Ім'я: Федюк Андрій Михайлович
Дата народження: 03.07.1981.
Номер: 33

«Вважаю алкоголь та курево несумісними зі спортом речами»

– Чому так мало грав за «Кардинал-Рівне»?
– Це була не моя команда. Є такий вислів у спортсменів, зокрема у футзалістів. Через це вирішив довго не затягувати процес мого перебування у Рівному і не мучити команду.

– Чому закінчив грати за «Ураган»?
– У нас з керівництвом клубу заздалегідь була домовленість на два роки. Я дуже прив’язаний до своєї сім’ї – без них було непросто. Тому по закінченні контракту я повернувся додому. 

– Як тобі твої партнери і взагалі рівень ветеранського чемпіонату України?
– Рівень турніру доволі високий. Звичайно, як і в кожному чемпіонаті, є фаворити і є аутсайдери. Четвірка лідерів на пристойному рівні. Дехто з виконавців є діючим гравцем Favbet Екстра-ліги. Загалом ветерани ще в дуже хорошій формі. Та й у нас підібрався доволі бойовий колектив – будемо боротися до кінця!

– Чи зміг би ти працювати на заводі з виробництва футзалістів?
– Було б цікаво. Я віддав футзалу багато років, побачив і познайомився з багатьма людьми, набрався досвіду, грав з різними поколіннями гравців, спостерігав за їхньою поведінкою, що саме допомагало їм розкрити свій потенціал в тій чи іншій ситуації. Тому думаю, що все-таки зміг би працювати на тому заводі (сміється).

– Про яку гру хотілося б забути, як про жахливий сон?
– Таких було декілька, і все-таки виділю гру «Продексім» – «Ураган» 2019 року. Це була передостання гра сезону, в якій нам достатньо було зіграти внічию для здобуття чемпіонства, але, на жаль, ми поступилися...

– Який трофей запам'ятався найбільше?
– Їх було багато, а один із них – це, звичайно, перше чемпіонство з  львівською «Енергією».

– Порадь спортивне харчування для професійного футзаліста.
– На цю тему я міг би говорити довго, але зараз дуже багато інформації про це можна знайти в інтернеті. Не думаю, що відкрию вам щось нове. Проте окрім спортивного харчування, звичайне харчування теж повинно бути багатим на поживні для організму спортсмена речовини. Вважаю, що якщо спортсмен хоче досягти високих результатів, він не має харчуватися як звичайна людина. Скажу лише, що входить в мій щоденний раціон харчування: вівсянка, горіхи, фініки, родзинки, мед, банани, продукти, багаті на амінокислоти, білки і вуглеводи, а також безліч мікроелементів.
 

– Що скажеш про курево серед професійних спортсменів?
– Скажу, що воно присутнє – це ні для кого не секрет. Звичайно, у всіх є слабкості і спортсмени не виняток. Спорт – це надзвичайно виснажлива діяльність, як фізична, так і нервова. Тож кожен розслабляється як вміє. Але все повинно бути в мірю. Загалом вважаю алкоголь та курево несумісними зі спортом речами.

– Що скажеш про «Галицьку здобу» і її тренера Сергія Тригубця?
– «Галицька здоба» – один зі старожилів львівського футзалу. Добре, що є такі команди. Про Сергія Тригубця, як тренера, мені немає що сказати. Запитайте у його гравців.

– Як охарактеризуєш команду «in.IT» лише одним словом?
– Амбіція.

– Як приєднався до команди і чому?
– Андрій Задорожний запропонував співпрацю. Ми обговорили деталі, план роботи, розвиток клубу і я зрозумів, що Андрій амбіційна людина – так я і опинився в «in.IT». Це був червень 2020 року, якщо не помиляюся.

– Чи легко справлятись з роллю тренера-гравця у команді?
– Це непросте діло, вже не раз це підкреслював в своїх інтерв’ю. Тренер повинен керувати з «холодною» головою, і приймати виважені та правильні рішення під час гри, адже футзал – надзвичайно динамічна гра, а коли ти на полі, то не все помічаєш. Та й зайві емоції подеколи заважають.

– Як вважаєш, ти вже досягнув піку своєї майстерності?
– Думаю, що так (посміхається). Для мене тепер на першому місці стоїть організація гри команди, малюнка гри і підвищення своєї тренерської майстерності. Треба  вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Амбіції гравця відходять на задній план.

– Чим займаєшся окрім футболу? Яка твоя основна діяльність?
– Окрім футзалу працюю ще у Львівському університеті фізичної культури. Я викладач на кафедрі футболу за спеціалізацією «футзал». Цього року вперше проводився набір студентів на спеціалізацію «футзал».
 

«Вийшов від окуліста і кажу молодим: «Роздягайтесь до трусів і йдіть у кабінет» 

– Кого з гравців-аматорів Львова взяв би собі в команду?
– В нашій лізі багато якісних гравців, але всіх секретів розкривати не буду (посміхається).

– Яких трьох гравців вважаєш найбільш недооціненими на Львівщині?
– Володимир Гриник і Ярослав Писько в свої найкращі часи мали задатки грати на найвищому рівні. Орест Петько також цікавий гравець. Така моя думка.

– Яка найвеселіша історія у твоїй футзальній кар’єрі?
– Якось «Енергія» проходила медогляд перед початком чемпіонату. У нас був обхід лікарів. Кожен заходив по черзі. Я якраз виходив від окуліста, а мені назустріч йде двоє молодих гравців і питають: «Що там? Що перевіряють?». А я їм кажу: «Роздягайтесь до трусів і заходьте». Ну вони мене і послухали. Отже, вони пішли перевіряти зір в одних трусах. Один із цих гравців зараз виступає в наші команді. Веселі були часи!

– Хто твій улюблений гравець у футзалі, на якого рівняєшся?
– Дуже подобається гра Дугласа, гравця футзального клубу «Кайрат» і збірної Казахстану. Він виконує великий обсяг роботи попереду та в обороні, при цьому якість його гри не знижується! Суперуніверсальний гравець.

– Яка п’ятірка найкращих гравців, з якими грав в одній команді?
– Максим Павленко, Валерій Легчанов, Тарас Кузь, Роман Кордоба, Володимир Кардаш.

– Як оціниш перспективи команди на сезон 2020/21 у Другій лізі України?
– Зараз команда вийшла на фінішну пряму. Вважаю, що ми в хорошій формі. У трьох команд є хороші шанси посісти першу сходинку чемпіонату, тому не маємо права розслаблятися ані на хвилину, команда це розуміє.

Джерело – Futsal Team "in.IT"