Сезон в українському дитячо-юнацькому футзалі практично завершений, якщо не враховувати турніри, які не були зіграні через карантин. Багато хто вже підбиває підсумки. І ми вирішили не тільки не відхилятися від цієї тенденції, а й зробити невеличкий порівняльний аналіз команд. Порівнювати будемо їхні виступи у сезонах 2018/19 та 2019/20 рр. Більше того – ми спробуємо це зробити, подивившись на те, як виступали лідери цих команд у минулому та нинішньому сезонах. Хоча одразу скажемо, що будуть і винятки. Й також зазначимо, що автор огляду спирається на власні висновки, і вони далеко не завжди можуть співпадати з думками тренерів. 

Першим колективом, який потрапив під приціл нашого об’єктиву, став харківський «Фенікс». Після того, як команда з Харкова здобула Кубок України (U14) у Слобожанському, керівник клубу Олексій Солдатенко розповідав «5х5» про цей успіх та шлях до нього, а також про принципи створення колективу. Безумовно, перемога у Кубку України (U14) стала розкішним завершенням сезону для харків’ян. Хоча скажемо відверто: під час фінального етапу Першої ліги (U15) слобожанці теоретично могли замахнутися на топ-четвірку. 

Чому цього не сталося? Ось лише кілька відповідей. По-перше, грали командою, в якій далеко не всі гравці потрапляли під категорію U15 – були і молодші за віком. По-друге, можливо, дався взнаки той фактор, що суперники по групі (зокрема, харківський УФК «Олімпік» та черкаський «Дніпро-80») все-таки більше зорієнтовані на футбол, а не на футзал. Тож, з огляду на витривалість, а подекуди й габарити, вони мали певну перевагу над «Феніксом». Звичайно, у «Фенікса» були такі фактурні гравці, як Шевченко, Ходацький і навіть Долгуля, який, хоча й нижчий на зріст, дуже непогано грав на позиції «стовпа» завдяки вмінню прикривати м’яч корпусом. Але грати у силовий футзал проти «Олімпіка» та «Дніпра-80» у «фіолетових» не завжди виходило, а грати у більш швидкісній манері не дозволяли суперники. Можливо, тому «Фенікс» і посів лише підсумкове сьоме місце. Однак вже під час розіграшу Кубку України (U-14) у Слобожанському «Фенікс» показав, що рухається у правильному напрямку.  
 

Розпочнемо з воротарської бригади «Фенікса», що складається з Ельдара Братчука та Володимира Лазеби. Обидва, як на мене, порівняно з минулим сезоном додали майстерності. Зокрема, вони стали грати більш спокійно та виважено. Але якщо минулого сезону тренери «Фенікса» давали майже однаковий ігровий час обом голкіперам, то цього разу Лазебу на майданчику ми бачили трохи більше. Разом з тим, Братчук не відстає. Свій ігровий час на майданчику Ельдар проводить упевнено. 
 

Прогрес голкіперів став особливо помітний після того, як вони взяли участь у майстер-класі тренера по роботі з воротарями збірної України Олексієм Сагайдаченком та голкіперами «Продексіму» Кирилом Ципуном і Юрієм Савенком. Тож тренерський штаб «Фенікса» може небезпідставно розраховувати, що ці юніори, які по черзі захищають ворота команди, прогресуватимуть і надалі. На підтвердження цього: у трьох поєдинках Кубку України (U14) вони зберегли ворота недоторканими, а минулорічного турніру в німецькому Гамбурзі в основний час п’яти матчів не пропустили жодного м’яча! Відзначимо, що вирішальний сейв Володимира Лазеби у серії пенальті фінального матчу Кубка України дозволив «Феніксу» тріумфувати в одному з найголовніших турнірів країни. 
 

Важливим гравцем команди є Даніїл Дудін. Він свої габарити застосовує здебільшого на оборону. Тому Дудін – це той гравець, який може проявитися у силовій боротьбі саме проти «стовпів» команди-суперниці. І тут треба зазначити, що візуально, порівняно з минулим сезоном, у Даніїла збільшився відсоток виграних двобоїв саме проти суперників, які грають четвертим номером. Це пояснюється просто. По-перше, у сезоні 2018/19 рр., коли «Фенікс» виступав у віковій категорії U13, було мало фактурних гравців, з якими Дудін міг би поборотись. А вже цього сезону у вікових категоріях U15 та U14 таких суперників побільшало, отже йому вдалося проявити свій потенціал. У команді цінують Даніїла за його самовіддачу та непоступливість, готовність повністю віддаватися боротьбі. А це дуже важливі властивості. Варто додати, що минулого сезону Дудін забив 71 (!) гол, що, погодьтеся, є фантастичним показником для гравця його позиції. 
 

