Воротар юнацької збірної України (U-19) та «Кардинала-Рівнестандарт» Дмитро Дяченко підбив підсумки першого матчу проти Португалії та розповів про важливість практики у Parimatch Екстра-лізі для молодих футзалістів.
– Дмитре, вчора наша збірна поступилася своїм суперникам з рахунком 7:2. Перший тайм вийшов досить непоганим, але другий був явно за суперником. Як вважаєш, у чому причини?
– Дійсно, першу половину ми провели досить непогано. Була максимальна самовідданість, мали більше сил. На другий там їх трохи не вистачило. Якби не пропустили п’ятий гол – думаю, що нервова гра точилася б до останніх секунд. Можливо, дався взнаки досить непростий переліт, суперник грав вдома. Рідні трибуни, свій паркет і зал також йому допомагали. Однак, це робочі моменти. Потрібно працювати над собою, щоб демонструвати кращі результати!
– На початку 2020 року ти також грав проти Португалії. Як вважаєш, чим відрізнялися ці матчі?
– Тоді ми протистояли трохи молодшим суперникам. Однак, вважаю, що обидві команди є приблизно рівними за класом. Тоді наша збірна не мала такого балансу як зараз. Всі хлопці виступають у Parimatch Екстра-лізі або Першій лізі і мають ігрову практику разом з активним тренувальним процесом. Зараз ти виходиш на майданчик і не маєш особливого хвилювання, адже звик грати з професіоналами, які досвідченіші за тебе.
– За рахунок чого сьогодні наша команда може зіграти краще?
– Потрібно не боятися й брати більше ініціативи на себе! Ми маємо активніше працювати з м’ячем, йти в обіграш й бути максимально сконцентрованими на кожному епізоді, адже у футзалі не буває дрібниць.
– Олександр Бондар потроху підпускає тебе до основної команди й дає невеличку ігрову практику. Наскільки це додає впевненості такому молодому воротарю як ти?
– Це безцінний досвід. Виходиш на паркет, щось відбиваєш, не пропускаєш, граєш пліч-о-пліч з досвідченими виконавцями. Навіть тренування з такими гравцями як Бондар і Волянюк – це чудова практика. Ти робиш сейви після їхніх ударів, вони завжди підтримують й дають поради. Навіть зараз коли граєш проти португальських одноліток – краще знаєш як діяти у конкретному епізоді. Якщо повертатися до питання про попередній виїзд у Португалію, то зараз я відчуваю себе значно спокійніше.
– Ви разом з Максимом Малиновським постійно викликаєтеся до юнацьких збірних, однак, склад команди потроху поповнюють й ваші партнери по «Кардиналу-Рівнестандарт». На ці матчі до лав команди запрошений Дмитро Скибчик. Наскільки приємно, що рівненська делегація у збірній стає більшою?
– Звичайно, вдвічі приємніше захищати кольори своєї країни разом з партнерами по команді, з якими ти граєш тривалий час. Додається такий компонент як зіграність. Наша вікова категорія з ДЮСШ №4 розілилася на першу і другу команди «Кардинала-Рівнестандарт», які виступають у Parimatch Екстра-лізі та Першій лігах відповідно. Є також й інші хлопці, які народилися у 2004 році й підходять за віком навіть у збірну U-17.
– Сьогодні команда провела невеличку екскурсію Елвашем. Які твої враження від міста?
– За архітектурою воно мені нагадало Венецію. Гарні вулиці, фортеці, замки. Отримав велике задоволення від прогулянки.
Джерело – АФУ
