Нагадаємо, що нещодавно футзальний портал «5х5» аналізував можливість та доцільність його проведення. Проаналізувавши всі плюси та мінуси, Комітет вирішив, що у новому сезоні у віковій категорії U-16 будуть проведені два турніри: Кубок України та Кубок ліги.

Тепер же давайте проаналізуємо, чому все-таки ми не побачимо у цьому сезоні чемпіонат України серед 16-річних. А заодно – розставимо всі крапки над «і» та зробимо висновки: чи правильно зробив Комітет ДЮФ АФУ, що вирішив не проводити чемпіонат України (U-16).

Як ми вже згадували, ідея створення чемпіонату України (U-16) полягала в тому, щоб його кістяк склали ті команди, які у минулому сезоні грали у чемпіонаті України (U-15) серед команд Вищої ліги. Але, як ми вже згадували, наразі є кілька причин, чому згаданий чемпіонат не відбудеться. По-перше – далеко не всі команди мають плани грати у цьому чемпіонаті. У «Іллічівця» немає достатньої кількості хороших виконавців 2006-2007 р. н., через що Олександр Каплун був змушений грати здебільшого юнаками 2008-2009 р. н. У цих юнаків наразі у пріоритеті будуть два важливих змагання: чемпіонат України (U-15) та чемпіонат України (U-13). Обидва – у Вищій лізі. Тому, навряд чи команда з Чорноморська буде витрачати сили на ще один турнір, який, до того ж, проходитиме не у «пріоритетній» для команди віковій категорії. Столична ДЮСШ № 25, судячи з усього, буде заточена на Юнацьку Екстра-лігу, і для «чорних соколів» цей чемпіонат буде пріоритетом (принаймні, саме такі наміри вже озвучив кореспонденту футзального порталу «5х5» Олександр Кривенда. – А. Т.). «Ураган» також має свій пріоритет у новому сезоні – це чемпіонат України (U-15). І команда наразі готується саме до нього. До того ж, ми вже говорили про деякі кадрові проблеми «драконів», пов’язані зі складом четвірок на сезон. Наскільки нам відомо, зараз «Ураган» як раз і вирішує це кадрове питання. «Чорне море» є претендентом на приєднання до Юнацької Екстра-ліги, хоча якби чемпіонат України (U-16) був би організований, то одесити, можливо, грали би там. Так само могла би, вочевидь, зіграти й КІВС «Енергія», проте у львів’ян зараз немає надто великого кадрового потенціалу, щоб розпилятись на турніри у двох старших вікових категоріях, до того ж, у «енергетиків» наразі є всі шанси «пошуміти» у ЮЕЛ, тому «зелено-білі», вочевидь, будуть робити акцент саме на категорію U-17. Як ми вже казали, не піде в цей чемпіонат і «ДЮСШ-Respect». Маневицька команда робить основну ставку на чемпіонати України у вікових категоріях U-15 та U-13, де вона буде серед фаворитів. Якщо говорити про «Кардинал-Рівнестандарт-ДЮСШ № 4», то для рівнян зараз буде важливим захист титулу чинного чемпіона ЮЕЛ. Тому, стає зрозумілим, що і рівненська команда навряд чи буде зацікавлена у чемпіонаті України серед 16-річних.

