Віталій Мамчур розповів нам про історію виникнення команди, таємницю довголіття аматорського колективу, роль психології у футзалі, найкращого воротаря у світі, «прорублене вікно на Захід» і подальші плани команди.

– В одних джерелах написано, що команда «Юрінновація» створена 2009 року, а в інших – 2010 року. Коли ж вона насправді була створена і як? 
– 2009 рік згадувався в одному з інтерв'ю в контексті того, що в цьому році виникла ідея про створення футзальної команди. Зокрема, в тому році Клаудіа Кардинале «звела» мене з сусідом - любителем футболу, розмови з яким про футбол під час прогулянок з Клаудією та Річем закінчилися тим, що в команді сусіда я і почав свій футзальний шлях. Однак, в тому ж році ця команда припинила своє існування. Але «олімпійський» вогник був підібраний мною у вигляді ідеї про створення власної команди. Із окремих представників команди сусіда, моїх колег, колишніх студентів, родичів та їхніх друзів і формувався початковий склад команди, яка отримала назву, однойменну з найменуванням юридичної компанії, одним із засновників якої я і був, - «Юрінновація».

Формальним роком виникнення ФК «Юрінновація» можна вважати 2010 рік, коли команда взяла участь у перших своїх футзальних турнірах. Зокрема, навесні-влітку 2010 року команда була учасницею декількох футзальних бліц-турнірів, а восени 2010 року – розпочала свій шлях одночасно у двох повноцінних чемпіонатах (в Броварах і Києві).

Ось такий «ефект метелика». Не було б прогулянок з французькою бульдожкою і скотч-тер'єром, можливо, не було б і цього інтерв'ю.

– Що Ви вважаєте найбільшим досягненням команди за весь час її існування? 
– На цей момент, можна вже стверджувати, що одне з досягнень - це довголіття аматорської команди. В активі і те, що всі ці роки команда залишається вірна організаційним принципам «аматорського статусу», не залучаючи за плату гравців «високого рівня». У нас грають ті, хто бере участь в тренувальному процесі. При цьому участь у турнірах і тренувальному процесі, необхідне екіпірування для офіційних ігор - безплатна опція для гравців. Радує і таке досягнення, що нинішній склад команди намагається грати саме у футзал, реалізуючи особливості футзальних премудростей і відповідних напрацювань на тренуваннях, а не загравати з його великим братом - футболом. До того ж, в іграх сьогоднішня футзальна «Юрінновація» намагається досягати цілей більшою мірою за рахунок командної гри. Про це свідчить і статистика цього сезону - у нас забивають майже всі, включаючи воротарів.

– В чому секрет довголіття аматорського колективу? 
– Не буду лукавити. Під назвою ФК «Юрінновація», та в певному її складі, як окрема одиниця команда живе і діє тільки завдяки моєму стійкому інтересу. Загалом, якщо копнути трохи глибше, існування деяких команд можна вважати умовним. Ви знаєте, що під різними назвами інколи грають одні і ті самі особи. Заради жарту і наша команда брала участь у деяких турнірах під назвою «Steppe penguins» (у перекладі «Степові пінгвіни» – прим. авт.). Водночас, якщо продовжити «копати», то додавання навіть однієї іншої особи привносить іншу якісну характеристику, що надає право вважати таке утворення окремою одиницею.

