РоссияРоссия. Суперлига. 5-й тур. ВидеообзорыЭкстра-лигаЭкстра-лига-2018/19. Тур 4. Пиршество «драконов» и метаморфозы «Титана»ВенгрияНаші закордоном (жінки) - 1. Дубль Шульги і перше місце у таблиціЭкстра-лигаЭкстра-лига-2018/19. 4 тур. LIVE!Женский футзал«IMS-НУХТ» – володар Суперкубка України!Кубок УкраиныКубок Украины. Квалификационный раунд. LIVE!Женский футзалСуперкубок Украины среди женщин. IMS-НУХТ (Киев) – Тесла (Харьков). LIVE!Первая лига Первая лига. 2 тур. LIVE!ОдессаЛига Содружества. На старте – 99 команд!Женский футзалСуперкубок України серед жінок-2018. «IMS-НУХТ» (Київ) – «Tesla» (Харків). АнонсИталия21.30. Италия. Серия А. 3 тур. «Маритиме Аугуста» – «Лолло Кафе Наполи». LIVE!Кубок УкраиныОлексій Лисюк: «Особливих ілюзій у нас нема, але і здаватися завчасно не збираємося»Первая лига Первая лига-2018/19. 2 тур. Анонс. Встреча старых друзей-соперниковФутзал в миреЮношеские Олимпийские Игры-2018. Футзал. Результаты матчей 2, 3, 4 игровых дней (+ видео)Лига чемпионов УЕФАЮрий Мельник: «Хотелось добиться большего»Лига чемпионов УЕФАЛига чемпионов. Итоги жеребьевки элитного раунда: португальское дерби и «украинская» группа DКазахстанДаурен Нургожин: «Мне нравится нынешняя игра «Кайрата»РоссияАлексей Кудлай – главный тренер МФК «Корпорация АСИ» (г. Кемерово)Экстра-лигаЭкстра-лига-2018/19. 4 тур. Анонс. Выйдет ли чемпион из пике?Первая лига Дніпро (Черкаси) зразка 2018/19: що це таке і з чим його їдять?

Дмитро Камеко: «Президент клубу зробив мені найнижчу зарплату з формулюванням "а кого ти тут краще граєш? ". Ніколи не забуду ці слова.»

Екс-тренер покровського "Титана" ділиться спогадами про свою насичену ігрову кар'єру.

Один з найбільш чіпких і непоступливих захисників українського футзалу, а віднедавна ще й тренер, у першій частині інтерв'ю розповідає про початок свого шляху у спорті, ділиться власною думкою про надмірну роботу на тренуваннях, згадує бразильців і розтлумачує значення свого прізвища.

Досьє
Дмитро Камеко народився 23 червня 1984 року у Дніпропетровську (нині - Дніпро).

Кар’єра у футболі
2001  Оріон - 9/0 (аматорський чемпіонат України)
2002  Вуглик – 1 матч у другій лізі, але його результат було анульовано

Кар’єра у футзалі
2001-2004    Будівел  ǀ у першій лізі  26 матчів/8 голів/9 ЖК + 2 ЧК, у вищій лізі 8 голів/8 ЖК + 1 ЧК, у кубку - 1 гол/2 ЖК
2004-2007    Дніпроспецсталь  ǀ чемпіонат - 25 голів/20 ЖК (1 вилучення), кубок - 2 голи/2 ЖК
2007 (фарм-клуб)    Сіал-Джет-ДСС-2  ǀ 1 матч

2007-2011    Шахтар  ǀ  чемпіонат - 9 голів/8 ЖК + 1 ЧК, кубок - 1 гол/2 ЖК
2011-2014    Локомотив (Харків)   ǀ  чемпіонат - 13 голів/17 ЖК, кубок - 1 ЖК
2014 (фарм-клуб)    Локомотив-2 (Харків)   ǀ  1 матч/1 гол
2014         Фенер (Баку, Азербайджан)
2015         Рекорд (Бельсько-Бяла, Польща)   ǀ  чемпіонат - 13 матчів/6 голів/5 ЖК (1 вилучення), кубок - 2 голи
2015-2016    Титан-Зоря   ǀ  2 голи/4 ЖК + 1 ЧК, кубок - 1 матч/1 ЖК
2016         М'ясна традиція - аматори
2016-2017   Лідсельмаш (Ліда, Білорусь)  ǀ чемпіонат - 34 матча/15 голів+6 гольових передач/4 ЖК + 1 ЧК, кубок - 4 матчі/1 гольова передача/2 ЖК, суперкубок - 1 матч/1 гол+1 гольова передача/1 ЖК, Кубок УФЄА - 3 матча/1 ЖК

