Тренер ІнБев-Junior (Житомир) Володимир Крот
Футбол – це вид спорту, який майже нікого не залишає байдужим. Багато хто полюбляє ганяти м’яча сам, хтось емоційно спостерігає за грою, а хтось займається навчанням майбутніх професійних спортсменів. Володимир Крот тренує в житомирському ФК ІнБев-Jumior маленьких футзаліств, які починають свою спортивну кар’єру у футзалі. До речі, цей молодий вид спорту стрімко розвивається та поширюється світом.
Про своє захоплення спортом, тренерську роботу та плани Володимир розповів порталу Zhytomyr.travel
«З самого дитинства я захоплювався футболом. Перші тренування почав у Талінській ДЮСШ, під керівництвом Реброва Віктора Миколайовича, але закінчував навчання вже у Житомирській СДЮШОР у 1995 році. Нашим тренером був Сацюра Микола Петрович, на жаль, в живих його вже немає. Після школи вступив у військовий інститут, але там якось з футболом не склалося, і в цьому напрямку я тоді не розвивався. Можна було йти у цивільний виш, але я обрав саме військовий. І сподівався одночасно розвивати і навчання, і спорт. Але не вийшло – законсервував свої футбольні здібності»
«Потім грав у футбол по можливості, а в 2003 році познайомився з Олександром Грінем, Костянтином Кожановим, Миколою Кириловичем та Олександром Левченком. Грали разом на вихідні у футбол та спілкувалися. Граємо й до сьогодні, але зараз намагаємось досягти професійного рівня, прагнемо навчатись».
«Наш клуб називається ІнБев-Житомир. Біографія клубу почалася з 2001 року, сьогодні є великі досягнення: команда двократний чемпіон міста Житомира з футзалу, фіналіст Кубка України серед аматорів з міні-футболу та серед команд першої ліги, бронзовий призер міжнародного турніру «FAN CUP-Budweiser» в Бразилії, володар першого літнього Кубка м. Житомира з футзалу та багато інших. У 2015 році ФК «ІнБев» був нагороджений відзнакою національного Олімпійського комітету України як найкращий клуб Житомирської області».
«Наш клуб знайшов підтримку у компанії InBev Україна. Це компанія, яка виступає за розумне вживання алкогольних напоїв, тому виголошує свій девіз: «Споживай відповідально». І цілком логічно, що компанія вкладає кошти у розвиток спорту»
«Структура клубу ІнБев-Житомир розвинута, у нас є декілька команд, які представлені у різних чемпіонатах. У вищому дивізіоні України – ФК «ІнБевНПУ», в чемпіонаті Житомира – ФК «ІнБев» й ФК «ІнБев-2», але це не все. Окремий напрямок у структурі – розвиток дитячо-юнацького футзалу. Цього року ми плануємо представляти Житомир у чемпіонаті України з футзалу серед дітей 2007-2008 років народження з командою ФК «ІнБев Junior», і це буде вперше».
«Існує світова практика, коли дитина з 4-5 років починає грати у футбол в залі, то таким чином вона готується до великого футболу. Тобто спочатку отримує необхідну фізичну підготовку та отримує певні навички».
«У мене було багато однодумців. Наприклад, Михайло Соколовський. Ми колись в розмовах згадували про своє дитинство, чого нам не вистачало, в чому прагнули кращого. Я ділився своїми думками, а він своїми, пригадували власний досвід. Коли я жив у Прибалтиці, Азербайджані, бачив те добре, що можна б було використати й у нас. Ми розуміли, що треба готувати молоде покоління до великого футболу, що у нас були в цьому прогалини, що методика трохи відстає. І дуже хочеться це підтягнути».
«Зараз, дякуючи Костянтину Кожанову та Миколі Кириловичу, ми вже доросли до того, що можемо орендувати залу та вкладати у розвиток саме дитячого футзалу. В цьому році ми підписали меморандум про співпрацю з міським головою С. Сухомлином. Є у нас ще команда Екстра ліги, це найвищий дивізіон, професійні гравці. І все це ми зараз активно розвиваємо».
«Колись мені пощастило побувати на семінарі, який проходив в Івано-Франківську. Проводили семінар представники клубу «Livorno». Потім була інформація про ліцензування тренерів від Федерації футзалу. А тоді все для мене систематизувалось, і я зрозумів, що треба навчатись».
