Луцький футзальний клуб «Любарт» продовжує свій успішний сезон. Після "бронзового" забігу в Другій лізі, князі перебувають за крок до старту у Першій.  Волиняни готувалися до участі в цьому турнірі ще з минулого літа, проте через коронавірусні перипетії його початок відклали. Лицарі були змушені змінити свої плани та зіграти в нижчому за рангом дивізіоні. Проте зараз настав час нових випробувань. 

Після історичних медалей князі не планують збавляти обертів, але й не прагнуть перемагати будь-якою ціною. Головна ціль команди – досвід та ігрова практика на високому рівні для молодих гравців. 

"Зараз ми дякуємо нашим досвідченим одноклубникам: Андрію Чуднову, Сергію Степанюку, Денису Лавренчуку… Вони свої медалі на шию вже повісили та допомогли молодим набратися досвіду. Так, в Першій лізі гратиме доволі молода команда, але завдання перед ними не знімаються. Вони не повинні програвати", – зазначає спортивний директор Сергій Піддубний. 

Разом із ним та головним тренером Назаром Бугайчуком підбиваємо проміжні підсумки та говоримо про "переправу" до нових вершин...

– У «Любарта» сезон 2020-2021 виходить дуже затяжним. Спершу довгий чемпіонат області, який був регіональним етапом Другої ліги. Далі Фінал Восьми всеукраїнської стадії і тепер – старт у Першій лізі. Почнімо з першого. Як ви охарактеризуєте виступи в обласній першості? Що було добре? Що погано? 

Назар: Дійсно, цей сезон для нас і справді є досить довгим, оскільки підготовка до нього розпочалася ще в серпні. Ми планували в жовтні 2020 року стартувати у Першій лізі, проте через пандемію змагання перенесли на невизначений термін. Тому ми були змушені заявитися для участі в регіональному етапі Другої ліги.

Під час обласної регулярки  акцентувалися на ігрових моментах, проте і результат був важливим. Вже на стадії матчів на виліт розуміли, що повинні довести справу до кінця, щоб вийти у загальноукраїнський етап, аби пограти з сильними суперниками. Оскільки це саме те, що нам потрібно. 

У Фіналі Восьми ми провели три хороші зустрічі з потужними командами. Аби таких протистоянь у нас було більше, це б дозволило нашим гравцям швидше набиратися досвіду, а тренерам краще відслідковувати їхній прогрес. 

– Упродовж усього волинського сезону «Любарт» критикували. Комусь не подобалося, що князі занадто легко виграють суперників, хтось закидав вам надмірну любов арбітрів. Сам неодноразово чув, що «Любарт» тягнуть у Другу лігу. Що ви думаєте про всі ці розмови? Чи мають вони взагалі право на існування? Чи впливало це якось на команду?

Сергій: Я думаю, що нічого не впливало. У кожного своя думка і він може її висловлювати. Але те, що ти тільки-що назвав – точно не є правдою. Ми перемагали завдяки тому, як ми тренуємося, як ми працюємо на результат. І ми довели це своєю перемогою і в регулярному чемпіонаті, і в абсолютному. 

– Головним матчем регіонального етапу стало фінальне протистояння проти МФК «Хоріва». Перший матч ви програли 5:7 і мало хто вірив, що зможете зробити камбек у другій грі. Як ви налаштовувалися та що стало запорукою вашої підсумкової перемоги?

Назар: Після першого матчу ми донесли гравцям, що програш у два м’ячі не означає капітуляцію в серії. У регулярці ми їх переграли 3:1 та й у дебютній грі спочатку вели 2:0, а потім відігралися з 3:5. Здобути позитивний результат нам завадили власні помилки та розбалансованість. Хлопці розуміли, що зможуть зробити камбек. Вони були налаштовані на друге протистояння на 200%. 

Сергій: Я вважаю, що ми повинні були закрити серію ще в першому матчі. Ми розібрали суперника по деталях і вони не могли нас чимось здивувати. Тим паче, гру пропускав їхній ключовий виконавець Назарій Данів.

У нас і справді було не найкраще налаштування на гру. Ми самі себе загнали в ту яму. Разом із цим команда була впевнена, що зможе перевернути це протистояння повністю. Так і сталося. 

– Друга ліга завершилася для «Любарта» бронзовими медалями, що є успіхом для команди. Проте особисто в мене склалося враження, що ви могли боротися за золото. На вашу думку, чому не вдалося у півфіналі обіграти «Яско»?