Стосовно новачка команди Данили Ходацького автор цього огляду має невеликі суперечності. З одного боку, габарити Ходацького можуть легко допомогти йому заграти на позиції «стовпа». Але з іншого боку, тренери «Фенікса» розуміють, що на цій позиції є Шевченко, Безрук та Долгуля. Тим не менш, Ходацький дуже непогано вписався у стиль своєї команди. Завдяки габаритам він зміг виграти кілька локальних та дуже важливих протистоянь у кожному поєдинку, чим суттєво допоміг своїй команді. Але головне - Ходацький на Кубку України (U14) вдало замінив Даніїла Болдижева, і тепер у останнього з’явився серйозний конкурент на позиції у стартовій четвірці. Варто відзначити ще одну цікаву деталь: розпочинав кар’єру гравця Даніїл у якості голкіпера. 
 

Тривалий час Даніїл Болдижев був поза конкуренцією – одним з основних гравців та лідерів стартової четвірки «Фенікса». Він має найкращий показник результативності у складі «Фенікса» нинішнього сезону (32 голи). Однак, на жаль, він не зміг поїхати до Слобожанського на Кубок України (U14), чим відкрив шлях до першої четвірки Данилу Ходацькому. Справді, неучасть Болдижева у Слобожанському стала серйозною проблемою для «фіолетових». На щастя, тренерський штаб «Фенікса» знайшов вирішення цієї проблеми. Для Ходацького це, звичайно, був плюс, а от для Болдижева, відповідно, мінус. Втім, конкуренція з Ходацьким теж може стати для гравця вагомим плюсом, якщо він зрозуміє, що тепер йому доведеться серйозно поборотися за місце у стартовій четвірці. Якщо Даніїл, який, безумовно, є одним з найяскравіших гравців команди, витримає цю конкуренцію, то це лише піде йому на користь. 
 

Одним з тих, кого варто відзначити у складі «Фенікса» за підсумками цього сезону, став Демід Євсюков. Разом з Данилом Ходацьким він поповнив склад «фіолетових» лише минулого року. І цього сезону зарекомендував себе з дуже позитивного боку. По-перше, він практично одразу адаптувався у колективі. По-друге, Демід показав себе справжнім «трудоголіком» на майданчику. Він викладається може і не на 100%, але на дев’яносто — це точно. Одразу видно, що він намагається з максимальною точністю дотримуватися тренерських настанов і втілює їх, виграючи двобої. Окрім того, він може непогано починати та завершувати атаки. Тобто «Фенікс» однозначно отримав непогане підсилення у його особі. До речі, перші кроки у футзалі Демід робив під керівництвом відомого наставника Миколи Кравченка. 
 

Переходимо до решти гравців, які цього сезону, безумовно, були лідерами «Фенікса». І почнемо з юнака, визнаного найкращим гравцем Кубку України (U14) у Слобожанському. Йдется про Івана Конькова. Цей футзаліст зробив просто величезний крок уперед порівняно із сезоном 2018/19 рр. Тоді, звісно, «Фенікс» тільки починав заявляти про себе. І Коньков був серед тих, хто зазвичай носить рояль, а не грає на ньому. Однак, цього сезону Іван розкрився по-новому, і його гра засяяла яскравішими барвами. Тепер без нього неможливо уявити стартову четвірку «Фенікса». Ми обов’язково поговоримо про нього детальніше, коли будемо знайомитися з перспективними гравцями вікової категорії U15. А поки що зазначимо, що Іван – відмінник як у навчанні, так і на спортивному майданчику. На його рахунку «золотий» удар з «точки» у серії післяматчевих пенальті фінального поєдинку проти «Олімпії-Дніпро». 
 

