Головний тренер футзального клубу "Славута" Іван Васильович Скіцко розповів про свій життєвий шлях та прогнози на новий сезон у чемпіонаті України з футзалу у Першій лізі.

– У серпні Ви очолили наш футзальний клуб «Славута». Іване Васильовичу, розкажіть, будь ласка, славутчанам про себе і свою спортивну кар’єру.
– Моя кар'єра гравця розпочалася ще у 1996 році й тривала до 2002 року. Спочатку я грав за команду «Енергетик» (Бурштин), потім були «Скала» (Стрий), «Хімік» (Калуш), «Техно-Центр» (Рогатин), «Нафтовик» (Долина). У футзалі я з 2003 по 2008 рік виступав за команду «Ураган» (Івано-Франківськ).

Мій тренерський стаж розпочався з дитячого футболу, де я отримав неабиякі професійні навики, коли тренував дітей. Тому вже близько 14 років я - тренер. Закінчив Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника, відвідував багато додаткових курсів і тренінгів «Ciudad de Castro Urdiales» (Іспанія), учасник семінару Хосе Венансіо Лопеса (Іспанія), тренінгу в футзальній «Барселоні» (Іспанія), семінару ФІФА Міко Мартіча (Хорватія).

Команди, котрі я очолював, брали участь в багатьох чемпіонатах і турнірах, таких як Перша ліга України (Західна зона), Екстра-ліга України з футзалу, Кубок Свободи, «Покрова – наша мати!», «LVIV OPEN CUP», «Віза-Вторма», Друга ліга України, «Food Centre-СумДУ».

– Від кого надійшла Вам пропозиція стати тренером ФК «Славута»?
– До мене зателефонував один із керівників клубу Іван Заставський і сказав, що «Славута» шукає головного тренера й на цьому місці хоче бачити мене.

– Ви з ним були знайомі?
– Ні, але Бог так влаштував обставини, що очільники клубу визначилися на моїй кандидатурі. І через декілька днів я приїхав до вашого міста. Тут мене зустріли президент клубу Сергій Люцепернюк та Олександр Баландюк, який був головним тренером, а також Іван Заставський. Ми мали розмову впродовж чотирьох годин, де узгодили дуже багато питань. Йшлося про амбітні плани. Але найголовніше, що вони сходилися з моїми. Навіть обговорювалася перспектива виходу команди в Екстра-лігу. Тому що завжди хочеться боротися за високі місця! І ми «вдарили по руках» – в той же день я дав згоду очолити футбольний клуб «Славута».

– Що, на Ваш погляд, представляє собою наша «Славута»?
– Це – команда, яка ставить перед собою високі завдання й цілі. Багато скептиків, можливо, і сумніваються в ній, але час все покаже. В цій команді для себе, звичайно, я бачу ще дуже багато методичної роботи, тактичної, а також психологічної. Власне кажучи, створюється нова команда. Хоча рік тому ФК «Славута» уже зробила важливі перші кроки у Всеукраїнських змаганнях під егідою АФУ (Асоціації футзалу України).

– Із кого ж формуєте команду?
– Ми з керівництвом вирішили, що правильно дати шанс усім: і досвідченим гравцям, і тим, у яких є велике бажання грати, а досвіду бракує. Щоб не було так, коли тренер новий приходить і повністю оновлює команду. Звичайно, багато упущень в команді за минулі роки мені, як головному тренеру, та моєму тренерському штабу потрібно надолужувати. Часу обмаль, залишається два тижні до початку Чемпіонату з футзалу Першої Ліги 2021-2022 України. Наразі маємо дуже багато роботи, тому працюємо кожного дня. Сезон розпочинається 16 жовтня. У нас відбудеться перший офіційний матч, але ще немає календаря, бо не пройшло жеребкування. Ми маємо підійти до перших ігор дуже й дуже серйозно.

– Ви згадали про психологічну роботу з гравцями. Це важливо?
– Розумієте, я – тренер, котрий працює в трьох вимірах: фізична підготовка, емоції та духовність. Психологічна підготовка – дуже важлива складова, хоча ще 15-20 років тому ніхто на це не звертав уваги. Ви розумієте, людина-футболіст може все вміти, але коли матиме страх чи невпевненість, у неї нічого не вийде. Як тренер, я ставлю для себе на перше місце ще й духовність гравців. Намагаюся вести перемовини з парубками, котрі живуть цивільним шлюбом. Рекомендую їм одружуватися, щоб не жити в гріху. Працюємо і над психологією у розмовах індивідуальних, командних, бо футбол – це ціла наука!

– В Чемпіонаті Першої ліги з футзалу України 2020-2021 років наша славутська команда, як Ви знаєте, брала участь вперше (тренером її був Олександр Баландюк) й посіла четверте місце. Чого, на Ваш погляд, не вистачило ФК «Славута» в минулому сезоні?
– Минулий сезон ФК “Славути” я, як тренер, заношу в актив. Чому? На старт вийшло 12 команд, серед яких 8 – ну дуже хорошого рівня! І коли команда “Славута”, котра потрапила “з корабля на бал” – зразу боролася за медалі, то я вважаю, що це був досить успішний сезон. Чого не вистачало? Найперше - це майстерності, досвіду футболістів. А ще – психологічної стійкості. Зробили гарний заділ у Києві, коли грали з командою “Інтер”, та їм просто не вистачило терпіння, щоб вибороти бронзові медалі. А сам сезон був досить непоганий…

– Чи визначилися Ви, Іване Васильовичу, вже з капітаном команди?
– Так, однозначно. Новим капітаном став Віталій Рябоконь. Сам він із Хмільника, зараз проживає в Хмельницькому, але найближчим часом планує переїхати в Славуту. Є ще два заступники - Олександр Баландюк і Олександр Тихонець, які будуть допомагати капітану і тренеру.

– Чи можете сказати, чого слід чекати уболівальникам в новому сезоні від нашої славутської команди?
– Сподіваюся, це буде чудовий колектив, котрий демонструватиме хороший та якісний футзал. Результат ми будемо намагатися показати вже з перших турів.

– Нещодавно ФК «Славута» під Вашим керівництвом на високому рівні зіграла в Кубку «Волинської газети», де посіла друге місце. Яку головну настанову давали команді, якщо не секрет?
– Перед собою ми поставили два завдання: бути серед призерів, що ми і зробили, та виграти без травмування. На жаль, друге завдання провалили. Один із гравців повернувся додому з переломом руки… В цілому склад учасників був досить непоганий. Наші хлопці грали як один організм, підтримували один одного.

– Скажіть, будь ласка, щиро, чи важко Вам поєднувати роботу і сім’ю?
– Я – батько трьох дітей. Молодшій моїй дочці – 15 років, середньому сину – 17, старшій дочці – 19. Нещодавно став дідусем. Оскільки відстань від Славути до Івано-Франківська не дуже велика, маю можливість часто навідуватися додому. Але хочу сказати, що мені в Славуті дуже сподобалося. Тут мене прийняли, як вдома, і все мене у вашому місті влаштовує.

– Дякуємо за розмову, бажаємо успіху та терпіння. Зичимо нових спортивних вершин і ФК "Славута", очолюваному Вами!

Спілкувалася Тетяна ПЕТРІЧУК, ​slavuta.city