Для вихованця Академії івано-франківського "Урагану" Віктора Русина сезон 2016/2017 р. р. був дуже вдалим. Він був одним з найкращих гравців чемпіонату та Кубку України у віковій категорії "U-15", взяв участь у "Кубку Конференцій" у складі збірної Західної Конференції, де теж був на провідних ролях, а також у складі збірної України (U-15) взяв участь у престижному турнірі "Montesilvano Futsal Cup", який проходив на італійській землі. У складі нашої збірної Віктор не тільки став переможцем цих змагань, а й отримав приз найкращому гравцеві. Прес-служба Асоціації футзалу України вирішила познайомити українську футзальну спільноту з цим юним футзалістом.
 

- Вікторе, хоч вже і трохи минув час після перемоги збірної України (U-15) на турнірі в Італії, але її досі згадують. Тому, дозволь привітати тебе з перемогою нашої команди та здобуттям приза найкращому гравцеві. Які враження від змагань в Італії?
- Дякую за привітання! Враження від змагань тільки найкращі, висока організація змагань та дуже хороший рівень команд.

- Якщо не секрет: емоції від перемоги ще вирують чи вже уляглись?
- Якщо чесно, все ж таки емоції ще є. Особливо коли я переглядаю фото з турніру. Перший турнір за збірну, і одразу перемога! Таке важко забути.

- Чи є якийсь матч, який ти можеш виділити як найкращий для нашої збірної?
- Якщо брати взагалі, то в усіх матчах наша команда виглядала добре. Але можу виділити наш другий матч проти команди з Барселони "F6". Саме в цьому матчі, програючи 1:0 за 5 хвилин до кінця, ми змогли проявити характер і, завдяки вдалим тренерським постановам та нашим діям, ми змогли не тільки зрівняти рахунок, а ще й забити переможний гол. 

Також ще можу виділити фінал проти команди з Польщі - "Рекорду". Багато хто, напевно, не очікував нашої перемоги, але нам вдалось багатьох здивувати. Вдалі перші хвилини матчу і велика концентрація під час цілого поєдинку дали свої плоди.

- Якщо говорити про матч з "Рекордом", то наставник нашої команди Олександр Каплун згадував, що перед грою з поляками у наших гравців були песимістичні настрої, і Олександрові Михайловичу довелося п'ятнадцять хвилин розмовляти з командою. Що ти можеш згадати про цей момент?
- Так, було таке. Одні хлопці говорили: "Та вони такі великі, їм треба зробити один крок, а нам - три. В них такі потужні удари". А інші, навпаки, казали: "Та й що, що вони великі - треба виходи і грати". Тут також можна відзначити професіоналізм тренерського штабу, якій зміг усіх добре налаштувати і довести до всіх, що у футзалі зріст не грає ролі.

- Ти став найкращим гравцем турніру в Італії у віковій категорії "U-15". Що можеш сказати про свою нагороду?
- Насамперед, хочу подякувати всім своїм партнерам по збірній та тренерському штабу. Саме вони мене підтримували та допомагали. Це моя перша індивідуальна нагорода на міжнародному рівні, тому я задоволений. Але на цьому я не збираюсь затримуватись і ставлю перед собою самі високі цілі.

- Чи можна сказати, що перемога в Італії та твій індивідуальний приз - це найкраще завершення сезону?
- Так, ця перемога була дуже важлива як і для мене, так і для моїх партнерів по команді "Ураган" Олександра Дичука та Романа Роїка, так як до цього ми програли два фінали, і це було для нас не дуже приємно. Саме ця перемога зробила завершення сезону найкращим. Тим більше, що багато хто може помріяти про перемогу в футболці національної збірної. Для себе цей сезон вважаю вдалим: з чотирьох турнірів дві індивідуальні нагороди, одне "золото", два "срібла", і ще й виклик до національної збірної (U-15). Я пишаюсь тим, що зміг зіграти у футболці національної збірної і хочу на досягнутому не зупинятись. Також хочу подякувати своєму тренеру Володимирові Богдановичу Салію за підтримку протягом усього сезону. 

- А що ти можеш розповісти про себе? Як ти прийшов у футзал?
- З семи років я почав займатись великим футболом у Польщі, де я проживав до дев'яти років. Приїхавши в Івано-Франківськ, я грав далі у великій футбол у складі команди "Прикарпаття". Минуло два роки, і мій хороший друг по школі, Олександр Німащук, поінформував мене на перерві між уроками, що він вже займається в "Урагані", і щоб я теж туди перейшов. Прийшовши додому за годину до тренування, я розповів про це мамі, і мама відвезла мене на тренування. Моїм першим тренером в "Урагані" був Володимир Ярославович Слободян. Саме він мене багато чому навчив у футзалі, за що я йому дуже вдячний. Відтоді мені футзал почав дуже імпонувати. А ще після переїзду до Івано-Франківська я ходив на ігри "Урагану" з моїм дядьком.

- Хто був твоїм першим кумиром у футзалі?
- Моїм першим кумиром у футзалі був Роніньо. Мене завжди дивувала його гра. Перебуваючи в будь-якій ситуації на майданчику, він міг з неї вийти.

- Зараз юні "ураганівці" грають не тільки у футзал, а й у великий футбол. Чи допомагає такий досвід тобі?
- Так, допомагає. Хто знає, що буде у майбутьньому.

- Але наразі ти налаштований зв'язати своє життя з футзалом чи футболом?
- Як вийде, так і буде. Зараз я працюю над собою і не планую зупинятись на досягнутому.

- Які у тебе плани на наступний сезон?
- На наступний сезон планую з командою досягти найвищих результатів, і на кожний турнір ми будемо налаштовані по максимуму.

Джерело - Прес-служба Асоціації футзалу України
P. S. Висловлюємо подяку прес-аташе НФК "Ураган" Олегові Ланяку за допомогу в організації інтерв'ю.