Фото: Павло Кубанов

– Юліє, ти приєдналася до складу жіночої збірної України вже у Львові. Розкажи, як минули чотири тренувальних дні?
– Тренування минули чудово, дівчата перебувають у гарному настрої. Хоч матчі проти Португалії завершилися з не надто приємним результатом, однак, відзначу, щоб у другому поєдинку команда виглядала зовсім інакше. Коли я приїхала всі відкинули подалі думки про ці поєдинки й була сконцентрована на підготовці до основного раунду Євро-2022. Потрапляння до Фіналу Чотирьох – дуже важлива мета для команди! Ми плідно працюємо для того, щоб за підсумками основного раунду втілити її у життя.

– Першим суперником нашої команди стане збірна Чехії, з якою доля так і не звела збірну України під час «Lviv Freedom Cup». Як охарактеризуєш цю збірну?
– До кожного суперника потрібно ставитися з повагою і налаштовуватися на матч з ним дуже відповідально. Будь-яка команда є непростою, особливо та, яка грає більше за рахунок бажання, ніж класу. Я впевнена у збірній України і сподіваюся, що клас нашої команди й її досвід допоможуть вдало стартувати команді у своїй групі.

– Минуло 1,5 року після завершення «Lviv Freedom Cup». Наскільки знову приємно повернутися до Львова з плином цього часу?
– Дійсно, турнір пройшов на високому рівні. Шкода, що збірній України тоді не вдалося посісти перше місце. Буде дуже приємно грати у новому залі. На матчах будуть присутні певні обмеження щодо їхнього відвідування, пов’язані з коронавірусом. Однак ми чекаємо на підтримку львів’ян. Взагалі, скажу, що це другий такий офіційний турнір для нашої команди і вдруге ми проводимо матчі основного раунду в Україні. Це не може не тішити. Однак, хотілося б щоб у майбутньому Київ також підтягнувся в інфраструктурному плані. У столиці розвинений футзал. Є команди зі своїми вболівальниками, а турнірів подібного масштабу ще не було.

– Декілька питань про клубну кар’єру. Нещодавно стартував чемпіонат Кувейту. Розкажи про початок вже другого за ліком сезону для тебе у цій країні.
– «Аль-Кувейт» стартував з впевненої перемоги. Мені здається, що цей сезон буде більш складним для нашої команди. Додалася ще одна команда, яка запрошує до свого складу легіонерів. Є команди, які підписують гравців з Бразилії та Ірану. Буде набагато цікавіше. Ми з Ксенією Гриценко більше налаштовуємося саме на боротьбу з легіонерками. Після повернення гратимемо два тури впродовж тижня. Тож, очікую на більш конкурентний чемпіонат у сезоні 2021/2022.

– Які основні відмінності футзалу у Кувейті від чемпіонатів тих країн, де ти виступала раніше?
– Підхід зовсім різний, хоча амбіції досить великі. Я не скажу, що тут немає якогось професіоналізму чи класу. У людей є велике бажання. Вони долучають до роботи спеціалістів з інших країн. Наприклад, у нашій команді працюють тренер з фізичної підготовки та тренер воротарів з Бразилії. Чемпіонат триває лише чотири сезони. Всі місцеві гравці працюють. Вони не є професіоналами й отримують лише премії, а наприкінці сезону мають надходження від федерації, якщо потрапили до чільної трійки. Навіть нам і тренерам інколи досить важко їх підбадьорити чи додати мотивації, адже для них це більше хобі, а не основний вид діяльності. Однак за той час, що я тут, можу відзначити, що є позитивні зрушення. Їм подобається переймати досвід від легіонерів. Вони не соромляться й інколи просять допомоги у покращенні певних аспектів гри. Думаю, що незабаром футзал у цій країні ставатиме більш популярним.

– Сьогодні команда стартує у рамках основного раунду. Як вважаєш, чим вони відрізнятимуться від матчів, які збірна проводила три роки тому у Черкасах?
– Після подій, що пов’язані з коронавірусом є невеличкі побоювання щодо певної втрати тонусу. Була дуже велика пауза. Рівень чемпіонату і клас команд трохи впали. Це все впливає. Іспанія, Португалія, Італія та навіть Росія зі спареними турами мають багато матчів високого рівня у внутрішніх першостях. Морально їм трохи легше. Думаю, хвилювання на початку першого поєдинку буде присутнім, але цей факт потрібно перебороти. Якщо порівнювати групи, то за рівнем вони є досить подібними з тим, що було у Черкасах. Однак, тоді нашим головним суперником була збірна Угорщини, а зараз у ранг такого я б винесла фінок. Ця команда мені дуже сподобалася під час «Lviv Freedom Cup». Очних зустрічей проти Чехії та Бельгії ми не проводили. Все ж, подивитися відео – це одне, а вийти на паркет і зіграти – зовсім інше. Коли команди ведуть боротьбу за вихід з групи інколи на перший план може вийти й бажання. Однак, я переконана, що все буде добре!

Джерело – Богдан Ісаєв, пресслужба Асоціації футзалу України