Прес-служба Асоціації футзалу України завітала до міста на південному заході країни, що знаходиться майже на кордоні з Румунією і має назву Чернівці, в гості до новачка Першої ліги Епіцентра К Чернівці. Прийом був дуже гостинним, та нам вдалося поспілкуватися з президентом команди Миколою Любкою та віце-президентом Олександром Антоненком.
 

- Миколо Миколайовичу, як з'явилася ідея заявитися до Першої ліги?
- Ми в області вже зіграли у багатьох турнірах. Щось вигравали, щось не виходило. Причому, не виходило не тільки через наші помилки. Багато перешкод створюють місцеві арбітри і Асоціація. А ми все робимо так, як написано в загальних регламентах. Тому й вирішили вийти на більш високий рівень, спробувати власні сили.

- Які цілі ставите перед командою?
- Цілі? Для початку будемо пробувати грати на такому рівні. Але хотілося б потрапити в трійку.

- Це вже ближче до питання про завдання.
- Завдання – потрапити в трійку. Будемо старатися. Але навіть якщо увійдемо в п'ятірку, то нічого страшного не буде. Для першого разу це буде дуже навіть непогано.

- Розкажіть, будь ласка, як формувалася команда?
- Команда почала формуватися ще в 2007 році. За цей час змінилося дуже багато футболістів. Зараз з тієї команди зразка 2007 року залишився тільки Василь Савчук. Інші гравці помінялися, так як нам потрібно було щось змінювати, щоб грати так, як нам було потрібно. Спочатку робили ставку на досвідчених гравців. Були й такі, що пограли у Першій лізі у складі «Меркурія». Однак, нічого не виходило. Тому політику було переглянуто, й ми зробили ставку на молодь. Нинішнім складом ми граємо вже два роки. В основному це молоді хлопці, яким 23-24 роки. Ще три людини у нас більш досвідчених. І після цього гра пішла у нас набагато краще. Тепер є результати і перемоги.

- Звідки брали гравців?
- Гравців брали з різних команд. Вибирали найбільш перспективних гравців, які прогресують у нашій області. Наприклад, в «Енергетику» взяли Олексія Бакалярика, який, можливо, є найсильнішим гравцем в нашій області з футзалу. З «Машзаводу» взяли двох людей. А так – висмикували місцевих гравців, довго придивлялися до людей, яких можна було б взяти, щоб щось вигравати.
 

Епіцентр К Чернівці

- У чому особливість і унікальність Вашої команди? У чому її сила?
- Як всі кажуть: «Ми не знаємо, як Ви будете грати наступну гру». У нас така команда, що ми від захисту ніколи не грали. Хоча коли потрапляємо на сильну команду, то думаємо: «Давайте зіграємо від оборони?». Однак, у нас жодного разу такого не було. Ми грали з різними командами – не тільки в нашій області. Ми їздили на багато турнірів. Виходило так, що ми грали першим номером. А там вже подивимося, як буде в Першій лізі. Не знаю.

- Яке головне досягнення Вашої команди?
- Головне досягнення – ми стали чемпіонами області. Це найпрестижніший турнір у нас. Брали участь близько шістдесяти команд. Але ми грали у міні-футбол на штучній траві.

- Ваші гравці є співробітниками «Епіцентру»?
- У нас всі гравці є співробітниками «Епіцентру». Всі працюють у нас.

- Як проходить відбір нових гравців, і як вони вписуються в роботу в «Епіцентрі»? Важко чи легко – як їм?
- У перший час молодим хлопцям здається, що важко. А потім звикають. Просто у нас один мінус – вони на ногах постійно. Але я думаю, що їм, як спортсменам, це навіть корисно. Ноги треба тренувати. Навіть на тренування можна не ходити :)

- А як вдається поєднувати роботу, тренування, ігри?
- У нас тренувальний процес та ігри – це робочий час.
 

Домашня арена команди ФОК Олімпія

- Як часто команда тренується, і як побудований тренувальний процес? Можете поділитися, якщо це не секрет?
- Зараз, наприклад, ми тренуємося тричі на тиждень – понеділок, середа, п'ятниця. А так – якщо збори, то ми можемо тренуватися щодня, тиждень, місяць. До різних турнірів – різний підхід.

- Особисто Ви наскільки глибоко працюєте з командою?
- На емоціях всі втручаються у тренувальний процес команди. Я намагаюся не втручатися. Наш тренер - Валерій Кривенчук – достатньо професійна людина, він з командою вже близько двох років. Навіть два з половиною роки, напевно. Там втручатися особливо не треба. А емоції – вони бувають, як і у всіх. А так – я ходжу практично на всі тренування, дивлюся, як вони проходять. Я рідко не відвідую тренування – хіба що якщо є щось термінове по роботі.

