Враження кореспондента ФФзК від фіналу АФЛУ
Нажаль, завершився черговий футзальний форум для українських аматорських команд. Комусь цей форум здався коротким, хтось не помітив у цьому форумі чогось особливого, але таких людей, повірте мені, відсотків 0,254 з усіх, хто мав до турніру хоч якесь відношення. Інші 99,746% респондентів в один голос завірили – турнір видався ФАНТАСТИЧНИМ! Чому? Поясню…
До 2013 року аматорський футзал був практично нікому не потрібен, крім шанувальників цього виду спорту «на місцях». В кожному місці, в кожній області сотні колективів щоденно виходили на паркет і отримували задоволення від «гри майбутнього» (за твердженням відомого футзального експерта і тренера Миколи Хаймурзіна). А от об’єднати переможців своїх ліг в один турнір ні у кого не доходили руки. На щастя, така ідея з’явилась разом з появою на футзальних небосхилах чудової людини, прекрасного організатора та «одесита у душі» (наголос на «і») Сергія Миколайовича Бабікова. І не думайте, що створити трьохденний турнір – це легко. Для організації такого проекту на протязі року! Сергій Миколайович побував у всіх містах України, які бажали приєднатись до проекту АФЛУ. Багато що не вдавалось через опір з боку футзальних функціонерів певних регіонів, та й люди не завжди траплялись розуміючі суть справи. Але все ж, результат видався більш ніж вдалим. Два всеукраїнські фінали з 15-ти команд на протязі двох неділь – погодьтесь, у наш складний час зібрати таку кількість колективів з усієї країни це вже подвиг! Далі – більше!
Мало просто зібрати команди, потрібно ще й організувати роботу по турніру. Тут усе також було на високому рівні. По-перше – місто, які приймало Елітний фінал. Організатори не прогадали, обравши Іллічівськ для проведення змагань. Одним своїм колоритом та присутністю моря це місто придавало змаганням атмосферу свята. А ще Іллічівськ настільки маленьке містечко. Що тут замість фрази «вийди з кімнати!» кажуть «вийди з Іллічівська!». По-друге – колектив. На протязі цих двох тижнів я спостерігав не просто за купкою людей, які намагаються щось створити, а за колективом однодумців, які навіть попри свій статус не цураються хоч чимось бути корисними турніру. Яскравий приклад – Віце-президент АФУ (АМФУ) Вадим Феліксович Каганов, який з вогником в очах іноді брав до рук фотокамеру і фіксував цікаві моменти матчів. По-третє – рівень роботи. Це була якась єдина машина, у якій нещодавно зробили капремонт і жодний механізм не давав збоїв. І усе це – з фантастичним спокоєм, розсудливістю і виваженістю… В таких умовах просто гріх не попрацювати у своєму житті…
І мені така можливість була надана. Ще одне свято футзалу у моєму житті, і мені вдвічі приємніше, що я зміг його розділити з ще трьома київськими командами. Про підсумки виступів цих команд далі…
Але розпочнемо з формату турніру. Він проходив за такою ж схемою, що й фінал АФЛУ в Одесі. Після групового етапу команди ділились на вищу та першу ліги. У яких за допомогою плей-офф визначались переможці. PARTIZAN та Райффайзен БАНК АВАЛЬ змогли вийти у вищу лігу, але вже на стадії 1/4 зустріли серйозний опір з боку своїх опонентів. Особливо прикрою виглядає поразка Партизанів від місцевої команди «Судноремонтник». Лише серія пенальті вирішила, хто пройде далі… Ну а банкіри не змогли здолати ще одну іллічівську команду – Шустов, рахунок 2-3. Щодо Альтернативи, то їй просто не пощастило з групою. Судоремонтник, Агрон та Техпром – суперники, які показали, що є фаворитами будь-якого турніру. Три програні матчі у групі не залишили шансів команді Чернєва на вихід до вишки, проте і трофей у першій лізі – хороший результат, до якого Альта таки дійшла. У чвертьфіналі Альтернатива зусиллями Селюка за 1 секунду до кінця зустрічі вирвала путівку у півфінал. Наступний суперник – кримчани з Аваль-Уніки, теж були пройдені не без проблем, і знову «точки». А от фінал став справжньою окрасою турніру у першій лізі, Альтернатива дуже грамотно і ефектно переграла житомирський Атлет. Героєм матчу, як і усього турніру, можна сміливо назвати Андрія Бузинного, який своїми сейвами не дав партнерам сумніватись у надійності останнього рубежу. Альтернатива – чемпіон Першої ліги Елітного фіналу АФЛУ, з чим ми їх і вітаємо.
Щодо Вищої ліги, то тут були свої цікавинки. Команда «Чорне море» - колектив, який мені видався найцікавішим з усіх. Справа в тому, що середній вік гравців «чорноморців» далеко за 35, і все ж, завдяки колосальному досвіду, вони на рівних змагались з більш молодими опонентами. З легкістю вийшовши з групи, «смугасті» у 1/4 зіткнулись з тернопільською командою «Агрон-Королівський смак». Завдяки хет-трику Кушніра тернопільчани залишились за бортом турніру. Далі – чудова перемога у півфіналі над «Шустов» (знову феєрив Кушнір) – і фінал! Суперник – «Промінь» з Житомиру, шлях до фіналу у яких теж був цікавим. Особливо хочеться виділити півфінал з «Судоремонтником», у якому житомиряни зуміли зрівняти рахунок за 0,2 секунди до завершення матчу! Ну а в серії 6-метрових за Промінь зіграла стійка воріт…
Про фінал мова окрема. Чорне море, не змінюючи своїм традиціям, одразу ж починали грати з п’ятим польовим (все ж вік дає своє, і грати у рівний футзал з молодими швидкими опонентами було б не розумно…). Промінь теж не особливо форсуючи події при розіграші м’яча спокійно катав його «до вірного». І так усі 40 хвилин… Звичайно, така гра не подобалась глядачам, але серія після матчевих 6-метрових ударів компенсувала усі не витрачені емоції. Чорне море завдяки двом промахам житомирян здобувають чемпіонство і як мінімум на один рік можуть сміливо називатись найкращою аматорською командою України!
Взагалі шкодую, що довелось закінчувати такі змагання. Передати словами атмосферу, що панувала у спорткомплексі Юність, неможливо. Повний зал глядачів, підтримка кожної команди, чудова атмосфера між гравцями і організаторами як під час матчів, так і після них… Усі без винятку команди також відмітили дуже високий рівень арбітражу, що не може не рабувати… А ще в СК Юність на першому поверсі є чудове кафе з приємною «малиновою» назвою, у якому варять, на мій погляд, найкращу каву в Іллічівську!
Закінчити огляд хочу словами нашого земляка Максима Ашихміна, які той сказав після фінального матчу арбітрам: «Дякую, це було фантастично і неймовірно цікаво!». Думаю, інші слова тут зайві…
В’ячеслав Скоропад