– Ви захоплюєтеся теорією спортивної психології. Можете згадати випадок, коли ці знання стали в нагоді на практиці? 
– Як правило, багатьох цікавлять питання, пов'язані з психологією досягнення успіху в спорті. Аксіомою можна вважати твердження про те, що при рівності інших характеристик команд-суперниць (тактична, технічна, фізична й інша готовність) і за наявності рівних інших умов (наприклад, суддівство) переможе та, яка в момент протиборства була більш психологічно налаштована на перемогу. Більше того, навіть слабша за іншими показниками команда може перемогти за наявності відповідного психологічного стану. Приклад з досвіду нашої команди в цьому сезоні Чемпіонату Києва. На відбірковому етапі Першої ліги ми примудрилися програти командам, у яких могли виграти. Остання гра в групі у нас була вирішальною. Перемога в ній давала нам можливість грати в більш високому дивізіоні і боротися за вихід у Вищу лігу чемпіонату Києва з футзалу. Проблема була лише в тому, що суперник сильний і переконливо виграв у всіх матчах нашої групи. Ніхто, крім нас, особливо і не вірив, що ми можемо виграти. Однак, суперника врятував від поразки лише вдало реалізований пенальті в наші ворота, поставлений за пару секунд до кінця матчу. Але і при цьому ми забили свій «переможний» гол, але м'яч влетів у ворота на мить пізніше сигналу про закінчення матчу (мова йде про матч з «Viatec», який завершився з рахунком 6:6 – прим. ред.). Ось Вам і віра в перемогу, належна спортивна мотивація та інше з області психології.
 

– Ви колись казали: «Футзальний воротар повинен грати у "полі" не гірше, ніж польові гравці.» І після того якраз на широкому загалі з’явився Ігіта. Ви вважаєте, що це ідеальний воротар майбутнього? 
– Леонардо де Мело Вієйра Лейте, який отримав прізвисько «Ігіта» через те, що часто грає за межами власного воротарського майданчику, як і знаменитий в минулому колумбійський футбольний воротар – Рене Ігіта. Леонардо неодноразово визнавали найкращим воротарем світу. Це, мабуть, і є відповідь на питання. У футзалі команда з таким воротарем завжди буде мати козирі у порівнянні з командою, яка не має воротаря з такими якостями. Головне, щоб такий воротар не забував про свою основну функцію: організацію оборони воріт своєї команди. При цьому я не згоден з деякими думками про те, що стиль гри Ігіти вбиває футзал. Щоразу виходячи за межі власного воротарського майданчику воротар ризикує. І це це проблема протилежної команди, яка за таких обставин «сідає» і не намагається відібрати «келих шампанського».

– Де Вам більше подобається грати - у воротах чи у полі? 
– Мені подобається грати як у ролі польового гравця, так і воротаря. Іноді дискомфортно міняти позицію безпосередньо під час гри. При цьому більш дискомфортно, коли під час гри змінюється функція з польового гравця на воротарську. Якщо на грі є воротар, який не має проблем зі здоров'ям і який тренується з командою, то я граю як польовий гравець. 

– Ви маєте тренерську ліцензію з футзалу. Що Вас спонукало її отримати? 
– Є така. Отримання тренерської ліцензії не було самоціллю. Коли я приймав рішення про участь у відповідній програмі навчання, я не планував тренувати інші команди. А для участі в тренувальному процесі «Юрінновація» тренерська ліцензія мені не потрібна. Цікаво було отримати нові знання від першоджерел. Нашому тренерському випуску в цьому сильно пощастило. Окрім занять, що проводила Федерація футболу України і Асоціація футзалу України, третина наших занять була в межах футзальних тренерських курсів, які вперше були організовані ФІФА для України (FIFA Futsal Coaching Course, Kyiv, 25-29 / 1/2016). Проводив заняття інструктор ФІФА з футзалу Міко Мартіч (відомий в минулому футзаліст збірної Хорватії, засновник і власник Futsalplanet.com, а також тренер збірної Фінляндії з футзалу та ін.). Як викладач з багаторічним стажем, зазначу високий рівень проведення теоретичних і практичних занять. Крім цього, Міко надав всім охочим багато як друкованих, так і відеоматеріалів з футзалу, в тому числі повні тренувальні цикли деяких відомих команд. При цьому на заняттях було багато представників «еліти» футзалу України (гравці, тренери), з якими була можливість познайомитись ближче і які також поділилися своїми секретами. Якщо коротко, то було дуже цікаво і корисно.
 