- А самі Ви граєте?
- Граю, але вже не зі своїми гравцями. Вони молоді. У нас в «Епіцентрі» проходять турніри між відділами. Ось там я і граю.

- Звідки взялася любов до спорту, футболу, футзалу?
- Я весь час грав у футбол – зі школи і далі – весь час у футбол. Він по життю йде завжди зі мною.

- Судячи з нашої з Вами розмови, селекція – це Ваше питання?
- Селекцією займаюся я, а тренер тільки тренує команду. Він каже, що йому не вистачає гравців, я дивлюся, кого б знайти в команду.

- Ви дивитесь, в основному, у себе в регіоні?
- Намагаємося у себе в регіоні. Наприклад, у нас зараз три воротаря, один з них – з великого футболу, хоча теж у футзал непогано грає.
 

Команда обирає капітана

- Як ваша команда обирає капітана?
- У нас така традиція: перед кожним турніром ми вибираємо капітана. У команді демократія, тому ніхто не диктує умови, хто буде капітаном. Якщо команда вважає, що є гравець, який може повести її за собою, то чому керівництво повинно бути проти?

- Тобто, і в Кубку України, і в Першій лізі, у Вас будуть різні капітани?
- Кубок України і Перша ліга – це вже інший рівень, і тут ми нічого змінювати не будемо. У місцевих турнірах буде інший капітан. Це вирішує команда. Ми їх не обмежуємо.

- Яка гра Вашої команди запам'яталася Вам найбільше?
- Найбільше запам'яталася гра з «Машзаводом», де ми зіграли внічию 4:4.

- Це той матч, коли Вам поставили дві віришальні гри на один день?
- Так, тоді було дві гри – з футзалу та міні-футболу. Нам не хотіли переносити жодну. Тому довелося грати два вирішальні матчі в один день. Перший фінальний матч ми виграли. У другій грі ми спочатку вели в рахунку, але під кінець все ж втомилися, в результаті програвали 3:4, але зрівняли рахунок на останніх секундах. 4-4.

- А яка перемога запам'яталася найбільше?
- Запам'яталася перемога в Одесі на «Кубку Чорного моря» над харківським «Епіцентром». Ми по пенальті виграли. Гра була дуже гарною.
 

Нова форма команди

- Олександре Олександровичу, тепер кілька питань до Вас. Чи плануються онлайн-трансляції домашніх матчів у Першій лізі?
- Ми розуміємо, що це дуже потрібно. Тому ми постараємося їх робити.

- З якими складнощами на даний момент стикається команда?
- Є організаційні складнощі. Наприклад – по залу. Може бути, і вирішиться це питання. В оренду його здають, але здають за шалені гроші. Таке враження, що ми не розвиваємо футзал, а тягнемо його вниз, оскільки там завищують ціну. Ну, нічого, думаю, що місцева влада піде нам на зустріч. Діалог ведеться. У нас повинна бути зустріч. Я думаю, що ніхто не захоче зупиняти розвиток футзалу в області. Сподіваюся на те, що це питання вирішиться.

- Як вирішується питання з суперниками? Кажуть, що мало хто хоче з вами грати навіть товариські зустрічі.
- Суперники є. Може, не дуже сильні, але Ви розумієте, є моменти, що деякі команди не хочуть грати, оскільки бояться програти. Таке у нас є. Плюс, якщо ми з якоїсь команди взяли гравця, то вона принципово не хоче грати проти нас.

- У Вас ще є образи?
- Вони думають, що якщо людина грала, то повинна за цю команду грати довічно. Я не розумію, як це. Якщо гравець хоче розвиватися, грати в Першій лізі – навіщо його утримувати? От є одна команда, ми з неї хотіли одного хлопчика взяти. Він вже погодився. Потім він сказав своїй команді, що йде. Там таке творилося в роздягальні – що він тільки не вислухав! Потім він нам сказав: «Вибачте, не можу». Це було буквально нещодавно.

- Що Ви знаєте про своїх суперників по Першій лізі?
- Три команди точно знаю дуже добре. Це «Епіцентри» з Києва, Івано-Франківська та Одеси. З ними вже грали неодноразово. На останньому турнірі обіграли одеських колег. Що стосується інших команд – переглядаємо матчі. А ігри вже покажуть.

Джерело - Дмитро Копій, Артем Терентьєв, futsal.com.ua