Назар: Ключову роль зіграла психологічна нестійкість до невдач, коли матч складався не за нашим планом, ми не змогли перетерпіти цей момент. У нас була можливість вирівняти гру, реалізувавши свої моменти, але зробити цього не змогли: не вистачило концентрації і настрою у ключових моментах протистояння.

– Матч за третє місце виявився дуже напруженим. У «Любарта» було стільки змарнованих нагод… Але у підсумку – перемога. Як у ваших очах пройшла ця гра? Що заважало команді забивати голи та що дозволило дотиснути «Сервіт»?

Назар: Гравці розуміли, що провели велику роботу протягом сезону і заслужили на ці медалі. Також ми хотіли реабілітуватися за провальну гру у півфіналі. Усі хотіли привезти ці нагороди до Луцька,. 

– Окрім бронзи, футзалісти «Любарта» взяли індивідуальні нагороди. Богдан Мізюк став найкращим молодим гравцем турніру, а Євген Заїченко настріляв найбільше голів. Що означають для клубу такі хороші особисті результати окремих князів?

Назар: Хлопці своєю роботою та ставленням до тренувань цілковито заслужили на ці нагороди. Десь їм ще не вистачає саме футзальної майстерності, розуміння ігрових тонких моментів. Але вони будуть і надалі прогресувати. Їхній результат є абсолютно закономірним і це приклад для всіх інших членів команди. 

– Богдан Мізюк прийшов у команду взимку разом із Андрієм Чудновим. Якщо висока кваліфікація Чуднова зрозуміла, то Богдана брали на перспективу. Як ви оцінюєте його поточний прогрес? 

Сергій: Коли ми його запрошували, то бачили, що він індивідуально сильний гравець. Він має хорошу швидкість, удар. Богдан пройшов футбольну школу, але не знав футзальних тонкощів. Ми створили для нього умови для розвитку і він скористався цим сповна. Мізюк тренувався і командно, і індивідуально. І це дало результат. 

– Перейдімо до Першої ліги. Під час товариських матчів шанс себе проявити отримали молоді гравці. Зокрема Назар Павловій навіть забив гол екстраліговому «Соколу». Два питання: чи задоволені ви загалом тим як провела команда підготовку до старту у новому турнірі та чи планує тренерський штаб задіювати настільки молодих хлопців і в офіційних матчах?

Сергій: Ми точно будемо це робити. І не тільки Павловія. У нас є чотири гравця з U-15. Двоє із них точно матимуть свої хвилини в Першій лізі. Наше завдання на цей турнір – надати ігрову практику молоді та гравцям, які мало виступали в Другій лізі.

Зараз ми дякуємо нашим досвідченим одноклубникам: Андрію Чуднову, Сергію Степанюку, Денису Лавренчуку… Вони свої медалі на шию вже повісили та допомогли молодим набратися досвіду. Так, в Першій лізі гратиме доволі молода команда, але завдання перед ними не знімаються. Вони не повинні програвати. 

Назар: Багато команд будуть виступати виключно у Першій лізі, але особисто для нас сезон дуже розтягується. Після Фіналу Восьми нам потрібно було відновитися. Тому ми зробили невелику паузу на період святкування Великодня. Далі ми одразу почали підготовку, провели спаринги з «Соколом». Ми вдячні їм за це.

Відновлення тренувального процесу після перепочинку – це теж специфічний процес. Важливо не перевантажити гравців. Тим паче, окремі з них, зважаючи на довгий рік, мають мікротравми. Наше завдання – зіграти якнайбільше матчів на цьому рівні. А для цього обов’язково необхідно пробиватися якнайдалі.

Ми хочемо, щоб наші молоді гравці набирали ігровий досвід та прогресували. Я назвав би цей процес такою собі «переправою» від сьогоднішнього етапу до нових вершин, які стоять перед нами.

– Чи є у «Любарта» медальні амбіції?

Сергій: Ми не виходимо програвати. Перше завдання – вихід з групи. А далі будемо ставити наступні цілі. 

– Як охарактеризуєте суперників по групі? 

Сергій: «Кардинал-Рівнестандарт» – колектив, який має у своєму складі гравців з досвідом Екстра-ліги та сильних молодих виконавців, які є ключовими у збірній України U-17. Цей колектив буде дуже потужним. Але для нас це дуже добре.

Разом із цим «Енергія-2» –  команда з традиціями. Сподіваюся, що вони залучать деяких футзалістів з першого складу. Це прекрасний досвід для «Любарта». Ми зможемо побачити на якому рівні знаходяться наші гравці, а вболівальники зможуть насолодитися майже екстраліговим футзалом. 

Джерело - Руслан Пилипчук, konkurent.ua