«Поки в ДЮСШ-4 йшов ремонт, тренувалися не в нормальних залах, а в великих кімнатах»

- Сергій Олександрович, вашій команді не вистачило зовсім трішки для потрапляння в трійку. На цьому варто акцентувати увагу, чи все закономірно?

- Думаю, якщо б ми добре постаралися, могли зайняти і третє, і друге місце... Але, на жаль, були і змазані матчі, зокрема зі Спортлідером вдома. Хоча там не обійшлось без невезіння. Так, хмельничани все робили правильно, раз забили п’ять голів. Але якщо згадати, скільки разів ми зламували їх оборону і не забивали явні голи... Тому хотілось, щоб таке обмежилось лише регулярною частиною. А в плей-оф вже сподіваємось бачити вдачу на своїй стороні.

Зараз же ми маємо деякі недоліки, які треба виправити, бо в плей-оф вже не буде можливості їх виправляти. Хоча в цілому я задоволений першою частиною чемпіонату.

- Як ставитесь до того, що влітку від Кардиналу очікували більшого?

- Так, від Кардиналу чекають хорошого результату, і це добре. Але потрібно пам’ятати, що влітку ми знову пережили кадрові втрати, і знову доводилось будувати нову команду. Звісно, більшість гравців залишилися, але літом Кардинал покинули лідери: Тригубець і Чернієнко - гравці першої четвірки, що дійсно впливали на результат. Тому доводилось перебудовувати четвірки, а також підтягувати нових гравців. Навіть той же Сондак, який раніше і був у команді, та це було три роки назад. Але зараз ми граємо зовсім інакше, і Сондака доводиться ставити в інші рамки. Це вже не говорячи про Ланко і Кашубу - людям потрібен час, щоб елементарно притертися одне до одного. Беручи це все до уваги, виступи у першій частині Екстра-ліги можна вважати дуже непоганими.

- В 1-му турі ви дуже достойно зіграли з Локомотивом, ледь не відібравши у чемпіона очки. А от в 10-му без варіантів програли 0:6, хоча перед тим були на ходу...

- Та поразка була закономірною. Головна причина невдачі - наш підхід до організації. Ми прибули в Харків в день матчу, приїхали на майданчик без запасу часу, вийшли практично без розминки. В результаті і отримали повний кошик.

Але той поєдинок - лише один виняток. Загалом інші матчі показували, що у Кардинала є певний малюнок гри і непогана реалізація моментів. Ще хочеться, щоб до кінця були відшліфовані наші комбінації. Але, думаю, до плей-офф все має прийти.

- Що сталося з командою в гостьовій грі з Титан-Зорею? Чому не вдалося зберегти форму, що була у команди до паузи в чемпіонаті...

- В даному випадку довга пауза не мала значення. На мій погляд, тоді на матч чимало вплинули суддівські помилки, коли нам не давали грати в нашу гру і постійно шукали момент для свистка. До того ж на гравцях позначилась і важка дорога до Покровського. Треба пам’ятати, що суперники Титану приїздять не в саме Покровське, а в Дніпропетровськ чи Запоріжжя, живуть там, а потім виїздять на гру. Це теж відіграє свою роль.

Так, грали ми не найкращим чином, але в даному випадку це головна причина. Тоді ми приїхали о шостій ранку, самі шукали автобус, тратили час на дорогу до Покровського... Після такого гравцям теж не просто показати всі 100 відсотків можливостей. І до підопічних в мене нема претензій: вони виконали установку, створили свої моменти, але суддівські помилки в результаті вплинули на гру. Це була одна з причин нашої невдачі. Я вважаю, що тоді ми точно мали вигравати.

Хоча в той же час Титан-Зоря в останньому турі перед перервою обіграла вдома Енергію, так нікому і не програвши на своєму полі. Тому можна казати, що команда не проста. Тим паче, є кваліфіковані гравці, які своєю манерою подобаються і мені.

«Хочу допомогти Волянюку розкритися на 100 відсотків, адже вважаю його одним з найперспективніших гравців України»

- Якщо брати до уваги лише гостьові матчі, то Кардинал очолює турнірну таблицю. Чому на виїзді грається легше, чим вдома?

- Тут, по-перше, треба згадати, як ми готувалися до матчів, коли в нашому залі проходив ремонт. Ми працювали, де тільки можна. Але через брак хороших залів у Рівному доводилось тренуватися, можна сказати, у великих кімнатах (посміхається). В результаті тренувальний процес був змазаний, що потім далося взнаки.

Пізніше в нашому залі постелили нове покриття. До того команда постійно працювала на дошках, а тут вийшла на новий паркет. Зал став швидший, поверхня трохи ковзається, і до цього треба було адаптуватися. Тому довелося боротись і з власним залом. Тільки ближче до нового року стало відчуватися, що гравці призвичаїлися і знову почувають себе в своїй фортеці.

