– Віталію Олексійовичу, підсумуйте перебіг першого матчу. Чого не вистачило, щоб перемогти?
– Поступилися по грі. Суперник виявився потужним з фізичної точки зору та габаритним. До цього ми виявилися не надто готовими. До того ж, паркет трохи нівелював нашу майстерність, оскільки ми тренувалися в іншому залі у Лесковаці. Покриття зробило шанси суперників рівними, оскільки на ньому легше оборонятися, руйнуючи атаки. Було надзвичайно багато наших помилок у зв’язку з якими і було пропущено м’ячі від сербів. Однак, ще низка наших помилок не призвели до голів опонентів.

– Перший поєдинок команди провели Вранє – місті, яке знаходиться у 70 кілометрах від Лесковаца. Наскільки на підсумок зустрічі вплинув переїзд?
– Не думаю, що це зіграло якусь ключову роль для доволі молодих хлопців. Вони були не надто фізично перевантаженими. До того ж, суперник перебував у таких самих умовах. Тому немає жодного сенсу зважати на цей фактор.

– Впродовж першого тайму ви змінили склад першої четвірки, випустивши Меденця. Головною мотивацією для такої заміни стала можливість Вадима чіплятися за м’яч в єдиноборствах?
– Частково, так. Почнемо з того, що ці матчі є товариськими і ми привезли сюди гравців не для того, щоб вони сиділи на лавці, а для здобуття ігрової практики. Те, що Меденець вийде на майданчик було лише питанням часу. Так склалося, що на початку поєдинку один з гравців нашої команди припустився двох прикрих помилок і через це збірна Сербії двічі забила. Це трохи його надломило з психологічної точки зору. Звісно, всю збірну не влаштовував такий перебіг подій та його гра. Довелося робити заміну. Тож, Вадим вийшов, фактично, у дебюті матчу. Щодо габаритів – звісно, потрібно було щось протиставити суперникам, оскільки ми поступалися у силових єдиноборствах. Суперники, як я вже зазначив, є фізично міцними та потужними хлопцями. Натомість, у нас за антропометричними даними головним опонентом для них є саме Меденець.

– Наскільки Вас здивував високий пресинг, який застосовувала збірна Сербії?
– З такими антропометричним даними легше пресингувати. Окрмі того, помилки, яких ми припустилися стали швидше не наслідком вдалих тактичних дій опонента, а браку та халатності у власних діях. 

– За 10 хвилин до фінального свистка Ви почали застосовувати тактику з п’ятим польовим, яка суттєво змінила гру. Можливо, варто було задіяти її трохи раніше?
– Можливо, варто було її застосувати трохи раніше, але 10 хвилин – це доволі великий відтинок часу протягом якого у нашому виді спорту можна забити навіть більше, ніж 4 або 5 м’ячів. Тобто, загалом – це чверть поєдинку. Навіть за такий період ми могли, як мінімум, наздогнати суперника. У цей день від нас трохи відвернулася фортуна. Вона завжди більше посміхається тим, хто заслуговує на неї. Напевно, вчора цією командою стала саме збірна Сербії. Тому що момент коли ми поступалися з різницею в один м’яч, Завертаний влучив у стійку, м’яч вилетів у майданчик і гравець суперника другим дотиком через все поле відправив його у наші ворота. Це свідчить про те, що на вчорашню перемогу вони заслужили трохи більше.

– Дійсно, цей епізод стався за рахунку 4:3. Як вважаєте, якби Завертаному вдалося забити, наша команда могла б дотиснути суперника?
– Я думаю, що можна було б дотиснути суперника і ми продовжували б грати з п’ятим польовим у цій ситуації, спробувавши вирвати перемогу, оскільки за інших обставин нам було б важко у той день розраховувати на позитивний результат за таких умов і у тому емоційному стані, в якому ми знаходилися.

– Наприкінці матчу склалося враження, що збірній України просто не вистачило часу, щоб змінити перебіг зустрічі…
– Цілком можливо. Знову ж таки, як я зазначав раніше, фортуна була на боці сербів. М’яч просто не йшов у ворота. Якби все складалося б інакшим чином, то ми б реалізували свої моменти, яких було вдосталь. Фортуну треба заслужити. Своїми діями у першому таймі ми цього не зробили. Це могло б статися якби ми провели стартову половину бодай на рівних з суперником і далі, можливо б, здолали його, застосовуючи п’ятого польового.

– Незважаючи на поразку, другий тайм вселив у Вас певну надію?
– Другий тайм вселив надію, що ми вміємо грати з п’ятим польовим. Все ж таки, це елемент, який обов’язково необхідно відпрацьовувати як під час тренувань, так і під час матчів. Звісно, коли впродовж зустрічі ти маєш певні фактори, які тебе відволікають та створюють дискомфорт, зокрема, як вчора, коли зал неймовірно підтримував свою команду. Таку напругу по силах витримати навіть не всім досвідченим спортсменам. Мене потішила наша гра з п’ятим польовим. Впевнений, що це піде нам на користь.

– Яку гру хочете побачити від своєї команди у другому матчі?
– На моє переконання, є декілька факторів, які вплинули на результат першого матчу. Однак, підсумковий рахунок не є найважливішим аспектом. Гравці мають розуміти, що як би ми на передматчевому налаштуванні не казали, що сербська команда грає у жорсткий та атлетичний футзал і загалом володіє серйозними антропометричними даними, – слова залишаються словами. Потрібно відчути це на собі і навчитися знаходити можливість, аби впоратися з цим. Хлопці зобов’язані вдало протистояти як технічним суперникам, котрі грають у футзал та дозволяють це робити тобі, так і командам, які роблять акцент на силовій грі. Наша збірна має чіплятися за кожен м’яч і не поступатися в єдиноборствах. Сьогодні хочу побачити команду, яка має характер. У спорті неможливо перемагати без цього компоненту. Вчора ми показали характер лише у другому таймі. Протягом стартової двадцятихвилинки хлопці думали, що щось вийде, але цього не сталося.