Дмитро Шувалов розповів чому залишив «ХІТ», складнощі роботи під час пандемії, команди, які тренує, порівняв дивізіони чемпіонату міста і поділився своїми думками про розвиток гри.

– Чому не вдалося реалізувати усе замислене в «ХІТі»?
– Насправді було реалізовано багато. Я пропрацював в «ХІТі» 1,5 сезони і можу розділити цей період на два етапи. Вважаю, що перший рік був дуже плідним і доволі успішним – перемога в регулярному чемпіонаті і у підсумку перша в історії клубу «бронза». Рівень професіоналізму, відносини, та й загалом усіх компонентів життя клубу перейшов на зовсім іншу сходинку. Якщо брати стандартну трирічну каденцію роботи тренера, то цей перший рік з упевненістю заношу команді в плюс. Так би мовити, злітну смугу ми побудували.

А ось починаючи з наступного сезону все відразу пішло не так, як хотілося б. Я не буду вдаватися в подробиці, але якщо говорити в загальному, то погляди тренера і президента стали все рідше збігатися. Було прийнято рішення про припинення співпраці. Як би там не було, хочу подякувати всім, хто був в той період у клубі, і за те, що у мене була можливість отримати той досвід та емоції, які я отримав. «ХІТ» для мене – це частина кар'єри і пристойний період життя, так що бажаю їм тільки перемог.

– Який підхід вам ближче: гравці під тактику чи тактика під гравців?
– Кожна тактика хороша по-своєму. Тому, звісно, з огляду на наявність тих футзалістів, які є, тренер організовує гру відштовхуючись від їхніх можливостей. Хоча, якщо команда ставить перед собою максимальні завдання, вона повинна мати у своєму складі різнопланових гравців і наявність декількох тактик в арсеналі. Ба більше, гнучко переходити і комбінувати спосіб ведення гри в залежності від конкретного завдання і цілі безпосередньо в матчі або в певному змагальному періоді.

– Зараз складна ситуація з пандемією корона вірусу: постійно хтось хворіє чи закривають зали. За таких умов вам вдалося розробити якийсь універсальний алгоритм тренувальної роботи для команд чи це нереально?
– Тренуючи аматорські команди протягом 10 років, ти завжди перебуваєш в умовах пандемії. Бо коли у тебе 2 тренування на тиждень, а при цьому хтось затримався на роботі, хтось проспав, хтось поїхав до Туреччини і до того ж ще забули м'ячі в офісі, виробляється звичка створення тренування за секунди. Тому досвід і є тим універсальним алгоритмом тренерської діяльності.

– Як взагалі змінився тренувальний підхід в умовах пандемії?
– Напевно, в першу чергу до змін можна віднести мінімальний час перебування в роздягальні. Якщо раніше ми могли там проводити і теорію, і установку на гру чи просто затримуватися там після матчів, то зараз час, що ми там проводимо, зведений до мінімуму. Ну і, звичайно ж, відсутність хворих на тренуванні також вносить великі корективи.

– Ви вже сім років тренуєте «Macpaw». Як за ці роки змінилася команда? Що вважаєте своїм найбільшим досягненням в роботі з нею?
– Це одна із перших моїх команд. Ми дійсно пройшли дуже великий шлях. Завжди хтось йшов, а хтось приходив. Зараз, напевно, за останні 2-3 роки нам вдається утримувати склад і це дає свої плоди. Звичайно ж ,бувають злети і падіння, але в загальному сьогодні це та висота і планка на якій команда ще не була. Дуже великою особливістю хлопців є їхня старанність. Вважаю, що це і є запорукою успіху нашої команди. Ну а ось вік, на жаль, піджимає: травми потроху починають переслідувати все частіше. У будь-якому випадку я також щасливий, що працюю із цією командою.

– Які завдання поставлені перед «Macpaw»  на цей сезон?
– Завдання стандартні і їх чимало - перемоги, задоволення, розвиток. Але знову-таки, ситуація у світі дуже сильно впливає на нормальне існування команди.
 

