Минулого сезону дуже голосно про себе заявили представниці футзальної Волині. Жіноча команда «Легіон» зупинилася за крок від перемоги в Першій лізі – в фінальному турнірі другого за силою вітчизняного дивізіону волинянки в фіналі поступилися київський команді «5G». Про те, яким був сезон, що минув для «Легіону», та про загальний стан справ у жіночому футзалі в регіоні в ексклюзивному інтерв’ю офіційному сайту Асоціації футзалу України розповів головний тренер жіночого футзального клубу «Легіон» Дмитро Голоскоков, який одночасно є і головою Комітету жіночого футзалу Асоціації футзалу Волині.
- Який поточні завданні вирішує комітет, який Ви очолюєте в Асоціації?
- Фронт робіт не обмежується Луцьком, бо Асоціація у нас все ж обласна. І чемпіонат області серед жінок проводиться у нас близько семи років. Асоціація почала працювали з 2009-го року, а вже за рік ми започаткували жіночий чемпіонат. Точніше, все почалося не з чемпіонату, а з Кубку області, до якого були залучені 6 команд. Зараз у нас в області виключно футзальний клуб один – це і є «Легіон». Решта клубів – це футбольні. Профільним видом спорту на літній час в них є футбол, а взимку вони переходять на футзальні майданчики.
Хотів би зазначити, що з жіночим футболом у нас зараз все гаразд, про що свідчить, що в збірних України U-19, U-17, U-16 наших дівчат достатньо багато. Раніше багато здібних дівчат забирав Костопіль, а зараз у нас вже два роки як відкрився ліцей у Володимир-Волинському, де є команда «Ладомир», і ситуація дещо збалансувалася. Зараз дівчата з Луцька вступають до ліцею у Володимир-Волинському, в якому профільним видом спорту є футбол.
- Який у Вас контакт з керівниками футбольних команд?
- У нас добрі робочі стосунки. Єдине, що проблема в чому – ми б могли і більше заявити команд, але – зали. Є хороші команди в Горохову, в інших невеличких містах, але в них немає футзальних майданчиків. Ми різним чином експериментували, але ситуація, коли всі команди зібралися в одному місті, за три дні зіграли перше коло, згодом за 2-3 місяці зібралися в іншому місті, і ще за три дні зіграли друге коло, вона нікому не цікава. Так зараз є в Першій жіночій лізі і в інших зонах. Ми цього сезону отримали право проводити Західну зону Першої ліги в себе на Волині. До нас приєдналися команди з Новояворівська, і п’ять команд нашої зони відіграли за схемою «гра дома – гра на виїзді».
- Ви казали, що у команд немає залів…
- Їх немає взагалі. Візьмемо, наприклад, Горохів. Там непогана команда, але доходить справа до футзалу, і ми говоримо, що ми граємо за системою «вдома – на виїзді». Вони можуть виїхати до Луцька, до Ковеля, інших міст, а в самому Горохові є зал, але він дуже маленький. Там від воріт до воріт можна голи забивати. І як з цим бути, я відверто кажучи, не знаю. Грати домашні матчі в Луцьку, це для них не варіант, це додаткові гроші, бо багато яких питань, пов’язаних зі змаганнями, вони на місці вирішують безкоштовно. Тож їм доведеться платити не лише за дорогу, а і за зал.
- Чемпіонат області у вас вже йде кілька років – як же вам вдається залучати безперервно нових дівчат до змагань? Бо за 6 років ті дівчата, хто розпочинав, стали жінками, можливо, народили дітей, вийшли заміж.
- В більшості наших волинських клубів з дівчатками починають працювати з 7-8 років. Плідно працюють дитячі групи, адже по-іншому ніяк. Якщо починати працювати с 13-14-тирічними, то це має бути дуже талановита дівчина. Різні долі бувають з дівчатами. В мене, наприклад, капітан команди дві дитини народила, і кожний раз поверталася до команди. До речі, Олена Хомич, відомий арбітр, ще продовжує грати і відіграла весь сезон.
- А як в неї в грі стосунки з арбітрами?
- Вона все на майданчику розуміє, і, як арбітр, декому може підчас гри підказати. Вона – справжній капітан, така собі правильна матір є в команді.
- Загалом, які турніри в області проходять для жіночих команд?
- Ми чемпіонат області поєднали з Першою лігою. Грали ті ж самі команди з області, за винятком «Янтарочки». Але «Янтарочка», так сталося, всім програла. І до заліку чемпіонату області ігри з цією командою не пішли. Була ще думка провести плей-офф серед чотирьох команд, але за сезон ми якось один одному піднабридли, і тому вивішили не грати. Тому кожна команда за сезон зіграла по 8 ігор. Можливо, і не багато, але за зиму близько було до гри за тиждень, бо через свята багато де неможливо було грати. Ми взимку провели перше коло, потім були різдвяні свята, а потім вже зіграли друге коло. Додам що, дві команди з Волині грали ще і в Кубку України.
- Як керівник Комітету жіночого футзалу, в чому ви вбачаєте ще є ресурс, в чому ще можна додати?