- Але взяти 14 з 21 можливих очків на виїзді - теж задача не з простих...

- Зараз в Екстра-лізі нема того рівня, який був у минулому сезоні. Тому на виїзді ми часто не відчуваємо великих проблем, ніхто особливо нас не «возив». Тим паче багато команд зараз дуже молоді. Через це ми можемо навіть в гостях показувати свій футзал і диктувати свої умови. Ясно, що це не стосується Локомотиву, бо зараз він стоїть окремо. Хоча, якщо правильно підготуватись до гри і максимально зібратись, то можна поборотись і з харків’янами. Але зараз вони сильніші за всіх інших.

- Маринюк лідирує в команді по результативним передачам - на його рахунку шість пасів. За ним іде Фаренюк з чотирма. А от інші не можуть похвалитися більшим активом... Чи очікували ви від того Танського та Волянюка більшої гри в плані гольових передач?

- Ні, тому що Фаренюк і Маринюк грають на вістрі атаки в якості стовпа і, приймаючи м’яч попереду, можуть дати останній пас. Вони - частини певних ігрових схем, а той заключний пас - це їх безпосередня задача. Інші ж гравці мають інші задачі на полі. Хоча той же Танський також непоганий в підіграші, добре передає м’яч вперед.

- Що з Гарбаруком? Чому йому не вдається заграти?

- Гарбарук - самий молодий гравець в команді, і зараз поки являється студентом, через що не відвідує всі тренування. Та й взагалі він ще сируватий для Екстра-ліги. Тому у Гарбарука все тільки в майбутньому. Якщо він буде готовий конкурувати з сильнішими, то будемо його підтягувати. Тут варто згадати приклад Кручка. Це була лише оболонка гравця, але в результаті практично з нічого Кручок почав додавати і додавати. Зараз він - один з основних, і я ним дуже задоволений.

- Чимало користі приніс Волянюк, але всі знають його як не самого дисциплінованого гравця. Досі пам’ятається момент, як він показав середній палець супернику в одному із перших матчів сезону... Довелося попрацювати з Михайлом окремо в плані дисципліни?

- Якщо говорити загалом, то до Волянюка у мене нема претензій. Так, бувають різні моменти, адже про себе дає знати його характер. Але все відносно. Він - нормальний хлопець, і дуже багато помагає нам. Тому не можна сказати, що все так погано. Волянюк робить свою роботу, чим я задоволений.

Хоча насправді Михайло реалізовує себе відсотків на 50, і я продовжую підбирати до нього ключі. Ми дуже багато спілкуємось, і кожен з нас робить висновки. Я сподіваюсь, що мені вдасться допомогти розкритися йому на всі 100 відсотків. Адже я вважаю, що він - один з найперспективніших гравців в Україні. Зараз же його щось гальмує, але я обов’язково знайду це гальмо.

«Якщо знайдемо потрібних гравців, з радістю буду лише тренувати команду і виходити на паркет тільки в критичні моменти»

- У вас доволі обмежений склад - 14 гравців потрапляли в заявку на матчі восени. Це змушує вас задуматись про підсилення? Чи будете робити ставку на теперішній злагоджений механізм?

- Ще влітку я казав своїм безпосереднім керівникам, що команді потрібен мінімум один гравець для більшої конкуренції. В результаті ми не підписали потрібного футзаліста, тому доводиться грати мені. Хоча все більше я роблю висновок, що тренер має сидіти на лаві та тренувати команду. Але через відсутність потрібних бойових одиниць доводиться грати мені. Тому треба шукати гравців для підсилення боєздатності команди.

Це не означає, що нам потрібні досвідчені майстри з чималим багажем ігор в вищій лізі. Можна знайти такого ж футзаліста, як Кашуба, і бути повністю задоволеним...

- І як успіхи в цьому напрямі?

- Ми вже маємо декілька таких хлопців на прицілі, але поки не можемо запросити їх в силу різних причин. Але робимо все можливе, щоб залучити потрібних людей.

- Якщо взимку знайдете потрібне підсилення, то весною ви попрощаєтесь з кар’єрою гравця, перекваліфікувавшись на тренера?

- Поки я відчуваю в ногах силу і можу грати. Тому в будь-якому випадку буду готуватися до весняної частини сезону, і про повне завершення кар’єри поки що говорити рано. Поки ще є порох в порохівницях! Хоча, повторюсь, тренеру треба керувати командою збоку. І якщо ми знайдемо потрібних гравців, я з радістю буду сидіти на лаві і лише керувати, виходячи на поле в самих критичних моментах.

- Є такі футзалісти, хто точно покинуть команду в цей трансферний період?

- Ні, ми не збираємось прощатися з кимось із хлопців. Раз вони всі грають, значить, підходять нам. Хіба що можуть виникнути форс-мажорні обставини, через які гравці можуть піти в будь-який момент.

Лев Миргородский, 1Football.info