ПІБ: Лисенко Олександр Костянтинович (гравець ФК Любарт,  тренер ФК Любарт Junior)
Ігровий номер: №9
Дата народження: 13.01.1992 р.
Прізвисько: Лис

– Що для тебе футзал?
– Футзал для мене робота, яка приносить задоволення і гра, без якої не уявляю себе.

– Якби не спортивна кар’єра, чим би займався?
– Важко відразу сказати, бо все життя в спорті і не можу уявити себе без нього, але думаю, що пробував би себе в шоу-бізнесі, в ролі моделі (хлопці з команди часто мене туди "направляють") чи займався б музикою: співак, діджей.

– Твоє хобі?
– Моє хобі можна назвати і роботою, якою я живу 24 години на добу - футзал, футбол, полюбляю ще бойові мистецтва.

– Як вибирав для себе номер №9?
– Дев’ятка – улюблене число з дитинства, хоча моїм кумиром був і є Девід Бекхем (7, 23), але по грі найкращий на моїй позиції бразилець Роналдо, який грав під №9. Та і так мені дуже подобається саме дев’ятка, я на цій цифрі помішаний (посміхається).

– Які риси характеру цінуєш в людині, а які - ні?
– Ціную дуже прямоту і чесність (навіть, якщо це і буде не дуже солодка чесність), характер і волю, ввічливість, порядність і відповідальність. Ненавиджу брехню, брудну хитрість, заздрість і лицемірність, не люблю людей без сили волі,
"безхребетних" і безхарактерних, без своєї точки зору.

– Хто в ФК Любарт душа команди?
– У ФК Любарт в нас дуже крутий колектив, але для мене в першу чергу це Роман Козачок, який вже з нами не тренується, зараз це безумовно Ігор Заболотний. 

– Хто чи що піднімає настрій?
– Настрій завжди піднімуть Артем Назарчук та Діма Романюк
 . 
– Найсмачніша страва?
– Картопля печена по-домашньому з овочами та відбивною (посміхається).

– Хто на даний момент найкращий гравець ФК Любарт?
– На мою думку зараз накращий гравець в команді - Владислав Сизик, з яким я товаришую і завжди допомагаю як в футзалі, так і за його межами.

– Якщо тренер не випускає на майданчик в основному складі, як це на тебе впливає?
– Для мене це найбільш болюча річ в грі. Дуже переживаю за це й інколи розумію, що стаю дуже емоційний і вибуховий. Під час, після гри, постійно про це думаю, шукаю причину чому так і не завжди її знахожу.

– Ти більше гравець чи тренер?
– Останніх кілька місяців ловив себе на думці, що все-таки більше тренер. Тому що саме це ремесло займає в мене багато часу і я в якомусь плані жертвую своєю ігровою кар'єрою заради тренування з дітьми, яким можу допомогти, підказати, направити й навчити. Тому й кайфую зараз більше від тренерства.

– Найемоційніший момент в спортивній кар'єрі?
– Найемоційніший момент як гравця – це перемога в Суперлізі Волині, до якої ми так довго йшли, ще починаючи з клубу "Бренд", радість за команду й колектив.

В тренерській карьєрі – це безумовно перемоги й прогрес своїх вихованців: перемоги в чемпіонаті області, третє місце в чемпіонаті України, вдалі ігри й забиті м’ячі своїх вихованців за основну команду Любарту. Але я знаю що найбільші позитивні емоції ще на мене очікують. 

– Як знімаєш стрес?
– Стрес знімаю в основному з друзями, розмовами, жартами, відпочинком. Дуже часто після невдач люблю побути сам зі своїми думками, розібратись в собі, без зайвих думок і порад.

– Без кого неможливо уявити ФК Любарт?
– ФК Любарт для мене неможливо уявити без Дмитра  Пасічника, без нього такого клубу не було б.

– Чого боїшся?
– Якщо взяти спорт – боюсь бути непотрібним і не корисним.

– Фільм на вечір.
– Фільми люблю повчальні й життєві, переважно, де проявляється характер людини – "Легенда Г'ю Гласса", "Втеча з Шоушенка", "Постріл в порожнечу".

Джерело – ФК Любарт