Найтитулованіший український воротар, екс-гравець національної збірної, а зараз гравець "Норільського Нікеля", ділиться своїми думками з приводу останнього чемпіонату світу і виступу збірної України.

– Які ваші загальні враження від чемпіонату?
– Головна думка, яка у мене з'явилася в процесі перегляду останнього ЧС, час справжніх фаворитів, на щастя, потихеньку закінчується. Підтягнувся загальний рівень збірних. Для перемоги набагато важливішими стали поставлена ​​командна гра та ігрова дисципліна, а не просто набір висококласних гравців. І ще, головне бути сильнішим тут і зараз! Можливо це все звучить банально, але тільки для футболу, а не для футзалу. Все-таки футзал був більш передбачуваний. Стільки сенсацій, скільки було в Колумбії, я не пригадаю. Це свідчить про те, що футзал розвивається по всьому світу. Раніше в півфіналі були одні й ті самі збірні - Іспанія, Бразилія, Італія. Зараз всі ці команди залишилися за бортом турніру на доволі ранній стадії. А значить шанс був у всіх. Дуже радий, що з'явився новий чемпіон світу.

– Які команди і гравці сподобалися найбільше, а які, відповідно, розчарували?
– Сподобалися три команди: Іран, Таїланд, і, звичайно Аргентина. Складно виділити когось із гравців, тому що ці колективи запам'яталися загальнокомандними діями. Ну, можливо, Ніколас Сармієнто.

Приклад розвитку футзалу показав Таїланд. Ще зовсім недавно в футзальному світі про цю збірної ніхто не чув, а зараз тайці грають в агресивний атакувальний футзал. Збірна Таїланду посіла друге місце в своїй групі неабияк попсувавши нерви Росії. Та й вилетіли вони після неймовірної перестрілки в матчі проти Азербаджану. Ось, що називається прогрес!

Іран нарешті показав, що може досягати успіхів не тільки в Азії. Перси важко входили в турнір, але потім показали якісний футзал і проявили видатний характер. Перемоги над Бразилією і Португалією доводять це. А поразка в матчі «гідних», як писали на sport.ua, мабуть закономірна, бо саме в той день Росія була сильніша і не більше того.

Аргентина - чемпіон світу. Що тут додати?

Розчарували іспанці і бразильці.

"Фурія Роха" на ЧЄ постала монолітною командою без слабких місць, а через півроку була більше схожа на свою тінь. У лютому Іспанія не залишала нікому шансів і практично не практично не припускалася невимушених помилок, але в Колумбії все було точно точністю до навпаки. Свідченням цьому стали матчі проти Марокко і Росії. Якщо раніше, у часи Даніеля, Кіке, Пауло Роберто і Луїса Амадо, все можна було виправити, то теперішнє покоління все-таки поступається в індивідуальній майстерності, тому їх сила в командній грі, а цього якраз не вистачало.

Збірна Бразилії перетворилася в збірну друзів Фалкао. Якщо в матчах зі слабкими суперниками різниці не було видно, то проти хорошого суперника це відразу стало помітно. Все-таки товариські турніри і ЧС - це різні речі. Фалкао - геній футзалу і прекрасний організатор. Він багато робить для популяризації футзалу, набагато більше ніж, наприклад, ФІФА. Чого тільки варті турніри в Індії і Ліга футзалу в США. При цьому дуже дивно бачити те, що зараз відбувається в збірній Бразилії. Багато гідних гравців залишилися не при справах, а хтось опинився в збірній, тому що має хороші відносини з Фалкао.

Що стосується Італії, то тут банальна недооцінка суперника. Якось вже занадто самовпевнено італійці грали проти Єгипту. Ну що ж - по заслугам. Знову підкреслю, дуже слабких команд практично не залишилося, тому так виходити і грати не дозволено.

– В чому, на вашу думку, полягає причина раннього вильоту фаворитів (Бразилія, Італія)?
– В принципі, я вже відповів на це питання, але можу повторитися. Італія недооцінила суперника, а Бразилія переоцінила свої можливості.

– За рахунок чого Аргентина сягнула цієї вершини?
– Головні козирі, які дозволили виграти ЧС - добре поставлена гра як в обороні, так і в контргрі, що свідчить про відмінну роботу тренера Дієго Густоцці. Ігрова дисципліна - кожен гравець робив те, що вміє в потрібний час, і не робив те чого не вміє, тобто всі футзалісти були справжніми професіоналами. Ну і звичайно Ніколас Сармієнто. Хоча звісно коріння цього успіху набагато глибше.

– Яка ваша думка з приводу виступу збірної України?
– Наша збірна, як завжди, билася в кожному матчі і мала шанси на перемогу в усіх іграх, але завадила беззуба гра в атаці. Олександр Петрович Косенко зіткнувся з тією самою проблемою, що і попередні фахівці - відсутність атакувальних футзалістів у країні. Єдиний креативний гравець у складі збірної - Петро Шотурма - травмувався перед матчем з Бразилією. Ми приходимо до того, що питання підготовки кадрів стоїть дуже гостро і вже давно. Немає виконавців масштабу Корідзе, Косенка, Москвичова, Ситіна, Мансурова... Поки не буде розвиватися дитячий футзал, не з'явиться і нова талановита молода поросль.

– Що скажете по грі воротарів? Які тенденції проглядаються?
– Нічого принципово нового я не побачив. Ігіта все ще виглядає «білою вороною» у порівнянні зі своїми колегами - ніхто не перейняв його манеру. Поки класичний воротар залишається у фаворі у всіх фахівців. Якось багато стали забивати з дальньої дистанції. Не знаю з чим це пов’язано - чи то м'ячі по-іншому, чи ще щось. Проте крім воротаря збірної Аргентини ніхто не вразив.

– А ви не тренувалися/грали м'ячами Адідас, які спеціально зроблені під ЧС?
– Чесно кажучи, саме цими м'ячами я не грав, але не думаю, що вони принципово відрізняються від тих моделей, якими грали до цього.

 – Ви сказали, що окрім Сармієнто вас не вразила гра інших воротарів. Але якщо згадати матч нашої збірної проти Аргентини, то  згадати неймовірну гру Іваняка.
– Євген безперечно молодець і саме його гра залишала нам шанси на перемогу над Аргентиною до останнього, але, на жаль… Інша справа, що в збірній України завжди були видатні воротарі. Можна сказати, що воротарі - візитна картка українського футзалу, при всій повазі до усіх чудових польових майстрів міні-футболу України.

П.с. "На десерт" покажемо вам трохи воротарської "магії" від Олексія в одній з ігор минулого сезону.

Андрій Гулій, u16.ua