Післяматчевий коментар головного тренера харківського «Локомотиву» Євгена Ривкіна після переможного фіналу Кубка проти київського «ХІТа».
- Євгене Семеновичу, зі сторони здалося, що «Локомотив» сьогодні перш за все тактично переграв «ХІТ».
- Так, це було. Ми відштовхувалися не від суперника, а від своїх можливостей. Нам довелося враховувати особливості суперника, але більшою мірою вибудували гру виходячи з наших ресурсів.
- Також кинулася в очі хороша фізична готовність команди. В першому таймі вилетів Дмитро Сорокін, але в другому таймі ваші підопічні в сім польових гравців тримали дуже високий темп гри.
- Ми працюємо в цьому напрямку. У нас працює тренер з функціональної підготовки. Відкрию вам невелику таємницю: він навчався у бразильських спеціалістів. «Локомотив» не стоїть на місці, а росте і розвивається, з’являються нові гравці. Ви самі знаєте, що цей рік для нас видався напрочуд складним. Коли чуєш, що в «Локомотиві» зібрані одні зірки, то таке напевно приємно чути, але багатьом до цього статусу ще треба рости і рости. Вони тільки народжуються і хотілося б, щоб вони розвивалися і наш український футзал поповнювався такими гравцями, як, наприклад, Лебідь. На мій погляд цей гравець дуже перспективний, але все буде залежати від того як він буде працювати. Кажуть, що у нас вікова команда, але йому всього лише 21 рік.
- З чим ви пов’язуєте його стрімкий прогрес у цьому сезоні? Це через довіру тренера?
- Ні, роботою. Якщо хочеш заграти, то це процес нешвидкий, особливо в команді, яка бореться за результат. Молодим футзалістам дуже важко. Він витерпів, пройшов певну школу, був в оренді. Коли ми стали помічати, що він розуміє філософію гри «Локомотива», вимоги, які висуваються, стали йому довіряти. Річ у тім, що це дуже важка праця і треба багато працювати, долати труднощі заради таких хвилин, коли він зараз радіє і стрибає з кубком.
- У цьому сезоні у нього було багато моментів для радості.
- Нехай радіє. Чим більше він радіє – тим більше у нього буде можливостей для росту. Як тільки футзаліст перестає радіти перемогам, як тільки це стає роботою, як тільки йому будуть казати, що він зобов’язаний перемагати, то можна сказати, що гравець закінчується. Це одна з причин того чому команда «Локомотив» у минулому сезоні, скажімо так, не зіграла на максимумі своїх можливостей.
- Це вже третя перемога для вас у Кубку. Не приїдається? Мабуть вже хочеться якихось більших досягнень.
- Для того, щоб досягнути більшого треба працювати і це не приїдається. По суті мені здається, що я зміг реалізувати мрію деяких гравців, які ніколи нічого не вигравали. Дуже шкода Максима Літвінова, який був одним з найбільш перспективних футзалістів Європи, а що з ним сталося потім... Він зараз тільки-тільки починає набирати свою минулу форму. Я радий за Лебедя, Свиридова, який при всіх своїх уміннях теж нічого не вигравав. Треба бути жадібним до перемог. Я радий, що не стомлюються від перемог такі футзалісти як брати Сорокіни, Бондар, Овсянніков. Денис, на мій погляд, взагалі герой, бо вийшов на майданчик після такої важкої операції. Так само і Дмитро Сорокін, який тренувався всього лише 5 днів. Ми ризикнули і поставили на карту усе, бо хотіли перемогти. Дякую усім, хто віддається цій справі - гравцям і керівництву. Сьогодні ми відіграли, а завтра треба готуватися до наступних матчів. А от сьогодні треба саме порадіти за цю перемогу.
- Чи може ця перемога стати вирішальною у подальшій долі клубу?
- Не знаю. Це питання не до мене, а до керівництва клубу.
- Яка ситуація з Артемом Росем?
- Ми з Артемом поговорили і я йому пояснив певні свої вимоги. Я дійшов висновку, що для того, щоб відійти від конфліктних ситуацій, мені як тренеру немає сенсу продовжувати з ним співпрацю. Це дуже висококласний футзаліст, але ситуація, яка на сьогоднішній день існує в «Локомотиві», не дозволяє йому повністю реалізувати свої можливості. Думаю, що він себе ще десь проявить. Я порекомендував йому переговорити з керівництвом, щоб його спокійно відпустили. Чим там все закінчилося - не знаю. Це нормальна внутрішня ситуація.
Андрій Гулій, futsalua.org
