Ось і завершилося перше коло регулярного чемпіонату Екстра-ліги. Умовно можна сказати, що це третина чемпіонату і на цій дистанції можна прослідкувати якісь тенденції, адже кожна команда зіграла з усіма суперниками.

 

Сокіл (Хмельницький)


 

Ще після турніру в Хмельницькому ми зазначали, що Роману Ковальчику вдалося створити БМВ з вітчизняних деталей, але навіть ми не могли передбачити, що він настільки швидко поїде. Проте головне не це, а те, що хмельничанам вдалося обійтися на цьому турнірному відрізку без провалів. І це не зважаючи на кадрові проблеми у певних матчах (дискваліфікації Подлюка на матч з «Кардинало-Рівне», Педяша і Мартинюка на матч з «ІнБев/НПУ»). Поки що відсутність «запасних деталей» не заважає підопічним Ковальчика очолювати турнірну таблицю та й зовсім юні гравці отримують свій шанс. Гріх не виділити «чудову четвірку і воротаря», що зайвий раз довів виклик цього польового квартету до лав збірної. Прогрес гравців стартової четвірки навіть у порівнянні з минулим сезоном колосальний, але не варто забувати, що самі вони «рояль» не потягнуть, тому другій четвірці теж варто віддати належне. Проте не будемо відходити від передстартових прогнозів і зауважимо, що більш досвідчені суперники можуть обійти «соколят» «на повороті». Втім, зростання командної майстерності і стійкості видно неозброєним оком, тож, якщо не буде якихось серйозних форс-мажорів, «малиновим» цілком до снаги взяти комплект нагород.

 

Титан (Покровське) 


 

Команда з Покровського завжди декларувала амбіції, але для втілення їх у житті постійно чогось бракувало. Перш за все, мабуть стабільності і спокою у керівництві клубів. Постійні відставки тренерів і переходи гравців ставали на заваді спробам досягти поставлених цілей. Влітку команду з Дніпропетровщини традиційно чекало «перезавантаження»: знову було багато трансферів і повернення чергового «нового-старого» тренера Дмитра Камека. На цей раз Камеко вирішив відмовитися від допомоги своїм підопічним на майданчику, а зосередився виключно на тренерських функціях. Покровчани провели мабуть найбільше матчів у передсезонній підготовці. Стартовий відрізок «Титан» провів не дуже впевнено, але проявив характер і виграли в «Урагану», хоча потім був справжній провал у Рівному. Проте потім команда зібралася, додала у солідності і зрозуміла, що від неї вимагає тренер. Олег Єрьомін, Сергій Малишко і Станіслав Моспан прийшлися до двору, а Андрій Мельник демонструє найкращі зразки воротарської гри. Зважаючи на результати, а також на те, що покращилася фінансова ситуація, ведуться роботи по ремонту залу і тишу з боку керівництва, можна передбачити, що підопічні Камека зможуть вклинитися у боротьбу за нагороди. Однак в тихому Покровському чорти водяться, тож не можна відкидати дивних ситуацій, але хочеться сподіватися, що надалі несподіванок там більше не буде.

 

ХІТ (Київ) 


 

Кияни зробили висновки з минулого сезону. Була проведена якісна трансферна компанія із залученням досвідчених гравців, що перебувають в самому соку кар’єри. Тренерський штаб підсилив Тарас Шпичка, працездатності якого може позаздрити будь-який трудоголік. Ну і травмовані нарешті відновилися. Хоч «ХІТ» зараз і не на першому місці, але одразу видно, що команда, порівняно з минулим сезоном, стала сильнішою і представляє собою сплав досвіду з тим самим соком. Лідери колективу Ігор Борсук (34 роки), Сергій Чепорнюк (35 років) і Олександр Корнійчук (34 роки) чудово усвідомлюють, що кар’єра не вічна (хіба що якщо вони не збираються наслідувати Сергія Піддубного). Враховуючи диспозицію сил у поточному чемпіонаті, він може стати одним з їхніх останніх шансів виграти чемпіонство, а це має їх додатково мотивувати. Якщо команду знову не накриє якийсь форс-мажор у вигляді епідемії травм, то «кабельники» цілком можуть довести до логічного кінця справу, яку розпочали у минулому сезоні, тобто похід за чемпіонством. 