2004-2005 – молодіжна збірна України
2005-2013 – національна збірна України

Загалом у першій лізі 28 матчів/9 голів/9 ЖК + 2 ЧК
Загалом у вищій лізі 57 голів/57 ЖК + 3 ЧК (4 вилучення)
Загалом у чемпіонатах України 66 голів/66 ЖК + 5 ЧК (6 вилучень)
Загалом у Кубку України 4 голи/8 ЖК
Загалом в Україні 70 голів/74 ЖК + 5 ЧК (6 вилучень)

Титули

Чемпіон України (3): 2007/08, 2012/13, 2013/14
Срібний призер чемпіонату України (3): 2008/09, 2009/10, 2011/12
Бронзовий призер чемпіонату України: 2010/11
Фіналіст Кубка України (3): 2008/09, 2011/12, 2013/14
Володар Суперкубка України (2): 2008, 2013
Володар Кубка Ліги: 2005
Бронзовий призер чемпіонату Білорусі: 2016/17
Фіналіст Кубка Білорусі: 2016/17
Володар Суперкубка Білорусі: 2017
Бронзовий призер чемпіонату Польщі: 2014/15
Фіналіст Кубка Польщі: 2014/15
Чемпіон світу з футзалу серед студентів: 2012
Чемпіон України з футзалу серед студентів: 2002/03
Найкращий гравець турніру Санкт-Петербурзька осінь: 2005
Переможець міжнародного турнурі у м. Борисові (Білорусь): 2016

Друга частина інтерв'ю - 
Дмитро Камеко: «Часто звучали репліки "це ж, б…, тренер!!!", хоча помилявся Камеко-гравець.»


"Відпросився у тренера «Вуглика» на тиждень в інститут, а коли повернувся, на моєму ліжку вже лежав інший футболіст"

-  Дмитре, у Вас доволі цікаве і незвичне прізвище. Ви коли-небудь цікавилися його історією і значенням?
- Моє прізвище приїхало з Білорусі разом з батьком. Він був родом з міста Лепель Вітебської області. Там воно досить поширене, якщо вірити інформації людей з соцмереж (посміхається). Колись Дмитро Литвиненко надіслав мені знімок екрана свого комп'ютера, де був переклад слова «Камеко» з японської, що означає «дитя черепахи» і «довгожитель».

- Як вас затягнуло у футбол? 
- Я скільки себе пам'ятаю, завжди грав у футбол. Мама не встигала взуття латати, копав все що під ноги траплялося. Думаю, що кожен футболіст скаже про себе те саме. А вже згодом була СДЮСШОР «Дніпро-75» - одна з найкращих шкіл СРСР і України свого часу.


Дніпромайн

- Після «Дніпра-75» Ви опинилися у школі «Дніпромайн», якою тоді керував теперішній президент ФФУ Андрій Павелко, і з якою пов’язані не дуже приємні чутки.
- Наш тренер Борис Давидович Подорожняк з командою перейшов в нову школу через звичайні причини - матеріальне забезпечення. Він був першим, а потім його приклад наслідували й інші тренери «Дніпра-75», так що «Дніпромайн» став в ті роки правонаступником нашої школи. Хоча, «Дніпро-75» як організація залишився, але без досвідчених тренерів школи, які виховали не одне покоління зірок радянського і українського футболу. А що там було зі школою «Дніпромайн» після мого випуску я ніколи не чув і від Вас чую вперше. Для нас тоді це був прорив. Нам безплатно видали екіпірування, а не за рахунок батьків, як було до цього, возили на змагання. А після перемоги на турнірі в Балаклаві навіть заплатили премію в 100 гривень - це було щось неймовірне, ми не могли навіть мріяти про таке.

- На якій позиції виступали у футболі?
- За весь час гри у футбол (ДЮСШ, область, місто, інститут, друга ліга і т.д.) встиг зіграти хоч раз на всіх позиціях, включаючи воротаря, але основні були 3 позиції: нападник, опорник і лівий хав. Втім, найбільше мені подобалося грати в центрі півзахисту.

