Ексклюзивна розмова з представником тернопільського футзалу

 
Знайомство шанувальника аматорського футзалу України з його тернопільським осередком наша прес-служба вирішила розпочати з людини, що собою уособлює образ лідера як на полі, так і в роздягальні.
Чому саме Ігор? – зауважить допитливий читач. Адже і без нього легенд, які достойні нашої уваги, вистачає. Відповідь проста. Це як в музиці – заспіває артист одну пісню, і всі його знають лише за цією композицією. Та особисто для мене цікавіше відкривати нові, не дуже відомі широкому загалові музичні та спортивні «шедеври»…
 

Знайомтесь – Ігор Бадло, граючий тренер ветеранського колективу «Агропродсервіс» (40+), а також постійний тепер вже учасник фіналів АФЛУ і просто цікава, по футбольному досвідчена людина.
 
– Ігоре, нажаль, не вся футзальна спільнота добре знайома з вашою кар’єрою. Розкажіть. Як починався футбольний шлях?
 
– Народився і виріс я в Тернопільській області, в селищі міського типу Товсте. Виріс, можна сказати, на стадіоні. І дякувати Богові, що в нашому селищі з’явився такий тренер, Івагеш Василь Петрович, який знав, що таке професійний футбол, грав у Вищій лізі. Він і почав нас, малих дітей, тренувати, мене і мого брата…
 
– До речі, ваш брат також досяг успіхів у футболі…
 
– Так, він грав свого часу у Казахстані, а зараз тренує команду Першої ліги «Нива» (Тернопіль).
 
– Що було після стадіону в селищі?
 
– Тренер допоміг нам з братом потрапити до спортивного училища, де і продовжились наші заняття улюбленою грою.
 
– Що з футзалом? Коли вперше вийшли на паркет?
 
– Пам’ятаю добре. Це був 2008 рік, коли у містах тільки починали активно займатись футзалом. У Чернівцях була команда «Меркурій», у ній вперше я і познайомився з цією грою. Тоді у керівництва були великі амбіції, тренувати був запрошений відомий в Україні спеціаліст Сергій Ожегов. Від нього я і отримав перші, і найбільш об’ємні футзальні знання.
 
– Зараз користуєтесь його конспектами?
 
– Так, наразі ми розвиваємо декілька цікавих колективи у місті, і «конспекти» Сергія Кириловича стали у нагоді.
 

 
– Що ви знайшли для себе у футзалі? Чим вам подобається ця гра?
 
– Комбінаційна гра – від неї найбільше отримую задоволення. І своїх підопічних намагаюсь привчити правильно рухатись по майданчику. На відміну від великого футболу у футзалі не вийде досягти результату без правильних комбінаційних дій, особливо зараз, в наші часи. Це мені дуже подобається.
 
– У великому футболі за кого граєте?
 
– У великому футболі виступаю за «Агрон» (Великі Гаї), зараз йдемо в чемпіонаті області на першому місці.
 
– На якій позиції?
 
– В центрі, знову ж таки, бо подобається комбінувати, грати розумом.
 
– Як себе почуваєте на полі з молодими виконавцями?
 
– Я вже не дуже часто виходжу на поле, більше довіряємо молоді. Та й з роками зрозумів, що тренер повинен сидіти на лавці, а не грати. Тому в пріоритетах наразі тренерська кар’єра.
 

 
– Поговоримо про ветеранський футзал, і взагалі про футзал у вашому регіоні. Як розвивається цей вид спорту у Тернополі? І як би вам хотілося, щоб він розвивався?
 
– В першу чергу нам не вистачає компетентних кадрів у арбітражі, але з кожним роком як розвиваються команди, так розвиваються і судді. І нам вже немає необхідності запрошувати працівників футбольної Феміди з сусідніх регіонів.
 
– Який рівень футзалу у Тернополі?
 
– Зараз дуже високий. Задіяно більше 50-ти команд, три ліги. Взагалі Тернопіль – дуже футбольне місто, яке постійно рухається вперед.
 
– Ваші команди неодноразово приїздили на Всеукраїнські фіналі АФЛУ. Що дала Аматорська футзальна ліга Тернопільщині?

– Натхнення та позитивні емоції. Ми зрозуміли той рівень, до якого маємо прагнути. У нас непочатий край роботи у футзальному господарстві! Але зараз у структурі АФЛУ відбулись зміни, і це не дуже правильно. Моя думка – якщо люди компетентні, якщо вони розбираються у справі, то саме їм належить підіймати футбол на новий рівень, саме вони повинні працювати, а керівництво має їх підтримувати.
 

 
– Яке майбутнє у команди «Агропродсервіс» по завершенні футзального форуму в Одесі?
 
– Що стосується нашої ветеранської команди, то всі ми зрозуміли, що хочемо розвиватись. Серед нас лише двоє трішки пограли на високому рівні – я та Автанділ Гвіанідзе, усі інші хлопці з великого футболу, і зараз грають лише у своє задоволення. Тепер ми знаємо, як готуватись, можливо, запросимо ще кілька досвідчених гравців. Але вже точно саме ця команда буде грати у якомусь чемпіонаті, щоб частіше бачитись один з одним та підвищувати якість своєї гри.
 
– Ваші побажання усім читачам…
 
– Футболістам – лише перемог, відсутності травм. Вболівальникам – міцного здоров’я, і дякую їм за підтримку.
 

В'ячеслав Скоропад спеціально для futsalua.org