«У грудні 2016 року пройшов спеціальне навчання у Федерації футболу України на базі Федерації футзалу та отримав диплом категорії С. Тепер маю право тренувати дитячі й аматорські колективи на території України. В мене був й досвід, й певні знання, але тут важливо було все систематизувати».
«ФІФА, завдяки співробітництву з Федерацією футзалу, втілює свої методики й технології тренування дітей та молоді. Наша подальша мета – організація дитячої футзальної спортивної школи, що потім вплине на розвиток футболу в Україні»
«З дітьми мені дуже подобається працювати, в них мозок повністю готовий до сприйняття інформації. Якщо доросла людина має свій досвід, якісь знання бере, а якісь відкидає, то дитина сприймає все, чому її навчають. Особливо, коли дитина сама хоче, а не тоді, коли батьки наполягають чимсь займатись. Саме такі діти швидше все опановують».
«У нас всього 16 вихованців, з якими працюють четверо тренерів. Є головний тренер – Михайло Соколовський, я тренер з футзалу, тренер з фізичного виховання – Людмила Тібейкіна, тренер з фітнесу – Ірина Соколовська. Хоч зараз у нас займаються лише хлопці, але ми плануємо, що дівчата також будуть. Є багато дівчат, котрі б хотіли навчатись грати у футбол, але вони не знають, куди звертатись. Зараз жіночий футбол дуже стрімко розвивається, й ФІФА рекомендує здійснювати набір дівчат та хлопців й до 12 років тренувати їх в одній команді. Є спеціальні методики для тренування змішаних команд. І хоч з травня ми почали тренувати тільки хлопців, але надалі плануємо розвиватись».
«Коли ми планували відкриття групи, ми розуміли, що майже всюди заняття у нас за гроші. Сім’ї з мінімальним бюджетом не можуть собі дозволити платити за навчання великі кошти, а талановита дитина не може займатись та проявити себе. Але керівництво клубу вирішило, що ті, кого ми наберемо, обов’язково мають займатись. Плата у нас суто символічна – 150 грн. на місяць. Це зараз не гроші, тим більше, що витрачаються вони все одно на те, що потрібно дітям: екіпіровка, святкування днів народжень або інші корпоративні потреби».
«У нас є традиція: кожній дитині на день народження ми готуємо подарунок. В цьому році, наприклад, ми кожному дарували металеві пляшечки для води. Потім батьки збираються разом, купують солодощі, чай. Так всі разом і святкуємо. Футзал – це спільнота, спілкування. В команді 16 дітей, а ще батьки. Всі гуртуються завдяки спільній ідеї та спільній меті».
«На даний момент у нас одна мета: різнобічний розвиток дитини за допомогою сучасних підходів, найновіших методик. У нас на тренуванні з дітьми відпрацьовується одразу чотири дисципліни: фізична підготовка, фітнес, тактика та техніка футзалу. Дитина отримує багато інформації, опрацьовує її й має можливість гармонійно розвиватись».
«Як правило, якщо чиновники виділяють кошти на спорт, хочуть, щоб дитина одразу показала результат. В європейських країнах такого підходу немає. Там дитина просто розвивається. Є навіть такі моменти, коли в дитячих матчах рахунок не ведеться, щоб дітей не травмувати. Тут головне – сам процес розвитку. Подобається дитині грати у інший вид спорту, наприклад, баскетбол – нехай. Там і координація, і силові навантаження тренуються через ігрову практику. Подобається у футбол? Добре, розвиваємо завдяки футболу чи футзалу».
«Якщо хтось думає, що футзал, міні-футбол, а значить менше навантаження, то він помиляється. У нас навантаження не менше, просто зовсім інакше розподіляється. Багато залежить від покриття, яке у залах жорсткіше; пересування гравців динамічніше; рух м’яча швидший; часу на прийняття рішення менше. Від цього навантаження більше, й суглоби більше страждають».
«Дітей треба виховувати через футбол. Чим мені особисто подобається гра? Розумінням того, що ти не один. Це командна гра, а ти частина команди. І кожен з членів колективу має робити свій внесок задля досягнення спільної мети. Це важливо і для футболу, і для інших видів спорту, і для сім’ї, і для країни. Ти маєш відчуття спільноти»