- Яким чином потрапили у друголіговий футбольний «Вуглик» і чому ваша кар'єра там виявилася настільки короткою? Ви ж у той час вже виступали у футзальному  «Будівелі» у першій лізі.
- Я в той час почав навчання в Дніпропетровській національній металургійній академії, грав за збірну ЗВШ (закладу вищої освіти – прим. авт.). За «наведенням» мого друга, а нині кума Олександра Маржановского, мене там помітив Олександр Дмитрович Юзик і запросив в «Будівел». Одночасно я ще грав за футбольну команду «Оріон», яка виступала в аматорському чемпіонаті України і на область. Тоді і «намалювався» якийсь агент, який і відправив мене у «Вуглик». Згодом відпросився у тренера «Вуглика» на тиждень в інститут, а коли повернувся, на моєму ліжку вже лежав інший футболіст (посміхається). Так я і повернувся в «Будівел», який грав в першій лізі і збирався виходити у вищу.

- 2003 році Ви стали переможцем чемпіонату України серед студентів за ДДФА. Пам’ятаєте той чемпіонат і своїх суперників?
- Прекрасно пам'ятаю. Більшість гравців «Будівела» навчалася в Фінансової академії, я ж вчився в Металургійній, але за регламентом можна було брати двох гравців з іншого ЗВШ того самого міста. Якщо подивитися на імена учасників того чемпіонату, то можна буде зрозуміти, що він був досить високого рівня: за харків'ян грали Хурсов, Овсянніков, Чуднов, Якунін; за запорожців - Іваняк, Рогачов, Макаєв; за Дніпропетровський аграрно-економічний університет - Легчанов, Кулик, Мельник; у киян виступали гравці «Інтеркасу». В фіналі ми по пенальті ми перемогли львівський ЛДІФК, за який грали Федюк, Кордоба та інші тоді ще гравці ТВД. Якраз Рома Кордоба бив п'ятий пенальті і влучив у голову нашому воротареві Андрію Нерушу, і мало не вбив його, а я бив вирішальний удар і забив. Тоді Неруш мені сказав, що якби я не забив, він би мене вбив, тому що його відкачували ще хвилин двадцять (посміхається).

- Яку спеціальність отримали у Національній металургійній академії?
- Ливарне виробництво чорних і кольорових металів.

- Як відбувся перехід на новий рівень у «Дніпроспецсталь»?
- Перед першим сезоном «Будівела» у вищій лізі президент клубу Анатолій Галілей зробив мені найнижчу зарплату в команді з формулюванням «а кого ти тут краще граєш?». Ніколи не забуду ці слова. Тоді я сказав, що підпишу контракт тільки на рік. Цей факт зіграв вирішальну роль через рік, коли на мене вийшов ДСС. Мене тоді примітив начальник команди ДСС, а нині начальник «АРПИ-Запоріжжя», Віктор Олександрович Будін. Вважаю його своїм хрещеним батьком у футзалі і багато за що йому вдячний.


- Михайло Романов розповідав, що для нього перша зустріч з представниками ДСС виявилася незабутньою. У вас все було по-іншому?
- У те міжсезоння з ДСС пішли майже всі «старі», а залишилася амбітна молодь, яка в попередньому сезоні вигравала срібло і грала в фіналі Кубка. Так що ми добряче гамселили один одного поки не притерлися (посміхається).

- У першому ж сезоні у запорізькій команді вам вдалося виграли Кубок ліги. Розкажіть про той диво-турнір.
- Це був останній розіграш Кубка ліги. До цього він проводився пару років. За жеребом 4 команди з різних ліг з'їжджалися в одне місто, як у Кубку УЄФА, і переможець йшов далі. У тому турнірі не брали участь «Інтеркас» і «Шахтар», вважаючи його другосортним. Проте, тим не менш, ми тоді пройшли «Єнакієвець» і у фінальному матчі в київському КПІ обіграли по пенальті львівську «Енергію». У будь-якому випадку ДСС не вважався фаворитом, але в становленні нас як футзалістів та перемога дала позитивний імпульс.


 "По нічним клубам ходити не закінчував ніколи"

 

- 2004 і 2005 року у складі молодіжної збірної Ви їздили на турніри «Санкт-Петербурзька осінь». Що Ви для себе винесли з цих поїздок?
- Ці виклики в «молодіжку» давали можливість зрозуміти, що ти чогось вартий, що є до чого прагнути і рости. Проти нас грали футзалісти, які згодом теж стали гравцями своїх збірних: Фукін, Бадретдінов, Лін, Борха Бланко. Але і в наших командах грали гравці, які згодом стали членами національної збірної. До речі, у 2005 році я був визнаний найкращим гравцем турніру. Тоді Олександр Маржановский жартував: «Якщо це неофіційний чемпіонат Європи, значить ти найкращий гравець Старого світу. Фалкао найкращий у світі, а ти - у Європі.»