Тобто, з дванадцяти команд-учасниць минулого чемпіонату України (U-15) серед команд Вищої ліги з вірогідністю в 90 % не змогли би зіграти у чемпіонаті серед 16-річних (хоча винесемо за дужки «Чорне море», яке теоретично змогло би зіграти у чемпіонаті. – А. Т.). З чим ми лишаємось? Залишаються харківський «Фенікс», хмельницький «Сокіл», одеський «Кристал», шосткінська КДЮСШ «Барса» та «Гопри» з Голої пристані. З цих п’яти команд теоретично у чемпіонаті України (U-16) могли би зіграти три. Припускаємо, що ці три колективи – це «Фенікс», «Барса» та «Гопри». Чому «Фенікс»? Тому що у харківського клубу більшість хлопців – саме цієї вікової категорії, а йти у ЮЕЛ, за словами керівництва «фіолетових», «Фенікс» ще не готовий. Чому «Барса»? Тому що Владислав Петренко часто каже про те, що у його підопічних немає великої кількості футзального досвіду, і такі змагання допомагали би «помаранчево-чорним» здобувати цей досвід. Чому «Гопри»? Тому що ця команда хоча і робитиме пріоритет на чемпіонат України серед 15-річних, але точно не відмовилася б від участі у чемпіонаті України (U-16) бодай би заради підтримки ігрового тонусу, а також здобуття зайвого досвіду. І це ми ще не знаємо, які плани на сезон мають «Кристал» та «Сокіл». Можливо, вони би теж зіграли у чемпіонаті України серед 16-річних, якщо вони, звісно, ще не мають планів спробувати себе у ЮЕЛ, поки там ще є місця. Тобто, у підсумку – припустимо, що у нас наразі є п’ять команд, які могли би зіграти у чемпіонаті України (U-16). Але ж погодьтесь: чемпіонат України без «Урагану», «Енергії», ДЮСШ-4, ДЮСШ № 25 і навіть без «Іллічівця» (навіть якщо не згадувати його останнє місце у чемпіонаті серед 15-річних у минулому сезоні) – тобто, без команд, які є топовими у нашому дитячо-юнацькому футзалі – це не буде дійсно рівноцінний та цікавий чемпіонат. Так, можна поексперементувати та додати кілька команд з числа тих, хто міг би у перспективі скласти кістяк Першої ліги. Але по суті, це і буде Перша ліга з додаванням кількох команд-учасниць «Вишки». Тобто, хоч так, хоч інакше, а рівень чемпіонату України (U-16), на жаль, не буде таким високим, яким був рівень минулорічного чемпіонату України (U-15).

А тепер подивимось на це рішення з того боку, як це обґрунтував Комітет дитячо-юнацького футзалу АФУ. По-перше – створення чемпіонату України (U-16) фактично не дає можливості створити сильну Юнацьку Екстра-лігу, оскільки половина реально сильних команд буде у ЮЕЛ, а половина – у чемпіонаті України (U-16). І якщо орієнтуватись на той факт, що більшість потенційних учасників нового сезону ЮЕЛ – це юнаки 2006-2007 р. н., тобто, представники категорії U-16, є ризик того, що у ЮЕЛ у підсумку гратимуть максимум п’ять команд. Тобто, чемпіонат, який теоретично має бути найсильнішим з усіх дитячих чемпіонатів України з футзалу, може тоді втратити свої силу та престижність. Тому, Комітет ДЮФ АФУ прийняв рішення не організовувати чемпіонат України (U-16) для того, щоб створити більш сильною Юнацьку Екстра-лігу. До того ж, це важливо в інтересах тренерського штабу юнацької збірної України, чия думка також враховувалась. Тому, якщо враховувати таку позицію Комітету, то в цьому є якесь раціональне зерно.