Капітан «Фенікса» на Кубку України Михайло Солдатенко провів стабільний сезон. Він не опускався нижче свого рівня і у багатьох поєдинках відігравав важливу роль. Особливо, якщо він грав у зв’язці з Коньковим. Здавалося б – теоретично вони однорівневі за ігровими характеристиками (мається на увазі бачення майданчика, вміння розпочати атаку, віддати точний завершальний пас). Однак, якщо Коньков своїми діями робив атаку «Фенікса» більш вибуховою, то Солдатенко – це той гравець, який своїми рішеннями на майданчику може десь заспокоїти гру, позбавити її зайвої напруги, водночас тримаючи темп матчу під контролем. Погодьтесь – це дуже важлива риса для гравця, якщо він відчуває гру саме так. До того ж Михайло непогано бачить майданчик та може віддати хорошу передачу, особливо діагональну. І за це його цінують тренери. Він став єдиним гравцем у складі «Фенікса», який відзначився забитим м’ячем в основний час вирішального матча цьогорічного Кубку України. До того ж, Михайло – рекордсмен «Фенікса» за кількістю проведених матчів (326) і третій бомбардир команди (176 м’ячів). 
 

Неможливо уявити другу четвірку «Фенікса» без Нікіти Боднаря. Це гравець, який фактично задає ритм гри свого квартету. Він ніколи не грає суто на себе, оскільки являється абсолютно командним гравцем. І для нього, мабуть, краще віддати точний пас, ніж самотужки намагатися вирішити долю епізоду, хоча Нікіта може і це. До того ж, він володіє непоганою технікою та баченням майданчика. Боднар вміє забивати важливі для команди м’ячі, що і підтвердив на Кубку України серед 14-річних. Як це було у протистоянні з одеським «Кристалом», коли Нікіта став автором єдиного переможного голу. Буде цілком справедливо сказати, що він є таким саме лідером другої четвірки, як Коньков – першої. До того ж, неможливо не відзначити, що за останній рік Боднар суттєво додав у грі. 
 

Ще один гравець, прогрес якого важко не помітити, – Артем Шевченко. Основний «стовп» харківського «Фенікса», він би вже зараз цілком реально міг бути одним з кращих гравців Вищої ліги (U15), якби «фіолетові» туди заявились. З одного боку, він виділяється завдяки своєму зросту. А з іншого, гарно грає на позиції «стовпа», а також забиває дуже важливі голи. Дивлячись на гру Артема, іноді не можна не помітити одну річ: можливо, минулого сезону «Феніксу» для досягнення серйозних цілей в Чемпіонаті України бракувало саме такого рівня готовності Артема. Нагадаємо, що Шевченко був визнаний найкращим гравцем «Фенікса» за підсумками розіграшу Кубку України (U14) у Слобожанському. А у фінальному матчі Артем впевнено реалізував 6-метровий удар, маючи наразі другий показник результативності «Фенікса» у нинішньому сезоні (31 гол). 
 

Ще одним «стовпом», який непогано себе зарекомендував цього сезону, став Олександр Безрук. Перш за все, він виграв боротьбу за місце четвертого номера завдяки своїй непоступливості та вмінню чіплятися за м’ячі. Та й за грою Безрук суттєво додав за цей сезон. Тому це і відображалось у довірі тренерів на майданчику. До речі, минулого сезону Олександр, виступаючи за «Фенікс», забив 26 м’ячів, що є дуже пристойним показником. Однак, йому не час розслаблятись, адже конкуренція на позиції «стовпа» дуже висока, а конкуренти – Шевченко та Долгуля – мають помітні переваги у досвіді та габаритах. Тому Сашкові треба вже зараз чіплятися за своє місце так, як він чіплявся за м’ячі, коли створював проблеми суперникам. 
 