– «GRIFON» після 6 матчів набрав  лише одне очко. В чому основна причина такого невдалого старту? Багато хто каже, що настільки високою була залежність команди від Ігоря Чернявського. Наскільки це відповідає дійсності?
– Загалом, звичайно, ситуація неприємна, але щоб оцінювати результати команди треба розуміти причини. Ігор Чернявський – фантастичний гравець. Його теперішній успішний виступ в Екстра-лізі тільки підтверджує це. Я щиро бажаю йому розвитку і ні в якому разі не зупинятися на досягнутому. «GRIFON», звісно, втратив з його відходом, але ми не списуємо свої невдачі на відсутність Ігоря.

Команда в робочому процесі. Звичайно, присутні як точкові, так і глобальні помилки, але ми поступово їх вирішуємо. Сподіваюся, що все налагодиться. Напевно, такий період у команди, який потрібно пройти. Ми спільно вирішуємо проблеми всередині клубу і продовжуємо бути єдиним колективом.

– Які завдання стоять перед «GRIFON’ом»  у цьому сезоні?
– Крім чемпіонату Києва, команда бере участь в різних профільних турнірах. Так ось, основне завдання – перемога в цих змаганнях. Що стосується першості міста, то на сьогоднішній день це – через кожен матч з серйозним суперником підвищувати як командний, так й індивідуальний рівень, вилізти із ситуації, в якій ми опинилися і піднятися в турнірній таблиці якомога вище.

– Ви лише в кінці вересня очолили «Django Stars». Які аспекти ви визначили як першочергові в плані покращення чи змін в команді?
– До мене дійсно нещодавно звернувся керівник «Django Stars». В першу чергу команді не вистачало організації і дисципліни. А так в команді зібрані чудові футзалісти, які багато чого вміють. Наше завдання – зібрати воєдино всі плюси, прибрати недоліки, зберегти філософію і додати робочий почерк. Цій команді багато що по зубах і я радий, що мені випала можливість працювати з нею.

– Які завдання були поставлені в «Django Stars» на цей сезон?
– Ми тільки на початку нашого шляху, але історія цієї команди говорить багато про що – це один зі старожилів київського футзалу. І мені завжди здавалося, що потенціал «Django Stars» далеко не розкритий. Будемо працювати і прагнути перемагати в кожній грі.
 

– Кожна з трьох твоїх команд грає в різних дивізіонах чемпіонату. В якому із цих дивізіонів, на вашу думку, найсерйозніша конкуренція?
– Перше, що хотілося б сказати, так це у загальному про чемпіонат Києва. Організатори просто молодці: створили продукт, якого не було раніше. Вони у всіх площинах своєї справи прагнуть рухатися вперед і не зупиняються. Зали, арбітри, сайт, розклад, огляди - все на найвищому рівні. Дуже здорово, що у нас є такі змагання.

Що стосується ліг, так тут теж все в порядку. Вища ліга міста сильніша, ніж Перша ліга України. Це говорить багато про що. У Першій лізі зібрані міцні середняки столиці. Друга ліга, звичайно, слабша, але формат турніру розподілив команди за рівнем і кожна гра по-своєму цікава.

Ну і, знову-таки, пандемія .. На жаль, в таких умовах важко всім і проводити рівний чемпіонат практично неможливо. Постійні перенесення, скасування матчів... Сподіваюся, що й до цього ми пристосуємось і будемо розвиватися далі.

– Які сучасні тенденції проглядаються в тактиці футзалу? До чого йде цей вид спорту?
– А ось це питання філософське. Якщо говорити про сучасність тенденцій, то можна знайти як однодумців, так і людей, які готові будуть посперечатися. Адже те, що для одного актуально сьогодні, для іншого це вже вчорашній день, а третій прийде до цього через роки. На мій суб'єктивний погляд, тактика на сьогоднішній день все в більшій мірі залежить від загальнокомандних дій. На жаль, схеми і комбінації витісняють особистостей. Вважаю, що тренувати потрібно футзаліста за рахунок схем, а не схеми за рахунок футзаліста.

Джерело – ФФзК