З цифровими підсумками сезону ви можете ознайомитися у матеріалі Олександра Тарана - Екстра-ліга. Підсумкова статистика сезону 2016/2017.

Підсумки Екстра-ліги сезону 2016/17. Частина 1

 

Ураган (Івано-Франківськ)
 

«Ураган» мабуть перший український клуб у якому зрозуміли яким має бути професіональний клуб. Саме в Івано-Франківську продають квитки на матчі, розбудовують піраміду клубу, шукають спонсорів, покращують інфраструктуру і роблять багато інших правильних речей, причому вже дуже давно. З останніх прикладів можна згадати відкриття власної фірмової інтернет-крамниці. Саме завдяки правильному підходу до ведення справ клуб зумів пережити непростий період після сезону 2013/14 коли довелося відпустити усю основу. Але вже тоді у «драконів» був міцний тил завдяки чому в основу влилися гравці другої команди.

Зрозуміло, що одразу кинутим в горнило Екстра-ліги вчорашнім дублерам варто було дати час на адаптацію. Та пройшло два сезони і перед стартом минулого чемпіонату на молодіжний кістяк вирішили наростити м’язи, щоб після паузи повернутися до боротьби за медалі. Прийшли такі майстри як Максим Павленко, Сергій Коваль, повернулися знакові для «Урагану» Петро Шотурма і Андрій Сімка. Саме вони мали надати ігровому ансамблю солідності, характеру і повести молодших партнерів за собою у скрутну хвилину. Це все в теорії, в на практиці вийшло щось близьке до повного провалу. Ніхто із запрошених гравців не зміг на належному рівні відіграти весь сезон. Не скажеш, що «Ураган» грав погано, але характеру команди або лідера, який би повів за собою партнерів, ми так і не побачили. В деяких матчах команду переслідував неймовірний нефарт, але загальну картину це не змінює. Кінець сезону «дракони» взагалі воліють пошвидше забути: ганебний виліт від «Енергії» з Кубка України; замість 2-го місця, яке було на відстані витягнутої руки команда в Екстра-лізі звалилася на 5-те; апатія проти «Локомотива» в чвертьфіналі плей-оф Екстра-ліги… Після кубкових 1:7 від «зелено-білих» Івана Скіцка на тренерському містку замінив Максим Павленко. Зараз можна тільки гадати чи виправданим було це рішення, але з упевненістю можна сказати тільки те, що бажаного ефекту це не принесло.

На наступний сезоном тренером залишається Максим Павленко, який уже має повне уявлення про команду, а тепер ще й отримав час, щоб перебудувати її під себе. Нам залишається лише спостерігати за черговими походом «драконів» за медалями. Як бачимо, підхід у клубу правильний, але спортивного результату поки що це не приносить. Міжсезоння показує, що в клубі роблять ставку на власних вихованців і продовжують вірити, що хоча б на четвертий сезон вони «вистрілять». А вже пора…
 

Сокіл (Хмельницький)

Навряд чи хтось перед стартом сезону всерйоз сприймав хмельницьку команду. «Соколят» залишив провідний бомбардир Дмитро Калуков, а з підсилення були хіба що невідомі широкому загалу місцеві юніори: Богдан Чех і Богдан Кручек з другої команди, а також Святослав Зубик, який тільки-но ДЮСШ закінчив, ну і «несвій» Станіслав Моспан. Проте Роман Ковальчик знову довів, що він майстер у роботі з молодими гравцями: Олександр Педяш і його ліва нога стали справжнім кошмаром для будь-якого захисту, а Андрій Хамдамов був готовий замкнути чи підставити ногу у будь-якій ситуації. Цей дует назабивав левову частку голів команди у сезоні, але як не згадати Владислава Щербаня, який плавно влився в основу, наче відіграв там не один сезон. Можна виділяти практично кожного персонально, особливо якщо подивитися на вік гравців. Той же Ілля Бакінський з відповідального поста №1 зумів витіснити більш досвідченого Богдана Тимощука. Відбулося таке собі «омолодження» молодої команди і головне, що цей процес пройшов майже безпроблемно. Хмельницький клуб багато в чому перейняв досвід «Урагану» у побудові піраміди клубу і це чудово, адже хороший приклад не гріх наслідувати. 

Сезон для хмельничан видався хорошим, бо лише серії пенальті завадили їм потрапити у фінал Кубка і півфінал Екстра-ліги. Якби вони пройшли далі, то його можна було б назвати взагалі відмінним. Перед новим сезоном «Соколу» вдалося зберегти лідерів, а, отже, Роману Ковальчику, на відміну від деяких інших колег, не доведеться ламати голову над тим як їх замінити і чи змінювати стиль гри. В цьому криється одна з переваг хмельничан на старті сезону, але на довгому турнірному шляху знадобиться досвід і холодний розум, якого може забракнути молодим гравцям для підкорення нових вершин.
 