- Чим Вам найбільше запам’ятався період проведений в «Будівелі» і «Дніпроспецсталі»?
- У «Будівелі» Олександр Дмитрович Юзик познайомив нас з цим видом спорту. А ДСС - це вже був трамплін у великий футзал, більш професійний підхід і цілі. Вважаю, що в ДСС я провів найяскравіші матчі в кар’єрі (посміхається).

- Що стало вирішальним фактором на користь вашого переходу саме в «Шахтар», а не «Інтеркас»?
- Коли на мене вийшов «Інтеркас», я за пару місяців до того підписав контракт з «Шахтарем» і отримав підйомні. В цьому плані «Шахтар» завжди був на висоті: вони працювали з тими, хто їм потрібен дуже завчасно. Варто, звичайно, визнати той факт, що за фінансами «гірники» переважали усіх.

- Після переходу в «Шахтар» Ви мало грали, але з часом отримали місце у стартовій четвірці і звання віце-капітаном. За рахунок чого вдалося здійснити такий прорив?
- У «Шахтарі» завжди була висока конкуренція. У першому сезоні я доводив тренеру і керівництву, що чогось вартий. Перший контракт з донецьким клубом був розрахований на 2 роки, а після його закінчення мені підняли зарплату, хоча я про це не просив. Так оцінили моє старання, завзятість у роботі, що і стало згодом причиною призначення мене Олегом Петровичем Солодовником віце-капітаном команди. Хоча у мене щодо цього є своя думка: капітан і віце-капітан повинні вибиратися командою, оскільки ці люди не тільки помічники тренера, а й делеговані доносити думку команди керівництву і тренеру. А в «Титані» у капітана ще й зберігається каса штрафів команди. І команда приймає рішення що робити з цими грошима.

- Коли закінчили походи по нічним клубам?
- По нічним клубам ходити не закінчував ніколи. І вважаю, що професіонал - це людина, яка вміє і працювати, і відпочивати. Все повинно бути в міру. Перетренуєшся - буде все боліти і можуть бути травми, перевідпочинеш – теж усе болітиме і можеш травмуватися (посміхаєтья). Той, хто тільки працює, як кінь - фанатик, а не професіонал.

- Як зживалися з бразильцями у «Шахтарі»?
- Завжди дружив з бразильцями. Ми ходили один до одного в гості. З деякими підтримую стосунки і донині. З Дієго Солом в «Локомотиві» разом вчили мови: я - португальську, а він - російську.

- І як успіхи з португальською мовою?
- Вмію рахувати, знаю слова «право», «ліво», «спокійно», «спасибі» і т.п. Зараз багато чого вже не пригадаю. Починали переважно з ділових підказок для кращої взаємодії на майданчику. Без носія мови важко вчитися.

- Невже не траплялось специфічних історій з латиноамериканськими хлопцями, які вперше з'явилися в українському футзалі?
- Бувало різне. З
Вассурою, наприклад, ми билися на тренуванні, але потім, як і до цього, прекрасно дружили. Я тоді був не правий, вибачився, і все пішло своєю чергою (посміхається).

- Що відчули, коли дізналися, що «Шахтар» зник?
- Це була маленька смерть. Команди до «Шахтаря» неодноразово з’являлися і зникали, але на той момент це був найкращий клуб країни (а за чемпіонськими титулів таким залишається і зараз), який мало чи не єдиний в історії футзалу зник не через фінансову скруту, а скоріше навпаки. Крутилася така думка така «якщо такий клуб зник, то що ж буде далі, і чого можна чекати хорошого від цього виду спорту». Але плей-оф, що слідував за цими подіями, показав, що життя триває...

Другу і третю частини інтерв’ю чекайте згодом

Андрій Гулій, ​futsalua.org

Похожие Новости

Комментарии:

Вы должны быть зарегистрированы чтобы оставлять комментарии. Авторизуйтесь под существующим аккаунтом или создайте новый.

Futsalua © 2018 Проект разработан командой Futsal Ukraine. Все права защищены.