– У Києві і у Луцьку є чимало різноманітних аматорських турнірів, але 2016 року ви стали ідейним натхненником і організатором турніру Friends Futsal Fest у Луцьку. Чому саме у Луцьку і чим він відрізняється від усіх інших подібних турнірів? 
– Наприкінці 2015 року разом ми з дружиною 2016 року планували відвідати Шацькі озера. Проте дружина померла… Я вирішив реалізувати заплановане. Якраз в нашій команді адаптувався представник Волині Руслан Іванович Корпош, який водночас був одним з керівників Асоціації футзалу Волині. На початку 2016 року з Русланом та деякими іншими представниками команди, з якими були дружні стосунки, «за келихом пива» досить спонтанно виникла ідея разом відвідати не тільки ті озера, але й, оскільки ми об'єднані футзалом, взяти там участь у турнірі з футзалу. За допомогою Руслана був організований як турнір Friends Futsal Fest у Луцьку, так і відпочинок на Шацьких озерах. З того часу щороку на вихідних, пов'язаних з Днем Конституції України, ми граємо у цьому, вже традиційному, турнірі і відпочиваємо на озерах. 

– «Юрінновація» – частий учасник різноманітних волинських турнірів. Як Ви прорубали «вікно на Захід»?
– Апетит приходить під час гри. Під час першого турніру Friends Futsal Fest у Луцьку виникло бажання регулярно брати участь у різних турнірах за межами Києва. Оскільки «вікно на Захід» вже було прорубане, то у вересні 2015 року вперше взяли участь у традиційному Кубку «Волинської газети» з міні-футболу. З того часу участь у волинському турнірі стала для нас також традиційною. Зараз, крім згаданих турнірів на Волині, «Юрінновація» є традиційним учасником змагань з футзалу,  що проходять кожного року наприкінці липня в Одесі. 2019 року ми плануємо (подали заявку) зіграти вже на міжнародному рівні в рамках турніру «ISTRIA FUTSAL MASTERS CUP 2019», що буде проведений у м. Пореч (Хорватія). Це буде перший міжнародний турнір для команди за межами України, після якого можна буде остаточно заявити, що «Юрінновація» прорубала «вікно на Захід».

– Раніше «Юрінновація» грала у Вищій лізі Києва, але останнім часом у Першій. Чи є в планах повернення на старі вершини? 
– Як в минулому, так і в цьому сезонах – це було одним з основних завдань. Не впоралися. Проте, на відміну від минулого сезону, нинішня ситуація в команді краща. Мова йде про стабільність складу та про більш відповідальне ставлення членів команди до тренувального процесу. У зв'язку з цим, якщо ситуація не погіршиться, то ми у наступному сезоні будемо виборювати право участі у Вищій лізі та плануємо зіграти також у турнірах всеукраїнського масштабу (Кубок України, Друга ліга України). 
 

– Нещодавно після довгого періоду «Юрінновація» здобула свій черговий трофей – Select Futsal Cup. Як вам вдалося здобути цю перемогу і наскільки ви задоволені діями своєї команди?
– Звичайно, всі гравці були задоволені такому здобутку. Тим паче, що в рамках турніру був позитивний результат й з командами-суперницями з Першої ліги чемпіонату Києва. Проте цей успіх – відносний. Основною метою участі у цьому турнірі було підтримання "футзального тонусу" під час тривалої перерви, пов'язаної з новорічними святами. На жаль, цей "трофей" не допоміг досягти відповідного результату у наступних відповідальних матчах Чемпіонату Києва. Але, у будь-якому випадку, успіх у цьому турнірі можна вважати лакмусовим папірцем того, що ми на правильному шляху – "вода камінь точить" (навіть при незначному, але постійному впливі на що-небудь реально досягти помітних результатів). 

Джерело - Прес-служба ФФзК