Кардинал-Рівне (Рівне)

Підсумок сезону для рівнян можна звести до одного речення - нарешті їм вдалося потрапити у плей-оф. Вони буквально вистраждали потрапляння у другу частину сезону і дали бій «ХІТу» в Екстра-лізі, а «Локомотиву» у Кубку, але на більше просто не вистачило ресурсів. Досягти такого результату вдалося перш за все завдяки вдалій трансферній компанії, адже зі стану прямих конкурентів «ЛТК/ІнБев/НПУ» вдалося переманити тріо Артем Фаренюк-Максим Мануйленко-Павло Концеба. З інших клубів підтягнулися Микола Дурбан, Сергій Філь і Микита Лазикін. Кожен з новачків більшою або меншою мірою допоміг команді досягти поставленої мети і «пасажирів» не було.

Сергій Піддубний неодноразово скаржився як на фізичну, так і на психологічну втому, однак продовжує свою справу у Рівному. Якби у нього було більше ресурсів, то можна не сумніватися, що самобутній колектив міг би претендувати на значно вищі місця. Подальші цілі клубу явно будуть залежати від того як вони зможуть «пережити» трансферне вікно. Ймовірно, що коротка лава запасних і можлива втрата декількох лідерів знову звузять коло завдань до потрапляння у плей-оф.
 

ЛТК/ІнБев/НПУ (Луганськ/Житомир/Київ)

Об’єднаному клубу важко було на щось розраховувати, адже перед сезоном команду залишило одразу 6 гравців, причому майже всі основні. На їхнє місце прийшли досвідчений Роман Бакум і «зелений» Володимир Поночовний, довелося орендувати у «ХІТа» Максима Войтка. Луганчано-житомиряно-кияни до останнього вели боротьбу за 8-ме місце, але у вирішальній частині «регулярки» довелося обходитися без свого лідера і капітана Віталія Дзюби, якого орендував «ХІТ». За таких умов витягнути квиток у плей-оф не вдалося, зате клуб подарував море радості спраглому житомирському уболівальнику і провів у цьому місті більшу частину своїх матчів. Як показав сезон, Житомир скучив за великим футзалом з часів «Контингенту», а сучасний зал ще більше спонукає публіку його заповнювати. Відзначимо також не тільки заповнюваність, а й поведінку уболівальників, які палко підтримують свій клуб. Так що повернення футзалу у Житомир однозначно варто занести в актив клубу.
 

Юні-Ламан (Чорноморськ)

Перед стартом сезону чорноморців залишили Сергій Коваленко і Євген Свиридов, які явно не завадили б у Екстра-лізі. Так що Сергію Бутенку із досвідчених гравців довелося розраховувати тільки на Максима Коптєва і Віталія Гавриленка. «Моряки» також відзначилися появою у складі аж двох легіонерів – грузина Бесика Мікаї і вірменина Гора Захаряна, які, до речі, були єдиними гравцями з іноземним громадянством у Екстра-лізі. Скажемо одразу, що практично всі гравці команди місцеві і тренуються у вільний від роботи час. З огляду на це «Юні-Ламан» виступив у міру своїх можливостей. Сергій Бутенко вирішив особливо нічого не змінювати і, як і за часів виступів у Першій лізі, чорноморці грали у три четвірки, але з першого ж матчу відчули, що рівень в Екстра-лізі зовсім інший. Як і у випадку з «ЛТК/ІнБев/НПУ» «моряки» повернули футзал найвищого ґатунку у ще один регіон, який цього не мав останніми роками (Першу лігу і Кубок України не рахуємо). Останнім представником Одеської області у тоді ще Вищій лізі був «Марріон» і відбувалося це у далекому сезоні 2008/09. «Ламанівці» подекуди демонстрували характер і вміло огризалися майже у всіх матчах. Підсумковий доробок у три очки мав бути значно більшим, але у будь-якому випадку до боротьби за плей-оф команда Сергія Бутенка ще не дозріла. З огляду на скромні можливості можна прогнозувати, що і у наступному сезоні боротися за 8-ме місце чорноморцям буде ой, як не просто. Проте перекрити свій минулорічний очковий багаж і здобути першу перемогу у Екстра-лізі вони просто зобов’язані.

Андрій Гулій, futsalua.org