Граючий спортивний директор донецького «ІНТЕРа» Вадим Дробашко підбив підсумки першої половини сезону для «чорно-синіх»
– Вадиме, як ти оцінюєш першу частину сезону для «ІНТЕРа»?
– Зізнаюсь чесно: перша частина сезону була важкою. Важко вкочувалися у сезон, у наш стиль гри. У перших іграх все давалося важко, потім вже наприкінці календарного року здобули впевненість, хлопці вже почали бути більш зіграними. Тобто, можна сказати, що початок сезону в нас вийшов трохи важким, а ось та частина сезону, яка була перед новорічними святами, виявилася для «ІНТЕРа» хорошою.
– Що вдалося і не вдалося зробити команді станом на цей час?
– В принципі, все вдалося, хоча, повторюся, на початку сезону було важко. І добре, що вже по ходу сезону ми почали додавати. Ми нарешті знайшли наш стиль гри. У нас почало багато що виходити, ми почали багато забивати зі «стандартів». Але немає меж для вдосконалення, тому ми ще працюємо над компонентами нашої гри.
– Наразі «ІНТЕР» йде другим у турнірній таблиці PARIMATCH чемпіонату Києва серед команд Вищої ліги. Чого не вистачило, щоб піти на новорічні свята у якості лідера?
– Так, ми йдемо другими, але я вже казав, що був такий момент, коли не було зіграності між хлопцями. Якщо на зборах у нас усе виходило на фоні втоми, коли ми були голодними до футзалу, то вже як почався сезон, то хлопці почали забувати те, що закладалося на зборах. Тому, я думаю, що в цьому плані і не вистачило нам виконання того, що вимагає від нас Олександр Валерійович (головний тренер «ІНТЕРа» Олександр Колесников. – А. Т.).
– Чи було для тебе несподіванкою те, що турнірну таблиця PARIMATCH чемпіонату Києва очолить «CLUST»?
– Що стосується «CLUST», то це не було несподіванкою. Хлопці одразу позначили, що вони налаштовані на чемпіонство. В принципі, 5-6 колективів Вищої ліги PARIMATCH чемпіонату Києва є такі амбіції – виграти чемпіонство цьогоріч. Але якщо ми подивимося зараз, то чемпіонат трохи вирівнявся, і всі знаходяться на відстані однієї перемоги. Тому, найцікавіше – попереду.
– У складі «ІНТЕРа» ти в цьому сезоні часто пробивав дабл-пенальті. Чи можна тебе назвати штатним пенальтистом?
– Так, після того, як я перестав часто виходити на майданчик, почав думати про те, що потрібно брати своїми «козирями», за рахунок сильного удару. Може, і через це. Мене так і називають: «штатний пенальтист». В основному, всі «стандарти» у команді пробиваю я.
– Особисто собі цю частину сезону зможеш занести до активу?
– Я не можу собі занести до активу, тому що дуже багато травм у мене за ці півроку було – і ахіллове сухожилля, і меніск, і зараз невідомо, що буде після медогляду. Так що, до активу це півріччя аж ніяк не можу собі занести, оскільки ніяк не можу влитися у сезон.
– У цьому сезоні «ІНТЕР» також грає й у PARIMATCH Кубку України, і вже кваліфікувався до 1/8 фіналу. Але давай пройдемося по суперниках. «Інтеристи» стартували у другому попередньому раунді, де суперником був клуб першої ліги «In.IT» зі Львова. Здалося, що «чорно-синім» надто вдало гралося проти львів’ян, чи не так?
– З кожною з львівських команд, яка нам випадала, було завжди важко грати. Якщо дивитися в історію нашого клубу, то ми грали проти «Галицької здоби», проти «In.IT» та «Бастіону». На жаль для них, і на щастя для нас, «ІНТЕР» завжди вигравав. Але ігри ніколи не були простими. Що стосується «In.IT», це дуже хороша команда. Її мінус був у тому, що вона, мабуть, нас недооцінила. У першій грі ми обіграли львів’ян з рахунком 5:1. В принципі, я не сказав, що гралося нам легко, але тут свою роль зігнрали клас та майстерність наших хлопців.
