З цифровими підсумками сезону ви можете ознайомитися у матеріалі Олександра Тарана - Екстра-ліга. Підсумкова статистика сезону 2016/2017.
Продексім (Херсон)
Країна отримала нового чемпіона. Перед стартом сезону важко було виділити якогось одного явного фаворита у чемпіонських перегонах і «Продексім» серед когорти претендентів нічим не вирізнявся. Однак варто відзначити вдалі трансфери, адже керівництво вгадало з усіма – Дмитро Калуков, Віталій Кісельов і Дмитро Федорченко органічно влилися в колектив. Під час сезону по-новому розкрився Максим Бессалов, який знаходить для себе нові ролі на майданчику, і видає ще більш божевільний сезон ніж попередній. Після важких травм у Херсоні себе знайшов В’ячеслав Чуднов. У розрізі травм згадаємо і Михайла Волянюка, який під час сезону зумів відновитися і набрати форму та навіть отримати виклик у національну збірну. І як тут не згадати Кирила Ципуна, який в плей-оф творив у рамці щось неймовірне? Можна окремо виділяти усіх гравців, але перш за все в цьому сезоні херсонці постали перед футзальною спільнотою як цілісний монолітний колектив. Можна не сумніватися, що головна заслуга в цьому належить керманичу «мельників» Ігорю Москвичову, який за декілька років зумів вивести нікому не відому до того команду у ранг одного з лідерів вітчизняного футзалу. І це у Херсоні, який до того ніколи не славився своїми футзальними традиціями!
Після бронзових нагород команда підкорила нову вершину, а, як ми знаємо, втриматися на ній важче ніж її досягнути. У розрізі цього питання на позитив налаштовує позиція керівництва клубу в особі президента клубу Ігоря Колихаєва, який уже пообіцяв побудувати спорткомплекс, підсилити команду легіонерами, і встиг посприяти відкриттю відділенню футзалу у Херсоні. Дуже важливо, що у херсонців проглядається чіткий план подальших дій, а це означає те, що на футзальній мапі України поступово з’являється ще один міцний клуб. У цій всій ситуації головне, щоб запал президента з часом нікуди не подівся. Зараз перед «Продексімом» вимальовуються великі перспективи посісти трон нового флагмана вітчизняного футзалу, оскільки «Локомотив» сходить зі сцени, «Енергія» послаблюється, «Ураган» не може себе знайти, а «ХІТ» має трохи гірші стартові умови, тож усе в руках «мельників». Нам же залишається лише побажати херсонцям успіху, адже їм доведеться представляти нашу країну у Кубку УЄФА.
Енергія (Львів)
Несподіваний чемпіон позаминулого сезону влітку під Кубок УЄФА зумів повернути з Білорусі частину львівського десанту в особі Степана Струка, Романа Кордоби і Віталія Багряка. Втім, команду несподівано залишили граючий тренер Максим Павленко і один з «ковалів» тієї перемоги Сергій Коваль. Право керувати командою довірили легенді клубу Валерію Легчанову, який до цього мав лише досвід помічника головного тренера у національній збірній України. Саме сумісництво посад і зіграло злий жарт з «енергетиками». Через ранній початок чемпіонату світу керманич «зелено-білих» був змушений відлучитися від команди і займатися збірною. Проводити тренувальний процес у клубі довелося капітану команди Андрію Федюку. Ця місячна відсутність не могла не позначитися на команді. Невпевнений початок сезону у Екстра-лізі і провальний виступ у Кубку УЄФА не обіцяли Валерію Легчанову легкого життя, але молодий тренер впорався з проблемами, що на нього навалилися, і у вирішальній частині сезону ми побачили цікаву та самобутню команду. Схоже, що «енергетики» нарешті зрозуміли чого від них вимагає тренер і прониклися його філософією. Гра «зелено-білих» приємно дивувала і саме вони були фаворитами фінальної серії. Львів’яни програли найважливіші матчі сезону, але це саме той випадок коли їм нема чим дорікнути.
Після «втягуючого» сезону під орудою нового тренера на майбутнє можна було планувати новий похід за золотом, але міжсезоння вносить свої корективи. Команду залишили три гравці першої четвірки – системоутворюючі брати Грицини і Роман Кордоба. Поки що важко уявити як команда зможе перенести такі втрати. Як бачимо, у майбутній сезон Валерій Легчанов входить з новими проблемами, тож побачимо як він зможе їх вирішити. Ще одним важливим питанням у розрізі цієї ситуації є те чи буде тренерський штаб збірної України, в який також входить Валерій Легчанов, викликати братів Грицин з чемпіонату Білорусі. Олександр Косенко заявляв, що на його думку білоруський чемпіонат слабший за український, і за час його тренерства жоден українець з сусідньої першості не отримував виклику у збірну, але це вже зовсім інша історія.
Локомотив (Харків)
Міжсезоння для харків’ян вийшло дуже важким: відмова від фінансування клубу Південною залізницею і відхід одразу 9 гравців не віщували нічого хорошого, тим паче, що Сергій Журба і Дмитро Шамлі залишили розташування клубу перед самим матчем за Суперкубок. На місце тих, хто пішов, вдалося запросити трьох виконавців, але Артем Рось другу половину сезону провів у засланні у другій команді, тож кадровий ресурс у Євгена Ривкіна був обмежений. У цій ситуації команду за собою повели старожили, а їхні потуги вдало підтримала молодь. Тільки ледачий не писав про величезний прогрес Ярослава Лебедя, також вагому роль у грі команди почав відігравати і Євген Сірий. Після переходу Євгена Іваняка у «Діну» вдосталь ігрового часу почав отримувати Юрій Савенко. Потихеньку почав віднаходити себе після повністю пропущеного сезону 2015/16 Микола Білоцерківець. Феноменальний сезон видав Богдан Свиридов, який до цього був змушений відіграти певний час за аматорський АРПІ. Клас тих виконавців, що залишилися, і згуртованість колективу дозволили «Локо» вдало пройти цей сезон.