 

Продексім (Херсон) 


 

Чемпіон України теж начебто провів хорошу трансферну компанію, але проблема в тому, що вона затягнулася до кінця і мала непередбачувані наслідки. «Мельників» до останніх секунд трансферного вікна кидало то в жар, то в холод, а за таких умов важко будувати монолітний колектив. Судіть самі: влітку прийшла багато новачків і до старту чемпіонату не було відомо хто залишить команду. Перед Суперкубком ситуація начебто стала більш-менш зрозумілою і Валерій Власович як прийшов, так і пішов, а Андрія Чуднова відпустили. Як виявилося, це був лише початок. Потім підтягнувся Роніньо, ще пізніше Фумаса. А перед закриттям трансферного вікна взагалі відбулося справжнє божевілля: статус вільних агентів дали основним Михайлу Волянюку і Віталію Кисельову, а також новоприбулому Микиті Шпигарю, зате як чортеня з табакерки виринув третій бразилець Мадсон. Не буде перебільшенням сказати, що ця ситуація дещо змінила розклад сил у чемпіонаті і дозволила добре підсилитися «Кардиналу-Рівне» та й Микита Шпигар явно не буде зайвим в Івано-Франківську. Всі ці події не могли не відбитися на грі команди. «Мельники» невпевнено почали сезон і зовсім не показували чемпіонської гри, але десь на класі, десь не без везіння набирали свої очки і трималися в групі лідерів, але «змазали» кінцівку першого кола двома поразками. Всі ці кадрові зміни лише нещодавно закінчилися, а попереду Елітний раунд Кубка УЄФА, тож Ігорю Москвичову доведеться на ходу збирати по-новому боєздатний колектив. Зважаючи на описані вище обставини впродовж другого кола «мельникам» буде важко, але принаймні до стадії плей-оф є час, щоб усе виправити і налагодити.

 

Кардинал-Рівне (Рівне) 


 

На початку сезону у рівнян були серйозний кадровий дефіцит (тут можна згадати і відмову від співпраці з командою Клушина і травму Новака), але вони все одно проявили свою бойовитість. Нікому не було легко з підопічними Сергія Піддубного, хіба що вкрай невдалим став матч з «Енергією» (0:4), але там гостей сильно підвела реалізація моментів.  По ходу трансферного віна «зелено-жовті» добрали гравців, потихеньку повернулися травмовані і команда видали 3-матчеву переможну серію, чим неабияк потішила своїх уболівальників. З рівнянами усім і завжди було непросто грати, але вони все одно вони мають славу домашньої команди. У другому колі більшість матчів підопічним Піддубного якраз доведеться провести вдома, а цей фактор вкупі зі швидкою адаптацією новачків (особливо Волянюка) має бути їм на руку. У цьому сезоні «кардиналівці» нарешті можуть розраховувати на щось більше, ніж просто боротьба за потрапляння у плей-оф.

 

Енергія (Львів)

Вкрай невдалим за результатами видалася передсезонна підготовка для «зелено-білих», що було зумовлено втратою провідних виконавців. Відверто кажучи, «світла в кінці тунелю» не було видно. Сам керманич «енергетиків» визнавав, що восени буде важко. І в цій ситуації варто віддати належне Валерію Легчанову, який зумів мінімізувати очкові втрати при серйозних кадрових проблемах. В офіційних матчах львів’яни продемонстрували, що в цьому сезоні з ними доведеться рахуватися усім. Хорошу гру у воротах демонструють Володимир Кардаш і Андрій Пітуля, набрав форму після травми Тарас Кузь, пробуджується бомбардирський хист у Віталія Танського і у перспективі все виглядає непогано. У верхній шістці відчувається рівність і будь-який фактор може схилити шальки терезів на чийсь бік у кожному матчі. У розрізі цього можна згадати яку божевільну форму «енергетики» набрали у другій половині минулого сезону, тож цілком можливо, що вони зможуть повторити цей фокус.
 