До лідерів «Фенікса» цілком реально можна віднести Максима Долгулю. Але з невеличкими поправками. Після того, як у сезоні 2019/20 рр. яскраво заграли Коньков та Шевченко, лідерські позиції Долгулі трохи відійшли на другий план. Однак той, хто слідкує за «Феніксом», згадає, що був час, коли гра слобожанців будувалася саме через Максима, а точніше – через його вміння грати на позиції «стовпа». Максим непогано володіє корпусом, і відібрати м’яч у нього складно. Втім, згадайте легендарного Адріано Фолью – чемпіона Європи 2003 року у складі збірної Італії. Цей бразилець з італійським паспортом теж був невеликим на зріст, однак на позиції «четвірки» він міг створити серйозні проблеми будь-якому супернику. До речі, Долгуля, так само, як і колись Фолья, зараз грає здебільшого у другій четвірці. Максим, як і торік, небезпечний на позиції «стовпа», і він намагається бути корисним команді саме там. Хоча при цьому Максим за цей рік додав у своїй грі в плані різноманітності. Зокрема, він баражує по всьому фронту атаки і може відкритися під м’яч будь-де. Але це ми говоримо про плюси. Проте, є і мінуси. За всих тих характеристик, які ми зазначили, Долгуля у цьому сезоні програв конкуренцію на позиції «стовпа» не тільки згаданому вище Шевченку, а й Безруку. Одна з причин – надмірне перетягування ковдри на себе, схильність до індивідуальних дій та нелюбов до гри в обороні. Але, сподіваємось, конкуренція мотивуватиме найкращого бомбардира «Фенікса» (255 м’ячів) вийти на колишній рівень. Зазначимо, що рік тому Максим забив вирішальний гол, який дозволив харків’янам увійти до топ-четвірки Чемпіонату України. 
 

У найближчому резерві «Фенікса» гравці, які готові підсилити гру команди будь-якої миті, але за різних обставин мають менше ігрового часу. Найдосвідченіший з них – Кирило Горбатенко. На жаль, у нього по ходу сезону були як білі, так і чорні смуги. З одного боку, він був серед кращих гравців на турнірі у Гамбурзі. А з іншого, травми, які переслідують Кирила, заважають йому розкрити свій потенціал на повну. Тому перш за все Кирилові треба зараз повернути собі впевненість у власних силах та фізичну форму. Потенціал у нього є – принаймні, тренерський штаб «Фенікса» на нього сподівається. А це означає, що один з найкоректніших гравців у складі команди ще зможе принести їй багато користі. До того ж, він 2007 року народження (через це, вочевидь, йому було трохи складно грати у Першій лізі Чемпіонату України серед 15-річних). Відповідно, у нього є ще кілька років для того, щоб стати міцним фізично та додати у деяких компонентах гри. 
 

Поки що не так часто можна побачити на майданчику Дениса Міхно. Цей юний футзаліст має гарну техніку та буквально завжди на «ти» з м’ячем. Але на одній техніці йому поки що складно «виїхати». Денисові трохи бракує тактичних навичок. Однак, з віком та плином часу, цей недолік можна виправити. І якщо Денис продовжить удосконалювати свою техніку та додасть у тактичній грамотності, то з нього цілком реально може вийти гравець калібра Петра Шотурми. 
 

Ще один юний футзаліст, про якого треба згадати, – це Владислав Хрипчук. У нього є бажання зростати та прогресувати, але цього, на жаль, поки що замало для того, щоб здобути собі тверде місце бодай у другій четвірці. Хоча саме завдяки своєму бажанню Хрипчук свого часу потрапив до основного ростеру «фіолетових». Для того, щоб стати повноцінним гравцем першої або другої четвірки «Фенікса», Владу ще треба багато працювати. Можливо, вже у новому сезоні ми побачимо такого Хрипчука, який своєю грою здобуде трохи більше часу на ігровому майданчику. Для нього наразі це завдання-мінімум. 
 

У принципі, всі згадані гравці є ключовими для «Фенікса». Немає у цієї харківської команди такого, що хтось робить більший обсяг роботи, а хтось – менший. Тому тут кожний гравець може стати лідером, так само як і кожний гравець може забити переможний м’яч. Тож дуже влучним є девіз «Фенікса»: «Героєм може стати кожен!». У цьому полягає тренерська філософія наставників харків’ян – Сергія Гриценка та Юрія Ващенка. Саме завдяки їй «Фенікс» не тільки здобув Кубок України (U14), а й став одним із тих колективів, який цілком реально претендує на звання «Відкриття сезону» в українському дитячо-юнацькому футзалі. 

Джерело - Артем Терентьєв, «5х5» 
Фото: ФК «Фенікс» (Харків) 
Автор висловлює подяку спортивному журналісту та коментатору ФК “Фенікс” (Харків) Баграту Гурджяну за допомогу при створенні цього огляду.