В цьому сезоні літопис чемпіонату Чехії доповнився записом про ще одного українського легіонера. Максим Літвінов поповнив амбіційний «Сварог» з Тепліце, але провести бодай повний сезон у новому клубі йому не вдалося. Через усім відомі події спортивні функціонери вирішили завершити чемпіонат як є, а не було дограно 2 тури регулярної першості і плей-оф. Тим не менш, у доробку нашого легіонера медаль фіналіста Кубка Чехії і виграний Кубок Устецького краю (щось на кштал Кубка області в Україні). Сам Літвінов став єдиним польовим гравцем команди, який зіграв у всіх офіційних матчах (чемпіонат – 20 матчів/7голів+11 асистів, 3 жовті картки; кубок – 4 матчі/1 гол+1 асист), а також став третім найкращим асистентом команди в чемпіонаті. Саме чеським пригодам і перерваному сезону й була присвячена наша розмова.

– «Сварог» в регулярному чемпіонаті зупинився лише на четвертому місці. Це якісь ваші недопрацювання чи дійсно дуже сильний рівень суперників?
– Ймовірно це сталося через абсолютну незіграність складу, адже протягом цього неповного сезону багато гравців приходило і залишало команду. Тому деякі відрізки сезону ми проводили добре, а деякі – не дуже. Скажу, що під кінець регулярного чемпіонату ми набрали хорошу форму і я впевнений, що в плей-оф зіграли б краще. Але, звичайно ж, не можна не сказати і про високий рівень першої п'ятірки команд, де зібралися дуже сильні колективи, як ті ж «ЕРА-ПАК», «Спарта» і вельми сильно здивував «Інтеробал» з Плзені.

– Що хорошого і що поганого в чемпіонаті Чехії?
– З хорошого виділю те, що багато матчів чемпіонату, а не тільки між лідерами, транслювалися по центральному спортивному каналу, і саме організація цих ігор була завжди на найвищому рівні.

А з поганого те, що Федерація футзалу Чехії ось так швидко закінчила цю першість не догравши ані регулярний чемпіонат, ані плей-оф. І це при тому, що епідеміологічна ситуація в Чехії зараз, напевно, одна з найкращих в Європі.

– Цей сезон можете собі занести більше в актив чи в пасив?
– Певно, що 50 на 50. Проводив хороші ігри, але були і невдалі. З позитивного відзначу те, що я отримав великий досвід європейського футзалу, а також зіграв із зірками світового футзалу.

– З Дмитром Литвиненком підтримували зв’язок?
– Так, звісно, коли зустрічалися з «ЕРА-ПАКом», завжди спілкувалися перед і після матчів.

– Вілде в свої 39 років в порядку?
– Вілде є Вілде. Мені здається, що він в будь-якому віці буде в порядку (посміхається)

– З 44 і 45-річними братами Марешами вдалося перетнутися у грі? Яке враження вони справляють на майданчику? Вони щось дають команді чи більше виконують роль живих легенд?
– Це топові гравці. Коли вони виходили на майданчик, то команда завжди додавала в холоднокровності і майстерності. Залишається тільки позаздрити такому досвіду, як у них.
 

– Порівняйте чемпіонати України, Білорусі і Чехії в організаційному аспекті.
– У Білорусі, звичайно, не вистачає нормальних трансляцій всіх матчів, як це є в Україні. В Чехії теж не всі матчі транслюються, але більшість можна подивитися.

Якби український чемпіонат транслювали на одному спортивному каналі, то до вічтизняного футзалу було б більше інтересу і з боку спонсорів, і звичайних уболівальників. На жаль, у нас дуже рідко відбуваються телетрансляції.

А так насправді ці три чемпіонати практично рівні. Головна відмінність чеського і українського чемпіонатів від білоруського в тому, що в них всі команди тримаються на меценатах, які просто люблять футзал.

– А що ж в Білорусі?
– Напевно, що там «Століца» є єдиним клубом, який прив’язаний до приватної компанії, а всі інші представляють державні підприємства. В Чехії ж всі команди приватні, як і в Україні.

– Все-таки «Енергія» і «Ураган» не є приватними командами.
– Хоч і не приватні, але постійно тримаються на одних і тих самих людях.

– Які особливості футзалу в чих трьох країнах ви б відзначили?
– Як в недавньому інтерв'ю згадав Дмитро Миколайович Камеко, в Білорусі, на відміну від України, команди грають по-різному: хтось в пресинг, хтось в позиційну оборону. Так само і в Чехії: перші п'ять команд переважно грають в пресинг, швидкий атакуючий футзал, а решта команд сповідує низьку оборону і ловить суперників на контратаці. В цьому плані чеський і білоруський чемпіонати дуже схожі.

– Порівняно з українським і білоруським чемпіонатами в Чехії виступає дуже багато легіонерів з далекого зарубіжжя.
– Все одно стверджую, що ці чемпіонати приблизно три рівні. Основний раунд Ліги чемпіонів, коли у Мінську зустрічалися «Спарта», «Столиця» і «Продексім», тому приклад. Так, звісно, у «Спарті» дуже багато зірок, але і «Продексім» і «Столиця» продемонстрували, що це  були три рівні команди. Звичайно, «Барса» є «Барса, хоча «Спарта» і «Продексім» показали дуже хорошу гру і у матчі проти них.

– В Чехії всі команди професійні чи лише деякі?
– Не знаю про інші команди, але в «Сварозі» всі чехи додатково працювали. Наприклад, наш капітан Давід Черни працював на заводі, а ще один із гравців в туристичному агенстві. Думаю, що в інших клубах так само.

– Тобто професіоналами були лише легіонери?
– Так, лише вони.

– Як чехи ставлять до українців?
– Нормально, Чехія – толерантна країна, тому для її мешканців немає різниці українець ти, білорус або ж представляєш ще якусь іншу націю.

– У вас в команді було цілих 6 бразильців. Кажуть, що коли їх більше 3, то стає складно. Як з цим було у вас?
– Було навіть 8 бразильців (посміхається). Звичайно, було трохи важкувато в цій компанії, але коли я з ними здружився, то зрозумів, що це веселі і чуйні люди. Я з ними досі спілкуюся. Взагалі це люди настрою, люди-карнавал (посміхається).
 

– Це не заважало в досягненні потрібного результату?
– Якщо взяти першу гру з «ЕРА-ПАКом» (5:1 – прим. futsalua.org), то можна сказати, що ми діяли як один механізм. А от коли результати стали незадовільними, то почали виникати певні розбіжності.

– Який з клубів, де вам довелося пограти, був найкращим у професіональному плані і в чому це проявлялося?
– Безсумнівно, це харківський «Локомотив». Там професіоналізм був починаючи від президента і закінчуючи всіма іншими, хто мав відношення до клубу. Це і тренерський штаб, і медичний персонал – все було на найвищому рівні!

Це проявлялося в багатьох аспектах, але головне, що було для мене начоно, – це відношення до гравців, тренувальний процес, тренер з функціонального стану, медикаментозна підготовка, харчування. Кожен працівник персоналу відповідав за свій фронт роботи і це виконувалося так, як має бути.

– Ваша п’ятірка головних зірок чеської ліги.
– Воротар: Дмитро Литвиненко (ЕРА-ПК). Універсали: Вілде, Томаш Драховскі (обидва – Спарта), Евертон (ЕРА-ПАК),  Тато (Сварог).

– Які подальші кар'єрні плани?
– Зараз перебуваю у друзів в Харкові і поки що займаюся пошуком команди.

Всім здоров'я, бережіть себе!

Андрій Гулій, futsalua.org