Аналіз виступу збірної України на юнацькому Євро від колишнього президента Української дитячо-юнацької футзальної ліги, екс-голови Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ Василя Симонова.

– Василю Михайловичу, якщо об'єктивно оцінювати ситуацію без крайнощів на кшталт «зради» чи «перемоги», то яким став виступ нашої юнацької збірної на Євро? На рівні очікувань чи гірше?
– З вашого дозволу, почну з другої частини питання. Очікування зазвичай формуються на оптимістичних нотках і, звичайно ж, ми чекали від нашої команди більш успішного виступу, а конкретніше - медалей. Але сталося по-іншому. Чому? Спробуємо розібратися. 

Щоб об'єктивно оцінити виступ нашої юніорської збірної на чемпіонаті Європи, для початку необхідно зробити екскурс в історію. Явним лідером у віковій категорії 2000 року народження до 2014 року була команда «Стирол» (Горлівка), з нею намагалися конкурувати, іноді успішно, команди «ВАОК» (Володимирівка), ДЮСШ Вугледара, «Ураган» (Івано-Франківськ), «Кремінь» (Кременчук). Як бачите, більшість команд з Донецької області. Пізніше цих команд не стало, але до «Урагану» додалися «Спортлідер+» (Хмельницький) і «Темп-ЗАЕС» (Енергодар). Ось це, так би мовити, наш кадровий потенціал, якщо брати до уваги системну підготовку футзальних гравців. Це перший чинник – обмеженість кандидатів з футзальною підготовкою. 

Цю проблему можна було вирішити, і такі пропозиції звучали – зобов'язати клуби Екстра-ліги мати у своїх структурах команди U-19 і проводити серед них чемпіонат України. Але у більшості президентів клубів ця пропозиція не викликала особливого ентузіазму, а АФУ не проявила політичної волі в цьому питанні. Так що виходить – я його зліпила з того, що було. До слова, для цієї команди Асоціацією були створені безпрецедентні умови підготовки, яких не було в жодної іншої юнацької збірної команди України за 25 років українського футзалу. Але і це не допомогло. Тому наші очікування не виправдалися.

– Хто з гравців міг би постукатись у двері цієї збірної, але туди не потрапив?
– Відразу обмовлюся – не всі найсильніші українські гравці потрапили у збірну. Це другий чинник, який не дозволив виступити успішніше. Це через конфлікт між Асоціацією футзалу України та хмельницьким «Соколом». Таким чином, збірна втратила 4-5 гравців, які мають досвід регулярної гри в Екстра-лізі. Таких гравців в команді Віталія Одегова більше практично немає. Не хочеться ставати на бік когось з учасників цього конфлікту, але він безсумнівно послабив кадровий потенціал збірної України.

– Чому, на вашу думку, ми навіть не пробували нав'язати боротьбу у матчі з Іспанією?
– Об'єктивно іспанська команда на дві голови сильніша за нашу. І на цей момент з таким складом наша команда апріорі не може нав'язати іспанцям відкриту боротьбу. Я маю на увазі техніко-тактичні компоненти гри. Але проявити силу волі, жагу боротьби, напевно, могли. 

Наскільки я розумію, перед командою було поставлено тактичне завдання – не пропустити більше трьох голів, щоб мати право на нічию в матчі з хорватами. Гол зі штрафного Негели розширив цей діапазон до п'яти м'ячів. В команді не знайшлося лідера. Завертаний пропускав цей матч через травму, Федір Овакімян не встиг відновитися після травми, отриманої в квітні в фінальному турнірі студентського чемпіонату України. Ось саме такого харизматичного гравця нам не вистачало в матчах з Іспанією і Хорватією. 

Ці два матчі показали, що Віталій Одегов не довіряє деяким гравцям. Інакше чим можна пояснити, що Едуард Волков, який заробив в кінці першої половини матчу п'ятий і шостий фоли, а потім, зробивши індивідуальні тактичні помилки при третьому і четвертому пропущених голах, догравав матч до кінця. А потім він забив шостий фатальний автогол. Значить тренер вважав, що йому немає рівноцінної заміни. У другій половині матчу гра нашої команди відверто розклеїлася.

– Після другого пропущеного м’яча у матчі з Хорватією було схоже на те, що наша збірна склала зброю. Склалося таке враження, що у нас просто не було «плану Б» при подібному розвитку подій.
– У грі з хорватами нас влаштовувала тільки перемога. І до пори до часу все складалося вдало. Гол Дениса Бланка в контратаці три на два мав додати команді впевненості, але вийшло навпаки. Треба відзначити, що цей матч наша команда грала в сім польових гравців. Мабуть, Віталій Одегов вважав, що інші гравці не здатні грати на результат. Після пропущеного матчу з іспанцями на паркеті з'явився наш капітан Владислав Завертаний. Але, судячи з характеру отриманої травми, схоже, що він грав «на уколах» і гомілковостопний суглоб доставляв йому дискомфорт. Нічим іншим не можу пояснити нехарактерні для нього помилки. 

Може «План Б» і був, але не спрацював. Позиційна атака – складний елемент командної тактики, і він не є коником нашої команди. А накопичена втома не дозволила нашому обмеженому контингенту вигравати єдиноборства у більш габаритних хорватських гравців. Знову доводиться згадувати про гравців «Сокола». Не завадили б нам в такій грі і Вербовий, і Первєєв, і особливо Абзалов з його фактурою. Ще хочеться відзначити, що останні два роки наша основна ударна сила – перша четвірка – грала в такому поєднанні: Завертаний, Овакімян, Бланк, Сорокін. Проте Овакімян «випав» через травму, Сорокін потрапив в немилість, і замість двох екс-кобрівців Віталій Одегов ввів в першу четвірку Бєлана і Волкова. Зрозуміло, що їм не вистачало зіграності, особливо для позиційної атаки.

– Хто для вас став відкриттям на цьому Євро?
– Головним відкриттям цього чемпіонату Європи для мене стала збірна Польщі. Лукашу Жебровськи вдалося створити боєздатну команду, яка зробила сенсацію на цьому турнірі. Гравці, зібрані з дев'яти різних клубів, змогли проявити себе як єдиний колектив. А може вся справа в тому, що в Польщі проводяться молодіжні чемпіонати U-16, U-18, U-20 і клуби Екстракляси не вважають стидним мати в своїх структурах відповідні команди.

Хочу закінчити на мажорній ноті і впевнений, що наступна збірна України 2002 року народження, яка бере участь в подібному проекті, стане відкриттям чемпіонату Європи.