ІнБев/НПУ (Житомир/Київ) 


 

Серйозні, якщо не кардинальні, зміни чекали на об’єднаний клуб влітку. В команду влилося багато досвідчених новачків і керівництво задекларувало серйозні завдання. Це дозволило створити дійсно сплав молодості і досвіду та й дуже швидко набрав форму після важкої травми Віталій Дзюба. На противагу цьому нестабільну гру демонструє основний воротар Олександр Сухов та й взагалі уся команда, яка буквально «випадає» на цілі відрізки гри. Тренерському штабу потрібно виводити підопічних з психологічної ями, а повернення Максима Войтка однозначно посилить кадровий потенціал причому в найкоротший термін. Однак, окрім нестабільності, на заваді втіленню планів на сезон може стати ще й те, що житомиряно-киянам важко буде покращити свою позицію перед плей-оф.
 

Епіцентр К-Авангард (Одеса) 


 

Новачок Екстра-ліги проходить через важке випробування вогнем, водою і мідними трубами. Нічого екстраординарного в цьому немає, бо багато хто через це проходив, наприклад, той же «Спортлідер+»/»Сокіл». Це легко було передбачити, оскільки склад команди змінився практично повністю, тим паче, що його поповнило чимало молодих гравців. Саме у стані «авангардистів» відбулася перша тренерська відставка сезону: Павло Ардаковський залишив свій пост вже після 3-го туру. Попри усі проблеми команда від туру до туру додає і вже представляє собою значно серйознішого опонента, ніж це було у стартових матчах. За підсумками першого кола одесити зберігають непогані шанси на вихід у плей-оф, тож подивимося чи зможуть вони з першого разу туди пройти.
 

Ураган (Івано-Франківськ) 


 

Ось і добралися ми до головної сенсації першого кола. Востаннє «Ураган» перебував на останній сходинці турнірної таблиці ще 5 років тому і навряд чи хтось міг передбачити, що таке повториться у поточному сезоні. Ситуація в «Урагані» діаметрально протилежна тому, що відбувалося у стані їхніх принципових суперників з львівської «Енергії». «Дракони» феєрично провели передсезонну підготовку, але з першого туру щось пішло не так. І якщо «Енергія» в офіційних матчах проявляє себе значно краще ніж в товариських, то у «драконів» все з точністю до навпаки. Буквально з першого туру у стані «драконів» щось пішло не так. Знову повторюється ситуація минулого сезону: команда начебто і грає непогано і бореться з усіма суперниками, але результату і характеру немає. У минулому сезоні Максим Павленко в його кінці прийняв розбалансований в психологічному плані колектив і не зміг внести кардинальних змін за короткий проміжок часу. Цього разу у тренера на підготовку було літнє міжсезоння, яке команда провела з надією, але в офіційних матчах тягнеться минулосезонний шлейф. І видається, що проблеми є всередині команди. Погіршується все тим, що лідери отримували травми і тренерському штабу постійно доводилося міняти склад, але, поклавши руку на серце, запитайте себе хто з них показував стабільну гру за останній час? Якщо минулим літом трансферна кампанія пройшла з прицілом на боротьбу за медалі, то зараз, схоже, з прицілом на майбутнє (якщо не рахувати повернення Колтка), а не на підсилення тут і зараз. В останній день трансферного вікна прикарпатцям вдалося підписати Микиту Шпигаря, але йому потрібен час, щоб влитися в колектив, а ситуація вимагає негайних змін. Важко віриться, що «Ураган» може не пройти в плей-оф, але якщо нічого не зміниться, то там івано-франківцям розраховувати немає на що.
 

Юні-Ламан (Одеса)


 

Влітку ряди «Юні-Ламану» суттєво порідішали і в якісь подвиги не вірилося, але «транспортники» довели, що процес адаптації в першому сезоні пройшов вдало, хоч і з мінімальним очковим доробком. Друга тренерська відставка теж відбулася в одеській команді: Сергія Бутенка замінив Максим Коптєв. Після 7-ми турів команда мала 4 очки і робочі шанси на боротьбу за 8-му сходинку, але втрутилися незалежні фактори і одеситам довелося знятися зі змагань. Інформація про фінансові проблеми у їхньому стані з’явилася давно і саме через це гравці залишали «Юні-Ламан» по ходу сезону. Якби все було стабільно, то навряд чи б дійшло до тієї ситуації, що навіть не вдавалося зібрати дві четвірки на гру, але маємо те, що маємо. На жаль, ще один самобутній колектив залишив футзальну мапу України. Нам лише залишається сподіватися, що колись він відродиться у якому-небудь вигляді.