Владислава Гуменюка виховали у тоді ще «Київ-Уніспорті» і він цілком міг стати першим українським легіонером у Прімері, причому не за чутками, а вже однією ногою був у клубі «Фізіомедіа Манакор». На жаль, цей трансфер так і не відбувся і Владислав скуштував легіонерського хліба у Польщі, після чого повернувся на Батьківщину. Не вийшло з Іспанією, зате вийшло зі США. І тому ми вирішили розпитати вихованця київського футзалу про штатівський етап його кар'єри.
 

- Як виникла ідея поїхати у США? І чому вибір пав саме на Штати?
- Вперше я намагався вийти на контакт з Федерацією футзалу Сполучених Штатів (The United States FUTSAL Federation (USFF)) в далекому 2010 році ще перебуваючи в Іспанії. Проте після пари листів одне одному на цьому все і припинилося. Я до цього питання повернувся у кінці 2015 року, коли зі мною на контакт вийшла команда вищої американської ліги. Так вийшло, що в Україні у мене закінчувався сезон, а в Штатах він тільки починався, тому по закінченні сезону в квітні я поїхав грати у США.

- Чому ти ще у 2010 році писав саме в Штати? Чому саме в цю країну?
- З нудьги можна чим завгодно займатися - ось я і писав усім, і у США в тому числі.

- За який клуб виступаєш і як вдалося туди влаштуватися? Що він із себе являє?
- Граю за клуб зі штату Массачусетс. Наша команда виступає у вищій американській лізі (National League of Professional Futsal – Національна ліга професіонального футзалу). Вони мене кликали до себе, оскільки шукали виконавця з певними вимогами до гри і я відповідав цим критеріям. Вони були готові вислати контракт мені у Київ, але я наполіг, що приїду, все подивлюся і тільки потім прийму рішення. Керівництво і колектив команди мені сподобалися, тож я вирішив залишитися і підписав контракт. 
Ця команда називалася «Green Lions» (пер. – зелені леви). Проте нещодавно вона б’єдналася а з іншою командою з цього самого штату «Safira», і тепер називається «Safira-Green Lions».

- Як «леви» тебе знайшли?
- Я знайшов і зв'язався з декількома людьми – кимось на зразок агентів. Наскільки я розумію, то через них вони мене і знайшли. Ознайомилися зі списком клубів у яких я виступав, переглянули мою відеонарізку, а потім і повні ігри з моєю участю. Після цього зв’язалися зі мною

- Наскільки важко пройшла адаптація до нового стилю життя?
- Адаптація пройшла дуже швидко і легко. Всі хлопці мені допомагали. Мені посприяли з житлом, школою англійської мови і стосовно інших дрібниць я міг до них звертатися також. Зараз відчуваю себе чудово.

- Розкажи що собою представляє система футзалу у США: наскільки висока відвідуваність, зацікавленість глядачів, які є ліги і т.п.?
- У футзал грає дуже багато людей, починаючи від діточок, які займаються футболом. Взимку їх заганяють в зали, щоб вони там грали і постійно мали ігрову практику. Для них створено безліч локальних ліг з можливістю потрапляння на національний рівень. Любителів просто пограти у футзал теж вистачає. На їхнє щастя у США добре розвинена інфраструктура і залів вистачає на всіх. Ліг тут дуже багато - від ліги якогось умовного колгоспу до міського рівня.

Що ж до професійного рівня, то є 2 ліги: одна грається за правилами ФІФА, інша - за правилами АМФ, проводяться з кінця березня до липня. Обидві ліги стартують після ліги «футболу в залі» – матчі відбуваються на хокейному майданчику. Ця ліга проводиться з вересня по березень-квітень. Також є Кубок. Він спочатку проходить на регіональному рівні і грають в нього всі, тобто окремо хлопчики і дівчатка різного віку, а також дорослі команди чоловіків та жінок. В лютому я взяв участь в таких змаганнях і там були представлені команди з 11 штатів, а також Канади. В результаті більше 2000 команд взяло участь в даному турнірі, тобто досить масштабно. Моя команда виграла цей регіональний турнір і завоювали путівку на фінальну частину національного Кубка, які буде проходити влітку в Каліфорнії.

Також було приємно зустріти на даному турнірі команду з Філадельфії – «Ukranian Nationals». Правда в ній ніхто не розмовляє українською або російською мовами, але все одно було приємно зустріти цих хлопців.
 