Але все-таки хочеться в якості підсумку озвучити свою думку. Я вже казав про те, що рано чи пізно, але український дитячо-юнацький футзал має перейти на організацію чемпіонатів України у форматі рік у рік, і, відповідно, грати весь сезон не у чотирьох провідних категоріях (U-11, U-13, U-15, U-17), а у семи – U-11, U-12, U-13, U-14, U-15, U-16, U-17. Причому, спочатку можна і з туровою системою, але у ЮЕЛ – з роз’їздами. А далі – з переходом на роз’їзну систему у вікових категоріях U-14, U-15, U-16, U-17 з таким розрахунком, щоб команди категорій U-14 та U-16 у базові ігрові дні грали, наприклад, на виїзді, а команди категорії U-15 та U-17 у той же час грали би вдома. За таким графіком грають команди Дитячо-юнацької футбольної ліги України (щоправда, у них Еліт-ліга, Вища та Перша ліги розбиті за територіальною ознакою. – А. Т.). Окрім того, у перспективі можна долучити й категорію U-10, і тоді можна було би робити чемпіонати України з туровою системою для вікових категорій U-10 та U-12, а також U-11 та U-13. Але для всього цього потрібно, щоб співпали кілька чинників. По-перше наявність у футзальних клубів або ДЮСШ команд в усіх зазначених вікових категоріях. По-друге – фінансова спроможність команд. Адже ні для кого не секрет, що в Україні дитячо-юнацький спорт (зокрема, і футзал) фінансується за рахунок батьків. І по-третє – бажання професіональних клубів робити інвестиції у дитячо-юнацький футзал. Тому що, на жаль, далеко не всі вітчизняні футзальні клуби наразі готові вкладати гроші у дитячі команди у своїй структурі. Багатьом клубам важливий результат. А свого часу, між іншим, у чемпіонаті України серед команд тоді ще Вищої ліги навіть вводилися штрафи для клубів, які не мали у своїй структурі молодіжної команди – не те, що дитячих. І коли наші клуби зрозуміють, що потрібно думати не тільки про результат, а й про майбутнє, тоді у нашому дитячо-юнацькому футзалі можуть настати кардинальні зміни та новий поштовх для розвитку. Так, хтось може сказати, що наразі фінансова ситуація не найкраща, і навряд чи вона підходить для того, щоб робити інвестиції у дитячо-юнацький та молодіжний футзал. Але я відповім наступне: нестабільна фінансова ситуація, на жаль, у нас триває останні тридцять років. Але це не заважало футзальним клубам Вищої ліги укладати контракти з непоганими легіонерами, а також інвестувати у свої школи. Більшість нинішніх українських футзалістів – це вихованці Академій НФК «Ураган» (Дичук, Масевич, Завертаний, Левандівський, Зварич, Корсун, Шотурма, Микитюк, Королишин тощо) та «ЛТК» (хоча тут треба враховувати, що у «телефоністів» були свої філіали у Енергодарі, звідки вийшли такі гравці «ЛТК» та «ЛТК-2», як Шпигар, Савенко, Сухов, Бакінський, Карбула, Мороховець, а також у Амвросіївці, де робили свої перші кроки Літвінов та Цапов), харківського та одеського «Локомотивів» (якщо говорити про Харків, то тут одразу згадуються брати Сорокіни, а також колишні гравці «Локомотива-2» – брати Воронцови, Бутов, Виставний, Теряєв), ДЮСШ «ЕХО» (Кондратюк, Хурсов, Овсянніков, Сірий, Шамлі, Кравцов – тут перераховувати можна довго), ДЮСШ «Енергія» (мається на увазі саме розформована ДЮСШ «Енергія», вихованцями якої є Легендзевич, Радевич та Войтович, а не нинішній КІВС «Енергія», чиїми вихованцями є Квасній, Тимців, Лютий, Яремчук. – А. Т.). Тобто, це вихованці клубів, у структурі яких були або молодіжні команди, або ДЮСШ. І ці клуби дійсно думають про свій завтрашній день. Більше того – свого часу колишній капітан «Урагану» Роман Кіндратів сказав автору цього матеріалу, що якби у той час, коли команду залишили майже всі топові гравці та легіонери, керівництво «драконів» не зробило би ставку на молодь, то це не відкрило би шляху до великого футзалу та збірної України таким футзалістам, як Корсун, Зварич, а трохи пізніше – Микитюк. Так що, в цьому є свій плюс. Однак, є такий момент, що поки наші клуби зрозуміють, що у молодіжні та дитячі команди у своїй структурі треба робити інвестиції, ми ризикуємо втратити непогане покоління, яке зараз на підході.

А щодо чемпіонату України (U-16) – звичайно, з одного боку шкода, що він не відбудеться. А з іншого боку – треба зрозуміти й позицію Комітету, який намагається зробити рівень змагань ще кращим. До того ж, не забуваємо про інтереси юнацької збірної України. Однак, є таке відчуття, що ми ще повернемось до цієї теми. І якщо вона знову буде актуальною, то це однозначно буде передвісником нових змін у дитячо-юнацькому футзалі України.

Джерело – Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»