– Третій попередній раунд – і знову команда зі Львова, цього разу – «Бастіон». Він чимось здивував?
– Я не скажу, що «Бастіон» нас чимось здивував. Ми всіх наших суперників переглядаємо, вивчаємо, а Олександр Валерійович по кожному супернику готує відеоаналіз. Але ми не повинні дивитись на суперника. Ми повинні більше відштовхуватися від нашої гри. Тому, нехай нас переглядають більше. (Сміється). А так – ми, звичайно, приглядаємось до суперників. Але більше дивимось на свою гру.
– Суперником «ІНТЕРа» по 1/8 фіналу буде представник PARIMATCH Екстра-ліги АФФК «Суми». Що можеш сказати про цю команду?
– У 1/8 фіналу ти вже розумієш, що ти можеш зіграти з командою PARIMATCH Екстра-ліги. Звичайно, не хотілося б на цьому етапі потрапити на «ХІТ», «Ураган» чи «Продексім». А з іншими командами елітного дивізіону, я думаю, можна грати, що ми минулого року й продемонстрували, обігравши «ДЕ Трейдинг». Тому, цікаво буде перевірити себе на фоні команди PARIMATCH Екстра-ліги, показати себе, що ми не просто хлопчики для биття, а команда з великими амбіціями, яка може досягати конкретних цілей. Тобто, наразі у «ІНТЕРа» стоїть задача – пробитися у «Фінал восьми». І ми це не приховуємо – ми кажемо, як є. Як воно буде – найближчі ігри з «Сумами» це покажуть. Олександр Валерійович вже зробив аналіз. У нас 4 січня розпочався навчально-тренувальний збір, і до 13 січня ми готуватимемося до поєдинків PARIMATCH Кубку України та другої частини PARIMATCH чемпіонату Києва.
– У сумчан наразі йде процес омолодження, в той час як у складі «ІНТЕРа» чимало досвідчених гравців. Чи можна сказати, що досвід буде головною перевагою донецької команди у протистоянні з північними слобожанцями?
– Я думаю, що в 1/8 фіналу PARIMATCH Кубку України вже немає такого поняття, як досвід. Тут усі чудово розуміють, що буде боротьба за «Фінал восьми», і в кого буде більше бажання та самовіддачі, той і виграє це протистояння. Я думаю, що це виходитиме на головний фон нашого протистояння з «Сумами». Тому, я вважаю, що досвід тут не має жодного значення. Тут найголовнішими факторами будуть самовіддача та налаштування на гру.
– «ІНТЕРу» до снаги поборотися за Кубок України?
– У нас серйозний президент, у нього великі амбіції. Але все повинно бути поступово, як я і казав – поступовий розвиток усього. У минулому сезоні ми потрапили до чвертьфіналу. В цьому році в нас теж стоїть мета потрапити до «Фіналу восьми» – фактично, той же чвертьфінал. А там вже подивимося, як піде. Правильно кажуть, що апетит приходить під час їжі.
– У передсезонному інтерв’ю ти казав, що «ІНТЕР» боротиметься за звання чемпіона Києва та намагатиметься якомога далі пройти у PARIMATCH Кубку України. А якщо доведеться розставляти пріоритети, то який турнір буде більш пріоритетним?
– У нас два турнірі у пріоритеті. Тобто, важлива перемога у кожному з них. Віддаватимуться всі сили на два турніри.
– Не варто забувати про те, що чемпіон Києва отримає право представляти столицю у плей-оф чемпіонату України серед команд Другої ліги. Це також можна назвати стимулом для «ІНТЕРа»?
– Якщо чесно, і ми, і багато інших команд не розуміють, як це все відбувається у нинішньому сезоні. Команда, яка грає у Першій лізі, може грати й у Другій лізі, опускає гравців з одного рівня на інший. Звичайно, це добре, що є стимул виграти регіональний чемпіонат, щоб потім представляти свій регіон на всеукраїнських змаганнях. Але знову ж таки – як буде все цьогоріч? За якою системою буде розіграш? Чесно кажучи, я цього не розумію. Нехай Асоціація футзалу України дасть точну відповідь на те, як усе це буде проходити. І тільки потім ми можемо робити якісь висновки.
