Перший в історії жіночий Євро безперечно став великою подією в європейському фузалі. І безсумнівно до його фінальної частини хотілося підійти у всеозброєнні, але чомусь саме в цей період наших збірниць почала накривати епідемія травм: Бавзенюк, Тітова, Сидоренко, Бабенко, Дубицька, Сагайдачна, Цикаленко… Саме через травми на Євро не змогли поїхати дві представниці полтавського «ПЗМС» - Олега Цикаленко і Таїсія Бабенко. В умовах кадрового дефіциту тренерському штабу збірної довелося використовувати і неординарні рішення, наприклад, повертати у футзал після трирічної футбольної перерви Ксенію Гриценко (яка, до речі, свого часу вже грала проти португалок). Тому дуже хочеться, щоб усі встигли підійти до чемпіонату у своїх найкращих кондиціях, тим паче, що для декого він може стати останнім у кар'єрі. Зважаючи на все, мотивація у наших дівчат на цьому Євро має бути захмарною, адже треба грати не тільки за себе, а й за своїх подруг, які через несприятливі обставини не змогли потрапити на це свято футзалу: хтось через травму, а хтось через те, що завершив кар’єру (Горобець, Лук’яненко, Малишко…).

Після відбору у рамках підготовки до Євро «жовто-блакитним» вдалося провести по два товариських матчі зі Словаччиною (мабуть, через географічне сусідство) і з Італією (найкращий з можливих спаринг-партнерів, за винятком інших учасників Євро, звісно). Якщо через призму матчів зі Словаччиною (3:0, 8:1) тренерський штаб переглядав і відсіював кандидатів у збірну, то з італійками уже можна було більш предметно готуватися до майбутнього суперника (1:4, 1:1). Португалки часу теж не гаяли і провели за цей час найбільше матчів серед усіх учасників Євро – аж 8.

Першим козирем наших суперниць є домашній для них статус Євро. Це означає, що навіть якщо арена «Гондомар» і не збере аншлаг (8400 глядачів), то у будь-якому випадку за такої кількості чужих уболівальників наша збірна ще не грала. Тому дуже хочеться, щоб українці, яких чимало в Португалії, прийшли на трибуни і розбавили португальську підтримку рідними мотивами. Не хотілося б, звісно, і проявів «домашнього» суддівства, адже португалки вміють зіграти жорстко і не завжди в межах правил, особливо коли їм складно у грі.

Зрозуміло, що у португалок більше досвіду і регалій, але, як ми знаємо, титули у футзал не грають. Підопічні Луїса Консейсау при рідних трибунах явно заволодіють ініціативою з перших хвилин матчу почнуть тиснути на наші ворота. Гра без м’яча, постійний тиск і високий пресинг – до цього треба бути готовим. Хіба що Олег Шайтанов приберіг для наших суперників декілька «козирів» у рукаві. Важливо, щоб за всіх цих обставин наші дівчата емоційно не «перегоріли». А одна з найважливіших ролей відведеться нашому голкіперу, тому, мабуть, тренерський штаб зробить ставку на більш досвідчену Вікторію Сагайдачну. Важливо не пропустити швидкий гол, адже чим довше наші ворота залишатимуться «сухими», тим пропорційно сильніше тиснутиме відповідальність за результат на португалок, а там вже можна буде цим скористатися. Хоча, навряд чи буде багато шансів, щоб відзначитися, а тому треба покладатися на хорошу реалізацію і стандартні положення. Принаймні зі «стандартами» у нас проблем точно немає.

Поки що усі попередні очні зустрічі завершувалися на користь наших суперниць, але кожна серія має властивість завершуватися. Це буде надважкий матч, можливо, найважчий у кар'єрі кожної з наших збірниць, а тому в ньому доведеться викластися на 200%, адже коли ще може трапитися подібний шанс вийти у фінал Євро? Позитивний результат над «європейськими бразилійками» стане справжнім спортивним подвигом для «жовто-блакитних», але у житті завжди є місце для подвигу, то чому б йому не статися саме сьогодні?

Україна – Португалія 
15 лютого 2019 року – 23:40. Порту. Португалія. Мультиспортивна арена «Гондомар». 
Арбітри: Ірина Вєліканова (Росія), Ракель Гонсалес Руано (Іспанія), К’яра Перона (Італія) 
Хронометрист: Фатма Езлем Турсун (Туреччина) 
Пряма трансляція на телеканалі XSport