«Локомотив» вперше за останні роки входив у сезон не в статусі явного фаворита, але з гідністю вийшов із ситуації, що склалася. Варто також врахувати те, що ще взимку ходили чутки про можливе зняття клуб з чемпіонату або догравання сезону гравцями другої команди. За таких несприятливих умов «залізничники» витиснули максимум із мінімуму і взяли два трофеї, а також залишилися за крок до виходу у фінал Екстра-ліги.
Дуже прикро, що зараз обставини складаються не на користь харків'ян і ми їх не побачимо у наступному сезоні у найвищому дивізіоні. «Локомотив» - це не тільки один із найтитулованіших вітчизняних клубів, а й справжній бренд у Європі, тож це великий удар по Екстра-лізі. Волейбольний «Локомотив» рік тому опинився у такій самій ситуації, але знайшлися меценати, які не дали закритися легендарному лубу. Більше того – у минулому сезоні харків'яни сенсаційно виграли волейбольну Суперлігу. Будемо вірити, що й історію з футзальними побратимами очікуватиме щасливе продовження, а не безславний кінець.
ХІТ (Київ)
Перед сезоном практично усі сходилися у думці, що кияни поборються за трійку призерів, особливо з приходом Сергія Журби. Сам Сергій видав божевільний сезон, але кінцівку, як і вся команда, трохи «змазав». Проведена «регулярка» тільки підкріплювала думку про те, що кияни зможуть замахнутися на золото. Першу частину сезону феноменально відіграв Владислав Лисенко і уся перша четвірка, але чим ближчими були вирішальні матчі, ти «важчою» ставала команда. Попри усі зусилля тренерського штабу і термінову оренду Віталія Дзюби на кінцівку сезону столичну дружину не вистачило. Все ж не будемо забувати, що у стартовому складі наймолодшим якраз і був 29-річний Журба. Можливо це і стало ще одним фактором на користь того, щоб кияни почали формувати команду U-19. У цій всій історії ще більшої ваги набуває втрата у першому ж турі основного лівого вінгера Дмитра Медведя. Дмитро уже давним-давно переріс Першу лігу і нарешті йому випав шанс проявити собі на вищому рівні, але у спортивній кар'єрі іноді трапляються такі неприємні моменти… Відмова від продовження боротьби у серії за третє місце тільки додала мінору у загальну картину. Якщо охарактеризувати виступ киян у дебютному сезоні на найвищому рівні однією фразою, то вона буде такою «почали «за здоров’я», а закінчили за…».
Знаючи амбіції керівництва можна не сумніватися, що всі сили будуть кинуті на те, щоб у новому сезоні реабілітуватися за попередні невдачі. Однак велика проблема полягає у тому, що гравці не молодшають, а у «ХІТа» практично весь склад поступово наближається до серйозних цифр у графі вік. Так що Олегу Лук’яненку вже зараз треба думати про те як вводити «свіжу кров».
Титан-Зоря
«Титан-Зоря» – амбіційний колектив, який є єдиним, що представляє селище, а не місто у найвищих дивізіонах українського спорту. І, варто сказати, що представляє гідно. Покровці стояли біля витоків Асоціації футзальних клубів України «Екстра-ліга», але так і не наважилися тоді перейти з Першої ліги в найвищий дивізіон. Тим не менш ця довгоочікувана подія таки сталася у сезоні 2014/15 і з того часу «титанівці» завжди підтверджують статус міцного середняка з амбіціями. Втілити амбіції в життя заважає нестабільність. Сільський клуб постійно переслідують якісь скандали і незрозумілі перестановки на тренерському містку. Чого варта історія про відхід з клубу усіх гравців з тоді ще Дніпропетровська разом з головним тренером Олександром Юзиком в кінці сезону 2013/14. «Аграрії» за час своїх виступів у Екстра-лізі перепробували і граючих тренерів, і не граючих, а вислів «двічі в одну річку не ввійдеш» явно не про них. За час виступів у Екстра-лізі, тобто з сезону 2014/15 клуб цього літа вже в шостий раз змінює тренера. З тої пори на цьому «електричному стільці» встигли посидіти двічі Віталій Соломка, Едуард Кулик, Павло Пічкуров і ось ми спостерігаємо за другим пришестям Дмитра Камека.
Після несподіваної відставки посеред сезону Віталія Соломки, втім як і при його першому заході в «Титан-Зорю», команду прийняв граючий тренер Павло Пічкуров. Варто сказати, що при Павлові команда демонструвала змістовну гру і повторила свої найкращі результати як в Екстра-лізі (підсумкове 5-те місце), так і в Кубку України (півфінал). Тим паче, що в фінал Кубка України «титанівців» не пропустив лише Владислав Лисенко, який відмінно відіграв у післяматчевій серії пенальті. Здавалося б, що фундамент на наступний сезон закладено і, враховуючи ослаблення лідерів, можна буде поборотися за комплект нагород, але керівництво покровського клубу не шукає легких шляхів. Постійні зміни тренерів, які ходять по колу, і подекуди незрозуміла робота менеджменту клубу заважають «Титан-Зорі» вийти на якісно новий рівень і стати ще однією силою у вітчизняному футзалі – минулий сезон не став винятком.
Андрій Гулій, futsalua.org
