.
 

Жіноча збірна України – срібні призерки турніру / Фото: Lviv Freedom Cup

В «Будстарі-НПУ» є дві гравчині, яких найбільше виділяються. Якщо взяти Віру Дятел, у неї дуже хороша взаємодія із Шульгою. Анна Прокопенко добре бачить поле та читає гру на задній лінії. Юлію Форсюк складно пройти в обороні. Шульга і Гриценко в атаці можуть бути спокійні, що в захисті є ті, хто зупинить суперника. Козаченко – хороша футзалістка, якій потрібно дати більше ігрової практики. У них є стиль та хороше технічне виконання. 

Мені дуже подобається «IMS-НУХТ»  хороша команда за підбором футзалісток, але їм потрібен лідер, який буде вести за собою, це для них стане поштовхом вгору. Є Дубицька, але вона на задній лінії, тому це складно. Треба когось попереду, щоб забивав, а вона підстрахує позаду. Це така команда з якою можна працювати, потрібно вчити новому. У них хороший підбір гравчинь, є такі молоді швидкі футзалістки, як Шевченко, Бундюк, Скибіна. Вважаю, що вони зможуть досягти набагато більше, якщо усі будуть відноситись максимально професіонально до того,  що роблять.

– Якщо б у Вас була б можливість взяти по одній футзалістці з кожної команди-суперника у «Теслу-ЗХО», хто б це були?
– «IMS-НУХТ» – Дубицька, «Будстар-НПУ» – Шульга, а з «ПЗМС» – Бабенко. Два захисники Дубицька та Бабенко, але вони часто підключаються у атаки.
 

Софія Кулай

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2016-2021 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.