- А що це така за ліга «Футболу у залі»?
- Major Arena Soccer League. Це прикольний турнір зі специфічними правилами. Я тільки раз там грав, і скажу чесно, що дуже втомився, бо доводилося багато бігати. Зараз маю пропозицію у наступному сезоні грати у цій лізі.

- Якщо Кубок розбитий на регіональні турніри, то типу умовно інші регіональні етапи охоплюють теж десь по 10 штатів чи як?
- Приблизно так воно і є. Вже всі учасники фінального етапу визначилися і ось якраз з 13 липня розпочнеться фінальна частина, так що готуюся (посміхається).

- У нас та й в усьому світі зараз на слуху американська ПФЛ (Професіональна футзальна ліга), яка створюється за прикладом НБА, НХЛ і НФЛ. Що про неї говорять у США?
- І справді, у нас про це говорили багато людей. Я спілкувався з людьми із цієї ліги ще перебуваючи в Києві. До речі, те, що там приставка «професіональна» не означає, що тільки вона професіональна. Ліги про які ми говорили до цього теж професіональні.

Як приїхав сюди, почав хлопців розпитувати про цю лігу і отримав про неї трохи більше інформації. Але скажу так: тут ажіотажу і очікувань від цієї ліги немає. Якщо її запустять, то люди будуть вирішувати грати у ній чи ні, а поки що про неї не думають.

- Вдається щось заробляти футзалом чи доводиться працювати і на іншій роботі? 
- В мої обов'язки за контрактом входить грати за команду, а також тренувати дітей. На даний момент я вже отримав американську тренерську ліцензію і є асистентом тренера в кілька вікових групах. Планується, що з вересня я вже буду головним дитячим тренером.
 

- Тобто ти заробляєш на життя тільки граючи і тренуючи дітей, і цього вистачає?
- Так, мені цього вистачає. Тут все як в Україні, тому не розумію твого здивування.

- Ти тренуєш дітей у своєму клубі чи в якомусь іншому місці? Яка у клубу є структура? 
- Свого майданчика у клубу немає, але, як я вже казав, з цим тут проблем немає. Крім того, батьки дітей підвозять на машинах. До моменту об'єднання команди з «Safira» в структурі клубу було 18 тренерів, які займалися з 12-ма командами різного віку. Тут у футбол грають усі. У нашого президента 3 доньки і тому дівоча команда обов’язково мала бути. Тому 5 команд дівочих, а 7 - хлопчачих. А після об'єднання відбувається реорганізація і вирішуються деякі питання.

- Зустрічав інших іноземців у американському футзалі? Можливо там є якісь відомі імена.
- Тут багато іноземців, але вистачає і американців. Щодо «імен», то знаю, що в одній команді грає, правда вже як ветеран, колишній італійський збірник. Колумбійців і бразильців сюди іноді теж підвозять.

- Як оціниш рівень американського футзалу і гравців порівняно з тим, де тобі доводилося пограти (Україна, Польща)?
- Зрозуміло що він наразі поступається, тому що американський футзал ще розвивається. Найголовніше, що вони знають куди рухаються і роблять серйозні кроки в цьому напрямку.

- Чи є зацікавленість до місцевих змагань з боку ЗМІ?
- Місцеві газети про нього пишуть. По закінченню турніру у Нью-Джерсі, який ми виграли, хлопців запросили на місцевий телеканал і брали у них інтерв'ю.
 

- Як відчуваєш себе у США? Вже вдалося помандрувати країною?
- Відчуваю себе добре і мені все подобається. Побував вже у 8-ми штатах і це тільки на східному узбережжі. Я люблю подорожувати і відкривати для себе нові місця, так що в планах є такий пункт як більше мандрувати.

- Наскільки американський футзал інтегрований у світовий? Чи відбуваються там якісь міжнародні товариські турніри?
- Зрозуміло, що  проходять відбіркові турніри на чемпіонати світу. Знаю, що за підсумками різних ліг створюються збірні, які представляють окрему команду, «Збірну команд ліги», і вона їздить на різноманітні турніри.

Дізнався, що планується виступ на клубному рівні команд в турнірі КОНКАКАФ, але дати його проведення і склад учасників поки невідомі. Також знаю, що у Нью-Йорку є тренерські курси з футзалу, на які приїжджає тренер з Іспанії.

Наша команда мала їхати на товариський турнір у Китай як переможниця відбіркового туру Кубку. Але в нашому складі виявилося 4 не виїзні людини, оскільки вони «нелегали», а це півкоманди. Дозаявити або перезаявити нікого не можна. Через це у Китай їздила команда, яка посіла друге місце. Як вони виступили не знаю.

Андрій Гулій, ​futsalua.org