Інтерв’ю віце-капітана збірної команди ЛНУ ім. Івана Франка Світлани Синишин

Збірна команда ЛНУ ім. Івана Франка з жіночого футзалу – доволі цікавий колектив. Секція відповідного виду спорту у Франковому університеті завжди готувала та готує чудові кадри. Гравчині з команди ЛНУ зазвичай запам’ятовуються вболівальникам своєю харизматичністю, постійною націленістю на хороші показники та боротьбою до кінця. Про стан справ у непересічному колективі, проблеми, з якими стикаються в команді, оцінка жіночого футзалу загалом та багато іншого охоче розповіла в інтерв’ю нашому сайту віце-капітан збірної команди ЛНУ ім. Івана Франка Світлана Синишин.
 
– Світлано, скільки часу вже займаєшся футзалом?
– Невдовзі вже буде два роки. Зараз я навчаюсь на третьому курсі. Можливо, записалась би до секції ще на першому курсі, але нам про існування такого факультативу ніхто не повідомляв. Знала тільки про відповідну секцію футзалу та футболу для хлопців. Втім, коли довідалась про те, що при нашому університеті тренують і дівчат-футзалісток, то, не задумуючись, пішла туди.
 
– Чому обрала саме такий вид спорту? Як би там не було, але футзал не надто типовий для фізичного вдосконалення та розвитку дівчат…
 – Чому не типовий? Футзал – дуже популярний серед молоді. Дівчатам дуже цікаво приходити на ігри, дивитися і, звісно ж, спробувати власні сили. Якби була секція футболу для дівчат у нашому університеті, то, можливо, пішла б туди, але, на жаль, не вистачає кадрів для створення такої команди.
 
– Наскільки мені відомо, то ти є ще й віце-капітаном збірної університетської команди з жіночого футзалу. Власне тому, гадаю, маєш певний авторитет в колективі для того, щоб оцінювати як функціонує секція. Розкажи трішки про те, який стан справ наразі в команді?
 – Колектив у нас доволі мішаний. Справа в тім, що зараз іде активна зміна поколінь у команді. Цьогоріч з університету випускаються дівчата, які фактично є «кістяком» нашої збірної. Це ті гравчині, які ще в 2014 році вигравали Кубок Львівщини з жіночого футзалу. Власне тому вже в наступному сезоні ставка буде робитись на новачків команди. Сподіваємось, що серед студентства з осені буде чимале зацікавлення до нашої секції, та ми зможемо продемонструвати усі свої амбіції і найкращі якості.
 
– Які умови тренувань у секції з жіночого футзалу в ЛНУ ім. Івана Франка?
 – Тренуємось двічі на тиждень. Якщо є посеред тижня якась гра, наприклад зараз універсіада серед університетів, то одне тренування і один матч, щоб ми могли добре відпочити. Окрім того, мені дуже подобається, якщо інколи до нас на тренування на спаринг приходять хлопці з секції чоловічого футзалу. Дуже цікаво перевірити свої сили у протистоянні з тими, кому такий вид спорту все-таки більш притаманний. 
 
– А яке в тебе ставлення до наставника команди Юрія Щепанського? У львівських футзальних колах він відомий як досвідчений рефері, на рахунку якого не один серйозний матч за плечима. Втім, який він на тренерському містку?
 – Юрій Ярославович, на мою думку, дуже хороший тренер, відповідально ставиться до своєї роботи. Окрім того, він дуже сучасний в тому питанні, що завжди цікавиться якимись новими, прогресивними турнірами, де б ми могли взяти участь. Нещодавно у Львові відбувався турнір «Red Bull Neymar Jr`s Five», зокрема був студентський відбір. Юрій Ярославович надав нам усю необхідну інформацію для ознайомлення. Якби ми хотіли і мали можливість, то, звісно ж, виступили б у цих змаганнях. Дехто з наших гравців просто уже набагато менше уваги приділяє футзалу, а більше роботі. Втім, це вже інша історія.
 
Юрій Ярославович, окрім того, завжди намагається надавати нам якісь новинки про Асоціацію футзалу Львівщини, про турніри які вона організовує. Завдяки нашому тренеру дуже часто маємо змогу сходити на якісь футбольні матчі чи спортивні події безкоштовно, адже він також активно співпрацює зі студентським профкомом. Загалом, Юрій Ярославович робить усе можливе для того, щоб нас якось мотивувати до занять футзалом. Особисто мене все влаштовує. Запитання полягає в тому чи робимо ми – гравчині усе від себе залежне для того, щоб показувати хорошу гру та здобувати позитивні результати.
 
– Світлано, граючи за команду з емблемою ЛНУ ім. Івана Франка на грудях, постійно відстоюєш честь свого університету. А чи відчуваєш ти якусь підтримку у розвитку секції жіночого футзалу з боку керівництва Франкового університету?
 
– На сьогоднішній день я не бачу якоїсь особливої зацікавленості з боку керівництва та ректорату нашого університету. Востаннє серйозна увага до нашої секції була прикута ще тоді, коли наша команда декілька років тому виграла Кубок Львівщини з футзалу серед дівчат. Тоді нам зробили подарунок – купили нову ігрову форму. Минулої осені, коли брали участь в університетських змаганнях серед дівчат, то нам подарували м’яч. От і все. Нічого суттєвого більше не пригадую. Окрім того, кожного року в актовій залі університету відбувається нагородження студентів-учасників минулих спортивних універсіад.
 