– До речі, про Другу лігу хотів би задати питання. Як ти ставишся до того, що регіональним чемпіонатам надали статус відбіркових етапів Другої ліги, після чого одразу починається плей-оф?
– Я ставлюся до цього з позиції свого клубу. Я вважаю, що це погано. Чому? Тому що ці об’єднані заявки, плутанина з Першою лігою, з Другою лігою, кому можна грати, а кому – ні. Я думаю так. Ось ми – аматори, так? Є чемпіонат України серед аматорів – Аматорська футзальна ліга України. Виграли команди місцеві чемпіонати – їх зібрали та виявили переможця. А зараз це подається як відбірковий етап Другої ліги. Але у нас же немає спортивного принципу! Команди з Другої ліги не виходять у Першу, а з Першої ліги – в Екстра-лігу. Давайте починати з цього. Навіщо робити ці відбіркові етапи, якщо у нас немає спортивного принципу та виходу з ліги у лігу? Тому, як на мене, це – неправильне рішення.
– Якби у тебе була така можливість, то який формат Другої ліги ти міг би запропонувати?
– Всі ми звикли до одного регламенту. Є Друга ліга, її можна розділити по зонах, відіграти там перший етап, а потім розпочати плей-оф, як зараз це робиться у Першій лізі (тобто, так, як і було свого часу, коли Друга ліга була організована. – А. Т.). Це – найоптимальніший варіант. Але ми повинні розуміти й економічну складову. Чи вигідно це буде клубам? І як це далі буде йти? Є регіональний чемпіонат, є Друга ліга, є Перша ліга, і є Екстра-ліга. Але в тих економічних умовах, у яких знаходиться наша країна, я не знаю, який сценарій проведення змагань можна запропонувати, і як це все має проходити. Для цього мають збиратися президенти клубів, обговорювати це та приходити до одного спільного знаменника, а не так, як це відбувається у нас: спочатку зробили, а потім думаємо, як це все проводити.
– Повертаючись до клубних справ, хотілося б спитати: як наразі у «ІНТЕРа» ведеться робота з уболівальниками, особливо з переселенцями з Донецької області? І Чи можна припустити такий варіант, що саме вболівальники з Донеччини, які переїхали до Києва, є саме тим «ядром», на яке в основному сформована діяльність ФК «ІНТЕР» (Донецьк)?
– Так, ми відправляємо інформацію у групи у соцмережах – «Донецькі Київські», «Переселенці Донбасу». Але у зв’язку з епідемією, ми не можемо наразі запросити багато вболівальників на наші матчі. В основному, на наші ігри приходять від десяти до двадцяти людей, переважно це – рідні, близькі або друзі наших гравців. Знову ж таки – через карантинні обмеження ми не можемо розраховувати на більшу кількість вболівальників. Але ми повідомляємо про наші матчі через «Інстаграм» та «Фейсбук». Люди цікавляться, питають про матчі. І я думаю, що коли все стабілізується, то я думаю, що ми будемо одним з тих клубів, у кого дійсно є гарні вболівальники.
– Наостанок – давай пофантазуємо про те, що війна на Сході України нарешті скінчилася, Донецьк повернувся під юрисдикцію України, а «ІНТЕР» повернувся додому. Де би «ІНТЕР» проводив свої домашні матчі чемпіонату України – у Палаці спорту «Дружба», спорткомплексі «СоцДонбас» чи у ФОК «Текстильник»?
– Мабуть, вже всі втомилися фантазувати на тему, як воно буде після закінчення війни, втомилися мріяти. Усі просто живуть однією надією на те, що це якомога швидше закінчиться, і ми зможемо повернутися додому. Але поки лише залишається сподіватися, мріяти, вірити. Але якщо дивитись на амбіції нашого президента, то якби ми брали участь у всеукраїнських змаганнях, то, думаю, ми би грали лише у «Дружбі», якби нам не заважав хокей. А так – я думаю, ми би домовилися з керівництвом ДЮСШ №5 та приймали би всі матчі там, тому що перед початком війни там був один з найкращих паркетів у Донецьку, якщо я не помиляюсь.
Джерело – Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