- Давно вже в мене є ідея, ми вже два роки тому її втілювали, але має сенс і з наступного сезону повернутися. В нас згідно регламенту дівчата вже з 14-ти років можуть грати в чемпіонаті області, та й в чемпіонаті України. Але хотілося б провести і турнір серед дівчат, яким до 14-ти років. Але проблема в тому, що залучені одні і ті ж самі тренери. Один тренер працює з командами різного віку. Якби ще тренерів було побільше. Можливо, ми спробуємо переграти календар, і коли у нас будуть паузи серед дорослих, то тоді можна спробувати провести змагання для дітей. Можливо, турово – приїхали, зіграли по дві гри. Можна спробувати знайти кілька днів, щоб зіграти в різних містах. Думаю, що на наступний сезон ми це зробимо.
- Саме час поговорити про «Легіон», команду, що стала срібним призером в Першій лізі. Давно вона вже існує?
- З 2001-го року. Спочатку це був так би мовити разовий проект. Проводили турнір, його оргкомітет мав назву «Рекламний тайм», і вирішили додати йому ексклюзиву. Один з товаришів запропонував включити до змагань дівчат, і ми за цю ідею зачепилися. Залучили до цієї команди, хто кого зміг – дружин, сестер, знайомих. Я навіть не повинен бути її тренером, але один з товаришів запізнився, тож довелось мені виставляти цю команду. До турніру ми провели два тренування, зіграли, але дівчата виграли. Я думаю, що якби вони не виграли, то нічого і не закрутилося б. Так і почалося, і 24 червня будемо святкувати клубу «Легіон» 16 років.
- Срібні медалі Першої ліги, то найвище досягнення команди?
- Так. У своїй зоні ми без варіантів посіли перше місце, була тільки одна поразка в Маневичах. А фінальні змагання були в Черкасах, куди з’їхалися переможці трьох зон – по дві команди з кожної. Шість команд були розбиті на дві групи по три команди, і в групах зіграли в одне коло. В півфіналі ми обіграли «Біличанку», а в фінали нашим суперником була команда «5G» з Києва. Дуже хороший колектив, якому в фіналі ми програли досить багато. На фінал нам забракло сил, дуже їх багато ми віддали в півфіналі. Цікаво, що до фіналу вийшли дві команди, які в групах посіли другі місця.
- Тож, який Ви зробили для себе підсумок сезону? Задоволені?
- Так. Дуже. Цим сезоном задоволений. Нарешті. Зросла та дітвора, яка прийшла, коли їй було 10-11 років. Не дарма були витрачені сили та час.
- Як ваші дівчата сприйняли новини від УЄФА стосовно того, що з 2019 року будуть проводитись офіційні чемпіонати Європи серед жіночих команд?
- З великим ентузіазмом. Якщо все буде гаразд, можливо, одна з наших дівчат поїде на «Турнір розвитку» серед команд U-17, який буде в Іспанії влітку. Вже був один збір цієї команди, і представниця «Легіону» була на ньому.
- Який ваш погляд, як людини, що дуже добре знає ситуацію зсередини, на те, що в вищій лізі грає лише 4 команди?
- Я з Володимиром Жилою, керівником Комітету жіночого футзалу АФУ, на цю тему розмовляв. Там така річ. Я ж з усіма тренерами команд Першої ліги розмовляв, що коли команди грають кілька матчів за три дні, то це навіть і не чемпіонат, а своєрідний турнір. Три дні команди сидять в якомусь чужому місті, гроші витрачаються на харчування, помешкання. Немає грошей? Так їх і не буде, так спонсори не прийдуть. Треба, щоб кожного тижня був якийсь інформаційний привід. Яка зацікавленість спонсору давати гроші, а ви поїдете до чужого міста. А якщо ще не отримати можливість провести друге коло в своєму місті, то вас і взагалі не побачать. Десь половина тренерів Першої ліги мене підтримала, що треба грати з роз’їздами. А хто не хоче, то треба робити Другу лігу. Як було раніше, вона ж була роки три чи чотири тому. Шість команд зможемо зібрати на таку Першу лігу – добре. Вісім – бомба, нам ще Вища ліга буде заздрити. Де суддів брати? Та нехай місцеві працюють. У Черкасах на фіналі як відпрацювали – жодних нарікань не було. Ми грали з черкаською «Енергією» – взагалі ніяких питань.
- А як щодо участі у Вищій лізі?
- Я б до Вищої ліги пішов, але дорого. Кожний матч тисяча-півтори. Тому що, умовно кажучи, суддя має доїхати з Харкова до Луцька. Між Вищою та Першою лігами дуже суттєва фінансова різниця. Так і має бути, але хоча б трішечки зменшилися умови участі у Вищій лізі, то й команд би в ній побільшало. Ще є і спортивний момент. Який мені сенс йти до Вищої ліги, якщо ми там зможемо лише з «Теслою» посперечатися. А решті ми будемо програвати дуже сильно. Тому, поки для нас Перша ліга – найкращий турнір, і в ньому нам ще є куди зростати.
- Тож найближчі перспективи «Легіону»…
- Це Перша ліга. Але треба розмовляти з представниками команд, з АФУ щодо вдосконалення та зміни формату змагань. У Черкасах з тренерами було багато бесід, але це все було неофіційно. Є команди, яким це цікаво. Харків готовий, «5G» теж. Ми готові в такому режимі грати. «Біличанка» готова. Чотири команди вже є. Треба ще ретельно порозмовляти з іншими, і якби назбиралося 5-6 команд, це вже був би інший продукт. Матч Луцьк – Ковель – це непогано, але матч Луцьк – Київ набагато цікавіше.
Джерело - http://futsal.com.ua