Цієї осені наша команда була присутня на відповідній церемонії і було дуже прикро, що ні ректорат, ні будь-хто зі спорткомплексу нашого університету навіть не згадав про наше існування. Яке б ми місце не займали, завжди приємно, коли про нас згадують. Все-таки ми – дівчата і потребуємо уваги (усміхається…). Як би там не було, все таки ми всіма силами завжди намагались і будемо намагатись захищати ім’я своєї Альма-матер. Можливо, є і наша провина в цьому, адже останнім часом не показуємо якихось видатних результатів. Тим не менш, колектив повинен завжди відчувати підтримку принаймні моральну.
 
– Ти згадала про університетські змагання серед дівчат, які минулої осені відбувались під егідою Асоціації футзалу Львівщини. Команда ЛНУ ім. Івана Франка тоді посіла п’яту сходинку з шести. Чи могла збірна Франкового університету продемонструвати тоді кращі результати?
 – Я вважаю, що нам все-таки було під силу зайняти вищу позицію, аніж ту, про яку змушені зараз говорити. Якби тоді у дівчат була більша зацікавленість до змагань, якби відповідальніше поставились, то результат, безперечно, був би кращим. Окрім того, слід звернути увагу на те, що чемпіонат відбувався наприкінці листопада – на початку грудня. Усі ми ще й студентки, тому змушені були готуватись до сесії та складати її. Кожен розставив пріоритети по-своєму. Власне тому не слід вважати такий підсумок того турніру для нас несподіваним. До речі, повернемося до запитання про зацікавленість ректорату. Гадаю, якби краще продемонстрували себе на тому турнірі, потрапили принаймні на п’єдестал, то зовсім по-іншому на нас би дивились. 
 
– А як загалом оціниш рівень тих змагань?
 – Якщо мені не зраджує пам’ять то відповідні змагання було організовано вперше. Дуже дякую за це Асоціації футзалу Львівщини. Рівень чемпіонату серед дівчат був дійсно дуже хороший. Окрім того, були команди не тільки зі Львова, а й з Буська, що теж важливо, адже таким чином жіночий футзал стає більш популярним не тільки в обласному центрі. Не було й такого, що якась із команд відверто «не дотягувала». Усі колективи були приблизно рівні. Команду ЛДУФК виносимо за дужки, адже у них доля переможців (усміхається…). Як би там не було, у досить серйозному турнірі нашій університетській команді довелося взяти участь. Сподіваюсь, АФЛ і надалі не забуватиме про жіночий футзал та відповідними турнірами буде надавати все більшої популярності цьому виду спорту.
 
– Асоціація футзалу Львівщини зазначає, що і надалі сприятиме розвитку жіночого футзалу на Львівщині. Зокрема, планується створити повноцінний чемпіонат області з цього виду спорту. Як ставишся до того, щоб взяти участь в таких змаганнях?
 – Дуже позитивно ставлюсь до такої можливості. Тоді наша команда могла б перевірити свої сили на тлі не тільки університетських команд, а й усіх інших. Це було б дуже цікаво для мене. Окрім того, ми б могли додати до нашої команди ще більше класних виконавиць, зокрема тих дівчат, які здобували перемогу у 2014 році. Такий чемпіонат, вважаю, надав би серйозний імпульс до зацікавлення жіночим футзалом в області загалом.
 
– А чи бачиш ти перспективи для розвитку жіночого футзалу в Україні?
 – Перспективи, звісно ж, є. Якби було ще більше турнірів, то і зацікавленість, а, відповідно, і розвиток цього виду спорту був би ще більшим. Багато дівчат у школах, знаю, хотіли б займатись футболом чи футзалом. Я, наприклад, з Миколаївського району Львівської області. Наскільки мені відомо, то в нашому районі є три жіночі футбольні команди, з них двоє ще додатково футзалом займаються. Треба, щоб ці колективи брали участь хоча б у якихось турнірах, бо який сенс займатись спортом, якщо нема де себе показати, відчути дух змагань. Окрім того, навіть для того, щоб записатись до секції з жіночого футболу чи футзалу в області, то потрібно добряче попітніти. Багато дівчат елементарно не знають куди звертатись, куди ходити. Тобто потрібно, щоб інформаційне просування жіночого футзалу також було більш активним.
 
– Порада від тебе як від вже доволі досвідченого спортсмена… Чому дівчата повинні обрати саме футзал для свого спортивного розвитку?
 – Перш за все, кожен повинен обирати те, що йому подобається. Саме тому мій вибір не може бути беззаперечним для кожної дівчини. В будь-якому випадку, вважаю, спробувати варто. Якщо не сподобається, ніхто змушувати не буде. Втім, якщо цей вид спорту імпонує, то можна почати тренуватись. Згодом кожен помітить, що вже краще виходить і, безперечно, з’являться якісь досягнення та результати. Окрім того, такий вид спорту як футзал чудово тримає дівчат в тонусі та зберігає хорошу фігуру. Саме тому – дівчатам на замітку.
 
Володимир Дидик, прес-служба АФ